ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
14 жовтня 2011 року 11:40 № 2а-13291/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., за участю секретаря Сервачинської І.М., та представників сторін:
позивача: ОСОБА_1
від відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні аміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації
про визнання неправомірними дій, зобов’язання встановити статус та видати посвідчення інваліда війни ,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій незаконнми щодо відмови у встановленні статуту інваліда війни, зобов’язання встановити статус та видати посвідчення інваліда війни .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є особою, яка залучалась до складу формувань Цивільної оборони і став інвалідом внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Відповідач всупереч п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»відмовив йому в задоволенні заяви про надання статусу інваліда війни, а тому позивач просить в судовому порядку задовольнити його позов повністю.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.
Відповідач –суб’єкт владних повноважень, будучі належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з’явився, причини неприбуття суду не повідомив.
Станом на момент розгляду справи від відповідача заперечень не надходило, тому справа відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України вирішується на підставі наявних у ній доказів.
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач на момент аварії на Чорнобильській АЕС працював машиністом екскаватору у тресті «Будмеханізація», що підтверджується матеріалами справи, зокрема, витягом з трудової книжки позивача (а.с. 27-28) та копією маршрутного листа Спеціалізованого управління № 2 тресту «Будмеханізація»(а.с. 10-11).
Відповідно до діючого на той час Положення про цивільну оборону СРСР, затвердженого Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів № 1111 від 18 березня 1976 року в установі, де працював позивач, в зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС було створено формування Цивільної оборони.
Відповідно до Наказу начальника ЦО Спеціалізованого управління № 2 тресту «Будмеханізація»від 05.05.1986 р. № 220 (а.с. 7), а також відповідно до вимог розпорядження начальника ЦО тресту «Будмеханізація»від 05.05.1986 р. № 3 (а.с. 8), витяги з яких залучено до матеріалів справи, позивач був відряджений у м. Чорнобиль з 05.05.1986 р. по 08.05.1986 р. для ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Як вбачається з довідки Головного Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації від 23 березня 2010 року № 94 позивач приймав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі невоєнізованого формування цивільної оборони спеціалізованого управління № 2 тресту «Будмеханізація»в період з 05 по 08 травня 1986 року і був залучений до складу формувань ЦО для у часті в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 12).
Працюючи на ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС позивач отримав статус громадянина, якій постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 10.09.1997 р. та вкладки до нього (а.с. 9).
Згідно довідки Медико-соціальної (експертної) комісії серії 2-18АБ № 152426 від 06.09.1994 р. позивачу встановлена ІІІ група інвалідності довічно, причина інвалідності - захворювання пов’язане з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (а.с. 82).
В 2011 році позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення йому статусу інваліда війни з відповідним доказовим обґрунтуванням.
Відповідач в задоволенні заяви позивача своїм листом № 37/09-2808 від 20 квітня 2011 року відмовив, посилаючись не те, що позивач не надав документів, підтверджуючих факт залучення його до формувань Цивільної оборони.
Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.
Згідно статей 1, 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»вiд 22.10.1993 р. № 3551-XII даний Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров’я та активного довголіття, організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів, виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни, надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров’я.
Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни (ст. 4).
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»вiд 15.06.2004 № 1770-IV, який набрав чинності 08.07.2004 року, статтю 7 даного Закону було доповнено пунктом 9, згідно якого до інвалідів війни було віднесено також осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Виходячи зі змісту пункту 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», підставами для надання особі статусу інваліда війни є наявність двох складових умов: 1) особа повинна бути залучена до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 2) такій особі повинен бути встановлений статус особи, яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Як вбачається зі ст. 1 Закону України «Про цивільну оборону»вiд 03.02.1993 р. № 2974-XII цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в областях, районах, містах Києві та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. До невоєнізованих формувань цивільної оборони зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.
Відповідно до п. 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, посвідчення інваліда війни видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Згідно пункту 10 даного Положення посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.
Суд зазначає, що позивачем поряд з іншими документами було надано відповідачу довідку Медико-соціальної (експертної) комісії серії 2-18АБ № 152426 від 06.09.1994 р. про встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності довічно, причина інвалідності –захворювання, пов’язане з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, надання якої вимагається вищевказаним Положенням (а.с. 82).
Посилання відповідача на неможливість віднести громадян, які були у складі формувань, створених у складі підприємств, установ і організацій та стали інвалідами внаслідок захворювання, яке пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підпадають під дію п. 9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»не приймається судом до уваги, оскільки ст. 7 зазначеного Закону прямо передбачено поширення статусу інвалідів війни на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Крім того, у довідці Головного Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 23 березня 2010 року № 94 зазначені підстави для її видачі, а саме: положення про невоєнізовані формування Цивільної оборони введеного в дію наказом начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 року № 90, документи надані ОСОБА_1, протокол засідання постійно діючої комісії для розгляду звернень громадян щодо підтвердження участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань ЦО від 03.03.2010 року № 2.
Відтак, надані позивачем відповідачу документи суд вважає достатніми доказами, які підтверджують факт його участі у формуваннях Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та встановлення його статусу особи, яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Згідно вимог статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
В даному випадку відповідач, на думку суду, діяв всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Цей критерій вимагає від суб’єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов’язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, відтак відповідач повинен був ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають значення для правильного вирішення конкретного питання, чого в даному випадку здійснено не було.
Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що відповідачем неправомірно було відмовлено позивачу у встановленні статусу інваліда війни та надання документа, який підтверджує даний статус.
Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровької районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни - незаконними.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В. Патратій
Постанова складена та підписана: 20 жовтня 2011 року.