ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
місто Київ
16 вересня 2011 року Справа №2а-10835/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді: Пісоцької О.В.
за участю секретаря
судового засідання Швеця О.Ю.,
розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою ОСОБА_2
до Територіальної державної інспекції праці у м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 (далі –ОСОБА_2., позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Територіальної державної інспекції праці у м. Києві (далі –Інспекція праці, відповідач), в якій, з урахуванням уточнень від 10 серпня 2011 року, просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у свідомому неотриманні письмової заяви від 14 лютого 2011 року та ненаданні на неї у визначений законом строк відповіді,
- зобов’язати відповідача надати протягом 30 днів обґрунтовану відповідь на письмову заяву позивача від 14 лютого 2011 року,
- «…стягнути з відповідача на користь…»ОСОБА_2. «…80000грн за моральні збитки…».
Також позивач наполягала на відшкодуванні за рахунок Інспекції праці понесені нею судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що відповідач, не здійснивши дії для одержання її письмової заяви від 14 лютого 2011 року і не надавши в установлений законом строк обґрунтованої відповіді, проявив бездіяльність та унеможливив реалізацію позивачем права на звернення до державної установи на отримання інформації і права на захист, порушивши низку чинних правових норм, у тому числі –Конституції України.
Водночас, позивач звертала увагу суду, що зазначеними діями їй нанесена моральна шкода, яка виявилася у душевних стражданнях через втрату віри у людяність, порушення сталого порядку її життя, неможливість захистити і реалізувати свої права та відновитись на роботі, яка є основним засобом існування. Оцінивши моральну шкоду на 80000грн. просила вказану суму стягнути з відповідача на її користь.
Відповідач заперечує стосовно задоволення позову у повному обсязі. В судовому засіданні представники Інспекції праці, посилаючись на Інструкцію з загального діловодства та Автоматизовану систему моніторингу, зазначали про те, що чинним законодавством не передбачено обов’язку відповідача отримувати поштову кореспонденцію працівниками інспекції у відділеннях поштового зв’язку. Також наголошували, що 03 березня 2011 року до Інспекції праці надійшов лист прокуратури Шевченківського району міста Києва, яким направлено для розгляду за належністю звернення ОСОБА_2. (дівоче ім’я позивача) від 11 лютого 2011 року щодо можливих порушень трудового законодавства України службовими особами ТОВ «Національні інформаційні системи». Про результати зазначеного звернення позивач повідомлена листом від 01 квітня 2011 року №Г-442, який вона отримала власноручно.
Згідно з частиною 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 16 вересня 2011 року о 15год. 10хв. у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про часткове задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 14 лютого 2011 року на адресу Територіальної державної інспекції праці у м. Києві на ім’я начальника ОСОБА_6 через відділення поштового зв’язку цінним листом направила пакет документів, що складався з заяви позивача про незаконне звільнення та додатків на шести аркушах.
21 березня 2011 року відповідним відділенням поштового зв’язку вказаний цінний лист повернуто на адресу позивача з довідкою про причини повернення –«за закінченням терміну зберігання», які, як зазначено, але не підтверджено позивачем, вона отримала 04 квітня 2011 року.
12 квітня 2011 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача з запитом, в якому просила повідомити про причини неотримання письмової заяви від 14 лютого 2011 року, на що Інспекцією праці листом від 13 квітня 2011 року за №26/05-67/734 позивача повідомлено про відсутність обов’язку у відповідача одержувати кореспонденцію у відділеннях поштового зв’язку.
У судовому засіданні представники відповідача не спростовували, що Інспекцією праці отримувалося повідомлення про необхідність прибуття у відділення поштового зв’язку для отримання кореспонденції, яка надійшла від громадянки ОСОБА_2 Разом з тим, вказане повідомлення було знищено, оскільки визначеного законодавством обов’язку щодо отримання такої кореспонденції не передбачено.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов таких висновків.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 40 Конституції України встановлює, що усі мають право направляти письмові звернення до органів державної влади та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк., посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із клопотанням щодо
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян»від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі –Закон №393) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Стаття 3 Закону №393 закріплює три форми звернень громадян - пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Як встановлено судом, позивач, реалізуючи передбачене Законом №393 право, звернулась до відповідача з відповідною заявою, визначення якої надано статтею 3 вказаного Закону.
У статті 15 Закону №393 передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані їх об'єктивно і вчасно розглядати, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Відповідно до Положення про Територіальну державну інспекцію праці у м. Києві, затвердженого 01 лютого 2006 року Директором Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю –Головним державним інспектором праці, Інспекція праці в установленому порядку веде прийом громадян, розглядає листи, заяви, скарги громадян, роботодавців з питань, що належать до її компетенції (підпункт 7 пункту 2.2).
Разом з тим, Територіальна державна інспекція праці у м. Києві входить до структури Державної інспекції України з питань праці, яка, в свою чергу є органом виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі –загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (Указ Президента України «Про Положення про Державну інспекцію України з питань праці»№386/2011 від 06 квітня 2011 року).
Державна інспекція України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Отже, норми чинного законодавства вказують на обов’язок відповідача розглядати звернення громадян.
Відповідно до підпункту 3.1 Інструкції з діловодства за зверненнями громадян у Територіальній державній інспекції праці у м. Києві, затвердженого Наказом Начальника Територіальної державної інспекції праці –Головним державним інспектором праці м. Києва від 26 грудня 2007 року №18 (далі –Інструкція №18), письмове звернення може бути надіслане поштою або передано до ТДІП громадянином особисто чи через уповноважену ним особу, якщо її повноваження оформлені відповідно до законодавства.
Так, приписами чинного законодавства, у тому числі –на локальному рівні - Інструкцією №18 - особам надано право звертатись до відповідача через відділення поштового зв’язку та безпосередньо до Інспекції праці зі зверненнями у письмовій формі через відділення поштового зв’язку. Будь-яких обмежень щодо виду направленої кореспонденції (цінна, рекомендована кореспонденція лист) законодавством не встановлено.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що відповідач, як державний орган виконавчої влади, за для виконання покладених на нього повноважень зобов’язаний був отримати направлену на його адресу позивачем кореспонденцію та вжити заходів щодо належного розгляду вище вказаного звернення, а тому позов в цій частині є обґрунтованим.
Не можуть бути враховані також посилання Інспекції праці на своєчасне реагування відповідача на інші звернення позивача, які надходили з прокуратури, оскільки такі обставини поновлюють права ОСОБА_2 на розгляд заяви від 14 лютого 2011 року.
Зважаючи на вище встановлені обставини, офіційне повідомлення відповідача про зміст заяви від 14 лютого 2011 року та повернення останньої на адресу заявниці у зв’язку з невиконанням відповідачем вимог законодавства, суд вважає за необхідне зобов’язати Інспекцію праці розглянути звернення ОСОБА_2 (ОСОБА_2) від 14 лютого 2011 року у встановлені законом порядку та строки.
Водночас, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми моральної шкоди не мають належного обґрунтування та доказового підґрунтя, а тому задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідачем не наведено обставин, які б спростовували доводи позивача.
Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази, пояснення позивача та представників відповідача, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неотримання заяви ОСОБА_2 від 14 лютого 2011 року та стосовно ненадання відповіді у встановленому законом порядку та строки, а також –шляхом зобов’язання відповідача розглянути вказану заяву. Частина решти позовних вимог задоволенню не підлягає.
Враховуючи вимоги статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодуванню з рахунків Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 підлягають витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, у розмірі 01грн. 70коп.
Керуючись статтями 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Територіальної державної інспекції праці у м. Києві щодо:
- неотримання заяви від 14 лютого 2011 року, направленої ОСОБА_2;
- ненадання відповіді у встановленому законом порядку на заяву ОСОБА_2 від 14 лютого 2011 року.
Зобов’язати Територіальну державну інспекцію праці у м. Києві розглянути заяву ОСОБА_2 від 14 лютого 2011 року у встановлені законом порядку та строк.
В частині решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 01грн. 70коп. (одну гривню 70коп.) витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) О.В. Пісоцька
З оригіналом згідно.
Суддя О.В. Пісоцька