МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 945/135/25

Провадження 1-кп/945/481/25

УХВАЛА

Іменем України

27 січня 2025 року Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді  ОСОБА_1 , за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;

прокурора       ОСОБА_3 ;

захисника  ОСОБА_4 ;

обвинуваченого     ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Миколаєві обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024152260000424 від 01.11.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

встановив:

21 січня 2025 року до Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024 вказане кримінальне провадження розподілено та передано головуючому судді ОСОБА_1 .

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити обвинувальний акт до розгляду по суті.

Обвинувачений та його захисник проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечували.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження щодо можливості призначення судового розгляду, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, беручи до уваги, що обвинувальний акт складено з дотриманням вимог, передбачених ст. 291 КПК України, підстав для його повернення прокурору чи направлення до відповідного суду для визначення підсудності немає, угод про примирення чи про визнання винуватості в порядку статей 468-475 КПК України до суду не надходило, підстав для закриття провадження з підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України не встановлено, суд вважає підготовку до судового розгляду завершеною та приходить до висновку про можливість призначення судового розгляду в даному кримінальному провадженні.

Оскільки підстав для здійснення судового розгляду в кримінальному провадженні в закритому судовому засіданні не встановлено, з урахуванням думки учасників судового провадження суд вважає, що судовий розгляд слід здійснювати у відкритому судовому засіданні, в яке необхідно викликати учасників.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 135 КК України особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув`язнення.

Клопотання про колегіальний розгляд від обвинуваченого та його захисника не надійшло.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

До суду разом з обвинувальним актом надійшло клопотання про продовження строків тримання ОСОБА_5 під вартою на 60 діб без можливості внесення застави.

Клопотання обґрунтовано тим, що 01.11.2024 слідчим суддею Миколаївського районного суду Миколаївської області підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 30.12.2024 включно. У подальшому, слідчим суддею Миколаївського районного суду Миколаївської області 24.12.2024 продовжено строк запобіжного заходу до 01.02.2025.

У клопотанні зазначено, що ризики, передбачені пунктами 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінились та продовжують існувати, а застосування більш м`якого запобіжного заходу виявиться недостатнім, так як не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

У судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого підтримав з підстав та мотивів, викладених у клопотанні.

Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання, так як досудове розслідування закінчено, ОСОБА_5 винуватість в інкримінованому йому злочині визнає, а тому переховуватись від суду не буде.

Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти продовження строків тримання під вартою та перебування в умовах слідчого ізолятору.

Заслухавши у судовому засіданні прокурора, обвинуваченого та його захисника, розглянувши клопотання, дослідивши надані характеризуючі матеріали на обвинуваченого, суд, враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження обраного раніше запобіжного заходу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за санкцією якого можливе призначення покарання безальтернативно у виді «позбавлення волі» строком до 15 років.

Ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 01.11.2024 підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 30.12.2024 включно без визначення розміру застави.

У подальшому, ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24.12.2024, строк дії запобіжного підозрюваному ОСОБА_5 у виді тримання під вартою продовжено до 01.02.2025.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків:

- ризик переховування обвинуваченого від суду;

- ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;

- ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого:

1) переховування від суду. Так, останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років. Зазначена обставина сама пособі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці наявності ризику переховування суд також враховує ту обставину, що матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей щодо наявних міцних соціальних зв`язків обвинуваченого, що могло би гарантувати присутність обвинуваченого в межах смт. Ольшанське Миколаївського району. Натомість, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 окрім потерпілої інших родичів та утриманців не має, офіційно не працевлаштований. Наведене створює обґрунтовані побоювання, що обвинувачений у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з ізоляцією, зможе переховуватись від суду, оскільки достатні стримуючі фактори відсутні.

2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Оцінюючи наявність цього ризику суд бере до уваги той факт, що судовий розгляд перебуває на початковому етапі, тому суду потрібно буде допитати ряд свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідки обвинуваченому відомі, що не виключає можливість їх подальшого спілкування, за наслідками якого останні можуть змінити свої покази на користь обвинуваченого. При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні. І тому Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Саме тому, суд вважає існуючим ризик незаконно впливати на свідків.

3) ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Обґрунтованим вважає суд і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений офіційно не працевлаштований, заробляв випадковими підробітками, протиправна діяльність зупинена в результаті затримання, будь-яких стримуючих факторів, судом не встановлено, а стороною захисту не надано.

При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_5 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого; відсутність жодних відомостей про міцність соціальних зв`язків, що ставить під сумнів можливість належного виконання обов`язків обвинуваченим; судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосовано з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який йому інкриміновано та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу і не перестали існувати, а застосування до ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів, не забезпечить належного виконання обов`язків обвинуваченим.

На підставі ч. 4 ст. 183 КПК України, розмір застави не визначати.

Керуючись статтями 110, 176-178, 183, 184, 193-194, 199, 314-316, 369, 372 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд

постановив:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України в приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області у відкритому судовому засіданні на 14 годину 40 хвилин 05 лютого 2025 року.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

У судове засідання викликати прокурора, захисника, обвинуваченого, свідків, згідно реєстру матеріалів досудового розслідування.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України, на 2 місяці до 27 березня 2025 року включно, що є не більше, ніж два місяці з дати прийняття попередньої ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розмір застави не визначати.

Обвинуваченого викликати в судове засідання шляхом направлення повістки про виклик до суду до адміністрації ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», де обвинувачений утримується під вартою.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, прокурором протягом 5(п`яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Повний текст ухвали проголошений 28 січня 2025 року о 11 год. 50 хв.

Суддя                                                         ОСОБА_6

28.01.2025