Справа № 276/130/25

Провадження по справі№ 1-кп/276/57/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

28 січня 2025 року с-ще Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді  ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Хорошів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань з №12024060460000063, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Іршанськ Володарсько-Волинського району Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого, неодруженого, є особою з інвалідністю 3 групи, інших осіб на утриманні не має, раніше не судимого,

обвинуваченоого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,

з участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Влітку 2023 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи в лісосмузі, поблизу вул.Лісна смт.Нова Борова Житомирського району Житомирської області, знайшов 18 бойових 5,45 мм проміжних патронів з кулею «ПС» зразка 1974 року зі сталевим осердям, які вирішив привласнити собі для подальшого незаконного зберігання.

У вказаний день, час та місці, ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне зберігання бойових припасів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що знайдені ним 18 бойових 5 45 мм проміжних патронів з кулею «ПС» зразка 1974 року зі сталевим осердям є патронами та належать до бойових припасів, переслідуючи мету подальшого їх незаконного зберігання, без передбаченого законом дозволу, шляхом знахідки незаконно їх придбав.

В подальшому, ОСОБА_3 , в порушення «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробника для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями, метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї, або вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України №662 від 21.08.1998, п.2 «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12 жовтня 1992 року, про те, що до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, вихолощена мисливська нарізна і гладко ствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя (арбалети, мисливські ножі тощо) та інше; п.2.1 «Інструкції про порядок виготовлення придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумових чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21 серпня 1998 року, яким визначено, що здійснюючи дозвільну систему, органи внутрішніх справ відповідно до законодавства України видають громадянам дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної мисливської зброї, холодної, вихолощеної, пневматичної зброї, пристроїв, та п.21 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якого поліція здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що знайдені ним 18 бойових 5,45 мм проміжних патронів з кулею «ПС» зразка 1974 року зі сталевим осердям належать до бойових припасів, переслідуючи мету подальшого їх зберігання, без передбаченого законом дозволу, того ж дня близько 15 год. 00 хв., при собі переніс їх до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав їх без передбаченого законом дозволу, до моменту їх вилучення працівниками поліції 09.11.2024 під час проведення обшуку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.263 КК України, як умисні дії, які виразилися у придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

20 січня 2025 року між прокурором Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , з однієї сторони, та підозрюваним ОСОБА_3 , з іншої сторони, з участю захисника ОСОБА_5 на підставі статей 468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та його правової кваліфікації за ч.1 ст.263 КК України, істотних для відповідного кримінального провадження обставин. Підозрюваний беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. Крім того, сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_3 за ч.1 ст.263 КК України у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з встановленням випробування.

В угоді про визнання винуватості зазначені наслідки її укладення та затвердження, передбачені ст.473, 474 КПК України, а також наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно з п.1 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди у кримінальному провадженні, у яких беруть участь потерпілий, не допускається, крім випадків надання потерпілим письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та повідомив, що йому цілком зрозумілі надані законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України, характер обвинувачення, а також вид покарання, яке буде застосоване до нього у разі затвердження угоди судом. При цьому, обвинувачений повідомив про добровільність своєї позиції, просить суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити йому узгоджене покарання, яке він здатен реально виконати.

Захисник обвинуваченого підтвердив добровільність укладання угоди про визнання винуватості та просить її затвердити.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що укладена угода про визнання винуватості відповідає нормам КПК та може бути затверджена судом з призначенням покарання, визначеного угодою.

В підготовчому судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.1-4 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості.

Суд приходить до висновку, що дана угода відповідає вимогам КПК України та може бути затверджена, оскільки умови угоди не суперечать нормам закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, умови угоди не порушують права, свободи та інтереси сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконанням обвинуваченим взятих на себе зобов`язань, встановлено фактичні підстави для визнання винуватості.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд керується положеннями ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, згідно із приписами ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.

Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, є тяжким злочином. Санкцією ч.1 ст.263 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до положень ст.66 КК України, є: щире каяття; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до положень ст.67 КК України, не встановлено.

Суд враховує, що ОСОБА_3 раніше не судимий, має позитивну характеристику, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

З огляду на особу обвинуваченого, враховуючи наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що його обтяжує, на переконання суду, покарання, запропоноване сторонами, відповідає положенням Кримінального кодексу України, а тому суд приходить до висновку про можливість призначення узгодженого сторонами угоди покарання обвинуваченому за ч.1 ст.263 КК України – у виді 4 років позбавлення волі.

На переконання суду, зазначене покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням згідно ч.3 ст.75 КК України визначаються виключно судом.

Враховуючи, що сторони угоди узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням, суд, будучи зобов`язаним прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди, визначає тривалість іспитового строку на власний розсуд.

Підстави для застосування запобіжного заходу обвинуваченому відсутні.

Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 13.11.2024 у справі №276/2495/24, провадження 1-кс/276/384/24, після набрання даним вироком законної сили, слід скасувати.

Процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз (висновок експерта № СЕ-19/106-24/17041-БЛ від 14.11.2024 у розмірі 2785,65 гривень, висновок експерта № СЕ-19/106-24/17047-БЛ від 15.11.2024 у розмірі 3183,60 гривень, висновок експерта № СЕ-19/106-24/17162-НЗПРАП від 26.11.2024), на загальну суму 9152 (дев`ять тисяч сто п`ятдесят дві) гривні 85 копійок, суд відповідно до вимог ст. 124 КПК України стягує з обвинуваченого.

Керуючись статтями 100, 124, 314, 369-371, 373-374, 469, 472, 474-475 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 20 січня 2025 року між прокурором Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , за участю захисника -адвоката  ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України, і призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання – у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 у період іспитового строку наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід  ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 13.11.2024 у справі №276/2495/24, провадження 1-кс/276/384/24, на майно, а саме: 18 (вісімнадцять) предметів схожих на патрони калібром 5,45 мм., поліетиленовий пакет із порошкоподібною речовиною білого кольору, предмет схожий на пневматичний пістолет, після набрання даним вироком законної сили, - скасувати.

Речові докази:

- 18 (вісімнадцять) бойових 5,45 мм проміжних патронів з кулею «ПС» зразка 1974 року зі сталевим осердям конфіскувати у власність держави на потреби Збройних Сил України;

- поліетиленовий пакет із порошкоподібною речовиною білого кольору – знищити;

- предмет схожий на пневматичний пістолет – повернути обвинуваченому ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення судової експертизи зброї № СЕ-19/106-24/17041-БЛ від 14.11.2024 у розмірі 2785,65 гривень, судової експертизи зброї № СЕ-19/106-24/17047-БЛ від 15.11.2024 у розмірі 3183,60 гривень, судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/106-24/17162-НЗПРАП від 26.11.2024 у розмірі 3183,60 гривень, а всього у розмірі 9152,85 (дев`ять тисяч сто п`ятдесят дві) гривні 85 копійок.

Роз`яснити засудженому ОСОБА_3 , що умисне невиконання угоди про визнання винуватості є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області. При цьому вирок може бути оскаржений обвинуваченим, його законним представником, захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначене покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди, а прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий суддя         ОСОБА_1