ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
11 жовтня 2010 року 10:12 № 2а-10862/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., при секретарі Череповській Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомДержавної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Інтер Сервіс Люкс»
про стягнення заборгованості у розмірі 22 349,87 грн.
за участю представників сторін:
від позивача –Приліпко А.Д.
від відповідача –не з’явився
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва (далі по тексту –позивач, ДПІ в Деснянському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Інтер Сервіс Люкс»(далі по тексту –відповідач, ТОВ «Компанія Інтер Сервіс Люкс») про стягнення заборгованості у розмірі 22 349,87 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 20 вересня 2010 року.
У судове засідання, призначене на 20 вересня 2010 року, з’явився представник позивача. Відповідач або його уповноважені представники в судове засідання не з’явились, в зв’язку чим та враховуючи приписи пункту 3 частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд даної справи на 11 жовтня 2010 року.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У зв’язку з нез’явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвала про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за адресою, внесеною відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до змісту частини другої статті 17, частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»та з урахуванням положень частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України така адреса вважається достовірною, а повістка, направлена за нею, врученою юридичній особі.
Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальність «Компанія Інтер Сервіс Люкс»зареєстровано Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією 24 жовтня 2005 року. На обліку в ДПІ у Деснянському районі м. Києва перебуває з 25 жовтня 2005 року.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Деснянському районі м. Києва проведено низку невиїзних документальних перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Інтер Сервіс Люкс».
Так, 14 травня 2009 року ДПІ в Деснянському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку відповідача, за результатами якої складено Акт про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету від 14.05.2009р. № 3562 (далі по тексту –акт перевірки № 3562).
Відповідно до висновків акту перевірки № 3562 позивачем встановлено порушення пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, а саме, несвоєчасно сплачено податок на прибуток на суму 39,40 грн.
Вказаний акт перевірки підписаний керівником підприємства.
На підставі зазначеного акту перевірки № 3562 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 14.05.2009р. № 0020371500/0 на суму 39,40 грн., яке отримано відповідачем 14.05.2009р., про що свідчить підпис на корінці вказаного податкового повідомлення-рішення.
14 травня 2009 року ДПІ в Деснянському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку відповідача, за результатами якої складено Акт документальної невиїзної (камеральної) перевірки своєчасності сплати податкового зобов’язання від 14.05.2009р. № 3508 (далі по тексту –акт перевірки № 3508).
Відповідно до висновків акту перевірки № 3508 позивачем встановлено порушення пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, пункту 7.7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, статті 4 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»від 09.04.1999р. № 587-XIV, пункту 3 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»від 03.07.1998р. № 727 (в редакції від 28.06.1999р. № 746/99), підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, а саме, несвоєчасно сплачено податок на додану вартість.
На підставі зазначеного акту перевірки № 3508 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2009р. № 0020141500/0 на суму 250 грн., яке отримано відповідачем 29.06.2009р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення.
27 липня 2009 року ДПІ в Деснянському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку відповідача, за результатами якої складено Акт від 27.07.2009р. № 5169/15-33739320 (далі по тексту –акт перевірки 5169/15-33739320).
Відповідно до висновків акту перевірки № 5169/15-33739320 позивачем встановлено порушення підпункту 4.1.4 пункту 4 та пункту 17.7.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, а саме, несвоєчасне подання декларації з податку на додану вартість за травень-червень 2009 року.
На підставі зазначеного акту перевірки № 5169/15-33739320 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.07.2009р. № 0028471500/0 на суму 170 грн., яке отримано відповідачем 02.12.2009р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення.
12 листопада 2009 року ДПІ в Деснянському районі м. Києва проведено документальну перевірку відповідачем, за результатами якої складено Акт документальної невиїзної (камеральної) перевірки від 12.11.2009р. № 7467 (далі по тексту –акт перевірки № 7467).
Відповідно до висновків акту перевірки № 7467 позивачем встановлено порушення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, а саме, несвоєчасне подання декларації з податку на додану вартість за липень-вересень 2009 року.
На підставі зазначеного акту перевірки № 7467 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.11.2009р. № 0040101500/0 на суму 510,00 грн., яке отримано відповідачем 02.12.2009р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення.
27 січня 2010 року ДПІ в Деснянському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку відповідача, за результатами якої складено Акт документальної невиїзної (камеральної) перевірки від 27.01.2010р. № 248 (далі по тексту –акт перевірки № 248).
Відповідно до висновків акту перевірки № 248 позивачем встановлено порушення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, а саме, несвоєчасне подання податкової звітності по податку на додану вартість за жовтень-грудень 2009 року.
На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2010р. № 0043091500/0 на суму 510,00 грн., яке отримано відповідачем 29.03.2010р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення.
7 травня 2009 року ДПІ в Деснянському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку відповідача, за результатами якої складено Акт про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку за період з 19.02.2009р. по 21.04.2009р. від 07.05.2009р. № 3360/1505/33739320 (далі по тексту –акт перевірки № 3360/1505/33739320).
Відповідно до висновків акту перевірки № 3360/1505/33739320 позивачем встановлено порушення пункту 10 Постанови КМУ «Про порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища № 303 від 01.03.1999р. та підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ.
На підставі зазначеного акту перевірки № 3360/1505/33739320 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2009р. № 0005221505/0 на суму 3,83 грн., яке отримано відповідачем 08.05.2009р., про що свідчить підпис на корінці вказаного податкового повідомлення-рішення.
Крім того, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток, з податку на додану вартість, з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, з комунального податку та збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Так, ТОВ «Компанія Інтер Сервіс Люкс»подано до ДПІ у Деснянському районі міста Києва податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2009 року від 12.05.2009р. № 54242 на суму 952,00 грн., податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року від 20.01.2009р. № 134372 на суму 7 885 грн., податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року від 20.02.2009р. № 10997 на суму 1 911 грн., податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009 року від 17.03.2009р. № 15720 на суму 4 401 грн., податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2009 року від 21.04.2009р. № 43485 на суму 5 509 грн., податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2009 року від 20.05.2009р. № 62652 на суму 635 грн., розрахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів від 17.02.2009р. № 7597 на суму 68 грн. та податковий розрахунок з комунального податку за І квартал 2009 року від 28.04.2009р. № 48800 на суму 66,30 грн., податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за І півріччя 2009 року від 12.05.2009р. № 56347 на суму 12,55 грн.
Докази сплати зазначених сум в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням зазначеного, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі по тексту - Закон України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ) податкове зобов’язання - зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до пункту 6.1 статі 6 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Так, ДПІ у Деснянському районі м. Києва надіслано відповідачу наступні податкові повідомлення-рішення: від 14.05.2009р. № 0020371500/0 на суму 39,40 грн., від 14.05.2009р. № 0020141500/0 на суму 250 грн., від 29.07.2009р. № 0028471500/0 на суму 170 грн., від 13.11.2009р. № 0040101500/0 на суму 510,00 грн., від 27.01.2010р. № 0043091500/0 на суму 510,00 грн., від 07.05.2009р. № 0005221505/0 на суму 3,83 грн.
Згідно з підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ податкові повідомлення надсилаються в порядку передбаченому для податкових вимог та вважаються надісланими (врученими) юридичній особі, якщо їх передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем про що свідчать копії поштових повідомлень.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Згідно з підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
Докази оскарження вказаних податкових повідомлень - рішень відповідачем суду надано не було.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 у разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах “а” –“в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Таким чином, враховуючи, що надіслані позивачем податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржені, відповідно, вони вважаються узгодженими в розумінні Закону України від 21.12.2000р. № 2181.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Жодних доказів сплати зазначених в податкових деклараціях сум відповідачем суду не надано.
Відповідно до пункту 5.4 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, узгоджена сума податкового зобов'язання, несплачена платником податків у визначений цією статтею строк, визначається сумою податкового боргу.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ передбачено, що податковий борг (недоїмка) –це податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.
В матеріалах справи відсутні докази сплати як податкового зобов’язання самостійно визначеного відповідачем в податкових деклараціях, так і податкових зобов’язань визначених податковим органом.
Оскільки судом встановлено, що податкове зобов’язання відповідача не сплачено в установлені строки, таке податкове зобов’язання визнається податковим боргом.
Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв’язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.
Підпунктом 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ передбачено, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.
Судом встановлено, що у зв’язку з несплатою податкових зобов’язань позивачем на адресу відповідача, внесену останнім до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рекомендованим листом з повідомленням про вручення надіслано першу податкову вимогу від 03.02.2009р. № 1/312, яка отримана відповідачем 26.02.2010р., про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, наявна в матеріалах справи.
Друга податкова вимога від 01.04.2010 року № 2/556 надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана відповідачем 26.04.2010р.
Таким чином, судом встановлено, що податкові вимоги надіслано (вручено) відповідачу у встановленому чинним законодавством порядку та не оскаржені.
Рішенням від 27.05.2010р. № 63 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу ДПІ у Деснянському районі м. Києва вирішено здійснити стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають у власності (повному господарському віданні) платника податків- відповідача, а також тих активів, права власності на які він набуде у майбутньому, в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу цього платника податків.
На час розгляду справи, заборгованість ТОВ «Компанія Інтер Сервіс Люкс»перед бюджетом не сплачена, що підтверджується довідкою про заборгованість від 17.06.2010р. № 4957/9/24-138 та складає 22 349,87 грн.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до часини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Інтер Сервіс Люкс»(02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 5, код ЄДРПОУ 33739320):
- на р/р 31113009700004 УДК у Деснянському районі ГУ ДКУ у м. Києві, ідентифікаційний номер 26077891 ГУ УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11021000 податок на прибуток приватних підприємств у сумі 961 (дев’ятсот шістдесят одна) грн. 55 коп.;
- на р/р 31115029700004 УДК у Деснянському районі ГУ ДКУ у м. Києві, ідентифікаційний номер 26077891 ГУ УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100 податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 21 296 (двадцять одна тисяча двісті дев’яносто шість) грн. 59 коп.;
- на р/р 34214381700004 УДК у Деснянському районі м. Києва ГУ ДКУ у м. Києві, ідентифікаційний номер 26077891, МФО 820019, код платежу 12020500 податок з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин механізмів (юридичних осіб) зареєстрованих у м. Києві у сумі 34 (тридцять чотири) грн.
- на р/р 31413828700004 УДК у Деснянському районі ГУ ДКУ у м. Києві, ідентифікаційний номер 26077891 ГУ УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 16010200 комунальний податок у сумі 40 (сорок) грн. 89 коп.
- на р/р 33114329700004 УДК у Деснянському районі ГУ ДКУ у м. Києві, ідентифікаційний номер 26077891 ГУ УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 50080200 інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища у сумі 16 (шістнадцять) грн. 84 коп.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.І. Савченко