ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

05 серпня 2011 року                                           Справа № 2а-19428/10/2670

 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

судді:                                      Пісоцької О.В.

  за участю секретаря

судового засіданні Швеця О.Ю.,

  розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4

до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово–інвестиційний Банк»,

про визнання відмови у реєстрації місця проживання неправомірною та зобов’язання здійснити реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі –ОСОБА_2, позивач), ОСОБА_3 (далі –ОСОБА_3, позивач) та ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, позивач) звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві (далі –ВГІРФО Оболонського РУ МВС, відповідач), в якій, з урахуванням уточнень станом на 22 квітня 2011 року, просять:

-  визнати відмову у реєстрації місця проживання неправомірною;

- зобов’язати відповідача здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою суду від 06 січня 2011 року відкрито провадження у справі №2а-19428/10/2670 за вказаним позовом та до участі у даній справі залучено публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк»(далі –ПАТ «Промінвестбанк», третя особа) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Так, в обґрунтування зазначених вимог позивачі зазначали, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11 грудня 2003 року №1382-IV (далі –Закон №1382-IV) зобов’язує їх протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструватися за місцем постійного проживання.

Вказували на те, що у гуртожиток за вказаною адресою вселилися на підставі розпорядження адміністрації ПАТ «Промінвестбанк»від 17 червня 1998 року №25, а також, - що мешкають родиною у складі трьох осіб у зазначеній кімнаті з червня 1998 року, що підтверджується офіційною сплатою комунальних послуг. Позивачі зауважували, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 04 листопада 2004 року у справі №2-4403/2004р., яке набрало законної сили, визнано законність проживання їх у кімнаті вказаного гуртожитку. Крім того, позивачі звертали увагу суду, що відмова відповідача зареєструвати їх за місцем постійного проживання усуває можливість вільно володіти передбаченими Конституцією  та законами України правами, зокрема, на отримання освіти та медичне обслуговування.

Відповідач стосовно задоволення позову заперечує.

У судовому засіданні представник ВГІРФО Оболонського РУ МВС наголошував, що відповідно до частини 4 статті 6 Закону №1382-IV єдиною підставою для здійснення реєстрації місця проживання є заява, вимоги до якої встановлені Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні»від 28 липня 2004 року №985, яка має бути скріплена підписом та печаткою балансоутримувача.

Також відповідач наголосив, що фізична особа не може звернутися до органу реєстрації лише у випадку, коли вона проживає у приватному будинку, що не обслуговується житлово–комунальними підприємствами, а у загальному порядку, згідно з пунктом 1 Розділу ІІ «Оформлення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання»Наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Примірного регламенту з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні»від 03 лютого 2006 року №96 (далі –Наказ МВС №96), документи на реєстрацію місця проживання подаються житлово–комунальними підприємствами органів місцевого самоврядування.

Оскільки із належно оформленою заявою до ВГІРФО Оболонського РУ МВС відповідна юридична особа не зверталася, тому відповідач вважає, що правовідносини між ним та позивачем не виникали.

ПАТ «Промінвестбанк»заперечує стосовно задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. У судовому засіданні представник третьої особи зауважував, що сфера Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»від 04 вересня 2008 року №500-VI не поширюється на гуртожитки, що на законних підставах знаходяться у приватній власності. Тому, оскільки гуртожиток, у якому проживають позивачі, перебуває у приватній власності третьої особи, то на цю родину не поширюється дія зазначеного закону, а вимога щодо реєстрації позивачки з сім'єю є неправомірною.

Також представник ПАТ «Промінвестбанк»наголосив, що позивачі не надали доказів про те, що вони не мають іншого власного житла і копії паспортів з відміткою про їх виписку з попередніх місць проживання.

Згідно з частиною 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 05 серпня 2011 року о 10год. 58хв. у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови про часткове задоволення позову.

Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення позивачів та представників сторін і третьої особи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зверталися до ВГІРФО Оболонського РУ МВС із заявами про реєстрацію за місцем їх постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1, - у задоволенні вимог яких відповідачем відмовлено листами від 11 лютого 2011 року та 26 лютого 2011 року.

Так, 11 лютого 2011 року відповідач листом за №52/0–253 повідомив позивачів, що згідно зі статтею 6 Закону №1382-IV, реєстрація фізичних осіб здійснюється на підставі заяви про реєстрацію місць проживання, паспортного документа, двох примірників талону зняття з реєстрації, квитанції про сплату державного мита, а також відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №985 дана заява повинна бути облікована та затверджена печаткою житлового фонду.

26 лютого 2011 року у листі за №52/2-345 відповідач роз’яснив, що для оформлення документів та реєстрації за вказаною адресою позивачу необхідно звернутися до ПАТ «Промінвестбанк», «…при оформленні в установленому порядку заяви для реєстрації і при надходженні її до відділу ГІРФО рішення буде прийнято згідно діючого законодавства...».

Також з матеріалів справи вбачається, що 21 липня 2009 року позивачі зверталися до ПАТ «Промінвестбанк»з заявою про надання дозволу та сприяння на реєстрацію їх родини в наданому їм приміщенні.

До матеріалів справи позивачами надано квитанції про сплату за проживання у зазначеному гуртожитку за період з 2009 року по 2011 рік.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 04 листопада 2004 року у справі №2-4403/2004р., залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 лютого 2005 року, відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Промінвестбанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання незаконним поселення в гуртожиток та виселення із займаного приміщення.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що згідно з наказом №23 о/с від 01 квітня 1997 року ОСОБА_2 призначена на посаду перекладача в Харківське відділення Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку з 01 квітня 1997 року.

Сім’я ОСОБА_2 у складі трьох осіб, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_4 та їх неповнолітній син, - згідно з розпорядженням №25 від 17 червня 1998 року, погодженого з профкомом, посилились у АДРЕСА_1.

Наказом №158 о/с від 07 жовтня 1998 року ОСОБА_2 переведена на посаду касира відділу касових операцій з 08 жовтня 1998 року, а наказом №132 о/с від 01 жовтня 1999 року попереджена про звільнення по скороченню штату.

ОСОБА_2 звільнена з роботи у зв’язку зі скороченням штату працівників за пунктом 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України з 06 грудня 1999 року.

Кімната №301 виділена як однокімнатна квартира гуртожитку для малосімейних, в ній родина ОСОБА_2 проживає як постійні мешканці. В кімнаті знаходяться їх речі. За проживання у гуртожитку ПАТ «Промінвестбанк»отримує від родини ОСОБА_2 регулярно, щомісяця відповідну оплату.

Отже, суд враховуючи, що ОСОБА_2, ОСОБА_4 та їх неповнолітній син заселились у вказане приміщення не самоправно, а з дозволу компетентного органу, а саме, відповідно до пункту 6 «Положення про гуртожиток Промінвестбанку», визнав вимоги ПАТ «Промінвестбанк»такими, що задоволенню не підлягають.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 15 липня 2010 року у справі №2-3265/10, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 листопада 2010 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до ПАТ «Промінвестбанк»про зобов’язання надати згоду на реєстрацію за місцем проживання.

Так, судом у вказаному рішенні встановлено, що, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, не передбачено такого способу захисту права особи як примусове зобов’язання іншої особи надати згоду.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення стосовно їх задоволення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.

Відносини, пов’язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11 грудня 2003 року №1382-IV.

Відповідно до статті 2 Закону громадянам України, а також –іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно зі статтею 3 Закону місцем проживання особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Реєстрація –внесення відомостей до паспортного документу про місце проживання або перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Стаття 6 Закону визначає, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Для реєстрації особа подає:

- письмову заяву (діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненнями іншої особи на підставі доручення, посвідченого у встановленому порядку);

- паспортний документ (якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України. Іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання);

- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

- два примірники талона зняття з реєстрації.

З наведеного вбачається, що вимоги для документів для реєстрації місця проживання особи містять вичерпний перелік.

Крім того, зазначена норма застерігає про заборону вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.

Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачі зверталися з відповідними заявами до відповідача про здійснення їх реєстрації за місцем проживання. Зміст листа ВГІРФО Оболонського РУ МВС від 26 лютого 2010 року вказує на те, що заява позивачів не погоджена з керівництвом ПАТ «Промінвестбанк», а тому вимоги осіб щодо здійснення відповідної реєстрації не були задоволені.

Разом з тим, відповідно до статті 6 Закону України №1382-IV визначено, що зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання затверджені зразки заяв та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні»від 28 липня 2004 року №985 затверджує зразки заяв та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи. Зокрема, зразком заяви про реєстрацію місця проживання, на зворотному боці заяви зазначено про згоду власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації.

Як було вище зазначено, вичерпний перелік документів, які є підставою для реєстрації, визначений статтею 6 Закону №1382-IV і був наданий позивачами до ВГІРФО Оболонського РУ МВС разом із заявою, що не заперечувалось і відповідачем.

Згідно зі статтею 92 Конституції України права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, а також основні обов’язки громадянина визначаються виключно законами України. При цьому, частина 2 статті 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та іншими законами України.

Реєстрація місця проживання особи є адміністративною дією, яка встановлює додатковий зв’язок особи з державою, і не є обставиною, яка підтверджує чи спростовує право особи на користування житлом.

Реєстрація місця проживання є лише фактом, підтверджуючим місцезнаходження особи і ніяким чином не може вплинути на володіння чи користування нерухомим майном, право на яке встановлюється у визначеному законодавством порядку.

З наведено слідує, що позивачам при зверненні з заявою про реєстрацію за місцем їх проживання згода ПАТ «Промінвестбанк»не була обов’язковою.

Отже, позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача здійснити реєстрацію є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, враховуючи, що заява про реєстрацію за місцем постійного проживання передбачена Постановою №985 в єдиному зразку суд вважає, що позов в частині щодо визнання протиправними дій  відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність зобов’язання відповідача зареєструвати позивачів за місцем їх постійного проживання.

Крім того, адміністративний суд не наділений компетенцією зобов’язувати суб’єкта владних повноважень змінювати порядок та процедуру розгляду певного питання та/або приймати за його результатом конкретно визначене рішення.

Враховуючи вимоги статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодуванню з рахунків Державного бюджету України на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають витрати, пов’язані зі сплатою останніми судового збору, у розмірі 01грн. 70коп.

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Зобов’язати відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві  зареєструвати:

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії «НОМЕР_1, виданий 04 жовтня 2000 року Катеринопільським РВ УМВС України в Черкаській області),

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт серії «НОМЕР_2, виданий 06 жовтня 2005 року Катеринопільським РВ УМВС України в Черкаській області),

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт серії «НОМЕР_3, виданий 27 травня 1997 року Катеринопільським РВ УМВС України в Черкаській області), -

за адресою: м. Київ, Оболонський проспект, 34-В, кімната 301.

У частині решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 01грн. 70коп. (одну гривню 70коп.) витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) О.В. Пісоцька

З оригіналом згідно.

Суддя                                                                                                  О.В. Пісоцька