ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
17 жовтня 2011 року 11:45 № 2а-9479/11/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:
від позивача: Биліна Р.Г.,
від відповідача: Бондаренка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Керам"
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення про опис майна від 15.04.2011р. № 31,-
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам»з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, в якому просило:
- визнати протиправними дій відповідача щодо визнання сум грошових зобов’язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 31.12.2010р. № 7992981502, від 15.03.2011р. № 0003701502, податковим боргом, зазначеним у податкові вимозі від 15.04.2011 року № 339;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про опис майна у податкову заставу від 15.04.2011 р. № 31;
- визнати протиправними дії відповідача щодо опису майна у податкову заставу, вчинені 15.04.2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання по справі на 09 вересня 2011 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 15.04.2011 р. йому було вручено як особі відповідальній за ведення обліку результатів спільної діяльності згідно договору про спільну діяльність від 22.02.2010р., укладеного з ТОВ «Мак Девід», податкову вимогу від 15.04.2011 р. № 339 на суму 1 190,00 грн. Того ж дня, відповідачем в особі заступника начальника ДПІ у Святошинському районі м. Києва було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу за № 31, на підставі якого представниками відповідача відразу після вручення податкової вимоги від 15.04.2011 р. № 339 були вчинені дії, спрямовані на опис майна в податкову заставу.
Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України орган державної податкової служби надсилає (вручає) платнику податків податкову вимогу у разі, коли він не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки. В той же час, станом на 15.04.2011 р. позивач не мав податкового боргу, оскільки жодного податкового повідомлення-рішення від відповідача не отримував, отже не мав змоги виконати визначене контролюючим органом (відповідачем) грошове зобов’язання або оскаржити його.
При цьому, позивач стверджує, що податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010 р. № 7992981502 та від 15.03.2011 р. № 0003701502 були отримані ним лише 10 травня 2011 року, тобто після вручення позивачеві податкової вимоги від 15.04.2011 р. № 339 та після спроби представників відповідача здійснити опис майна у податкову заставу.
Таким чином, на думку позивача, на момент виставлення податкової вимоги, ним не було порушено строки сплати суми грошового зобов’язання, визначеного відповідачем, а відповідач не мав правових підстав визнавати суми грошових зобов’язань, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях від 31.12.2010 р. № 7992981502 та від 15.03.2011 р. № 0003701502 податковим боргом, а відтак –направляти позивачу податкову вимогу № 339 від 15.04.2011 р., приймати рішення про опис майна у податкову заставу від 15.04.2011 р. № 31 та вчиняти дії, спрямовані на опис майна у податкову заставу на виконання рішення про опис майна від 15.04.2011р. № 31.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що станом на 15.04.2010 р. позивач мав податковий борг в розмірі 1 190,00 грн., який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 31.12.2010 р. № 7992981502 та від 15.03.2011 р. № 0003701502.
Зазначені рішення були направлені позивачу листом з повідомленням про вручення поштового відправлення 16.03.2011 року, однак 23.03.2011 року даний лист був повернутий до ДПІ у Святошинському районі м. Києва.
Відповідно до п. 58.3 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Відтак, податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010 року № 7992981502 та від 15.03.2011 року № 0003701502 вважаються надісланими (врученими) позивачу 23.03.2011року. Визначені в цих рішенням суми податкових зобов’язань не були сплачені позивачем у встановлений законом строк, що стало підставою для виставлення оскаржуваної податкової вимоги та вжиття заходів, спрямованих на опис майна у податкову заставу.
Також відповідач пояснив, що у конверті, який позивач отримав 10.05.2011 року, відповідачем на адресу ДСД між ТОВ «Мульті-Керам»та ТОВ «Мак Девід» було відправлено Акт № 190/15-420 від 04.04.2011 року про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання податкових декларацій та податкове повідомлення № 0004521502 від 04.04.2011 року.
Враховуючи вищевказане відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Мульті Керам»зареєстроване як юридична особа Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 03.02.2003 року та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Святошинському районі м. Києва.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 лютого між ТОВ «Мульті-Керам»та ТОВ «Мак Девід»укладено договір про спільну діяльність, відповідно до якого сторони домовились спільно надавати послуги та виконувати роботи, брати участь у спільних практичних проектах та інших видах спільної діяльності без об’єднання вкладів.
Відповідно до Протоколу зборів учасників Договору про спільну діяльність № 1/1 від 22.02.2010 р. ведення спільних справ (складання балансу спільної діяльності, нарахування та сплату всіх податків та зборів до бюджету, пов’язаних із здійснення спільної діяльності, подання звітності до податкових органів) було покладено на ТОВ «Мульті-Керам».
Особливості оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи встановлені Податковим кодексом України, яки набрав чинності з 01 січня 2011 року.
Відповідно до пп. 153.14., 153.14.2. п. 153.14 ст. 153 Податкового кодексу України спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність. Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.
Згідно п. 64.6 ст. 64 Податкового кодексу України на обліку в органах державної податкової служби повинні перебувати угоди про розподіл продукції та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на яких поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені цим Кодексом.
Взяття на облік договору про спільну діяльність або угоди про розподіл продукції здійснює платник податків - учасник, визначений відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди.
Взяття на облік договору або угоди здійснюється шляхом додаткового взяття на облік такого учасника як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди .
Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2010 р. Договір про спільну діяльність від 22.02.2010р., укладений між ТОВ «Мульті-Керам»та ТОВ «Мак Девід», було взято на податковий облік в ДПІ у Святошинському районі м. Києва.
Після взяття на облік зазначеного Договору про спільну діяльність, відповідачем було видано позивачу довідку за формою № 4-ОПП від 18.03.2010 р. № 586/29-109 про взяття на облік платника податків, в якій було вказано повне найменування платника податку: «ТОВ «Мульті-Керам» (21609308) відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання Договору про спільну діяльність від 22.02.2010 з ТОВ «МАК ДЕВІД».
31.12.2010 р. ДПІ у Святошинському районі м. Києва було проведено перевірку своєчасності подання податкових декларації ТОВ «Мульті-Керам»як особи, відповідальної за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання Договору про спільну діяльність від 22.02.2010 р., про що складено акт перевірки № 4582/15-220 від 31.12.2010р. Вказаним актом встановлено порушення позивачем строків подання податкових декларацій з податку на додану вартість за червень - листопад 2010 року.
31 грудня 2010 року на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 7992981502 , яким застосовано до ТОВ «Мульті-Керам»штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 020,00 грн. (а.с. 64).
Крім того, 15.03.2011 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва було проведено перевірку своєчасності подання податкових декларації ТОВ «Мульті-Керам»як особи, відповідальної за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання Договору про спільну діяльність від 22.02.2010 р., за результатами якої складено акт перевірки № 108/15-420 від 15.03.2011 року. Вказаним актом встановлено порушення позивачем строків подання податкової декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року.
15 березня 2011 року на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003701502 , яким до ТОВ «Мульті-Керам»застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн. (а.с. 66).
Як вбачається з матеріалів справи, вказані рішення були направлені на адресу позивача поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення 18.03.2011 року, однак повернуті поштовим відділенням з відміткою «порушений порядок відправлення» (а.с. 101).
15 квітня 2011 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва було складено податкову вимогу № 339 , якою повідомлено ТОВ «Мульті-Керам»про те, що станом на 14 квітня 2011 року сума податкового боргу позивача як особи, відповідальної за утримання та внесення податків до бюджету за Договором про спільну діяльність від 22.02.2010 р., становить 1 190,00 грн., а також повідомлено позивача про поширення на його майно права податкової застави (а.с. 19).
15 квітня 2011 року відповідачем в особі заступника начальника інспекції було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу (а.с. 20), яким вирішено відповідно до статті 89 розділу ІІ Податкового кодексу України здійснити опис майна, що перебуває у власності платника податків - Договору про спільну діяльність від 22.02.2010р., укладеного між ТОВ «Мульті-Керам»та ТОВ «Мак Девід».
Цього ж дня посадовими особами ДПІ у Святошинському районі м. Києва було здійснено вихід за податковою адресою позивача з метою здійснення опису майна в податкову заставу та опису приміщень, що використовуються в господарській діяльності, однак позивачем було відмовлено податковому органу в допуску для складання опису майна, про що вчинено запис безпосередньо на рішенні про опис майна у податкову заставу від 15.04.2011 року.
Вказані дії позивач вважає протиправними, оскільки станом на 15.04.2011 року податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010 р. № 7992981502 та від 15.03.2011 р. № 0003701502 ним не отримувались, а відтак строк сплати визначених цими рішеннями сум податкових зобов’язань позивачем порушено не було.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до пп. 14.1.39 ст. 14 Податкового кодексу України (далі також –ПК України) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно визначеного, наведеного в пункті 14.1.157 Податкового кодексу України, податковим повідомленням-рішенням є письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів , що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дає визначення, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається податковим боргом .
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З системного аналізу вищенаведених норм податкового законодавства вбачається, що у випадку визначення податкового зобов’язання платника податків податковим органом, такий платник податків повинен сплати нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів після отримання податкового повідомлення-рішення , а у випадку оскарження рішення контролюючого органу в адміністративному або в судовому порядку –протягом 10 днів після закінчення процедури адміністративного або в судового оскарження .
У випадку несплати узгодженої суми податкового зобов’язання протягом вказаного вище строку така сума визнається податковим боргом та стягується податковим органом в порядку, визначеному главою 9 Податкового кодексу України, що має назву «Погашення податкового боргу платників податків».
Зокрема, згідно статті 89 Податкового кодексу України у випадку несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, виникає право податкової застави.
Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Згідно пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Таким чином, визначальним питанням для вирішення даної справи є питання про те, чи було вручено позивачу станом на момент складання спірної податкової вимоги (15 квітня 2011 року) податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010 р. № 7992981502 та від 15.03.2011 р. № 0003701502 у встановленому законом порядку та, відповідно, чи виник у позивача обов’язок з погашення нарахованих сум податкових зобов’язань.
Порядок листування податкових органів з платниками податків, в тому числі надсилання платникам податків податкових повідомлень-рішень, регулюється статтями 42, 58 Податкового кодексу України (далі –ПК України).
Відповідно до п. 58.1. ст. 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V ПК України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Згідно з пункту 58.2. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п. 42.1. ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу, а згідно п. 42.2 ПК України документи вважаються належним чином врученими , якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Такий само порядок вручення податкових повідомлень-рішень встановлено й пунктом 58.3. ст. 58 ПК України, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
При цьому, за правилам, встановленими абзацом четвертим пункту 58.3 ст. 58 ПК України, у разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом , податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Під час розгляду справи судом встановлено, що на поштовому конверті, яким позивачу було направлено податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010 р. № 7992981502 та від 15.03.2011 р. № 0003701502, в якості одержувача відповідачем було вказано «ДСД між ТОВ «Мульті-Керам»та ТОВ «Мак Девід»(а.с. 101).
Відповідно до отриманого на запит суду листа Південного поштамту Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта»№ 38-08/1-С-55 від 06.10.2011 р. рекомендований лист з рекомендованим повідомленням № 03115 0368476 0 був прийнятий до пересилання у відділення зв’язку Київ-115 18.03.2011 р., надійшов у відділення зв’язку Київ-142 23.03.2011 р. та в той же день був повернутий на зворотну адресу з відміткою «порушений порядок відправлення» , оскільки в адресі одержувача зазначено дві юридичні особи, що суперечить пункту 45 Правил надання послуг поштового зв’язку, відповідно до якого поштова адреса повинна бути точною та повною без скорочених найменувань чи будь-яких знаків, що її не стосується (а.с. 92).
Вказані в листі обставини підтверджуються довідкою форми № 20 від 27.09.2001 р., прикріпленою до лицьової сторони наявного в матеріалах справи конверту рекомендованого листа з рекомендованим повідомленням № 03115 0368476 0. На зазначеній довідці проставлений штемпель відділення поштового зв’язку Київ-142 із зазначенням дати 23.03.2011 р. та підкреслена причина повернення «порушений порядок відправлення» .
Таким чином, в даному випадку податкові повідомлення-рішення не були вручені ТОВ «Мульті-Керам»не у зв’язку з відсутністю позивача за його місцезнаходженням або його відмовою прийняти податкові повідомлення-рішення, а через помилку, допущену контролюючим органом при відправленні вказаних повідомлень-рішень, що унеможливило отримання позивачем такого поштового відправлення, ставши причиною його повернення з підстав невідповідності назви адресата Правилам надання послуг поштового зв’язку.
Суд зазначає, що після взяття на облік Договору про спільну діяльність між ТОВ «Мульті-Керам»та ТОВ «Мак Девід»від 22.02.2010 р., відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету є саме ТОВ «Мульті-Керам» , про що вказано у довідці про взяття на облік платника податків форми № 4-ОПП від 18.03.2010 р., а відтак податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом такому платнику податків, повинні були направлятись саме на адресу ТОВ «Мульті-Керам» .
Податковим кодексом України та Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 985, визначено порядок направлення податкових повідомлень-рішень виключно на адресу юридичних осіб та фізичних осіб (п. 58.3 ПКУ, п. 3.7, п. 3.8 Порядку).
Направлення податкових повідомлень-рішень на адресу договору про спільну діяльність зазначеними вище нормами податкового законодавства України не передбачено.
Відтак, відповідач повинен був направити податкові повідомлення рішення саме на адресу позивача, як юридичної особи, вказавши на поштовому конверті його назву та поштову адресу.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010 р. № 7992981502 та від 15.03.2011 р. станом на 15.04.2011 р. не можна вважати врученими платнику податків належним чином, а відтак визначені ними податкові зобов’язання не були узгодженими та станом на момент винесення податкової вимоги не набули статусу податкового боргу.
Відтак, суд приходить до висновку про безпідставність спірної податкової вимоги та виходячи з повноважень, наданих ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги в даній частині шляхом визнання протиправною та скасування спірної податкової вимоги.
Враховуючи те, що в силу положень статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави (та, як наслідок, здійснення опису майна у податкову заставу) виникає з дня виникнення податкового боргу, наявність якого у позивача станом на 15.04.2011 року відповідачем доведено не було, суд також приходить до висновку, що дії посадових осіб відповідача щодо спроби здійснення опису майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам» у податкову заставу та складання відповідного акту про опис майна також є незаконними.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки орган державної податкової служби не довів законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень та дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 15 квітня 2011 року № 339.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам»від 15 квітня 2011 року № 31.
4. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському .районі міста Києва, спрямовані на опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам»на виконання рішення про опис майна від 15.04.2011р. № 31.
5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 10 грн. 20 коп.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Патратій О.В.
Повний текст постанови складено та підписано: 24 жовтня 2011 року.