ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 вересня 2011 р. Справа №2а-7620/11/0170/3
(12:24) м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., при секретарі Желудковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини №1656 Міністерства Оборони України
про визнання неправомірними дій та стягнення
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився.
Суть справи:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Військової частини №1656 Міністерства Оборони України про визнання неправомірним невиконання обов'язку із забезпечення речовим постачанням; стягнення заборгованості з виплати грошової компенсації за речове майно, неотримане під час проходження військової служби у розмірі 7706,06 грн.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.07.11 р. відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.09.11 р. позивачу було поновлено процесуальний строк звернення до суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог ст.ст. 2, 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004 р., а саме невиплату грошової компенсації за недоотримане речове забезпечення.
Відповідач проти позову заперечував за тих підстав, що Законом України від 17.02.2000 р. "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" призупинено дію ч. 2
ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна (а.с. 15).
Позивач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином. Надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Врахувавши вищезазначені обставини, з урахуванням принципу розумності строку розгляду адміністративних справ за ст. 122 КАС України, керуючись ст. 128 КАС України, суд вирішив розглянути справу за відсутності представників сторін, на підставі наявних доказів.
Вивчивши матеріали справи, уважно дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звільнений наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 17.12.10 р. № 679 з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу, з 30.12.2010 р. був виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлений для зарахування на військовий облік до Керченського МВК АР Крим, про що свідчить Витяг з наказу Командира Військової частини А 0800 № 304 від 30.12.2010 р. (а.с. 4).
Відповідно до довідок № 60 та № 61 від 13.01.11 р. капітану ОСОБА_1 на підставі наказу командира В/ч А 1656 № 284 від 27.12.2010 р. вартість речового майна, що підлягає видачі до 11.03.2000 р., складає 380,18 грн. та 7325,88 грн. відповідно (а.с. 6-7), що у загальній сумі складає 7706,06 грн.
Згідно довідки В/ч А1656 від 13.01.11 р. ОСОБА_1 компенсацію взамін речового майна згідно довідок №№ 60, 61 на суму 7706,06 грн. у В/ч А1656 в грошовому або натуральному вигляді не одержував із-зі відсутності речового майна на складі (а.с. 5).
Відповідно до ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011 встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України № 2011 військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.
Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.
Відповідно до ст. 2 Закону України № 2232 ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах та свободах, визначених законодавством України.
У своїх запереченнях проти позову відповідач посилається на те, що Законом України від 17.02.2000 р. № 1459 "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців", що на час звернення позивача до суду не втратив чинності.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України № 2011 до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Заперечення відповідача не відповідають чинному законодавству з огляду на те, що Закон України № 1459 стосується ч. 2 ст. 9 Закону України № 2011, зокрема, в частині щодо одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або, за їх бажанням, грошової компенсації замість них та замість речового майна.
Частиною 2 ст. 9-1 Закону України № 2011 встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. № 1444, встановлено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Отже військовослужбовцям відповідно до зазначених вище норм законодавства надається право, яке не може бути обмежено, скасовано або змінено в розумінні ст. 2 Закону України № 2232 та ст. 22, 17 Конституції України.
Відтак позовні вимоги в частині стягнення з В/ч А 1656 заборгованості з виплати грошової компенсації за речове майно, неотримане під час проходження військової служби у розмірі 7706,06 грн., підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідача з невиконання своїх обов'язків із забезпечення позивача речовим майном, суд звертає увагу позивача на те, що стягнення компенсації за неотримане речове майно є достатнім способом повного захисту прав та свобод позивача.
Визнання неправомірними дій відповідача з незабезпечення позивача речовим майном жодним чином не вплине на права, свободи та обов'язки останнього.
Відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Постанову складено у повному обсязі 01.09.11 р.
Керуючись ст.ст. 94, 158, 160-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2 Стягнути з Військової частини А1656 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 7706,06 грн. компенсації за речове майно, неотримане за час проходження військової служби.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України 38,53 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Шкляр Т.О.