УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 522/13129/15-к

Провадження № 1-кп/522/206/24

12 грудня 2024 року місто Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого судді – ОСОБА_1 ,

судді – ОСОБА_2 ,

секретар судового засідання – ОСОБА_3 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 про продовження обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12015160500002297, відомості про яке внесено 27.03.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження зареєстроване в ЄРДР за № 12015160500002297 від 27.03.2015р., за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурором зазначено необхідність запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: спробам переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, Злочин, передбачений п.1 ч.2 ст.115 КК України, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за його вчинення, у разі доведеності вини ОСОБА_6 , з урахуванням положень ч.3 ст.68 КК України, йому може бути призначено реальне покарання у виді позбавлення волі. Крім того, прокурор посилається на ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права та зазначає, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») N? 31315/96 від 25.04.2000. Також, прокурор зазначає, що ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Окрім того, прокурор вказує на те, що у кримінальному провадженні не досліджено усі докази, а тому при обранні обвинуваченому міри запобіжного заходу не пов`язаної з триманням під вартою, існує ризик перешкоджання судового розгляду кримінального провадження. Відповідно до ст. 23 КПК України та ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому, зважаючи на стадію провадження є реальним ризик, що обвинувачений у разі не продовження запобіжного заходу може впливати на хід судового розгляду кримінального провадження. Прокурор зазначає, що згідно практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі. У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. 3 рахуванням викладеного, прокурор зазначає, що під час судового розгляду встановлено наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. У клопотанні прокурор зазначає, що тривалість обмеження особи під вартою є суттєвим порушенням права на свободу і особисто недоторканність, однак тривалість судового розгляду обумовлена складністю кримінального провадження, а також кількістю осіб, які повинні брати участь судових засіданнях. Так, сторона захисту клопотала про розгляд провадження судом присяжних, тому здійснення судового розгляду за відсутності хоча б одного із складу суду є неможливим. А тому, з урахуванням кількості учасників судового провадження, а також складності кримінального провадження, та поведінки осіб, які мають брати участь у судовому розгляді, сторона обвинувачення вважає за необхідним продовжити обвинуваченому строк застосування запобіжного заходу ще на 60 днів. Прокурор вказав, що зважаючи на правові позиції міжнародних рішень обрання (продовження) міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу поваги права, передбаченого статтею 5 Конвенції. Крім того, прокурор зазначає, що в даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів, як суспільства, так і потерпілих по даній справі, а тому звільнення з-під варти обвинуваченого суперечитиме завданням, які визначені кримінальним законодавством. Інші, менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом і його належної поведінки. Підстав для обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, не встановлено. Обставин, які є перешкодою для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не виявлено. Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення із застосуванням насильства.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні в режимі відео конференції заперечував проти задоволення клопотання сторони обвинувачення, оскільки ризики прокурором у клопотанні не обґрунтовані, достатньо даних щодо особи обвинуваченого його місця проживання, враховуючи це та тривалість тримання під вартою ОСОБА_6 , просить суд не продовжувати запобіжний захід ОСОБА_6 у виді тримання під вартою, обравши йому більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Суд, розглянувши клопотання сторони обвинувачення, заслухавши думку сторін судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження дійшов висновку про таке.

Згідно із ч. 3 ст. 381 КПК України усі питання, пов`язані з судовим розглядом, крім питання, передбаченого частиною третьою статті 331 цього Кодексу, судді і присяжні вирішують спільно.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта або спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; або вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Як встановлено судом, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, яке карається позбавленням волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, докази по якому ще не досліджені, оскільки після задоволення відводу головуючому судді ОСОБА_7 , судовий розгляд вирішено, з урахуванням думки обвинуваченого, розпочати з початку, потерпіла та свідки по справі не допитані, оскільки у вказаному кримінальному проваджені розпочато новий судовий розгляд, а, отже, перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

27.10.2023 року, після передачі для розгляду вказаного кримінального провадження новому складу суду, обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено строк обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.11.2023 року дане рішення Приморського районного суду м. Одеси було залишено без змін. Подальші ухвали суду про продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ані захисниками, ані обвинуваченим не оскаржувались.

Вивчивши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, колегія суддів, приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

А отже, наведені обставини та дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_6 переховуватися від суду.

Таким чином, суд погоджується із заявленим прокурором ризиком, передбаченим п. 1, ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цього ризику доведеними у повній мірі. При цьому, суд не погоджується з заявленим прокурором ризиком передбаченим п.4 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки прокурором не доведено, яким саме чином ОСОБА_6 буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Про наявність відповідного ризику, судом наведені належні мотиви і обґрунтування. Тривалість обмеження особи під вартою є суттєвим порушенням права на свободу і особисто недоторканність, однак тривалість судового розгляду обумовлена складністю кримінального провадження, а також кількістю осіб, які повинні брати участь судових засіданнях. Так, сторона захисту клопотала про розгляд провадження судом присяжних, тому здійснення судового розгляду за відсутності хоча б одного із складу суду є неможливим. А тому, з урахуванням кількості учасників судового провадження, складності кримінального провадження, та поведінки осіб, які мають брати участь у судовому розгляді суд вважає можливим продовжити строк застосування запобіжного заходу ще на 60 днів.

З урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватими, суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказану позицію також було викладено в ухвалі Одеського апеляційного суд від 28.11.2023 року та якою залишено без змін ухвалу Приморського районного суду м. Одеси про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і зазначено, що суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, з огляду на те, що раніше існуючі та доведені ризики не знизились і не відпали, оскільки обвинувачений не може не розуміти тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, та можливого суворого покарання, у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що на теперішній час відсутні дані, які б могли переконати суд у тому, що будь-який інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою зможе запобігти ризикам, вказаних судом доведеними.

Крім того, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованого останньому кримінального правопорушення, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризикам можливого скоєння ним інших кримінальних правопорушень та переховування обвинуваченого від суду, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, та в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК. Доводи захисника про те, що станом на даний час ризики у кримінальному провадженні суттєво знизилися, а тому, на її думку, можливо застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, колегія суддів визнає неспроможними, оскільки з врахуванням обставин кримінального правопорушення, тяжкості злочину, раніше встановленого ризику, який продовжує існувати, а також особи обвинуваченого, запобіжний захід у виді домашнього арешту вочевидь може виявитися недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. При цьому, посилання захисника на перебування обвинуваченого тривалий час під вартою та ніби фактичне відбуття ним покарання за відсутності обвинувального вироку, апеляційний суд також визнає безпідставними, оскільки за злочин, який на даний час інкримінується ОСОБА_6 , з урахуванням санкції п.1 ч.2 ст.115 КК України, передбачено також покарання у виді довічного позбавлення волі, а тому розуміючи ці обставини, обвинувачений може об`єктивно вдатися до спроб переховування від суду з метою уникнення покарання, у зв`язку з чим клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, задоволенню не підлягає.

Крім того, суд вважає, що в даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих по даній справі, тому звільнення з-під варти ОСОБА_6 суперечитиме завданням визначеним кримінальним законодавством.

При цьому, судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, також зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Так, в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.

Слід зазначити, що вказане кримінальне провадження відповідно протоколу про повторний автоматизований розподіл надійшло у провадження вказаного складу суду 25.10.2023 року, через відставку головуючого судді ОСОБА_7 .

Колегію суддів невідкладно було встановлено графік судових засідань кожного тижня впродовж наступних двох місяців, по дві дати кожного тижня, який узгоджено із захисниками та присяжними, а також відповідно до вимог ст. 114 КПК України стороні обвинувачення встановлено процесуальні строки для у межах граничного терміну для забезпечення надання усіх доказів суду, з метою винесення законного, неупередженого, справедливого судового рішення у найкоротші розумні строки. Таким чином, даним складом суду вжито усіх передбачених законом способів щодо найшвидшого розгляду кримінального провадження і винесення законного і справедливого рішення у найкоротші строки, враховуючи тривалість перебування ОСОБА_6 під вартою, який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 331, 372, 132, 176-178, 182-183, 193-194, 196-197 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 про продовження обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12015160500002297, відомості про яке внесено 27.03.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно ОСОБА_6 – задовольнити.

Строк дії обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, продовжити до 07 лютого 2025 року, включно.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою – в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.

Судді:                                                                                        ОСОБА_1

                                                                                       ОСОБА_2

12.12.2024