ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
місто Київ
29 серпня 2011 року Справа №2а-6596/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді: Пісоцької О.В.
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_1,
розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва
до приватного підприємства «ВОК МПС»
про стягнення заборгованості у розмірі 8095грн. 00коп.,
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва (далі –ДПІ у Дніпровському районі, позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до приватного підприємства «ВОК МПС»(далі –ПП «ВОК МПС», відповідач), в якій просила стягнути з останнього податкову заборгованість на загальну суму 8095грн. 00коп.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги просив задовольнити, обґрунтовуючи їх невиконанням відповідачем приписів Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та несплатою вище зазначеної суми.
Відповідач письмового заперечення проти позову не надав, прибуття повноважного представника у судові засідання не забезпечив.
Повістки та судові ухвали направлялися ПП «ВОК МПС»на адресу його реєстрації, внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка від 26 травня 2011 року). Разом з тим, надіслана на адресу відповідача кореспонденція відділенням поштового зв’язку повернута на підставі закінчення терміну її зберігання, про що свідчить відповідна довідка на конверті. Відповідно до змісту частини 2 статті 17, частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців», з урахуванням вимог статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, така адреса вважається достовірною, а повістка, направлена за нею, врученою юридичній особі, у даному випадку - відповідачу.
Відповідно до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Згідно з частиною 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 29 серпня 2011 року о 09год. 36хв. у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про задоволення позову.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року №2181-III (далі –Закон №2181-ІІІ).
Відповідно до підпункту 1.1 статті 1 вказаного Закону платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Згідно з довідкою №6318/14/29-13128, 21 березня 2011 року ПП «ВОК МПС»взято позивачем на облік як платника податків за №13128.
Приписи підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181-ІІІ визначають, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків; згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №2181-ІІІ визначено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 26 листопада 2009 року ДПІ у Дніпровському районі проведена невиїзна документальна перевірка ПП «ВОК МПС»на предмет своєчасності подання податкової звітності, за результатами якої складено акт №7265-15/35011828, яким зафіксовано неподання відповідачем до податкового органу декларації з податку на додану вартість за ІІІ квартал 2009 року.
Відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-ІІІ, у випадку неподання платником податків податкової декларації у строки, встановлені законом, останнім сплачується штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне неподання або несвоєчасне подання декларацій.
Згідно з підпунктом 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону №2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
13 січня 2010 року позивачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000151520/0, яким донараховано суму податкового зобов’язання у сумі 170грн. 00коп. Податкове повідомлення-рішення направлене на адресу відповідача, проте останнім не одержано і повернуто відділенням поштового зв’язку за закінченням терміну зберігання.
16 лютого 2010 року ДПІ у Дніпровському районі складено акт про встановлення факту невручення податкового повідомлення-рішення платнику податків.
Також 17 жовтня 2008 року відповідачем подавалась декларація з податку на додану вартість №121896 від 17 жовтня 2008 року на суму 9921грн., яке, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №2181-ІІІ, є узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Оскільки відповідачем частково сплачено податкове зобов’язання за декларацією від 17 жовтня 2008 року, сума податкової заборгованості склала 7925грн.
24 листопада 2008 року та 20 лютого 2009 року на адресу ПП «ВОК МПС»позивач направив відповідно першу податкову вимогу №1/2751 та другу податкову вимогу №2/544 на суму 7925грн.
Перша податкова вимога відповідачем отримана 21 січня 2009 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення, а зазначена друга податкова вимога, надіслана відповідачу, повернулась до податкового органу з довідкою відділення поштового зв’язку про причину такого повернення –«за зазначеною адресою не проживає».
17 березня 2009 року ДПІ у Дніпровському районі складено акт №10 про неможливість вручення податкової вимоги платнику податків і розміщення їх на дошці податкових оголошень (повідомлень).
Таким чином, враховуючи положення підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону №2181-ІІІ, де визначено, що у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення, суд приходить до висновку, що податкове зобов’язання є узгодженим.
Таким чином, податкові вимоги та повідомлення-рішення вважаються такими, що вручені відповідачу.
Як вбачається з вищенаведеного, податкове зобов’язання відповідача не було сплачене в установлені строки, а відтак таке зобов’язання є податковим боргом.
На час вирішення даного спору відсутні докази, які свідчили б про оскарження відповідачем зазначених вище податкових вимог та повідомлення-рішення або про сплату 8095грн. 00коп.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №2181-ІІІ встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платників податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.
Відповідно до статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Водночас, право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04 грудня 1990року №509-ХІІ з наступними змінами та доповненнями.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність заборгованості за відповідачем. На момент вирішення спору рішення податкового органу є чинними та підлягають виконанню.
Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність стягнення з відповідача на користь Державного бюджету суму податкової заборгованості у розмірі 8095грн.
Керуючись статтями 7, 9, 69-72, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Позов Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва задовольнити.
Стягнути з приватного підприємства «ВОК МПС»(02002 м. Київ, вул. Марії Раскової, 19; код за ЄДРПОУ 35011828) на користь Державного бюджету (на р/р 34122999700005 в УДК у Дніпровському районі м. Києва, банк одержувача –ГУ УДК у м. Києві, код за ЄДРПОУ 26077906, МФО 820019) суму податкової заборгованості у розмірі 8095грн. 00коп. (вісім тисяч дев’яносто п’ять гривень 00коп.).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) О.В. Пісоцька
З оригіналом згідно.
Суддя О.В. Пісоцька