ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2011 року           14:00           № 2а-2485/11/2670

 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

 за позовом   Запорізького районного центру зайнятості

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлоград»

про стягнення коштів у розмірі 4 073, 51 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

  Запорізький районний центр зайнятості (далі по тексту –позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлоград»(далі по тексту –ТОВ «Світлоград», відповідач) про стягнення виплаченої у надлишковому розмірі допомоги по безробіттю у сумі 4 073,51 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 15 березня 2011 року.

Судове засідання, призначене на 15 березня 2011 року, судом відкладалось на 22 березня 2011 року та 8  квітня 2011 року в зв’язка з неявкою представників позивача та відповідача.

Судове засідання, призначене на 8 квітня 2011 року, не відбулося по причині перебування головуючого судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 15 квітня 2011 року.

У судове засідання, призначене на 15 квітня 2011 року, жодна зі сторін не з’явилась, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частина 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 15 квітня 2011 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991р. №803-ХІІ (далі по тексту –Закон України від 01.03.1991р. №803-ХІІ), Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000р.  № 1533-ІІІ (далі по тексту –Закон України  від 02.03.2000р.  № 1533-ІІІ) та Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009р. № 60/62 (далі по тексту–Порядок №60/62).

Частиною 1 статті 18 Закону України від 01.03.1991р. №803-ХІІ (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (вищим органом виконавчої влади), створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Частина 2 статті 18 зазначеного Закону передбачає, що державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Враховуючи викладені правові норми, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних спірних правовідносинах є Запорізький районний центр зайнятості, який входить до складу державної служби зайнятості.

28.04.2009р. ОСОБА_1 подано заяву до Запорізького районного центру зайнятості з проханням надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», на підставі якої їй було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Наказом Запорізького районного центру зайнятості № 120 від 21.09.2009р. ОСОБА_1 знято з обліку в якості безробітного у зв’язку із працевлаштуванням.

Згідно пункту 5 частини  2 статті 12  Закону України  від 02.03.2000р.  № 1533-ІІІ виконавча дирекція  Фонду та її робочі органи контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Відповідно до пункту  26 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим  державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. № 1266, робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА.

На підставі зазначених вище норм чинного законодавства та запиту Київського міського центру зайнятості від 30.08.2010р. № 08-8599 Дарницьким районним центром зайнятості проведено звірку даних про доходи особи, якою встановлено, що ОСОБА_1 на підприємстві «Світлоград»не працювала та доходи не отримувала. При звірці даних довідки про середню заробітну плату, виданої ОСОБА_1, з результатами перевірки було виявлено надання роботодавцем недостовірних відомостей про доходи особи, що призвело до виплати допомоги по безробіттю у надлишковому розмірі.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 21.09.2010р.  № 105.

Зазначене підтверджується поясненнями від 21.09.2010р., наданими директором ТОВ «Світлоград»Федосєєвим Г.В.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 35 Закону України  від 02.03.2000р.  № 1533-ІІІ роботодавець зобов’язаний подавати виконавчій дирекції Фонду в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про розмір заробітної плати, використання робочого часу працівників, у тому числі прийнятих за направленням державної служби зайнятості з наданням роботодавцю дотації за рахунок коштів Фонду на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних.

Частиною 3 статті 35 Закону України  від 02.03.2000р. № 1533-ІІІ встановлено, що у  разі подання недостовірних відомостей, передбачених пунктом 2 частини 2 цієї статті, роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.

Зазначені норми Закону України  від 02.03.2000р. № 1533-ІІІ кореспондуються з приписами Порядку №60/62, частиною 2 пункту 6 якого встановлено, якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем .  

Відповідно до пункту 7 вказаного Порядку, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Так, 22.10.2010р. Запорізьким районним центром зайнятості проведено відповідний перерахунок допомоги по безробіттю, виплаченої ОСОБА_1 за період з 28.04.2009р. по 21.09.2009р., відповідно до якого сума незаконно виплачених коштів становить 4 073, 51 грн.

Також, 22.10.2010р. Запорізьким районним центром зайнятості направлено на адресу відповідача лист № 883/10 з копією наказу Запорізького районного центру зайнятості від 21.10.2010р. № 40 щодо відшкодування коштів, виплачених безробітній ОСОБА_1, як допомога по безробіттю в сумі 4 073, 51 грн.

Вказаний лист отримано відповідачем 17.11.2010р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

Статтею 39 Закону України від 02.03.2000р. № 1533-ІІІ встановлено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

На час розгляду справи та прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог доказів сплати зазначеної суми відповідачем суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

  ПОСТАНОВИВ:

  1.  Позов Запорізького районного центру зайнятості задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлоград»(м. Київ, вул. Б.Гмирі, 13, ЄДРПОУ 32590115) на користь Запорізького районного центру зайнятості (69089,  м. Запоріжжя, вул. Істоміна, 8, ОКПО 20510074, ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, р/р 37173300901122, призначення платежу –відшкодування допомоги по безробіттю) грошові кошти у розмірі 4 073, 51 грн. (чотири тисячі сімдесят три) грн.  51 коп.

  Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

  Суддя                                                                                          А.І. Савченко