ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
26 жовтня 2011 року 09:33 № 2а-14266/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,
за участю представників сторін :
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 01.10.2011 р.)
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 26.04.2011 р. № 1858/9/10)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ПІ СЕК’ЮРІТІЗ»
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2011 № 0016841510,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙ ПІ СЕК’ЮРІТІЗ»з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2011 № 0016841510, яким позивачу визначено штраф у розмірі 3200 грн. за порушення на 25 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 32 000 грн.
Позивач зазначає, що своєчасно подав платіжні доручення на перерахування узгодженої суми податкових зобов’язань, проте помилково зазначив у платіжному дорученні інший бюджетний рахунок, на який і були перераховані кошти. Позивач зазначає, що виявивши помилку, подав до ДПІ лист-заяву про перерахування зазначених коштів на правильний рахунок, що було згодом і виконано.
Позивач зазначає, що при дотриманні строку здійснення платежу, помилкове визначення іншого бюджетного рахунку та перерахування на нього коштів до бюджету по суті не призвело до ненадходження коштів до бюджету, а отже у відповідача не було підстав для визначення позивачу штрафу на підставі абз. 1 п. 126.1. ПК України у зв’язку з чим позивач просить задовольнити позов.
Відповідач зазначає, що в даному випадку має мало місце несвоєчасне надходження коштів на чітко визначений бюджетний рахунок, а отже оскаржуване рішення відповідає вимогам абз. 1 п. 126.1. ПК України у зв’язку з чим відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 16.08.2011 року відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «Ай Пі Сек’юрітіз»з податку на прибуток «про несвоєчасну сплату». За результатами перевірки складено Акт № 5527 від 16.08.2011 року.
Перевіркою встановлено, що платник податків порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1. ПК України. Зокрема, в акті визначено, що самостійно визначене грошове зобов’язання з податку на прибуток склало 32320 грн., граничний строк сплати якого –21.05.2011 року, дата сплати 07.06.2011 року, сума сплаченого податкового боргу 1159 грн. Окрім того, з урахуванням наведеного, самостійне визначене платником грошове зобов’язання з податку на прибуток склало 30841 грн. із строком сплати 21.05.2011 р., дата сплати –14.06.2011 року, сума сплати 30841 грн. Як встановлено під час розгляду справи, останні дві зазначені дати сплати означають перевід коштів з одного бюджетного рахунку на інший відповідно до вищезгаданої заяви позивача про помилковість визначення рахунку при перерахуванні податку.
На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш»№ 0016841510, в якому зазначено про встановлене порушення граничного строку сплати грошового зобов’язання з податку на прибуток, передбаченого п. 57.1. ПК України та на підставі абз. 1 п. 126.1. ПК України за затримку на 25 календарних днів граничного строку сплати зобов’язань у розмірі 32 000 грн. на позивача накладено штраф у розмірі 3 200 грн.
У взаємозв’язку з вищенаведеним, під час розгляду справи судом встановлено, що 06.05.2011 року позивачем до ДПІ подано декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року. У рядку 17 декларації «Сума податку до сплати»визначена у розмірі 32320 грн.
Відповідно до п/п. 49.18.2. ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема,: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно до п. 57.1. ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, з урахуванням наведеного та положень п. 152.9 ПК України, граничний строк подачі декларації з податку на прибуток в даному випадку –10 травня 2011 року, а граничний строк сплати самостійно узгоджених зобов’язань –20.05.2011 року.
Платіжним дорученням № 96 від 22.03.2011 року, тобто до настання граничного строку сплати, позивачем сплачено 19 500 грн. на рахунок № 33112342700005 в ГУ ДКУ у м. Києві з призначенням платежу –податок з доходів фізичних осіб на дивіденди та роялті без ПДВ (код платежу 11010300).
Платіжним дорученням № 98 від 31.03.2011 року позивачем сплачено 12 500 грн. з тим же призначенням платежу.
Остаточний розрахунок з бюджетом у розмірі 320 грн. проведений 13.05.2011 року, тобто своєчасно, відповідно до платіжного доручення № 133 шляхом перерахування на рахунок № 31118014700005 в ГУДК України у м. Києві з призначенням платежу - оплата податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року без ПДВ (код платежу 11021600), тобто на бюджетний рахунок, який безпосередньо стосується сплати конкретно визначеного податку.
Сторонами визнається, що перші два платежі повинні були бути спрямовані на рахунок № 31118014700005 у казначействі (код платежу 11021600), проте помилково були спрямовані на інший казначейський рахунок № 33112342700005 (код платежу 11010300). У зв’язку з цим, як зазначає податковий орган, в особовій картці позивача за кодом бюджетної класифікації 11021600 виник борг у сумі 32000 грн.
У той же час, позивач, виявивши помилку у визначенні номеру рахунку та призначення платежу за першими двома платежами, листом № 05/05-2011-1 від 05.05.2011 року (вх. від 06.05.2011 р.) , тобто до закінчення граничного строку сплати, звернувся до податкового органу з проханням зарахувати кошти за двома першими платежами на рахунок у казначействі № 31118014700005 (код платежу 11021600), додавши платіжні доручення, за якими кошти надійшли до бюджету на інший бюджетний рахунок.
Тобто, помилковість перерахування коштів не на той рахунок бюджету була виявлена позивачем (05.05.2010 р.) до закінчення граничного строку сплати узгоджених податкових зобов’язань (20.05.2011 року) та вжито заходів щодо усунення наслідків помилки.
Як вбачається з акту перевірки та пояснень ДПІ, кошти були переміщені по рахунках бюджету за правильним кодом двома платежами 07.06.2011 року та 14.06.2011 року, тобто з порушенням строку, встановленого п. 43.5. ПК України для ДПІ та казначейства для підготовки висновку та вчинення казначейством дій з перерахування коштів на відповідний бюджетний рахунок.
Вирішуючи з урахуванням встановлених обставин фактичних взаємовідносин сторін спір по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з п/п. 14.1.39. ПК України грошове зобов'язання платника податків, це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету , зокрема, як податкове зобов'язання.
Відповідно до п. 6.1. ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету , що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п. 38.1. ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. При цьому, відповідно до п. 37.3. ПК України податковий обов'язок припиняється його виконанням.
Відповідно до п. 9.3. ПК України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
У взаємозв’язку з вищенаведеним, суд також зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України податок на прибуток підприємств належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 4 ст. 45. Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
При цьому, частиною 5 ст. 45 Кодексу передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок .
В контексті наведеного слід додати, що відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України 26.06.2002 № 122 (у редакції наказу від 30.11.2010 № 449), Єдиний казначейський рахунок, це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів , фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
ЄКР, відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (далі - субрахунки ЄКР).
На субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку сплата коштів до державного бюджету за самостійно узгодженими податковими зобов’язаннями була здійснена позивачем своєчасно, кошти фактично надійшли до бюджету, а перебування коштів на іншому рахунку державного бюджету не свідчить про ненадходження коштів до бюджету та не може у даному випадку вважатися підставою для застосування до платника податків штрафу. Помилкове перерахування позивачем коштів на інший казначейський рахунок було виявлено ним за 15 днів до закінчення граничного строку сплати податкового зобов’язання та позивачем вжито всіх залежних від нього заходів щодо уточнення бюджетного рахунку для зарахування податку шляхом подання відповідної заяви до ДПІ за 14 днів до закінчення граничного строку. Допущена позивачем помилка у номеру рахунку не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків Державного бюджету України.
В контексті наведеного, суд також зазначає, що норми ПК України, зокрема, ст. 35 цього Кодексу («Порядок сплати податків та зборів»), не містить положень щодо сплати податків на конкретні рахунки та за конкретними кодами за якими перераховуються окремі податки.
Положення абз. 1 п. 126.1. ПК України встановлюють відповідальність за несплату податку (несвоєчасну сплату), чого в даному випадку не встановлено, у той же час зазначені положення не встановлюють відповідальності за перерахування коштів до бюджету не на той аналітичний рахунок (з помилкою у рахунку).
Відтак, судом не встановлено наявності обставин та підстав, з якими ПК України пов’язує можливість застосування до позивача штрафу, визначеного в оскаржуваному рішенні.
Окрім того, суд зазначає також наступне.
Пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення»розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
З вказаної вище норми вбачається, що її метою є створення більш сприятливих умов для поступової адаптації, пристосування платників податків до основних положень оновленого податкового законодавства та формування практичних навичок здійснення підприємницької діяльності з урахуванням зміни умов оподаткування, що пов’язане з прийняттям Податкового кодексу України.
Разом з цим, вказаною нормою ПК України чітко визначено, що за період з 1 січня по 30 червня 2011 року штрафні санкції за порушення платниками податків податкового законодавства не можуть перевищувати одну гривню за кожне таке порушення, а відтак даною нормою встановлений сприятливий (адаптаційний) режим відповідальності платника податків у чітко визначений період.
Аналізуючи зміст вказаної статті слід також зазначити, що відповідно до п. 3.1. Податкового кодексу України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Відтак, під терміном «податкове законодавство»слід розуміти сукупність норм, що регулюють суспільні відносини у сфері справляння податків та обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, встановлюючи при цьому права, обов'язки та відповідальність сторін, зокрема, і у разі несвоєчасної сплати податку.
Положення цього Кодексу, зокрема, щодо строків сплати податкових зобов’язань є складовою частиною податкового законодавства, як і положення щодо відповідальності за несвоєчасну сплату, а відтак порушення цих строків є порушенням податкового законодавства, відповідальність за що встановлена ПК України з урахуванням положень пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення»розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України, тобто шляхом застосування за вчинені у вищенаведений період санкцій у розмірі 1 гривня.
Отже, у разі порушення позивачем строку сплати податкових зобов’язань, чого в даному випадку не встановлено судом, податковий орган був би вправі застосувати санкцію лише у розмірі 1 гривні. Проте, під час перевірки відповідачем залишено поза увагою наведені вище норми законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення. В свою чергу, судом не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача. У зв’язку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ПІ СЕК’ЮРІТІЗ»задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 20.09.2011 № 0016841510.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «АЙ ПІ СЕК’ЮРІТІЗ»на відшкодування сплаченого судового збору (державного мита) 3,40 гривень.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України .
Суддя О.А. Кармазін
Повний текст постанови складено та підписано 28 жовтня 2011 року.