Справа № 215/7636/24

2/215/924/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу

в складі: головуючого - судді Данилевського М.А.

за участю секретаря Уварової Л.І.

згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, справу за позовною заявою  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Теличко Віктор Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Віктор Анатолійович,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  звернулася до суду зі вказаним позовом, вказавши його підставою те, що 23.07.2021 було відкрито виконавче провадження № 66261636 про стягнення з неї на користь ТОВ «Кредит Капітал» заборгованості в розмірі 22 770 грн.. Вказане виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису № 1362, вчиненого 08.01.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацький В.А.. Вчинення вказаного виконавчого напису не відповідає вимогам чинного законодавства, тому він не підлягає виконанню.

Позивач ОСОБА_1 до суду не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Теличко В.А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький В.А., в судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином, відзив на позов не надали.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що на виконанні приватного виконавця територіального округу Дніпропетровської області Теличко В.А. перебуває виконавче провадження № 6626136, відкрите 23.07.2021 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 1362, вчиненого 08.01.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. про стягнення з ОСОБА_1 – 22 770 грн. заборгованості за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоян» правонаступником всіх прав та обов`язків якого за Договором відступлення права вимоги №43-МЛ від 13.12.2019 є ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

За загальним правилом ст. ст. 15, 16 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 Цивільного Кодексу, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, установлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства, що випливає з ч.1 ст.39 цього Закону. Таким актом, зокрема, є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений Наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 р. № 296/5.

Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, правове регулювання якої визначається гл.14 Закону «Про нотаріат» та гл.16 розд. ІІ порядку вчинення нотаріальних дій.

Статтею 87 Закону «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів.

Відповідно до приписів ст.88 цього Закону, якою визначені умови вчинення виконавчих написів, нотаріус учиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше ніж 3 роки, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше ніж рік. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається в межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пп.1, 3 гл.16 розд.ІІ порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з пп.2.1 п.2 гл.16 розд.ІІ порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування й місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата й місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус проводить свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції та не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає та не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника відповідно до ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить протилежного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону «Про нотаріат» суд у такому спорі повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права дійшла Велика палата ВС у постанові від 29.03.2019 р. у цивільній справі № 137/1666/16-ц, вказавши, що у зв`язку з тим, що постанова КМУ № 662 від 26.11.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» втратила чинність з моменту її прийняття, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова КМ України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29 листопада 2001 року (Висновок ВП ВС від 15.04.2020 року № 554/6777/17 (61-19494св18)).

При цьому колегія суддів відступила від висновку, викладеному в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/5226/17, та вказала, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимога про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки будь-яких доказів на підтвердження безспірності заборгованості позивача та наявності у відповідача права вимоги ні відповідачем, ні іншими учасниками справи суду не надано, а існування спору щодо розміру заборгованості за кредитним договором на момент вчинення виконавчого напису є тією обставиною, яка виключає безспірність боргу та можливість його стягнення з боржника за виконавчим написом нотаріуса, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18), від 17 вересня 2020 року у справі № 759/6167/18.

Отже, суд вважає доводи позивача щодо небезспірності виниклої за кредитним договором заборгованості є слушними, тому позовні вимоги щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання процесуальних витрат у справі, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача 1211 грн. 20 коп. судового збору  за подання позовної заяви.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (частина друга статті 141 ЦПК України).

На підставі Закону України «Нотаріат», Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 15, 1166 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

       УХВАЛИВ:

Позовну заяву  ОСОБА_1 (РНОКПП  НОМЕР_1 , місце проживання:  АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»(ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович (м. Київ, вул. Рейтарська) провулок Георгіївський, 6А), приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Теличко Віктор Анатолійович (м. Дніпро, вул. Проспект Слобожанський, 29 офіс 708)– задовільнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 08 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Боршацьким Ігорем Вікторовичем , зареєстрований в реєстрі за № 1362, про стягнення з ОСОБА_1  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»заборгованості в розмірі 22 770 грн. 00 коп..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»на користь ОСОБА_1 , судові витрати у виді судового збору за подачу позову 1211 грн. 20 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочного рішення складено та підписано 28 січня 2025 року.

        Суддя: