ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
місто Київ
26 серпня 2011 року Справа № 2а-12097/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді: Пісоцької О.В.,
за участю секретаря
судового засідання Швеця О.Ю.,
розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу
за позовною заявою ОСОБА_2
до Генеральної прокуратури України
про визнання незаконними дій,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 (далі –ОСОБА_2, позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Генеральної прокуратури України (далі –відповідач), в якій просить визнати незаконними дії останньої щодо направлення заяви позивача від 06 липня 2010 року про притягнення до відповідальності посадових осіб прокуратури та прокурора Донецької області, «…допустивших службову недбалість при розгляді численних звернень про порушення…прав та внесення у документи недостовірної інформації посадовими особами ДВС ГУЮ в Донецькій області прокурорам, що не мають повноважень на їх розгляд, які раніше приймали незаконні рішення з оскаржуваних питань, а також прокурорам, дії яких…» позивачем оскаржені.
Також у позовній заяві ОСОБА_2 просить постановити окрему ухвалу та стягнути з відповідача витрати, пов’язані з розглядом справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч Закону України «Про звернення громадян»та Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України заяву ОСОБА_2 направлено до прокуратури та посадових осіб, дії яких позивач оскаржує.
Генеральна прокуратура України проти задоволення позову заперечила.
У судовому засіданні представник відповідача зазначила, що норми Закону України «Про звернення громадян»не поширюються на порядок розгляду заяв і скарг громадян, подані відповідно до кримінально-процесуального законодавством Позивач також наголосив, що вище зазначена скарга не направлялася прокурорам, що не мають повноважень на її розгляд або які раніше приймали рішення з оскаржених питань, а також прокурорам, дії яких оскаржуються. А тому Генеральною прокуратурою України вчинено дії на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Ухвалою суду від 03 серпня 2011 року, відповідно до статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України, поновлено передбачений законом процесуальний строк та встановлено продовження розгляду справи у порядку письмового провадження до 26 серпня 2011 року.
Ухвалою суду від 26 серпня 2011 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 стосовно дій Генеральної прокуратури України щодо надіслання заяви від 06 липня 2010 року в частині вимоги про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб «…Державної виконавчої служби Головного управління юстиції України, винних у внесенні в свою постанову неправдивої інформації, у порушенні…»прав позивача та ігноруванні її скарг, «…тобто за всі порушення…, які визнані постановою Донецького Апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010р…».
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 звернулась до Генеральної прокуратури України з заявою від 06 липня 2010 року (далі –заява від 06 липня 2010 року), в якій просила:
- притягнути до кримінальної відповідальності посадових осіб «…Державної виконавчої служби Головного управління юстиції України, винних у внесенні в свою постанову неправдивої інформації, у порушенні…»прав позивача та ігноруванні її скарг, «…тобто за всі порушення…, які визнані постановою Донецького Апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010р…»,
- притягнути до відповідальності згідно з Законом всіх посадових осіб прокуратури Донецької області, допустивших службову недбалість та «…поставивших підписи під документом від 18.09.2009р. за №6/3-6437-07, що засвідчує факт навмисного укривання злочину скоєного…»проти позивача посадовими особами «…ДВС ГУЮ України…».
У вказаній заяві ОСОБА_2 зазначила, що нею до прокуратури Донецької області подавалась заява, в якій просила притягнути до відповідальності посадових осіб Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області. Проте, прокуратурою Донецької області в особі, зокрема, прокурора Донецької області приймалися постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, які, як зазначає позивач, є необґрунтованими.
Також ОСОБА_2 вказувала на те, що, не погоджуючись з зазначеними рішеннями прокуратури Донецької області, зверталась з відповідними вимогами до Генеральної прокуратури України. Посилалась на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2010 року, якою визнано незаконними дії «…Головного управління юстиції у Донецькій області в особі підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Донецькій області…».
Зауважувала в заяві, що факт порушення її прав відділом державної виконавчої служби встановлено Донецьким апеляційним адміністративним судом, тоді як прокуратура Донецької області при розгляді її скарг не виявила «…явного складу злочину, і цим не лише допустила службову недбалість, а упереджено допомогла злочинцям уникнути відповідальності…».
До заяви позивачем були додані певні документи, зокрема, лист прокурора Донецької області від 18 вересня 2009 року №6/3-6437-07.
Листом від 16 липня 2010 року за №06/2-8760-07 Генеральною прокуратурою України направлено зазначене звернення ОСОБА_2 заступникові прокурора Донецької області Бікаєву І.М. для організації перевірки викладених у зверненні доводів та, за наявності підстав, для вжиття заходів прокурорського реагування. Також зазначено про необхідність повідомлення автора звернення та Генеральну прокуратуру України про результати проведеної перевірки у встановлений законом строк.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.
Приписи частини 2 статті 19 Конституції України визначають, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулюються Законом України «Про звернення громадян»від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі –Закон №393).
Відповідно до частини 1 статті 1 вказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Стаття 3 Закону №393 закріплює три форми звернень громадян - пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Так, в розумінні частини третьої статті 3 Закону №393 заявою (клопотанням) є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Відповідно до статті 15 Закону №393 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Згідно з вимогами статті 16 Закону №393 скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Водночас, з метою забезпечення вимог Конституції України, Законів України «Про звернення громадян»та інших законодавчих актів Наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року №9гн затверджено Інструкції Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України (далі –Інструкція).
Генеральна прокуратура України, в обґрунтування дій щодо направлення звернення ОСОБА_2 до заступника прокурора Донецької області, посилалась на пункт 3.11 Інструкції. Так, вказаним пунктом передбачено, що звернення громадян та юридичних осіб, які надійшли до Генеральної прокуратури України вперше і за ними не приймалися рішення прокурорами обласного рівня (первинні звернення), передаються до управління розгляду звернень та прийму громадян для розгляду і надсилання до підпорядкованих прокуратур (відповідних відомств) для вирішення.
Крім того, представник відповідача у судовому засіданні зауважувала, що прохальна частина звернення не конкретизує осіб, яких позивач просить притягнути до відповідальності, а тому Генеральна прокуратура України правомірно направила заяву ОСОБА_2 для проведення прокуратурою Донецької області перевірки.
Разом з тим, зазначені посилання відповідача суд оцінює частково критично з огляду на наступне.
Як встановлено вище, однією з вимог ОСОБА_2 у заяві від 06 липня 2010 року є притягнення до відповідальності згідно з Законом всіх посадових осіб прокуратури Донецької області, «…поставивших підписи під документом від 18.09.2009р. за №6/3-6437-07, що засвідчує факт навмисного укривання злочину скоєного…»проти позивача посадовими особами «…ДВС ГУЮ України…». До цієї заяви додано копію листа прокурора Донецької області від 18 вересня 2009 року №6/3-6437-07. Крім того, зі змісту звернення вбачається, що 18 вересня 2009 року прокурор Донецької області «…відмовив у порушенні кримінальної справи…».
Отже, відповідач не мав підстав надсилати заяву позивача до заступника прокурора Донецької області, оскільки відповідно до пункту 4.4 Інструкції, направлення звернень прокурорам, що не мають повноважень на їх розгляд або які раніше приймали рішення з оскаржуваних питань, а також прокурорам, дії яких оскаржуються, забороняється.
Крім того, відповідно до пункту 4.2 Інструкції, у Генеральній прокуратурі України звернення на рішення прокурорів областей перевіряються, як правило, із вивченням кримінальних, цивільних справ і справ про адміністративні правопорушення, матеріалів прокурорських перевірок.
Таким чином, відповідач мав можливість перевірити зазначену ОСОБА_2 у заяві від 06 липня 2010 року інформацію шляхом витребування певних матеріалів і вчинити відповідні до законодавства дії.
Водночас, суд зауважує, що зазначене формулювання позивачем її вимог у заяві від 06 липня 2010 року до Генеральної прокуратури України є недостатньо коректним, оскільки «поставлення підписів»є незрозумілим визначенням дій «осіб», якими порушені права заявника. Разом з тим, зазначене не усуває безпідставності направлення відповідачем звернення позивача до прокуратури Донецької області та порушення відповідними діями прав ОСОБА_2
Враховуючи зміст позовних вимог, судом досліджено питання стосовно правомірності вчинених відповідачем дій щодо направлення вище вказаного звернення позивача до заступника прокурора Донецької області, та за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надано оцінку наявним у справі доказам.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачені повноваження суду під час вирішення адміністративної справи, частиною 2 якої визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про, зокрема, визнання протиправними рішень суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинними рішень чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення тощо.
Таким чином, враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними дій Генеральної прокуратури України щодо направлення листом від 16 липня 2010 року №06/2-8760-07 заяви ОСОБА_2 від 06 липня 2010 року до заступника прокурора Донецької області в частині, яка стосується розгляду питання про притягнення до відповідальності «…згідно з Законом всіх посадових осіб прокуратури Донецької області, допустивших службову недбалість та поставивших підписи під документом від 18.09.2009р. за №6/3-6437-07, що засвідчує факт навмисного укривання злочину скоєного…ДВС ГУЮ України…».
Вимога позивача щодо постановлення окремої ухвали відносно посадових осіб Генеральної прокуратури України, відповідно до вимог статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, не може вважатися позовною вимогою. Крім того, відповідно до статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, постановлення окремої ухвали є правом суду, яке реалізовується за наявності підстав зазначених у цій статті Кодексу.
Водночас, враховуючи встановлені вище обставини (щодо змісту заяви позивача від 06 липня 2010 року) суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали відносно посадових осіб Генеральної прокуратури України.
Відповідно до вимог статей 91, 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також - враховуючи клопотання представника позивача, заявлене під час проведення попереднього судового засідання 08 червня 2011 року, про відшкодування витрат, пов’язаних із прибуттям до суду та сплатою судового збору, ухвалу від 26 серпня 2011 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, з рахунків Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 підлягає відшкодуванню 107грн. 08коп. ((89грн. 19коп. (квиток серії «СН»№261972) + 89грн. 19коп. (квиток серії «СН»№261971) + 32грн. 38коп. (чек №479913)+03грн. 40коп.):2=107грн. 08коп.)
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати протиправними дії Генеральної прокуратури України щодо направлення листом від 16 липня 2010 року №06/2-8760-07 заяви ОСОБА_2 від 06 липня 2010 року до заступника прокурора Донецької області в частині, яка стосується розгляду питання про притягнення до відповідальності «…згідно з Законом всіх посадових осіб прокуратури Донецької області, допустивших службову недбалість та поставивших підписи під документом від 18.09.2009р. за №6/3-6437-07, що засвідчує факт навмисного укривання злочину скоєного…ДВС ГУЮ України…».
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 107грн. 08коп. (сто сім гривень 08коп.) витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору та прибуттям до суду.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) О.В. Пісоцька
З оригіналом згідно.
Суддя О.В. Пісоцька