ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
місто Київ
28 липня 2011 року Справа № 2а-6105/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді: Пісоцької О.В.
за участю секретаря
судового засідання Швеця О.Ю.,
розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «СІВ-Інжиніринг»
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «СІВ-Інжиніринг»(далі –ТОВ «СІВ-Інжиніринг», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва (далі –ДПІ у Дарницькому районі, відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення–рішення від 20 квітня 2011 року №0000292200/15517.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач дійшов помилкового висновку в акті перевірки щодо порушення ТОВ «СІВ-Інжиніринг»термінів розрахунків згідно зі статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2011 року №0000292200/15517 про стягнення пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства) є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача просила позов задовольнити.
Відповідач стосовно задоволення позову заперечував. У судовому засіданні представник ДПІ у Дарницькому районі зазначав, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки позивачем порушено вимоги статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому винесене податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2011 року №0000292200/15517 про стягнення з позивача пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства) є правомірним.
Згідно з частиною третьою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 28 липня 2011 року о 10год. 15хв. у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про задоволення позову.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 13 липня 2010 року між ТОВ «СІВ-Інжиніринг»та Компанією Bobois Dubai»укладено договір №130710 (далі –Договір), за умовами якого позивачем здійснено оплату товару 19 липня 2010 року у розмірі 97253,43 доларів США та 18 січня 2011 року у розмірі 97253,42 доларів США (виписки банку).
Згідно з підпунктом 3.1 Договору товар поставляється на умовах CFR відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «ІНКОТЕРМС 2000», пункт призначення: Україна, місто Одеса.
Відповідно до Коносаменту №DXB021136 (далі –Коносамент) 28 грудня 2010 року товар перейшов через поручні судна в порту м. Дубаї, ОАЕ.
З 30 березня 2011 року по 05 квітня 2011 року на підставі направлення від 30 березня 2011 року №375 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СІВ-Інжиніринг»з питань дотримання вимог валютного законодавства у термін з 19 липня 2010 року по 05 квітня 2011 року. Проведення позапланової перевірки зумовлено зверненням відкритого акціонерного товариства «Комерційний Індустріальний Банк»від 03 лютого 2011 року №7-091/7-2011.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 05 квітня 2011 року №1446/2200/31923108 (далі –акт перевірки).
В акті перевірки відповідачем зафіксовано, що позивач допустив порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, передбачених статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (із змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон №185/94-ВР), оскільки за імпортною угодою №130710 від 13 липня 2010 року з Bobois Dubai»товар на суму 97253дол. 43центів США надійшов з прострочкою в 47 день.
На акт перевірки позивач звернувся до відповідача з запереченнями від 08 квітня 2011 року за №126/1.
За результатами розгляду зазначеного заперечення, 15 квітня 2011 року за №13527/10/22106 ДПІ у Дарницькому районі направлено лист «Про надання відповіді на заперечення до акту №1446/2200/31923108 від 05.04.2011 позапланової виїзної перевірки СІВ-Інжиніринг», в якому зазначено, що факти порушення викладені в акті перевірки відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підстави для його перегляду відсутні.
Податковим повідомленням-рішенням від 20 квітня 2011 року №0000292200/15517 ТОВ «СІВ-Інжиніринг»визначено суму податкового зобов'язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності»109061грн. 48коп.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення стосовно їх задоволення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 1 Закону №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Стаття 2 Закону №185/94-ВР передбачає, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Відповідно ж до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16 квітня 1991 року №959 моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується або імпортується, від продавця до покупця.
Законодавець момент здійснення імпорту пов’язує з наявністю будь-якої із двох умов: або з моментом перетину товаром митного кордону України або з переходом права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Крім того, суд зауважує, що термін СFR (відповідно до Договору товар поставляється на умовах СFR) в розумінні ІНКОТЕРМС 2000 означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. При цьому, називається порт призначення, до якого продавець зобов'язаний понести необхідні витрати та оплатити фрахт.
Як встановлено вище, за умовами Договору позивачем здійснено оплату товару 19 липня 2010 року у розмірі 97253,43 доларів США та 18 січня 2011 року у розмірі 97253,42 доларів США (виписки банку), а тому, враховуючи вище зазначені положення норм чинного законодавства, граничний термін здійснення поставки продукції за вказаним Договором становив 15 січня 2011 року та 17 липня 2011 року відповідно.
Оскільки 28 грудня 2010 року товар завантажений та перейшов через поручні судна в порту м. Дубаї, ОАЕ, то і право власності на цей товар перейшло до позивача 28 грудня 2011 року.
Водночас, граничний термін здійснення поставки товару - 15 січня 2011 року, і поставка здійснена 28 грудня 2010 року, а тому суд вважає, що позивачем не допущено порушень 180-денного терміну здійснення імпортної операції, відповідно до статті 2 Закону №185/94-ВР.
Суд критично оцінює твердження відповідача, що моментом здійснення імпорту за вищезазначеною імпортною операцією є дата оформлення вантажно-митної декларації ІМ 40 № 159283 від 03 березня 2011 року, оскільки не ґрунтується на нормах чинного законодавства, зважаючи на наступне.
Відповідно до статті 1 Закон №959-ХІІ імпорт (імпорт товарів) - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України.
Вантажна митна декларація (далі - ВМД) згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року №574, є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, і засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій. Крім того, є доцільними посилання позивача, що ВМД не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів.
Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж (зокрема, коносамент). На цьому документі проставляється відтиск штампу «під митним контролем»(імпорт), виписується провізна відомість в митницю для повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «під митним контролем»(імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через який вантаж переміщувався (лист Держмитслужби України від 07 грудня 1995 року №11/18-5435).
Первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України , підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа «під митним контролем»(імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.
На Коносаменті №DXB021106 проставлено штамп - «Під митним контролем»«27.01.2011 р.», що підтверджує факт та дату фактичного переміщення через митний кордон України товарів (перетин товаром митного кордону України).
Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затверджену Постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999року №136, вважаючи моментом здійснення імпорту дату оформлення вантажно-митної декларації.
Так, відповідно до підпункту 3 пункту 3 цієї Інструкції, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред’явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом. Якщо цим документом є ВМД, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД. Отже, зазначеною Інструкцією встановлюється лише можливість використання ВМД для зняття з контролю.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач не довів суду правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 20 квітня 2011 року №0000292200/15517, тоді як позивач обґрунтував заявлені позовні вимоги.
На підставі викладеного та оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази, пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку позивача термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності згідно зі статтею 2 Закону №185/94-ВР, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вимоги статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню з рахунків Державного бюджету України на користь ТОВ «СІВ-Інжиніринг»підлягають витрати, пов’язані зі сплатою останнім судового збору у розмірі 03грн. 40коп.
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «СІВ-Інжиніринг»задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 20 квітня 2011 року №0000292200/15517.
Стягнути з рахунку Державного бюджету України на користь ТОВ «СІВ-Інжиніринг»03грн. 40коп. судових витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) О.В. Пісоцька
З оригіналом згідно.
Суддя О.В. Пісоцька