Справа №760/6410/24 2-о/760/289/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.

за участю:

секретаря судового засідання Григор`єва С. О.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

заінтересованої особи ОСОБА_3 ,

представника заінтересованої особи ОСОБА_7.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, про встановлення факту спільного проживання,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з указаною заявою, в якій просить встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , до дати смерті останнього.

Свою заяву мотивує тим, що він є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_4 та має право на отримання одноразової грошової допомоги, для призначення якої істотним є факт спільного проживання із військовослужбовцем однією сім`єю. Заявник не одружувався та іншої сім`ї не має.

Зазначив, що до смерті батька фактично проживав з ним за адресою: АДРЕСА_1 , вони спільно сплачували за комунальні послуги, мали спільний побут та спільне харчування, спільно користувалися купленим майном.

Встановлення факту необхідне для призначення одноразової грошової допомоги.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2024 року для розгляду зазначеної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22 березня 2024 року вказану заяву залишено без руху.

25 червня 2024 року заявником на виконання зазначеної ухвали надано до суду заяву в новій редакції, зазначивши заінтересованих осіб, відомості про наявність електронних кабінетів в учасників справи та докази надсилання документів поданих до суду заінтересованим особам.

01 липня 2024 року ухвалою суду вказану справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено в порядку окремого провадження.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України в судовому засіданні заявила клопотання про залишення заяви без розгляду, посилаючись на те, що комісією Міністерства оборони України було прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги матері, дружині та неповнолітнім дітям померлого в рівних частинах, яка їм виплачується, тому вирішення по суті цієї справи стосується прав та інтересів зазначених осіб, та у разі задоволення заяви їхні права на отримання вказаної допомоги будуть обмежені. При цьому, зазначені особи не залучені заявником до участі у вказаній справі. Крім того, вирішення цієї справи по суті не слугуватиме досягненню мети з якою звернувся заявник.

Заявник та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання заінтересованої особи, посилаючись на те, що вирішення цієї справи не впливатиме на права та інтереси вищевказаних осіб, тому їх залучення до участі в цій справі є безпідставним. Крім того, встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим необхідне для забезпечення об`єктивного розгляду справи адміністративним судом, в якому оскаржується рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Заінтересована особа - ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання.

Заслухавши заявника, його представника та заінтересованих осіб, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

З аналізу наведеної норми вбачається, що характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Тож, факти, що підлягають встановленню судом, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи матиме він правові наслідки.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 320/948/18 від 10 квітня 2019 року.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 зроблено висновок, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до суду адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Таким чином, передбачено, що відповідна категорія справ розглядається у порядку цивільного судочинства і розгляд справи можливий, як в порядку окремого провадження, так і в порядку позовного провадження, в залежності від того чи існує спір про право.

При цьому слід виходити з того, що спір про право можливий не у заявника із Міністерством оборони, а саме із іншими особами, які можуть претендувати на отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.

Так, відповідно до частини першої статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

У відповідності до вимог частини четвертої статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" "До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;вдова (вдівець);батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"".

Таким чином, встановлення судом обставин чи існує спір про право можливе лише після з`ясування судом наявності інших осіб відповідно до частини першої статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", які можуть претендувати, як на майно так і на отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.

У ході судового розгляду було з`ясовано, що комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги матері ( ОСОБА_5 ), дружині ( ОСОБА_6 ), сину ( ОСОБА_1 , 2015 року народженя) та дочці ( ОСОБА_1 , 2017 року народження) померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, полковника ОСОБА_4 , у рівних частинах кожному.

Водночас, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 - сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, полковника ОСОБА_4 , оскільки він досяг повноліття, на час смерті батька його вік перевищував 23 роки, тобто він не має правового статуту дитини або утриманця загиблого.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що заявник вважає себе особою, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги, проте, судом було з`ясовано, що вказана допомога вже призначена матері, дружині та малолітнім дітям померлого, тому вирішення цієї справи безпосередньо впливатиме на їхні права щодо отримання одноразової грошової допомоги у визначеному розмірі. Зазначені особи не залучені заявником до участі у справі, доказів того, що вони не заперечують викладених у заяві обставин, а також не оспорюють право заявника на отримання відповідної допомоги в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, існує спір про право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, який підлягає вирішенню виключно у позовному провадженні.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про залишення заяви без розгляду.

При цьому, ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду із позовом про захист своїх прав, які вважає порушеними, не визнаними чи оспореними із належним дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства та у порядку, який визначено ЦПК України.

Керуючись статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 260, 293-294, 315, 352, 354, 355 ЦПК, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, про встановлення факту спільного проживання, залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л. М. Ішуніна