ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
місто Київ
17 серпня 2011 року Справа №2а-6692/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді: Пісоцької О.В.,
за участю секретаря
судового засідання Швеця О.Ю.,
розглянувши в приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою ОСОБА_2,
ОСОБА_3
до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом’янського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - ОСОБА_4, -
про зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 (далі –ОСОБА_2, позивач), ОСОБА_3 (далі –ОСОБА_3, позивач) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до (з урахуванням зазначених у судовому засіданні уточнене них пояснень) відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом’янського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві (далі –ВГІРФО Солом’янського РУ ГУ МВС, відповідач), в якій просять зобов’язати останнього здійснити реєстрацію їх місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування вимог позивачі зазначали, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11 грудня 2003 року №1382-IV зобов’язує їх протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструватися за місцем постійного проживання.
Вказували на те, що рішення ВГІРФО Солом’янського РУ ГУ МВС про відмову у їх реєстрації за місцем постійного проживання, яке міститься на відповідних заявах позивачів, є безпідставним. Звертали увагу суду, що приватний будинок АДРЕСА_1 поділено в натурі. Так, 2/5 частини зазначеного будинку належать ОСОБА_4 на праві приватної власності, і саме на цій частині будинку позивачі проживають тривалий час і за погодженням власника подали до відповідача заяву про реєстрацію.
Ухвалою суду (протокольно) від 29 липня 2007 року до участі у справі №2а-6692/11/2670 залучено ОСОБА_4 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів (далі –ОСОБА_4, третя особа).
У судовому засіданні ОСОБА_4 зазначив, що вважає позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обґрунтованим, оскільки відмова відповідача зареєструвати останніх у квартирі, яка належить йому на праві приватної власності, є безпідставною.
ВГІРФО Солом’янського РУ ГУ МВС прибуття повноважного представника у судові засідання не забезпечив, про причини суд не повідомив.
Відповідно до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Згідно з частиною 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 17 серпня 2011 року о 11год. 48хв. у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про задоволення позову.
Дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення позивачів та третьої особи судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - подружжя, мешкають у квартира АДРЕСА_1 з дозволу її власника ОСОБА_4
30 березня 2011 року позивачами через відокремлений структурний підрозділ «Приватний»подано до ВГІРФО Солом’янського РУ ГУ МВС заяви про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.
Заяви про реєстрацію за місцем проживання погоджені з власником 2/5 частини будинку АДРЕСА_1 –ОСОБА_4, - про що свідчить відповідний запис останнього. Також на заявах є наступні записи: «Заяву прийняв, документи перевірив начальник ВСП «Приватний»Бойко Л.К., паспортистка Глушкова Л.С.».
Зі змісту резолюцій відповідача, що містяться на зазначених заявах позивачів, вбачається, що ВГІРФО Солом’янського РУ ГУ МВС «…відмовлено у реєстрації місця проживання на підставі ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»та ст. 358 ЦК України та рекомендовано звернутися до суду…».
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, ухвалою Залізничного районного суду м. Києва від 02 квітня 1998 року у справі №2/212/1998р. затверджено мирову угоду між сторонами у справі ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_8. За мировою угодою приватний будинок АДРЕСА_1, - поділено в натурі. 2/5 частини вказаного будинку належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, про що свідчить реєстраційний напис комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації»від 11 березня 2000 року №1832 (запис у реєстровій книзі №д.58-184).
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов наступних висновків.
Відносини, пов’язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11 грудня 2003 року №1382-IV (далі –Закон №1382-IV).
Відповідно до статті 2 Закону громадянам України, а також –іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Згідно зі статтею 3 Закону місцем проживання особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Реєстрація –внесення відомостей до паспортного документу про місце проживання або перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Реєстрація місця проживання особи є адміністративною дією, яка встановлює додатковий зв’язок особи з державою, і не є обставиною, яка підтверджує чи спростовує право особи на користування житлом.
Стаття 6 Закону визначає, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Для реєстрації особа подає:
- письмову заяву (діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненнями іншої особи на підставі доручення, посвідченого у встановленому порядку);
- паспортний документ (якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України. Іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання);
- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
- два примірники талона зняття з реєстрації.
З наведеного вбачається, що вимоги для документів для реєстрації місця проживання особи містять вичерпний перелік.
Крім того, зазначена норма застерігає про заборону вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Разом з тим, відповідно до статті 6 Закону України №1382-IV визначено, що зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання затверджені зразки заяв та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні»від 28 липня 2004 року №985 затверджує зразки заяв та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи. Зокрема, зразком заяви про реєстрацію місця проживання, на зворотному боці заяви зазначено про згоду власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації.
Як встановлено вище, ОСОБА_4 не заперечував стосовно реєстрації позивачів у квартирі вище вказаного будинку, що належить йому на праві приватної власності.
Стаття 358 Цивільного кодексу України врегульовує здійснення права спільної часткової власності. Разом з тим, частина 2 статті 367 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Оскільки, як встановлено вище, будинок поділений в натурі, і позивачі проживають саме на тій його частині, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4, який погоджується з реєстрацією місця проживання родини ОСОБА_3, вище зазначене рішення відповідача про відмову у реєстрації місця проживання на підставі статті 358 Цивільного кодексу України є незрозумілим та безпідставним.
Враховуючи зміст заяв позивачів про реєстрацію місця проживання, записи осіб, які мали перевірити наявність необхідних документів, а також - вимоги статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позивачами подано вичерпний перелік документів, які є підставою для здійснення відповідної реєстрації за статтею 6 Закону №1382-IV.
Згідно зі статтею 92 Конституції України права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, а також основні обов’язки громадянина визначаються виключно законами України. При цьому, частина 2 статті 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та іншими законами України.
Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність зобов’язання відповідача зареєструвати позивачів за місцем їх постійного проживання.
Враховуючи вимоги статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, квитанцію про сплату «державного мита»від 10 травня 2011 року, відшкодуванню з рахунків Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 підлягають витрати, пов’язані зі сплатою останньою судового збору, у розмірі 03грн. 40коп.
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Зобов’язати відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом’янського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві здійснити реєстрацію місця проживання:
- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт НОМЕР_1, виданий 19 травня 2001 року Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві),
- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт НОМЕР_2, виданий 28 травня 2010 року Білоцерківським МВМ №2 ГУ МВС України в Київській області),
- за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 03грн. 40коп. судових витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) О.В. Пісоцька
З оригіналом згідно.
Суддя О.В. Пісоцька