ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
місто Київ
25 липня 2011 року о 11год. 15хв. Справа №2а-10595/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді: Пісоцької О.В.,
за участю секретаря
судового засідання: Швеця О.Ю.,
розглянувши в приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу
за позовною заявою Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві
до громадянина Узбекистану ОСОБА_1
про примусове видворення іноземного громадянина з України,
ВСТАНОВИВ:
Печерське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі –РУ ГУ МВС, позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до громадянина Узбекистану ОСОБА_1 (далі –відповідач), в якому просить винести рішення про примусове видворення останнього за межі Держави Україна, звернувши постанову суду до негайного виконання.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання»від 15 червня 2001 року №435 та Правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року №31074 (далі –Правила в’їзду), а саме проживання без документів на право проживання в Україні або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання транзитного проїзду через територію України.
Позивач просив справу розглядати у порядку письмового провадження.
Відповідач - громадянин Узбекистану ОСОБА_1 –у заяві від 22 липня 2011 року позовні вимоги визнав та просив суд розглядати справу у його відсутності.
За клопотаннями сторін розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадженні за наявними матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.
Громадянин Узбекистану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибув до України через КПП «Бориспіль»по дійсному паспортному документу з приватною метою - працевлаштування.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що рішенням від 08 липня 2011 року, затвердженого начальником РУ ГУ МВС, відповідачу скорочено термін перебування на території України до 13 липня 2011 року.
Підставою прийняття вище зазначеного рішення слугувало те, що громадянин Узбекистану ОСОБА_1 прибув без офіційного запрошення та під час перебування в місті Києві приймаючої сторони не знайшов, не працевлаштувався, відповідного роду занять не має, постійного житла та коштів на своє утримання також не має, існує за рахунок залишку коштів з власних збережень. Отже, інспектор ВГІРФО РУ ГУ МВС дійшов висновків про відсутність підстав подальшого перебування громадянина Узбекистану на території Держави Україна та про доцільність скорочення відповідного терміну перебування до 13 липня 2011 року.
14 липня 2011 року постановою Печерського районного суду міста Києва закрито провадження у справі №3-4108/11 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина Узбекистану ОСОБА_1 за частиною 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, останньому оголошено усне зауваження у зв’язку з ухиленням від виїзду з України після закінчення терміну перебування в Україні.
У рішенні від 14 липня 2011 року, затвердженого начальником РУ ГУ МВС, позивач, з урахуванням проведеної перевірки, дійшов висновку про доцільність видворення громадянина Узбекистану ОСОБА_1 за межі держави та заборонити йому в’їзд в Україну на 6 місяців. Про прийняте рішення протягом доби вирішено повідомити прокурора Печерського району міста Києва.
Відповідно до розписки від 14 липня 2011 року, відібраної у відповідача, його ознайомлено зі змістом рішення про видворення та порядком його виконання. Також, відповідач зобов’язався самостійно залишити територію України протягом трьох діб. Особі роз’яснено, що у випадку невиїзду з України у вказаний термін він буде затриманий і видворений за межі України в адміністративному порядку, а також –право повідомити про це адвоката або дипломатичного представника своєї країни чи іншу особу, і –оскаржити рішення про видворення через суд.
18 липня 2011 року постановою Печерського районного суду міста Києва у справі №3-4150/11 встановлено, що термін перебування відповідача на території Держави Україна закінчився 17 липня 2011 року, у зв’язку з чим останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На час розгляду даної справи жодне з вище зазначених рішень у відповідному порядку не оскаржено.
Відповідач у встановлений строк у добровільному порядку рішення про його видворення не виконав, до ОВС з метою продовження терміну перебування в Україні не звертався.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»та Правила в’їзду визначають порядок імміграції і тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території Держави Україна.
Відповідно до пункту 19 Правил в’їзду іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому цими Правилами.
Відповідач за даним позовом вказаний порядок порушив, у добровільному від виїзду з території України ухиляється.
Встановивши вище зазначене та дослідивши наявні у справі докази суд дійшов висновку, що відповідач - громадянин Узбекистану ОСОБА_1 - порушив вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»та положення пунктів 3, 16 Правил в’їзду, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Відповідно до абзацу п’ятого статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Підпунктом 1 пункту 3 Положення «Про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1110, визначено порядок та строки поміщення іноземців до пункту тимчасового перебування.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідач у відповідній заяві, адресованій суду, стосовно задоволення даного позову не заперечував.
Отже, враховуючи вище встановлене, а також - вимоги статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.
Зі змісту статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути постанову до негайного виконання, зокрема, про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
У даному позові міститься вимога РУ ГУ МВС про звернення постанови до негайного виконання. Суд не вбачає перешкод для задоволення вказаної вимоги позивача, а тому вважає за доцільне звернути дану постанову до негайного виконання.
На підставі наведеного та керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Позов Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві задовольнити.
Застосувати до громадянина Узбекистану ОСОБА_1 (паспорт серія Р, код країни НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, адміністративне видворення за межі Держави Україна.
Звернути дану постанову суду до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду щодо звернення даної постанови суду до негайного виконання набирає законної сили відповідно до частини четвертої статті 186 та частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена згідно зі статтями 185-187, 256 цього Кодексу.
Суддя (підпис) О.В. Пісоцька
З оригіналом згідно.
Суддя О.В. Пісоцька