Справа № 22-ц- 4323/ 2006 рік. Категорія: відшкодування моральної шкоди.
Головуючий 1 інстанції: Бондарева І.В. Доповідач: Кокоша В.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗО серпня 2006 року. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківсько! області в складі:
головуючого судді - Коростійової В.І., суддів - Кокоші В.В., Кіпенка І.С., при секретарі - Полубан С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „ Укртелеком" в особі начальника Сервісного центру Харківської дирекції про визнання розповсюдженої інформації недостовірною та її спростування, відкликання документів та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 19 серпня 2003 року ВАТ „Укртелеком" в особі начальника Сервісного центру Харківської дирекції, направило до апеляційного суду Харківської області апеляційну скаргу на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 липня 2003 року де розповсюдило відомості, що не відповідають дійсності про те що:
· його дружина ОСОБА_2 вибула до Німеччини 8 липня 2003 року;
· з часу виїзду ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 вона перестала бути абонентом ВАТ „Укртелеком";
· на момент винесення рішення суду 21 липня 2003 року ОСОБА_2 не являлась абонентом ВАТ „ Укртелеком ".
Поширення відповідачем в апеляційній скарзі відомостей, що не відповідають дійсності про його дружину, яка лише 24 серпня 2003 року виїхала на постійне проживання до Німеччини, порушило його особисті немайнові права та спричинило моральну шкоду, яку він оцінює в суму 700 грн.
Крім того, 3 грудня 2003 року ВАТ „Укртелеком" в особі начальника Сервісного центру Харківської дирекції, направило до Верховного Суду України касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 4 листопада 2003 року де розповсюдило відомості, що не відповідають дійсності про те, що його дружина ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді першої інстанції вибула до Німеччини та втратила право бути абонентом ВАТ „Укртелеком".
Поширення відповідачем в касаційній скарзі відомостей, що не відповідають дійсності про його дружину, також порушило йбго особисті немайнові права та спричинило моральну шкоду, яку він оцінює в суму 1000 грн.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати розповсюджену позивачем в скаргах інформацію недостовірною, зобов'язати позивача відкликати направлені ним до судів апеляційну і касаційну скарги або спростувати зазначену в скаргах недостовірну інформацію таким же чином, яким вона була розповсюджена та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 1700 грн.
Відповідач в особі свого представника позов не визнав.
Вважав, що зазначена в апеляційній та касаційній скаргах інформація відносно дружини позивача відповідає дійсності, оскільки згідно довідки адресно-довідкового бюро УМВС України в Харківській області від 5 серпня 2003 року ОСОБА_2 вибула до Німеччини 8 липня 2003 року.
З цього часу вона перестала бути абонентом ВАТ „ Укртелеком".
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 червня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.
Судова колегія, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції керувався вимогами статей 23, 277, 280 ЦК України в редакції 2003 року та ст. 47-1 Закону України „ Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року.
Проте, погодитися з таким рішенням суду не можна, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального права.
До правовідносин, що виникли між сторонами по справі, суд застосував норми Цивільного Кодексу України 2003 року, який набрав чинності 1 січня 2004 року.
Відповідно до пункту 4 .Дрикінцевих та Перехідних положень" цього Кодексу, він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Таким чином, застосування судом норм Цивільного Кодексу України в редакції 2003 року до правовідносин що виникли до набрання ним чинності та не продовжували існувати після 1 січня 2004 року є безпідставним.
Відповідно до ст. 7 ЦК України (в редакції 1963 року зі змінами від 6 травня 1993 року) громадянин або організація вправі вимагати по суду спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності.
Громадянин або організація, відносно яких поширені відомості, що не відповідають дійсності і завдають шкоди їх інтересам, честі , гідності або діловій репутації, вправі поряд із спростуванням таких відомостей вимагати відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої їх поширенням.
Щодо вимог про спростування цих відомостей та компенсації моральної шкоди встановлюється строк позовної давності в один рік.
Як вбачається з матеріалів справи та стверджується належними доказами, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 липня 2003 року частково задоволена скарга ОСОБА_2.
Цим рішенням дії посадових осіб Харківської дирекції ВАТ „Укртелеком" по відключенню ОСОБА_2 телефонного зв'язку без вручення попередження про наявність заборгованості, визнані судом незаконними. (а. с. 26-27).
19 серпня 2003 року ВАТ „ Укртелеком" в особі начальника Сервісного центру Харківської дирекції, подало на рішення суду апеляційну скаргу де просило апеляційний суд Харківської області скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволення позову. (а. с. 7-8).
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 4 листопада 2003 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 липня 2003 року залишене без змін.
З грудня 2003 року ВАТ „ Укртелеком" в особі начальника Сервісного центру Харківської дирекції, подало касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду де просило Верховний Суд України скасувати ухвалені судами по справі рішення та передати її на новий розгляд. (а. с.9-12).
Зазначаючи в апеляційній та касаційній скаргах в чому полягає незаконність оскаржуваних рішень судів, ВАТ „ Укртелеком „ посилалося на те, що по даним адресно-довідкового бюро УМВС України в Харківській області позивачка ОСОБА_2 вибула до Німеччини 8 липня 2003 року.
З часу вибуття її із квартири АДРЕСА_1, вона перестала бути абонентом ВАТ „Укртелеком" та на день ухвалення рішення судом першої інстанції не перебувала їх абонентом, оскільки на той час втратила на це право.
Відповідно до частини 1 ст. 30 ЦПК України ( в редакції від 18 липня 1963 року зі змінами від 2 лютого 1996 року) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. 290 та ст. 320 ЦПК України ( в редакції від 18 липня 1963 року) сторони які брали участь у розгляді справи, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції та в касаційному порядку ухвали та рішення суду апеляційної інстанції.
Звернення ВАТ „ Укртелеком" з апеляційною скаргою до апеляційного суду Харківської області та касаційною скаргою до Верховного Суду України про скасування ухвалених судових рішень з зазначенням в скаргах обставин, на які воно посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, не розцінюється судовою колегією як поширення неправдивих відомостей відносно дружини позивача - ОСОБА_2.
Заявлений позов фактично є запереченнями ОСОБА_1 на подані ВАТ „ Укртелеком" апеляційну та касаційну скарги, оцінка яких віднесена до компетенції апеляційної та касаційної інстанції при перегляді рішення Орджошкідзевського районного суду м. Харкова від 22 липня 2003 року.
За таких підстав, суд відмовляє позивачу ОСОБА_1 у задоволенні вимог про визнання розповсюдженої відповідачем в скаргах інформації недостовірною та її спростування, покладення на відповідача зобов'язань про відкликання із судів апеляційної та касаційної скарг та відшкодування моральної шкоди в сумі 1700 грн. за їх необґрунтованістю.
Керуючись ч. 2 ст. 59, ст. 303, 304 , п.2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. 316,319 ЦПК України, ст. 7,440-1 ЦК України в редакції 1963 року, ст. ст. 5, 7, 9, 14, 21, 26, 29, 47 Закону України „ Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року з наступними змінами судова колегія, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 червня 2006 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" в особі начальника Сервісного центру Харківської дирекції про визнання розповсюдженої в скаргах інформації недостовірною та її спростування, покладення на позивача обов'язку про відкликання із судів апеляційної та касаційної скарг на ухвалені рішення судів та відшкодування моральної шкоди в сумі 1700 грн. відмовити за його необґрунтованістю.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.