Справа № 22-6977/2006                   Головуючий у 1 інстанції Карабаза Н.Ф.

Категорія 19                                  Доповідач Стельмах Н.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С, суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І., при секретарі Пометун C.M. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за   позовом   ОСОБА_1  до   відділення   ФСС   у   м.   Шахтарську   про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

в апеляційній скарзі відділення ФСС у м. Шахтарську оспорює обгрунтованість зазначеного судового рішення, яким позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 10000 грн., і ставить питання про його оскасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, оскільки є відсутнім висновок МСЕК про спричинення позивачеві такої шкоди, а сам позивач не надав суду доказів заподіяння йому моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.

Крім цього, за зупиненням дії статті закону, що регламентує право позивача на відшкодування моральної шкоди, у суду не було підстав для задоволення вказаного позову.

Позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі також оспорює обгрунтованість судового рішення в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, просить його змінити і ухвалити рішення, яким стягнути на його користь у відшкодування моральної шкоди 30000 грн., оскільки вважає, що суд цей розмір занизив без врахування в повній мірі важкості професійцного захворювання, неможливості відновлення стану здоров'я та втрати роботи, з якої його звільнено за станом здоров'я, у той час, як він ще не має права на пенсію..

В засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити та змінити рішення суду, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди до 30000 грн., а скаргу відповідача   відхилити,   а   представник   відділення   ФСС   за   довіреністю

ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги відділення ФСС, просила про її задоволення, скасування судового рішення із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, а скаргу позивача відхилити.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

13 квітня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що працював в підземних умовах на вугільних підприємствах 24 роки за робочими професіями.

Висновком МСЕК від 7 лютого 2006 року його визнано інвалідом 3 групи з встановленням втрати працездатності безстроково внаслідок професійного захворювання вібраційною хворобою 2 ст. з дегенеративно-дістрофічними змінами обох локтевих кісток.

За таких обставин, ушкодженням здоров'я та стійкою втратою внаслідок цього працездатності йому спричинено моральну шкоду, оскільки він втратив роботу, змушений внаслідок хвороби додавати багато зусиль для організації свого життя, і стан його здоров'я різко погіршується.

Тому він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 30000 грн.

Рішенням Шахтарського міського суду Донецької області від 18 травня 2006 року позов задоволено частково і на користь ОСОБА_1 з відповідача стягнуто у відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

Суд дійшов висновку, що викладені позивачем обставини обгрунтовано наданими ним довідками та іншими відповідними матеріалами (а.с. 11-24) і тому знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що скарги не підлягають задоволенню.

При розгляді цієї справи судом було встановлено, що внаслідок шкідливих умов праці позивачеві було завдано стійку втрату працездатності і його визнано інвалідом безстроково.

За вказаних обставин, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок професійного захворювання моральних страждань.

При вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом в повній мірі враховано тяжкість професійного захворювання та характер спричинених ним моральних страждань, їх тривалість, неможливість відновлення стану здоров'я та змушеність позивача постійно додавати зусиль для організації свого та своєї родини життя.

Тому не можна визнати спроможними доводи апеляційної скарги позивача щодо невідповідності визначеного судом розміру відшкодування шкоди характеру та тривалості спричинених йому ушкодженням здоров'я моральних страждань.

Конституційним Судом України в п. 4.1 рішення № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року визначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Та обставина, що позивачеві виплачено певну суму одноразової допомоги та сплачуються відповідачем щомісячні суми у відшкодування шкоди, спричиненої здоров'ю, не впливають на правильність правових висновків суду, оскільки не мають жодного відношення до відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому втратою працездатності.

Крім цього, апеляційний суд вважає, що зупинення на час розгляду справи дії спеціальної норми закону, яка визначає порядок відшкодування позивачеві моральної шкоди, всупереч доводам апеляційної скарги відповідача, не є підставою для відмови в задоволенні позову і тому не впливає на правильність визначених правових висновків суду.

До того ж згідно з п. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату - працездатності", висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є. очевидним.

Тому не можна визнати спроможним і довод апеляційної скарги відповідача щодо відсутності по цій справі взагалі доказів спричинення позивачеві моральної шкоди стійким ушкодженням здоров'я на виробництві внаслідок шкідливих умов праці.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційних скарг і скасування або зміни судового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

апеляційні скарги ОСОБА_1 та відділення ФСС у м. Шахтарську відхилити, рішення Шахтарського міського суду Донецької області від 18 травня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили