ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 червня 2011 року           15:51           № 2а-6393/11/2670

  Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Савченко А.І. при секретарі судового засідання  Литовка Ю. Є.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державна організація "Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін"

до Контрольно-ревізійне управління в м.Києві

про скасування вимог

 На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна організація «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін»Міністерства надзвичайних ситуацій України (далі по текстус –позивач, Загін) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Контрольно-ревізійного управління в місті Києві (далі по тексту –відповідач, КРУ у м. Києва) про скасування пункту 2 вимоги від 28.02.2011р. №26-06-14-14/2102.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 23 травня 2011 року.

У судовому засіданні, призначеному на  23 травня 2011 року, судом оголошувалась перерва до 1 червня 2011 року в звязку з необхідністю отримання додаткових доказів у справі.

Судове засідання, призначене на  1 червня 2011 року, судом відкладалось на 9 червня 2011 року за клопотання представника позивача.

У судовому засіданні, призначеному на  9 червня 2011 року, судом оголошувалась перерва до 16 червня 2011 року.

В судовому засіданні  16 червня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях на позов.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 31 грудня 2010 року по 1 лютого 2011 року КРУ у м. Києві проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державної організації «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін»за період з 1 квітня 2009 року по 1 січня 2011 року.

За результатами ревізії складено Акт ревізії від 2 лютого 2011 року №06-30/124 (далі по тексту –Акт ревізії), який підписано командиром Державної організації «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін»ОСОБА_2 та головним бухгалтером Державної організації «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін»Гончаренко Н.К. із запереченнями.

Ревізією встановлено, що 17 листопада 2009 року Загоном, в особі командира ОСОБА_2, укладено договір оренди житлового приміщення №2 з громадянином ОСОБА_4, предметом якого є передача в тимчасове платне користування житлового приміщення-квартири для тимчасового мешкання ОСОБА_2 та його дружини. Квартира знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 42,34 м2.

Орендна плата за користування вищевказаним приміщенням становила 9411,76 грн. - перший місяць та 4705,88 грн. наступні щомісячні орендні платежі. За період з 20 листопада 2009 року по 31 грудня 2010 року Загоном сплачено 70588,20 грн., в тому числі податок на доходи з фізичних осіб 10588,20 гривень.

Вказане є порушенням вимог пункту 3 Указу Президента "Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з корупцією, іншими протиправними діями в соціально-економічній сфері та забезпечення економічного витрачання державних коштів " від 16.11.2000р. №1242 відповідно до якого, заборонено придбання для посадових осіб державних органів, державних комерційних банків, державних підприємств, установ, організацій, а також для членів їх сімей не передбачених у встановленому порядку пільгових путівок до санаторіїв і будинків відпочинку, туристичних путівок, встановлення пільг в оплаті інших соціальних послуг за рахунок державних коштів.

Операцію по відшкодуванню послуг з оренди житлового приміщення в бухгалтерському обліку відображено в журналі-ордері №6 «Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими кредиторами»за 2009 рік - на 14 117,64 гри., за 2010 рік - 56470,56 грн., що призвело до завищення видатків по рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності".

Внаслідок допущеного порушення завдано матеріальної шкоди (збитків) Загону на суму 70 588,20 грн.

Не погоджуючись з зазначеними вище висновками, позивач надіслав на адресу відповідача лист-заперечення на Акт ревізії від 14.02.2011р. №60/10-12.

Листом від 24.02.2011р. №26-06-1414/1970 КРУ у м. Києві скеровано висновки на заперечення до Акту ревізії.

28 лютого 2011 року КРУ у м. Києві направлено на адресу позивача лист №26-06-14-14/2102 з вимогою відшкодувати шкоду в сумі 70,6 тис. грн. за рахунок особи, винної у виявленому порушенні.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначеного, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про аварійно-рятувальні служби»від 14.12.1999р. №1281 (далі по тексту - Закон України від 14.12.1999р. №1281) аварійно-рятувальна служба - сукупність організаційно об'єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для вирішення завдань щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та окремих їх наслідків, проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Рятувальник - особа, яка має відповідну спеціальну підготовку, атестована на здатність до проведення аварійно-рятувальних робіт і безпосередньо бере у них участь, має спеціальну фізичну та психологічну підготовку та відповідає за її підтримання.

Згідно з приписами статті 27 Закону України від 14.12.1999р. №1281 житло рятувальникам може надаватись на пільгових умовах згідно із законодавством. Рятувальникам професійних аварійно-рятувальних служб житло може надаватись також в установленому порядку на умовах, передбачених контрактом, що укладаються з ними під час прийому на роботу, в яких можуть також зазначатися пільги щодо оплати житла, комунальних послуг та палива. Про надання зазначених пільг рятувальнику професійних аварійно-рятувальних служб обов'язково повідомляються місцеві органи виконавчої влади, а також визначається джерело відшкодування збитків за надані пільги.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 має книжку рятувальника, яка видана атестаційною комісією Південного регіонального спеціального (воєнізованого) аварійно-рятувального загону ДСВАРС МНС України 24 червня 2005 року.

Наказом Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 27.10.2009р. №142 ОСОБА_2 призначено на посаду командира Державної організації «Київський гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін»терміном на 1 рік згідно з укладеним контрактом.

27 жовтня 2009 року між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастроф в особі Міністра (Уповноважений орган управління) та ОСОБА_2 (Керівник) у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Про типову форму контракту з керівником підприємства, що є у державній власності»від 02.08.1995р. № 597 (із змінами та доповненнями), укладено контракт №67, згідно якого Керівник здійснює поточне керівництво Загоном, організує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує ефективне використання і збереження закріпленого за Загоном державного майна, а Уповноважений орган управління зобов’язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці Керівника.

Крім цього, згідно пунктом 3.5 контракту від 27.10.2009р. №67 крім умов матеріального та соціально-побутового забезпечення, зазначених у пунктах  3.1-3.4., Керівникові можуть бути встановлені інші умови, що не заборонені законодавством і погоджені з Уповноваженим органом управління.

У пункті 44 Статуту Державної організації «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін», затвердженого Міністром надзвичайних ситуацій України 22.02.2011р. зазначено, що на основний особовий склад Загону поширюються усі обов'язки, права, пільги, компенсації та соціальні гарантії, що передбачені для рятувальників чинним законодавством.

Наказом Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 03.02.2009р. №76 затверджено Положення про проходження служби особовим складом ДСВГРС МНС, згідно з яким посада командира загону входить до переліку посад основного особового складу ДСВГРС МНС.

Так, на виконання вимог статті 27 Закону України від 14.12.1999р. №1281 та пункту 3.5 контракту від 27.10.2009р. №67, 13 листопада 2009 року начальник Державної спеціальної (воєнізованої) гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) служби Казьмін В.М. звернувся до заступника Міністра МНС Болотських М.В. з листом №38/01-10-1005, в якому просив погодити компенсацію витрат на оренду житла у м. Києві командиру Київського ВГРЗ ОСОБА_2 за рахунок госпрозрахункових коштів Київського ВГРЗ починаючи з 20 листопада 2009 року.

16 листопада 2009 року зазначене звернення було погоджено, що підтверджується підписом заступника Міністра МНС та датою на листі №38/01-10-1005.

Крім цього, листом від 23.11.2009р. №253/10-12 Державною організацію «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін»повідомлено Державну адміністрацію у Голосіївському районі міста Києва про погодження заступником Міністра надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Болотських М.В. компенсацію витрат на оренду житла у місті Києві командиру Київського ВГРЗ ОСОБА_2

За таких підстав, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що позивач під час погодження можливості компенсації витрат на оренду житла командиру Київського ВГРЗ ОСОБА_2 діяв в порядку та спосіб, передбачений чинним законодавством України.

При цьому, суд звертає увагу на наявні в матеріалах справи належним чином завірені копії планів використання бюджетних коштів на 2009-2010 роки, згідно з якими кошти за оренду приміщення сплачувались Державною організацією «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін»із коштів підприємств, установ і організацій, отриманих Загоном в установленому порядку за постійне та обов’язкове аварійно-рятувальне обслуговування на відшкодування витрат утримання Загону та від надання додатково платних послуг, тобто за госпрозрахункові кошти, як і передбачено Статутом позивача.

Зазначене підтверджується поясненнями, наданими головним бухгалтером Загону Гончаренко Н.К. та не заперечується відповідачем.

З огляду на викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає хибним твердження відповідача про порушення позивачем пункту 3 Указу Президента "Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з корупцією, іншими протиправними діями в соціально-економічній сфері та забезпечення економічного витрачання державних коштів " від 16.11.2000р. №1242, оскільки вказаним нормативно-правовим актом встановлено заборону використання саме державних коштів, в той час як судом встановлено використання позивачем для оплати оренди приміщення госпрозрахункових коштів.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»від 26.01.1993р. №2939 (далі по тексу - Закон України від 26.01.1993р. №2939) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів , необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Згідно зі статтею 13 Закону України від 26.01.1993р. №2939 дії або бездіяльність службових осіб державної контрольно-ревізійної служби можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку. Скарги розглядаються і рішення за ними приймаються керівниками відповідних органів державної контрольно-ревізійної служби не пізніш як у місячний строк з моменту їх надходження. У разі незгоди юридичних і фізичних осіб з цими рішеннями вони можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що відповідачем не доведено законність вимоги, яка викладена в пункту 2 листа від 28.02.2011р. №26-06-14-14/2102, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задовольнити.

2. Скасувати пункт 2 вимог Контрольно-ревізійного управління в місті Києві від 28.02.2011р. №26-06-14/14/2102.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державної організації «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін» державне мито в розмірі 3 грн. 40 коп.

  Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя А.І. Савченко