ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601 м.Київ, вул. К.Каменєва, 8, корп. 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

24 жовтня 2011 року                                                Справа №2а-8442/11/2670

 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

судді:                                 Пісоцької О.В.

за участю секретаря

судового засіданні Швеця О.Ю.,

розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Інтероко»

до Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві

про скасування постанови від 03 червня 2011 року №001074/п,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтероко»(далі –ТОВ «Інтероко», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Управління у справах захисту прав споживачів у місті Києві (далі –Управління, відповідач), в якій просило скасувати постанову від 03 червня 2011 року №001074/п про накладення стягнень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

У судовому засіданні представник ТОВ «Інтероко»просила позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що прийнята відповідачем постанова №001074/п від 03 червня 2011 року є протиправною та підлягає скасуванню. Звертала увагу суду на помилковість висновків уповноважених осіб відповідача, викладених в акті перевірки та оскаржуваній постанові. Вказував на порушення відповідачем порядку та строків повідомлення господарюючого суб’єкта про розгляд справи про правопорушення. Також представник позивача Наголошувала на необґрунтованому розрахунку відповідачем штрафних санкцій, які застосовані до ТОВ «Інтероко».

Відповідач заперечував щодо задоволення заявлених позовних вимог. У судовому засіданні представник Управління повідомляв про недотримання позивачем низки вимог чинного законодавства у сфері захисту прав споживачів, що призвело до застосування до останнього штрафних санкцій. Вказував на відповідність розрахунку штрафних санкцій приписам чинного законодавства.

Ухвалою суду (протокольною) від 19 жовтня 2011 року розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження. Осіб, які беруть участь у справі, повідомлено, що проголошення судом відповідного рішення або його вступної та резолютивної частин відбудеться 24 жовтня 2011 року о 16год. 00хв.

24 жовтня 2011 року о 16год. 52хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Управлінням у справах захисту прав споживачів у м. Києві згідно з направленням від 14 лютого 2011 року №001012/0042 на право проведення перевірки та на підставі статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів»та наказу №585 від 23 грудня 2010 року проведено планову перевірку ТОВ «Інтероко»з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів.

За результатами перевірки складено акт від 18 лютого 2011 року №000014, в якому зафіксовано порушення вимог пункту 7 Правил побутового обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 року №313, а саме: у приміщенні, де провадиться приймання та видача замовлень на видному і доступному для замовника місці не розміщено ці Правила; інформація про повне найменування виконавця, його адреса, номери телефонів, прізвище, ім’я та по батькові керівника (власника); гарантійні зобов’язання виконавця послуг; перелік категорій громадян, які користуються пільгами в отриманні побутових послуг. Також, перевіркою встановлено, що підприємством до відома споживачів не доводиться у супровідній документації або іншим способом необхідної, достовірної та своєчасної інформації про послуги, а саме про: гарантійні зобов’язання виробника (виконавця); найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функцій щодо прийняття претензій від споживача, а також провадить ремонт і технічне обслуговування, що є порушенням п. 9, п. 12 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів».

У зв’язку з відмовою працівника ТОВ «Інтероко»від підписання акту перевірки відповідач листом від 21 лютого 2011 року №0310/01014 (який відправлений 30 березня 2011 року) надіслав позивачу копію акту поштою для ознайомлення. Зазначений лист ТОВ «Інтероко»отримало 31 травня 2011 року.

Листом від 27 травня 2011 року №0380/05620 Управління повідомило позивача про те, що 03 червня 2011 року з 14год. по 17 год. останній має з’явитися за вказаною у листі адресою на слухання справи про накладення стягнення. Зазначене повідомлення представник позивача отримав 01 червня 2011 року.

Постановою від 03 червня 2011 року №001074/п (далі –постанова №001074/п) на ТОВ «Інтероко»за відсутність необхідної, достовірної та своєчасної інформації про надані послуги накладено штраф у розмірі 1809512грн. 27коп.

Не погоджуючись з прийнятою постановою №001074/п, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Враховуючи встановлене, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів»від 12 травня 1991 року №1023-XII (далі –Закон №1023-ХІІ), який, водночас, встановлює права споживачів, визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до статті 26 Закону №1023-ХІІ спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема, перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Порядок проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі - ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг затверджено наказом Держспоживстандарту України від 25 жовтня 2006 року №311 (далі –Порядок №311).

Згідно з пунктом 3.1 Порядку №311 за результатами проведеної перевірки посадовими особами, у разі виявлення порушень вимог законодавства, складається акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип перевірки (планова або позапланова); предмет перевірки; найменування органу у справах захисту прав споживачів, а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила перевірку; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювалась перевірка.

Приписами пункту 3.3 Порядку №311 передбачено, що акт складається у двох примірниках: перший - залишається у органі, який здійснював перевірку; другий - передається під підпис суб'єкту господарювання, діяльність якого перевірялася.

У разі необхідності до акту перевірки додаються вкладені аркуші із зазначенням їх номерів, номера акту перевірки та дати перевірки, які є невід'ємною частиною акта.

Пунктом 3.8 Порядку №311 визначено, що два примірники акту в останній день перевірки підписують посадові особи, які здійснювали перевірку, та суб'єкт господарювання або вповноважена ним особа.

У разі відмови представника суб'єкта господарювання від підпису, що підтверджує отримання акта для вручення керівникові суб'єкта господарювання, його копія протягом 3 робочих днів після реєстрації направляється поштою з повідомленням про вручення за місцем знаходженням суб'єкта, діяльність якого перевірялась (пункт 3.10 Порядку №311).

Як було встановлено, акт перевірки від 18 лютого 2011 року підписаний уповноваженою особою позивача не був, а тому Управління направило зазначений акт поштою, що відповідає приписам пункту 3.10 Порядку №311.

Оцінюючи посилання позивача на те, що ТОВ «Інтероко»не надає побутових послуг населенню, що виключає порушенням ним відповідного порядку, суд дійшов наступних висновків.

Основні вимоги до побутового обслуговування населення визначену у Правилах побутового обслуговування населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 року №313 (далі –Правила №313), якими також врегульовано відносини між замовниками та виконавцями у наданні побутових послуг на території України.

Згідно з пунктом 2 вказаних Правил побутове обслуговування населення - організована діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з наданням побутових послуг; побутова послуга - вид діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної із задоволенням конкретної побутової потреби індивідуального замовника.

Матеріали даної судової справи містять копію Довідки серії АА №196791 з ЄДРПОУ, згідно з якою, видами діяльності за КВЕД товариства з обмеженою відповідальністю «Інтероко»є: роздрібна торгівля медичними та ортопедичними товарами; ремонт і технічне обслуговування медичної техніки, включаючи хірургічне устаткування, та ортопедичних пристосувань; виробництво оптичних приладів та фотографічного устаткування; роздрібна торгівля фармацевтичними товарами; медична практика.

Послуги і продукція у сфері побутового обслуговування - це побутові послуги, які пов'язані з веденням домашнього господарства, виконанням різноманітних ремонтних робіт, забезпеченням санітарно-гігієнічних та інших потреб населення, а також з виготовленням за індивідуальними замовленнями особистих речей та предметів господарського призначення у розумінні Галузевого класифікатора «Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування»(ГК 201-01-2001), затвердженого Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 19 лютого 2002 року №51.

В ході системного аналізу положень ГК 201-01-2001 суд дійшов висновку про необґрунтованість викладених в акті перевірки висновків про те, що послуги, які надає позивач згідно з КВЕД є побутовими, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин Порядку №313.

Крім того, зафіксована в акті перевірки від 18 лютого 2011 року інформація про порушення позивачем пунктів 9,12 частини 1 статті 15 Закону №1023-ХІІ в ході розгляду справи документально не підтверджена.

Оцінюючи твердження позивача про необґрунтованість розрахованої відповідачем суми штрафу, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону №1023-ХІІ у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги , але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання інформації про обсяг наданих позивачем послуг за січень 2011 року Управління звернулося до ДПА у м. Києві із запитом про надання інформації від 29 березня 2011 року №0310/01927. Листом від 22 квітня 2011 року №4314/10/23-710 ДПА у м. Києві повідомила відповідача про те, що сума розрахунків із споживачами за готівку із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій ТОВ «Інтероко»за січень 2011 року складає 6031709грн. 25коп.

Зазначена вище сума підтверджує розмір розрахунків ТОВ «Інтероко»зі споживачами, проте не містить інформації про фактичний розмір вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, як того вимагає Закон №1023-ХІІ.   Отже, розрахована Управлінням сума штрафних санкцій не відповідає приписам чинного законодавства, оскільки не ґрунтується на положеннях Закону №1023-ХІІ.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач прийняв постанову №001074/п з порушенням норм матеріального права без урахування вимог Закону №1023-ХІІ та Правил №313, а тому остання підлягає скасуванню як така, що порушує права та інтереси суб’єкта господарювання.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується, зокрема, принципом законності.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтероко»задовольнити.

Скасувати постанову Управління у справах захисту прав споживачів у місті Києві від 03 червня 2011 року №001074/п про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Законом України «Про захист прав споживачів».

Стягнути з рахунку Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю 03грн. 40коп. витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) О.В. Пісоцька

З оригіналом згідно.

Суддя О.В. Пісоцька