ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "26" жовтня 2011 р.                                                                                    Справа № 22/147  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіХрипуна О.О.,

суддівБарицької Т.Л.,

Євсікова О.О.,

розглянувши

касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1  

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.07.2011

у справі№ 22/147 господарського суду міста Києва

за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1  

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал"

пророзірвання договору, витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення заборгованості

за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал"

доСуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1  

провизнання договору суборенди розірваним з 12.12.2008

за участю представників

позивачане з'явився,

відповідачаОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2011 у справі № 22/147 (суддя Пригунова А.Б.) задоволено частково первісний позов, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал" на користь Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 473 170,68 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів, 912,80 грн. заборгованості зі сплати комунальних послуг та судові витрати, в решті позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 (головуючий суддя Корсак В.А., судді Коршун Н.М., Авдеєв П.В.) рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2011 у справі № 22/147 змінено в частині стягнення суми заборгованості з орендних платежів; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал" на користь Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 27 750,00 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів, 912,80 грн. заборгованості зі сплати комунальних послуг, 286,63 грн. державного мита та 13,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2011 у справі № 22/147 залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2011, залишивши без змін рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2011 у справі № 22/147.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановили суди попередніх інстанцій, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 передала за актом № 1 приймання-передачі від 20.04.2007 Товариству з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал" у строкове платне володіння та користування з 18.04.2007 до 17.03.2010 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 79,1 кв.м., відповідно до договору суборенди від 18.04.2007.

Згідно із п. 4.3 договору суборенди, в редакції додаткової угоди від 31.05.2008, за користування приміщенням суборендар сплачує на користь позивача плату у розмірі                  18 580,00 грн. Пунктом 4.6 договору передбачено, що обов'язок по сплаті суборендної плати виникає з моменту передачі приміщення відповідачу та припиняється після закінчення дії договору. У разі, коли з будь-яких причин приміщення не повернуто позивачеві в строк, передбачений п. 2.1 договору суборенди, суборендна плата сплачується за весь час фактичного повернення приміщення позивачу.

Після закінчення дії договору відповідач зобов'язався повернути у п'ятиденний термін приміщення за актом приймання-передачі приміщення (п. 2.3 договору).

Пунктом 6.2 договору сторони погодили умови дострокового розірвання договору суборенди. Відповідно до п. 6.3 договору сторона має право відмовитись від договору, попередивши іншу сторону в тридцятиденний термін. Дострокове розірвання договору припиняє всі зобов'язання сторін, які випливають з нього, за винятком зобов'язання повернути приміщення суборендодавцю суборендарем, пов'язаних із цим ризиків. Обов'язку по сплаті заборгованості суборендної плати, та штрафних санкцій, якщо для цього є підстави.

Судами також встановлено, що договір суборенди від 18.04.2007 за ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Капітал" розірваний з 12.12.2008, але приміщення позивачу було повернуто лише у грудні 2010 року.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.     

Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна позиція міститься у ст. 526 ЦК України.

Задовольняючи первісний позов в частині стягнення 473 170,68 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів за період з 01.11.2008 по 04.12.2010 та 912,80 грн. заборгованості зі сплати комунальних послуг за листопад та 12 днів грудня 2008 р., суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено зобов'язання повернути орендареві орендоване приміщення, юридичним наслідком якого є зобов'язання сплатити орендну плату, передбачену договором суборенди, за весь період до повернення орендарем приміщення орендодавцю.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та частково відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обов'язок відповідача передати приміщення після припинення договору кореспондується з обов'язком позивача прийняти приміщення та підписати акт прийому-передачі.

Посилаючись на встановлений судом першої інстанції факт розірвання з 12.12.2008 договору суборенди в порядку п. 6.3 договору, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що орендоване приміщення вважається повернутим в силу норми частини 3 ст. 212 ЦК України, оскільки позивач не вжила заходів до підписання направлених їй поштою актів приймання-передачі орендованого приміщення.

Враховуючи те, що акт приймання-передачі засвідчує юридичний факт, який відбувається в момент його складання, апеляційний господарський суд помилково дійшов висновку про те, що поштове звернення відповідача до позивача із непідписаним актом є належним виконанням відповідачем свого обов'язку звільнити приміщення та передати його орендодавцю відповідно до умов договору суборенди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сам факт розірвання договору суборенди без належних доказів звільнення приміщення, не є підставою, з якою у даному випадку пов'язується припинення зобов'язання зі сплати орендних платежів.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За висновком колегії суддів, місцевий суд повно встановив обставини справи, надав їм вірну юридичну оцінку, встановив безпідставність доводів позивача та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених вимог за первісним позовом є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду –залишенню в силі.

Керуючись ст.ст.  85, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1  задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 у справі №22/147 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2011 у справі № 22/147 залишити в силі.

Головуючий суддяО. Хрипун

Судді
Т. Барицька

О. Євсіков