У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
12.03.08 Справа №20/136/07-14/362/07-20/622/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді Зубкова Т.П. , Мойсеєнко Т. В. , Юхименко О.В.
при секретарі Пересаді О.В.
за участю представників сторін:
від позивача – Манцуров О.В., ліквідатор (постанова № 25/304 від 22.06.2006 р.)
від відповідача – Тищенко Г.Г. (довіреність №03/08 від 28.12.2007р.)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
«Агросинтез-Холдінг», смт. Веселе Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області від 24.01.2008 р.
у справі № 20/136/07-14/362/07-20/622/07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«Агросинтез-Холдінг», смт. Веселе Запорізької області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
«Корпорація «Агросинтез», м. Запоріжжя
про визнання правочину по передачі майнового комплексу будівель та споруд і транспортних засобів, вчиненого у формі акту прийому-передачі від 30.07.2004 р., недійсним
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросинтез-Холдінг» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» про визнання правочину по передачі майнового комплексу будівель та споруд і транспортних засобів, вчиненого у формі акту прийому-передачі від 30.07.2004 р., недійсним. Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст.ст. 11, 202, 203, 206, 210, 215, 216, 251, 252, 334, 626, 628, 631, 638, 640, 657, 716, 837, 844 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України, ст.ст. 31, 23 – 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Роз’ясненням Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними», «Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5, та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».
Позивач посилається на те, що підписання між сторонами акта приймання-передачі від 30.07.2004 р. є, в розумінні Цивільного кодексу України, письмовим правочином по передачі майнового комплексу будівель та споруд, а також транспортних засобів і такий правочин, вчинений та оформлений у формі акту, вчинений з порушенням норм закону, оскільки він не був посвідчений нотаріально і державна реєстрація правочину не здійснювалась. Також позивач вважає, що передача майна за актом приймання-передачі від 30.07.2004 р. є незаконною, оскільки вона відбулася у зв’язку з тяжкими обставинами, які були у ТОВ «Агросинтез-Холдінг» на момент передачі майна, і на вкрай невигідних для нього умовах.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 24.01.2008 р. у справі № 20/136/07-14/362/07-20/622/07 (суддя Гандюкова Л.П.) в позові відмовив.
Рішення суду мотивоване тим, що підписання сторонами у справі 30.07.2004 р. акта приймання-передачі не є правочином в розумінні приписів ст. 202 Цивільного кодексу України, тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, ТОВ «Агросинтез-Холдінг» (позивач у справі) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Заявник просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 24.01.2008 р. у справі № 20/136/07-14/362/07-20/622/07 і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, судом неповністю встановлені взаємовідносини сторін, не в повному обсязі дана оцінка наявним доказам. Зазначає, що судом невірно проведено аналіз правової природи походження акту прийому-передачі. Позивач не просив суд розглядати питання про те, чи переходить або не переходить право власності в момент переходу майна від однієї сторони до іншої, а просив визнати юридичний факт приймання-передачі майна від однієї сторони до іншої неправомірним і безпідставним. Передача майна здійснювалась раніше – за актом приймання-передачі, а не за рішенням Жовтневого районного суду, оскільки рішення цього суду на момент передачі майна 30.07.2004 р. ще не набрало законної сили. Крім того, заявник зазначає, що передача майна за актом приймання-передачі від 30.07.2004 р. є незаконною, оскільки передача майна відбулася у зв’язку з тяжкими обставинами, в яких він перебував на момент передачі майна, та на вкрай невигідних для нього умовах.
ТОВ «Корпорація «Агросинтез» (відповідач у справі) у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти викладених в ній доводів. Зазначає, зокрема, що акт приймання-передачі від 30.07.2004 р. не породжував прав, а лише фіксував факт передачі майна і був складений на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2004 р. Право власності відповідача на майно, що було передано за вказаним актом, виникло саме на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2004 р. і саме на підставі цього документу було зареєстровано. Отже, акт приймання-передачі від 30.07.2004 р. не є правочином по передачі позивачем відповідачу майна. Відповідач вказує, що сторони підписали акт приймання-передачі майна в день ухвалення рішення суду, не чекаючи набрання ним законної сили, оскільки були згодні з ним і не мали намірів його оскаржувати. Також відповідач зауважує, що у ліквідатора Манцурова О.В. відсутні повноваження на подання даного позову, оскільки Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідаторам надані повноваження тільки на подання позовів про визнання недійсними невиконаних угод боржника. Відповідач просить рішення господарського суду Запорізької області від 24.01.2008 р. у справі № 20/136/07-14/362/07-20/622/07 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.02.2008 р. апеляційна скарга ТОВ «Агросинтез-Холдінг» прийнята до провадження та призначена до розгляду на 12.03.2008 р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 446 від 12.03.2008 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П., судді Мойсеєнко Т.В., Юхименко О.В.
В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї. Крім того, представник відповідача звернув увагу суду на той факт, що на теперішній час право власності на зазначене в акті приймання-передачі майно перейшло від відповідача до інших осіб на підставі цивільно-правових угод.
Представник відповідача в судовому засіданні надав колегії суддів для приєднання до матеріалів справи копію постанови Вищого господарського суду України від 20.02.2008 р. у справі № 2-2628/04, якою рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2004 р. та рішення колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 01.02.2006 р. скасовано і справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
За клопотанням учасників судового процесу розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.
За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до приписів ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
30.07.2004 р. між ТОВ «Агросинтез-Холдінг» (позивач у даній справі) та ТОВ «Корпорація «Агросинтез» (відповідач у даній справі) було підписано акт приймання-передачі основних і оборотних засобів, в якому зазначено, що в рахунок виконання боргових зобов’язань, підтверджених актом звірки взаємних розрахунків від 05.06.2004 р., позивач передав, а відповідач прийняв будівлі та споруди (комбікормовий завод (літ. А), загальною площею 1049,1 м2; склад сировини (літ. В), загальною площею 880,46 м2; насосну (літ. Г), загальною площею 23,0 м2; зерноочисний комплекс (літ. Д), загальною площею 24,0 м2; силосний корпус (літ. Л), загальною площею 1318,3 м2; прохідну (літ. Т), загальною площею 13,0 м2, розташовані за адресою: Запорізька область, смт. Михайлівка, вул. Терешкової, 2; механізований тік, кукурудзосховище, критий тік, склад, машину для попередньої чистки зерна, ЗАВ-10, розташовані за адресою: Запорізька область, Михайлівський район, с. Тимашівка, вул. Кірова, 51; інженерно-технічний комплекс, розташований за адресою: Запорізька область, Михайлівський район, с. Тимашівка, вул. Кірова, 47), а також автотранспорт та обладнання (АЦУ ГАЗ-53 (пожежна), д/н 06766 НР, 1987 р. випуску; самоскид САЗ-3507, д/н 06770 НР, 1992 р. випуску; самоскид САЗ-3507, д/н 06774 НР, 1989 р. випуску; самоскид САЗ-3507, д/н 05772 НР, 1987 р. випуску; ГАЗ-5201 вантажний, д/н 06622 НР, 1988 р. випуску; ГАЗ-САЗ 3507, д/н 05773 НР; КАМАЗ-5511, д/н 05771, 1983 р. випуску; ЗАЗ-1102, д/н 12326, 1994 р. випуску, плуг ПЛН 5-35, плуг ПЛН 3-35, трактор МТЗ-80, сцепку СП-16, ємкість 75м3, ємкість 90м3, ємкість 5 м3, тракторний причіп 2 ПТС-4, сіялку «Грейт-Плейнз», вологомір, шафу сушильну СЕШ-3м, ваги лабораторні ОНАИ, вологомір «Фермер», машину для очистки зерна, зерноочищувач, зерномолотарку, зернонавантажувач ЗМ-6, ємкість під ПММ (10м3), пурку, прилад И Дк, норию 60/2). Сторони оцінили передане майно в 524763,39 грн. В акті зазначено, що він підписаний в процесі судового розгляду.
Того ж дня, тобто 30.07.2004 р. Жовтневим районним судом м. Запоріжжя було прийнято рішення у цивільній справі (за позовом Слєсаренка В.В. до ОП «ЗМБТІ», ТОВ «Корпорація «Агросинтез», ТОВ «Агросинтез-Холдінг», третя особа – КП «Михайлівське районне архітектурно-планувальне техінвентаризаційне бюро», про визнання права власності), яким позов задоволено частково, а саме:
1. За ТОВ «Корпорація «Агросинтез» визнано право власності на наступні об’єкти нерухомості:
- комбікормовий завод (літ. А), загальною площею 1049,1 м2; склад сировини (літ. В), загальною площею 880,46 м2; насосна (літ. Г), загальною площею 23,0 м2; зерноочисний комплекс (літ. Д), загальною площею 24,0 м2; силосний корпус (літ. Л), загальною площею 1318,3 м2; прохідна (літ. Т), загальною площею 13,0 м2, розташовані за адресою: Запорізька область, смт. Михайлівка, вул. Терешкової, 2;
- механізований тік, кукурудзосховище, критий тік, склад, машина для попередньої чистки зерна, ЗАВ-10, розташовані за адресою: Запорізька область, Михайлівський район, с. Тимашівка, вул. Кірова, 51;
- інженерно-технічний комплекс, розташований за адресою: Запорізька область, Михайлівський район, с. Тимашівка, вул. Кірова, 47.
2. Зобов’язано КП «Михайлівське районне архітектурно-планувальне техінвентаризаційне бюро» зареєструвати за ТОВ «Корпорація «Агросинтез» право власності на вищевказані об’єкти нерухомості.
3. Визнано за ТОВ «Корпорація «Агросинтез» право власності на автотранспорт і обладнання, яке належало ТОВ «Агросинтез-Холдінг», а саме: АЦУ ГАЗ-53 (пожежна), д/н 06766 НР, 1987 р. випуску; самоскид САЗ-3507, д/н 06770 НР, 1992 р. випуску; самоскид САЗ-3507, д/н 06774 НР, 1989 р. випуску; самоскид САЗ-3507, д/н 05772 НР, 1987 р. випуску; ГАЗ-5201 вантажний, д/н 06622 НР, 1988 р. випуску; ГАЗ-САЗ 3507, д/н 05773 НР; КАМАЗ-5511, д/н 05771, 1983 р. випуску; ЗАЗ-1102, д/н 12326, 1994 р. випуску, плуг ПЛН 5-35, плуг ПЛН 3-35, трактор МТЗ-80, сцепку СП-16, ємкість 75м3, ємкість 90м3, ємкість 5 м3, тракторний причіп 2 ПТС-4, сіялку «Грейт-Плейнз», вологомір, шафу сушильну СЕШ-3м, ваги лабораторні ОНАИ, вологомір «Фермер», машину для очистки зерна, зерноочищувач, зерномолотарку, зернонавантажувач ЗМ-6, ємкість під ПММ (10м3), пурку, прилад И Дк, норию 60/2.
4. Зобов’язано ТОВ «Корпорація «Агросинтез» виділити Слєсаренку В.В. належну йому частину майна, пропорційну його частці в статутному капіталі товариства.
В мотивувальній частині рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя зазначено, що в судовому засіданні між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» та ТОВ «Агросинтез-Холдінг» підписано акт приймання-передачі основних та оборотних засобів.
01.02.2006 р. апеляційним судом Запорізької області було прийнято рішення, яким скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2004 р. в частині визнання права власності за ТОВ «Корпорація «Агросинтез» на споруди, автотранспорт та обладнання, провадження у справі в цій частині закрито.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2008 р. у справі № 2-2628/04 вищезгадані рішення колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 01.02.2006 р. та рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2004 р. скасовано і справу за позовом Слєсаренка В.В. (про визнання права власності та виділення частки в майні товариства) направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
Предметом судового розгляду у справі № 20/136/07-14/362/07-20/622/07 стала заявлена ТОВ «Агросинтез-Холдінг» позовна вимога про визнання правочину по передачі майнового комплексу будівель та споруд і транспортних засобів, вчиненого у формі акту прийому-передачі від 30.07.2004 р., недійсним.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з позовної заяви, за твердженням позивача акт приймання-передачі основних та оборотних засобів від 30.07.2004 р., оформлений та підписаний між сторонами, є правочином по передачі майнового комплексу будівель, споруд та транспортних засобів у власність і тому має відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину згідно цивільного законодавства України, зокрема, щодо його державної реєстрації та нотаріального посвідчення.
Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Тобто, правочин являє собою вольові дії, спрямовані на досягнення певного результату, який має правовий характер. Для вчинення двостороннього правочину потрібні погоджені дії двох сторін.
Однак, з Акту приймання-передачі основних та оборотних засобів від 30.07.2004 р. не вбачається, що дії сторін щодо його підписання були спрямовані на досягнення якогось певного результату правового характеру. Зазначений акт не свідчить ані про укладення сторонами угоди про передачу майна у власність, ані про укладення будь-якої іншої цивільно-правової угоди (оренди, безоплатного користування, зберігання, дарування тощо).
Аналізуючи зміст акта приймання-передачі від 30.07.2004 р., колегія суддів відзначає, що в ньому відсутні жодні дані про прийняття сторонами на себе будь-яких цивільних прав чи обов’язків. В акті лише зазначено, що відповідачем приймається певне визначене майно від позивача в рахунок виконання боргових зобов’язань, підтверджених актом звірки взаємних розрахунків від 05.06.2004 р.; сторонами оцінено передане майно в 524763,39 грн.; акт приймання-передачі підписаний в процесі судового розгляду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковими доводи позивача про те, що названий акт приймання-передачі від 30.07.2004 р. свідчить про укладення сторонами цивільно-правової угоди (правочину).
Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що підписання між сторонами акта приймання-передачі не є беззаперечним доказом виникнення права власності і цей акт неможливо розглядати як правочин двох сторін про передачу майна у власність чи користування, зберігання тощо. До того ж, згідно з приписами «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5, та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, акт приймання-передачі не відноситься до правовстановлюючих документів, у зв’язку з чим сам по собі не може породжувати перехід права власності на майно від однієї особи до іншої.
Досліджені матеріали справи свідчать про те, що акт приймання-передачі від 30.07.2004 р. не породжував прав, а лише фіксував факт передачі майна, і був складений в судовому засіданні при розгляді цивільної справи Жовтневим районним судом м. Запоріжжя. Право власності у ТОВ «Корпорація «Агросинтез» на майно, що було передано йому за вказаним актом, саме на підставі цього акту не виникло.
Таким чином, акт приймання-передачі від 30.07.2004 р. не є правовстановлюючим, а тільки підтверджуючим документом. Такий акт не є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України, оскільки відповідне набуття, зміна чи припинення прав та обов’язків між позивачем і відповідачем виникло відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2004 р.
Як було встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, спірний акт приймання-передачі не був правовою підставою для переходу права власності від позивача до відповідача.
Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, який, аналізуючи ст. 202 ЦК України, дійшов висновку, що при вчиненні правочину щодо майна зміна статусу майна та перехід його з власності позивача у власність відповідача на платній чи безвідплатній основі повинні бути чітко визначені (а саме, що майно передається у власність), а також правочин має містити істотні умови.
Позивачем не надано суду будь-яких інших доказів, окрім акта приймання-передачі від 30.07.2004 р., на обґрунтування доводів про вчинення між сторонами правочину на підставі цього акту.
Сам акт приймання-передачі від 30.07.2004 р. не є правочином (угодою) в розумінні Цивільного кодексу України та не може бути визнаний недійсним згідно статей ЦК України, на які посилається позивач, та які визначають підстави та порядок визнання недійсними угод (правочинів).
Оскільки акт приймання-передачі від 30.07.2004 р. не є правочином, то відсутні підстави для застосування до нього загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та встановлених ст.ст. 209, 210 ЦК України вимог про нотаріальне посвідчення і державну реєстрацію правочинів, на чому наполягає позивач.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем, всупереч вимог ст. 33 ГПК України, не були доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову. Посилання позивача на те, що передача майна між сторонами за актом відбувалася у зв’язку з тяжкими обставинами, які були у ТОВ «Агросинтез-Холдінг», та на невигідних для нього умовах, судом до уваги не приймаються, оскільки такі обставини не встановлюють підстав для задоволення даного позову, з урахуванням тих обставин і доводів, на які посилається позивач.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що, виходячи з обставин справи, позивачем, який вважає порушеним своє право власності на майно, невірно обраний спосіб захисту свого права, оскільки порядок і способи захисту права власності визначені в главі 29 ЦК України.
Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що позивач за цим позовом фактично просив господарський суд визнати юридичний факт приймання-передачі майна від однієї сторони до іншої неправомірним і безпідставним.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що вимога про визнання неправомірним і безпідставним приймання-передачі майна від однієї сторони до іншої за своєю суттю спрямована на встановлення факту, який має юридичне значення, а не на поновлення порушеного права або охоронюваного законом інтересу. Встановлення факту неправомірності приймання-передачі майна є лише елементом оцінки фактичних обставин справи при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Вказані обставини додатково спростовують заявлені позовні вимоги.
Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і спростовуються вищевикладеним.
Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права колегія суддів не вбачає, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросинтез-Холдінг» (смт. Веселе Запорізької області) залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 24.01.2008 р. у справі № 20/136/07-14/362/07-20/622/07 – без змін.
Головуючий суддя Зубкова Т.П.
судді Зубкова Т.П.
Мойсеєнко Т. В. Юхименко О.В.