КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.03.2008                                                                                           № 8/569-9/44-27/161

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:            Гольцової  Л.А.

          Рябухи  В.І.

 при секретарі:           Терещенко Я.О.

 За участю представників:

 від позивача - Филимонов С.М. – представ. за дов. від 11.03.08 вих. №13;

відповідача: Бабенок В.Г. – представ. за дов. від 12.01.08 б/н;

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Видавництво Скіф"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.08.2007

 у справі № 8/569-9/44-27/161 (Дідиченко М.А.)

 за позовом                               Приватне підприємство "Видавництво Скіф"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплексні рішення"

             

                       

 про                                                  розірвання договору та стягнення 20000,00 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з позовом, обґрунтованим статтями 611,678 ЦК України, про зобов’язання відповідача здійснити обмін сканеру “Nikon Super Coolscan 8000 ED LS-8000”, гарантійний талон № 360/02 від 24.04.02р., гарантія дилера № 208182, на аналогічний товар належної якості (т.1а.с.2-3).

В процесі розгляду справи позивач, в порядку ст.22 ГПК України, змінив предмет позову та просив суд  розірвати Договір купівлі-продажу сканера “Nikon Super Coolscan 8000 ED LS-8000” від 24.04.02р. та зобов’язати відповідача повернути грошові кошти у сумі 20 000,00 грн., сплачені за товар неналежної якості (т.1а.с.12, 14-15).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.05р. № 8/569 (суддя Катрич В.С.),  яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.05, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн. –основного боргу (т.1а.с.33-35).

Постановою Вищого Господарського Суду України від 21.12.05 рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.05 № 8/59 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.05 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва (т.1а.с.82-88).

За наслідком подання заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив суд розірвати договір купівлі-продажу сканера “Nikon Super Coolscan 8000 ED LS-8000” від 24.04.02 та договір купівлі-продажу обладнання від 04.06.02 та зобов’язати відповідача повернути грошові кошти у сумі 20 000 грн. одержані за договором від 24.04.02, а також розірвати та  зобов’язати відповідача повернути грошові кошти за обладнання в сумі 24 356,10 грн. одержані за договором від 04.06.02 (т.1а.с.96-98).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.06 № 8/569-9/44 (суддя Жирнов С.М.) припинено провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання обох договорів, в іншій частині позову відмовлено (т.1а.с.111-115).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.06. рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.06 № 8/569-9/44 скасовано, позов задоволено частково, розірвано договір купівлі-продажу сканера “Nikon Super Coolscan 8000 ED LS-8000” від 24.04.02, зобов’язано відповідача повернути грошові кошти у сумі 20 000 грн. В решті задоволенні позовних вимог відмовлено (т.1а.с.141-143).

Постановою Вищого Господарського Суду України від 01.03.07 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.06 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.06 по справі № 8/569-9/44, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва (т.1а.с.165-166, 167-172).

 Вищевказана постанова мотивована тим, що суди попередніх інстанцій застосовуючи до спірних відносин положення ст.678 ЦК України не надали належної юридичної оцінки відносинам сторін з урахуванням того, що сканер придбавався позивачем для використання в господарській діяльності(т.1а.с.167-172).

Ухвалою Колегії суддів Верховного Суду України від 26.04.07 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду Постанови Вищого Господарського Суду України від 01.03.07 у справі №8/569-9/44 (т.1а.с.182-182 звор.)

Мотивуючи позовні вимоги, ПП „Скіф” зазначив, що втратив інтерес до сканера, придбаного у відповідача, який в процесі використання перестав нормально функціонувати, а затрати часу на усунення недоліків є непропорційними.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на положення ч.2ст.651, ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України та ст.ст. 188, 206, ч.2 ст. 220 Господарського кодексу України.   

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.07 у справі № 8/569-9/44-27/161 у задоволенні позову відмовлено повністю (т.1а.с.218-224).

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що за своєю правовою природою між сторонами існують правовідносини поставки, а оскільки правові наслідки передання товару неналежної якості продовжують існувати після набрання чинності Цивільним та Господарським кодексами України то до них застосовано норми цих законодавчих актів (т.1а.с.218-224).

          Не погоджуючись з рішенням суду, Приватне підприємство „Видавництво Скіф” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, не висунувши вимог по суті позову (т.2 а.с.4).

В доповненні до апеляційної скарги позивач просить скасувати рішення і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. (т.2а.с.16-17).  

          Свою скаргу заявник мотивує тим, що між контрагентами був укладений і реалізований договір купівлі – продажу від 24.04.02, а не усний правочин - договір поставки як зазначає суд і такі правовідносини регулюються положеннями ЦК УРСР; що суд безпідставно застосовує норми Господарського кодексу України до правовідносин, що виникли до 01.01.04, тобто до набрання ним чинності; що суд безпідставно вказав про відсутність доказів про пропозицію розірвання договору в такій саме формі як він і був укладений (т.2 а.с.16-17).  

          В судовому засіданні, в усному відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти неї і вважає, що рішення господарського суду відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.

          Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до платіжного доручення № 468 від 24.04.2002 оплачено сканер та відповідно до видаткової накладної № РН-198 від 24.04.02 позивачем  було отримано “Nikon Super Coolscan 8000 ED LS-8000” (гарантійний талон № 360/02 від 24.04.02, гарантія дилера № 208182) (т.1а.с.4, 42-51).

До закінчення встановленого відповідачем дворічного  гарантійного  строку, зазначений, з причин не пов’язаних діями позивача, сканер перестав  працювати належним чином.

Згідно платіжного доручення №505 від 05.07.2002 Приватним підприємством “Видавництво Скіф” оплачено рахунок–фактуру № 443 від 07.06.02 Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплексні рішення” та відповідно до видаткової накладної № РН-285 від 07.06.2002 отримано обладнання ,  а саме: камеру Pentax 645 NII, обєктив Pentax 645 P FA 120 f/4 Marco, касета для плівки  Pentax 645 film holder 120 W/cace, фотоспишка  Pentax 645 AF-500 FTZ, подовжуючий шнур для фотоспишки  Pentax Extenzion cord F-5P(l), адаптер гнізда фотоспишки  Pentax hot shoe adapter F, адаптер гнізда камери  Pentax  off- camera  shoe adapter F, штатив  Velbon Super Ace, графічний планшет  Intous 2 regular USB table for PC and Mac, на зальну суму 24 356 грн. 10 коп. (т.1 а.с.102-106)

20.04.04 за заявкою позивача відповідачем отримано на гарантійний ремонт сканер “Nikon Super Coolscan 8000 ED LS-8000” (гарантійний талон № 360/02 від 24.04.02, гарантія дилера № 208182) з застереженням щодо недоліку в роботі (т.1а.с.5).

Позивач отримавши 05.07.04 сканер з ремонту та виявивши недоліки направив його 06.07.04 відповідачеві для їх усунення (т.1 а.с.7).

Факт прийняття сканера на ремонт відповідачем підтверджується, що в свою чергу знаходить відображення в листуванні, листи №25 від 16.09.04 і №9 від 15.08.05 та заказі-наряді №73258 від 09.07.04 (т.1 а.с.8,52,53).

Лист ТОВ „Комплексні рішення” №9 від 15.08.05 про виконання ремонту, усунення недоліків і готовність до передачі сканера відповідач залишив без реагування.

Відповідно до приписів ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен довести суду належними та допустимими доказами обставини, на яких ґрунтується його позов, а також правомірність заявлених позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказував, що використовував придбаний сканер для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до п.2.2 Статуту Приватного підприємства „Скіф” його предметом діяльності, зокрема, є поліграфічна діяльність, видавнича та редакційна справа, в т.ч. виготовлення оригінал-макетів книг та іншої поліграфічної продукції, розповсюдження такої продукції, тощо (т.1а.с.20).

Сканери -  це  зчитувальні  пристрої  для зняття візуальної інформації з рухомим  світловим променем чи електронним скануванням.

До основних засобів належать матеріальні активи, які використовуються  установою багаторазово і безперервно в процесі виконання  основних  функцій, надання послуг,  очікуваний  строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року і вартість яких без  податку  на  додану  вартість  та  інших платежів перевищує 1000 гривень за одиницю (комплект). Наказ Державного казначейства від 17.07.2000  № 64 „Про затвердження Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ”, зареєстрований у Міністерстві юстиції України, 31.07.2000 за № 459/4680.

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання  їх  у  процесі  виробництва  або  постачання товарів,  надання  послуг, тощо здавання  їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення   адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного  використання  (експлуатації) яких  більше одного року (або операційного циклу,  якщо він довший за рік). Наказ Мінфіну України від 30.09.2003 № 561 „Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів”.

Отже сканер “Nikon Super Coolscan 8000 ED LS-8000” відноситься до об’єктів основних засобів, що використовуються у господарській діяльності ПП „Скіф”.  

Беручи до уваги функціональне призначення сканера, колегія суддів приходить до висновку про придбання і використання сканера “Nikon Super Coolscan 8000 ED LS-8000” Приватним підприємство „Скіф” для здійснення статутної, тобто господарської діяльності.

 Відповідно до абз.1 п.1.4.ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість  поставка  товарів  - будь-які операції, що здійснюються згідно  з  договорами  купівлі-продажу,  міни,  поставки та іншими цивільно-правовими  договорами,  які  передбачають  передачу  прав власності  на  такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, ...

Отже, колегія суддів вважає вірною юридичну оцінку місцевого господарського суду правовідносин, що виникли між сторонами у справі, а саме відносин поставки.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Оскільки договір є видом правочину, для його укладання та чинності сторонами необхідно дотримуватись усіх вимог, які визначені у ст. 203 ЦК України.

Як вбачається зі змісту статті 639 ЦК України, сторонам надаються широкі можливості щодо визначення форми договорів, окрім тих, форма яких прямо визначена законом. Договір може бути укладено усно або в письмовій формі. До форми договору застосовуються загальні положення про форму правочинів.

Так, відповідно до статті 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім  або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язувався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, основною ознакою, що відмежовує договір поставки від договору купівлі-продажу товару, є саме придбання вищевказаного товару для використання його у підприємницькій діяльності.

Обставина використання позивачем сканера в своїй статутній, тобто  господарській діяльності, місцевим господарським судом встановлена, підтверджується письмовими доказами, наданими позивачем та не заперечується відповідачем.

Таким чином, колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції, що між сторонами було укладено усний  правочин, який за своєю правовою природою відноситься до  договору поставки.

Аргументуючи позов та свою правову позицію, ПП „Скіф” виходило з положень частини 2 статті 651 ЦК України відповідно до яких договір  може  бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом та статей 188, 206 Господарського кодексу України щодо порядку розірвання господарського договору та господарського зобов’язання.

Крім того, відповідно до статті 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення кодексу застосовуються до тих прав та обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно статті 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України,  цей Кодекс застосовується до господарських відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо господарських відносин, які виникли до набрання чинності Господарським кодексом України, положення кодексу застосовуються до тих прав та обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності цими положеннями.

Отже, підстав вважати нову правову позицію позивача щодо необхідності застосування норм Цивільного кодексу Української РСР, оскільки сканер було придбано у 2002 році, замість положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України у господарського суду  не має.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що відносно підстав виникнення зобов’язання та відповідальності слід застосовувати положення Цивільного та Господарського кодексів України, оскільки правові наслідки передання товару неналежної якості продовжують існувати після набрання чинності цими законодавчими актами.

Згідно частини 2 статті 712 ЦК України  до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, відповідно до частини 1 статті 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни, безоплатного усунення недоліків товару у розумний строк, відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Згідно частини другої цієї статті у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов’язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявились неодноразово чи виявились знов після їх усунення)  покупець має право за своїм вибором: відмовитись від договору та вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, вимагати заміни товару.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що в силу норми частини 4 статті 678 ЦК України, положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено ЦК України або іншим законом.

Стаття 264 ГК України передбачає, що  матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, здійснюється суб’єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках передбачених Господарським кодексом України, також на основі договорів купівлі-продажу. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами.

Отже, як правомірно, зазначив місцевий господарський суд, приписи частини 2 статті 712 ЦК України надають положенням статей 655-697 ЦК України диспозитивного значення в частині щодо їх застосування до зобов’язань поставки, а отже переважному застосуванню, до зобов’язань поставки, підлягають положення статей 264-271 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно з частиною 1 статті 269 ГК України строки та порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред’явлення постачальникові претензії у зв’язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до положень Господарського кодексу України.

Норми частин 5-8 статті 269 ГК України встановлюють, що постачальник (виробник) гарантує якість товару у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором, або стандартами (технічними умовами) на основний виріб. Постачальник (виробник) зобов’язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни. У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 ГК України, якщо інший розмір не передбачено законом або договором. Позиви, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред’явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

У всіх випадках, коли виявляється неналежна якість або некомплектність товару, поставлених на підставі договору поставки, в тому числі і при виявленні дефектів виробів в період гарантійного строку, з постачальника може бути стягнуто штраф в порядку частини 7 статті 269 ГК України.

Отже, у разі виявлення недоліків протягом гарантійного строку покупець за договором поставки наділений правом лише вимагати від постачальника (виробника) усунення дефектів  виробів за його рахунок.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 651 ЦК України, на які як на підставу своїх  вимог посилається позивач, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.  

В свою чергу приписи частини 2 статті 678 ЦК України, на яку також посилається позивач, у разі істотного порушення продавцем вимог щодо якості товару, зокрема, недоліків, усунення яких пов’язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявлялися неодноразово чи з’явилися знову після їх усунення, покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) або вимагати заміни товару.

Відповідно до норми ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Стаття 7 ГК України встановлює, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Отже, беручи до уваги, що сторони у справі є суб’єктами господарювання та уклали спірний договір при здійсненні своєї господарської діяльність, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Господарський кодекс України.  

Стаття 188 ГК України встановлює, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.  У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Однак, без дотримання вимог названої норми, позивачем надіслано пропозиції відповідачеві про розірвання договору  від 24.04.02 року та не надано суду таких доказів, а тому вимоги позивача про розірвання зазначеного договору задоволенню не підлягають, у зв’язку з порушенням позивачем вимог ст. 188 ГК України.

Посилання позивача на те, що він в усній формі звертався з пропозицією про розірвання договору колегією суддів не приймаються з огляду на положення вимог ГПК України щодо поняття і видів доказів та їх належності і допустимості.

Отже, підстав для розірвання спірного договору не має, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позовна вимога про зобов’язання відповідача повернути грошові кошти за товар  у сумі 20 000,00 грн. є похідною від вимоги про розірвання договору від 24.04.02.

Оскільки договір є дійсним, підстав для зобов’язання повернути кошти не має, а тому і в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Згідно позиції позивача, отримане на виконання договору від 04.06.02  обладнання, придбалося як комплект зі сканером Проте, після передачі сканера в ремонт, зазначене обладнання за його функціональним призначенням позивач не використовує внаслідок чого втратив інтерес до обладнання.

Оцінюючи доводи заявника колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обладнання придбане окремо від сканера, приналежність обладнання як комплектуючих  сканера не зазначено, неможливість його використання за функціональним призначенням окремо від сканера не доведено.

Крім того, апеляційний господарський суд не погоджується з правовою позицією позивача щодо підстави розірвання договору такої як втрата інтересу до товару.

Відповідно до частини другої статті 220 ГК України якщо внаслідок прострочення  боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Апеляційний господарський суд зазначає, що втрата особи інтересу до товару не є тотожною втраті інтересу до виконання господарського зобов’язання і не може бути визнаною як належна і законна підстава для розірвання договору.

Таким чином, з огляду на недоведеність та безпідставність позовні вимоги про розірвання договору від 07.06.02 купівлі-продажу обладнання та зобов’язання повернути кошти у сумі 24356,10грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при відмові у позові витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, встановлення обставин спору, повноту дослідження матеріалів справи, перевірку і юридичну оцінку доказів господарським судом міста Києва, вивчивши і проаналізувавши доводи позовних вимог і апеляційної скарги, колегія судів приходить до висновку про необґрунтованість і безпідставність заявника апеляційної інстанції.

          За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.07 у справі № 8/569-9/44-27/161 відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, доводи, на яких ґрунтується апеляційна скарга не є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд               

          

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.07 у справі           № 8/569-9/44-27/161 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Видавництво Скіф” - без задоволення.

          2. Матеріали справи № 8/569-9/44-27/161 повернути до Господарського суду міста Києва.              

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Рябуха  В.І.

 18.03.08 (відправлено)