ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

12 вересня 2011 року                                                Справа №2а-7419/11/2670

 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

судді:                                 Пісоцької О.В.

за участю секретаря

судового засіданні Швеця О.Ю.,

розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 та   публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк», -

про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»(далі –ПАТ КБ «ПриватБанк», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (далі –ВДВС, відповідач), в якій, з урахуванням уточнень від 01 вересня 2011 року, просить:

- визнати дії ВДВС неправомірними;

- зобов’язати ВДВС звільнити з-під арешту автомобіль марки TOYOTA: модель LAND CRUISER PRADO 2.7; рік випуску: 2005; тип ТЗ: легковий; № кузова/шасі: НОМЕР_2; реєстраційний номер: НОМЕР_3, - що належить на праві власності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ІПН: НОМЕР_1).

Також позивач просив судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалами суду від 28 липня 2011 року та від 10 серпня 2011 року до участі у справі №2а-7419/11/2670 залучені відповідно ОСОБА_2 та публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк»як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою суду (протокольною) від 12 вересня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк»поновлено строк звернення до адміністративного суду. Судом враховано, що позивач про оскаржувані дії відповідача дізнався з заяви ОСОБА_2 від 18 травня 2011 року, в якій останній зазначив, що 28 травня 2010 року ВДВС накладено арешт на все належне йому майно, у тому числі - на автомобіль марки TOYOTA (модель LAND CRUISER PRADO 2.7; рік випуску: 2005; тип ТЗ: легковий; № кузова/шасі: НОМЕР_2; реєстраційний номер: НОМЕР_3). Відповідач та публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк»стосовно поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду не заперечували.

У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити, посилаючись на відсутність у ВДВС правових підстав на звернення стягнення на заставлене майно на користь публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк», який не має приоритетного права на задоволення своїх вимог за рахунок застави перед іншими кредиторами. Зауважував, що ПАТ КБ «ПриватБанк»має намір розпочати процедуру звернення стягнення на заставлений автомобіль, проте реалізувати автомобіль у зв’язку з накладенням на нього арешту не має можливості.

Відповідач стосовно задоволення позову в частині вимог, щодо визнання дій ВДВС неправомірними, заперечує.

У судовому засіданні представник ВДВС зазначив, що державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, які визначені чинним законодавством, на підставі виконавчого листа, виданого 19 травня 2010 року Шевченківським районним судом міста Києва у справі №2-366/10 за позовом акціонерного банку «Український Бізнес Банк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Звертав увагу суду, що ВДВС не може порушувати прав позивача, оскільки законодавством передбачена процедура звільнення відповідного майна з-під арешту, щодо застосування якої відповідач не заперечує.

Публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк»(далі –ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК», третя особа-2) просить суд відмовити у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

У судовому представники третьої особи-2 зазначали, що вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника, а тому виключення з-під арешту автомобіля марки TOYOTA, що належить ОСОБА_2, призведе до часткового лише виконання судового рішення у справі №2-366/10.

ОСОБА_2 у судові засідання не прибув, про причини суд не повідомив.

Згідно з частиною 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 12 вересня 2011 року о 15год. 42хв. у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини  постанови про часткове задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін та третьої особи, судом встановлено наступне.

03 серпня 2005 року між позивачем і ОСОБА_2 укладений кредитний договір №К2НОФК00985130 (далі –кредитний договір). Також для забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором укладено договір застави рухомого майна ОСОБА_2 (далі –договір застави), відповідно до якого останній передав в заставу автомобіль марки TOYOTA (модель LAND CRUISER PRADO 2.7; рік випуску: 2005; тип ТЗ: легковий; № кузова/шасі: НОМЕР_2; реєстраційний номер: НОМЕР_3), що належить йому на праві власності (АДРЕСА_1; ІПН: НОМЕР_1).

23 квітня 2008 року Шевченківським районним судом міста Києва за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_2 винесено рішення про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості.

19 березня 2010 року рішенням Шевченківського районного суду міста Києва у справі №2-366/10 задоволено позов ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК»до ОСОБА_2 шляхом стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором на загальну суму 526089грн. 45коп.

28 травня 2010 року ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, на підставі виконавчого листа №2-366 виданого 19 травня 2010 року Шевченківським районним судом міста Києва у справі №2-366/10. Водночас, вище вказаною постановою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 та заборонено здійснювати його відчуження в межах суми боргу.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) визначаються Законом України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі –Закон №606-ХІV). Так, судові рішення підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Закону №606-ХІV примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до Закону №606-ХІV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).

Стаття 5 Закону №606-ХІV визначає, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, а також - неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, зокрема: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до частини 4 статті 50 Закону №606-ХІV за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

Згідно зі статтею 55 Закону №606-ХІV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.

Згідно зі статтею 54 Закону №606-ХІV зазначено що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

- якщо вартість предмета  застави  перевищує  розмір заборгованості боржника заставодержателю (пункт 3).

Як встановлено вище, на виконання рішення Шевченківського районного суду від 16 березня 2010 року у справі №2-366/10 та на підставі виконавчого листа про примусове виконання вказаного судового рішення ВДВС винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, якою також накладено арешт на все майно ОСОБА_2, проте частина цього майна перебуває у заставі ПАТ КБ «ПриватБанк».

Стаття 60 Закону №606-ХІV визначає, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Отже, дії відповідача щодо накладення арешту на все майно боржника, у тому числі –на автомобіль, не можуть бути визнані протиправними, оскільки спрямовувались на примусове виконання вище вказаного рішення суду.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про заставу»від 02 жовтня 1992 року №2654-XII право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Договір застави, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», посвідчений 03 серпня 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Відповідно до пункту 1 договору застави заставодержатель (ПАТ КБ «ПриватБанк») має право у разі невиконання позичальником (ОСОБА_2С.) зобов’язання, забезпечених заставою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок застави переважно перед іншими кредиторами.

Рішення Шевченківським районним судом у справі №2а-7419/11/2670 проголошено після виникнення права застави на зазначене рухоме майно позивача, а тому заборгованість у розмірі 526089грн. 45коп. на користь ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК»не може відшкодуватися за рахунок майна (автомобіль марки TOYOTA), яким забезпечується виконання зобов’язань у правовідносинах, які виникли до укладання між ОСОБА_2 та третьою особою-2 відповідної угоди.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»від 18 листопада 2003 року №1255-IV пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації. Обтягувач з вищим пріоритетом має переважне право на  звернення стягнення на предмет обтяження.

Так, враховуючи встановлене, ПАТ КБ «ПриватБанк»має переважний пріоритет на звернення стягнення ніж ПАТ «Український бізнес банк», а тому твердження позивача щодо цих обставин є обґрунтованими.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем наведено достатньо доводів щодо наявності приоритетного права на звернення стягнення на автомобіль марки TOYOTA (модель LAND CRUISER PRADO 2.7; рік випуску: 2005; тип ТЗ: легковий; № кузова/шасі: НОМЕР_2; реєстраційний номер: НОМЕР_3), що належить йому на праві власності (АДРЕСА_1; ІПН: НОМЕР_1). Водночас, відповідачем доведено необхідність вчинення дій щодо арешту всього майна, яке належить на праві власності ОСОБА_2, під час здійснення виконавчого провадження.

У частині 3 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази та пояснення позивача, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк»шляхом:

- скасування пунктів 4 та 5 постанови ВДВС від 18 травня 2010 року у виконавчому провадженні ВП №19856837 в частинах щодо накладення арешту та встановлення заборони відчужувати автомобіль марки TOYOTA,

- зобов’язання відповідача вчинити дії щодо звільнення вказаного рухомого майна з-під арешту.

Частина решти позовних вимог задоволенню не підлягає.

Враховуючи вимоги статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню з рахунків Державного бюджету України на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»підлягають витрати, пов’язані зі сплатою останнім судового збору, у розмірі 01грн. 70коп.

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»задовольнити частково.

Скасувати пункти 4 та 5 постанови Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві в частинах щодо накладення арешту та встановлення заборони відчужувати автомобіль марки TOYOTA: модель LAND CRUISER PRADO 2.7; рік випуску: 2005; тип ТЗ: легковий; № кузова/шасі: НОМЕР_2; реєстраційний номер: НОМЕР_3, - який належить ОСОБА_2(АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1), - видану 18 травня 2010 року у виконавчому провадженні ВП №19856837.

Зобов’язати Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві вчинити дії щодо звільнення з під арешту автомобіль марки TOYOTA: модель LAND CRUISER PRADO 2.7; рік випуску: 2005; тип ТЗ: легковий; № кузова/шасі: НОМЕР_2; реєстраційний номер: НОМЕР_3, - який належить ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1).

В частині решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»01грн. 70коп. (одну гривню 70коп.) витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) О.В. Пісоцька

З оригіналом згідно.

Суддя О.В. Пісоцька