ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
місто Київ
14 липня 2011 року Справа №2а-15354/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді: Пісоцької О.В.,
за участю секретаря
судового засідання Швеця О.Ю.,
розглянувши в приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою ОСОБА_2
до Київської міської ради,
Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання бездіяльності посадових осіб неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 (далі –ОСОБА_2, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, з урахуванням уточнень вимог від 09 березня 2011 року, до Київської міської ради (далі –відповідач-1), Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі –ГУ земельних ресурсів, відповідач-2), в якому, просить:
- визнати неправомірною бездіяльність відповідачів, яка «…виражається в порушенні конституційних та законних прав позивача…, в тяганині і ухиленні від вирішення питання про надання… безоплатно шляхом приватизації будь-якої однієї вільної земельної ділянки (з зазначенням її адреси) у будь-якому районі м. Києва із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в розмірі 0,10га в межах м. Києва…
- зобов’язати відповідачів… надати відповідним рішенням безоплатно шляхом приватизації позивачу… одну будь-яку вільну земельну ділянку у будь-якому районі м. Києва із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в розмірі 0,10га в межах м. Києва.
- зобов’язати…ГУ земельних ресурсів виготовити безоплатно та надати позивачу… державний акт на виділену відповідним рішенням одну будь-яку вільну земельну ділянку (з зазначенням адреси та конкретних розмірів) у будь-якому районі м. Києва із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в розмірі 0,10га в межах м. Києва…».
Одночасно з прийняттям судом до розгляду заяви про уточнення позовних вимог від 09 березня 2011 року змінено склад осіб, які беруть участь у даній справі, оскільки позов в новій редакції звернутий до Київської міської ради та ГУ земельних ресурсів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами всупереч положенням Конституції України, Земельного кодексу України та інших актів земельного законодавства не забезпечено реалізацію права ОСОБА_2 на безоплатне отримання земельної ділянки площею 0,10га. Звертав увагу суду на те, що посадові особи Київської міської ради безпідставно передавали заяви позивача про отримання земельної ділянки до ГУ земельних ресурсів. Наголошував на тому, що на відповідача-2 приписами чинного законодавства покладено обов’язок надавати інформацію про місце розташування вільних земельних ділянок, яка міститься у Державному земельному кадастрі.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 просив позов, з урахуванням уточнень, задовольнити у повному обсязі.
Відповідач-1 у письмових поясненнях (запереченнях) просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Представник Київської міської ради в засіданні, що відбулося 17 лютого 2011 року, зазначала, що позивачем не дотримано порядку та процедури, які вимагалися положеннями чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, для безоплатного отримання земельної ділянки у власність. Наголошувала на необґрунтованості вимоги про зобов’язання Київську міську раду прийняти рішення про надання земельної ділянки, оскільки суд не наділений правом зобов’язувати колегіальний орган приймати заздалегідь визначене рішення.
Повноважний представник відповідача-2 в судовому засіданні зазначила, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та просила суд у задоволенні позову відмовити повністю. Посилалась на законодавчо встановлену процедуру виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку, якою не передбачена можливість виготовлення державного акту за відсутності земельної ділянки. Крім того, вказувала на відсутність у ГУ земельних ресурсів обов’язку надавати особам інформацію про будь-яку вільну земельну ділянку.
Згідно з частиною третьою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 14 липня 2011 року о 10год. 06хв. у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.
Позивач неодноразово звертався до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, ГУ земельних ресурсів, комунального підприємства «Київський Інститут земельних відносин» із заявами про надання йому інформації стосовно вільних земельних ділянок (однієї вільної земельної ділянки) із земель державної або комунальної власності в місті Києві для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в розмірі 0,10га. Також у заяві до Голови Київської міської ради просив останнього винести рішення про надання позивачу земельної ділянки у власність.
У відповідь ГУ земельних ресурсів надіслало позивачу листи від 08 вересня 2009 року №03-16/24457 та від 17 вересня 2009 року №03-16/25153, якими повідомило останнього про відсутність можливості надати інформацію про вільні земельні ділянки у зв’язку з тим, що відповідач-2 не веде обліку таких ділянок. Листом ГУ земельних ресурсів від 15 вересня 2009 року №03-16/24970 ОСОБА_2 роз’яснено порядок безоплатного отримання земельної ділянки у власність.
30 вересня 2010 року ГУ земельних ресурсів надіслало позивачу лист №03-16/28385, яким повідомлено, що відповідач-2 не веде обліку та пошуку вільних земельних ділянок.
18 вересня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Київської міської ради з клопотанням про надання шляхом безоплатної передачі у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в м. Києві.
Листом ГУ земельних ресурсів від 06 жовтня 2010 року №03-86/28865 позивача повідомлено про недотримання останнім документальної форми для отримання земельної ділянки безоплатно.
Листом від 16 листопада 2010 року позивач звернувся до Київської міської державної адміністрації з проханням офіційно роз’яснити йому порядок отримання інформації про вільну для отримання безоплатно земельну ділянку у м. Києві та вирішити питання про надання такої земельної ділянки.
ГУ земельних ресурсів у відповідь листом від 29 листопада 2010 року №03-16/33800 роз’яснило ОСОБА_2 про необхідність подачі додаткових документів, а також наголосило на тому, що не веде пошуку вільних земельних ділянок, а тому не може надати відповідну інформацію.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
У статті 9 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року №2657-XII (далі – Закон № 2657-XII) визначено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.
Відповідно до статті 21 Закону №2657-XII інформація державних органів та органів місцевого самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого самоврядування. Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого самоврядування, а також документи, підготовлені у процесі здійснення регуляторної діяльності.
Інформація державних органів та органів місцевого самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом:
- опублікування її в офіційних друкованих виданнях, розміщення на офіційних сторінках відповідних органів влади у мережі Інтернет або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій;
- опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо - та аудіовізуальні засоби масової інформації;
- безпосереднього доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами);
- надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами;
- оголошення її під час публічних виступів посадових осіб.
Джерела і порядок одержання, використання, поширення та зберігання офіційної інформації державних органів та органів місцевого самоврядування визначаються законодавчими актами про ці органи.
За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Держава здійснює контроль за режимом доступу до інформації. Державний контроль за додержанням встановленого режиму здійснюється спеціальними органами, які визначаються Верховною Радою України і Кабінетом Міністрів України (стаття 28 Закону №2657-XII).
Стаття 32 Закону №2657-XII передбачає, що під інформаційним запитом (далі - запитом) щодо доступу до офіційних документів у цьому Законі розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Запит може бути індивідуальним або колективним. Він подається у письмовій формі. Громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документу, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом. Під запитом щодо надання письмової або усної інформації у цьому Законі розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань.
Так, Законом №2657-XII кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України. Разом з тим, цим Законом визначено режими доступу громадян та юридичних осіб до відкритої інформації та до інформації з обмеженим доступом.
Оскільки інформація про всі вільні земельні ділянки у м. Києві не може вважатися такою, яка стосується безпосередньо інтересів позивача, тому суд не вбачає у діях ГУ земельних ресурсів порушення приписів Закону №2657-ХІІ.
Оцінюючи правомірність дій відповідачів, які, на думку позивача, призвели до порушення його прав та свобод, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується і це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Порядок набуття громадянами права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності встановлений Земельним кодексом України.
На час звернення позивача з листом про надання інформації про вільну земельну ділянку (заява від 29 серпня 2009 року) порядок набуття громадянами права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності встановлювався статтями 116, 118, 151 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно зі статтями 9, 118 та пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (із змінами внесеними Законом України від 16 вересня 2008 року №509-VI, які набрали чинності з 14 жовтня 2008 року) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації, подають до Київської міської ради: заяву про вибір місця розташування земельної ділянки, до якої додають, зокрема обґрунтування необхідності вилучення (викупу) та/або відведення земельної ділянки; позначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами; засвідчену нотаріально письмову згоду землекористувача (землевласника) на вилучення (викуп) земельної ділянки (її частини) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (викупу) земельної ділянки та умов її вилучення (викупу).
На підставі поданої заяви та доданих до неї документів територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, орган містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронний і санітарно-епідеміологічний орган, а також територіальні органи виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду) надають висновки про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), граничні розміри земельної ділянки та її площу, склад угідь земель, вимоги щодо відведення земельної ділянки (стаття 151 Земельного кодексу України).
Отже, нормами законодавства, чинними на момент звернення позивача до відповідачів, встановлено обов'язок громадянина подати заяву про вибір місця розташування земельної ділянки з позначеним на відповідному графічному матеріалі бажаним місцем розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами, оскільки процедура вибору земельної ділянки здійснюється саме з метою встановлення можливості відведення тієї чи іншої земельної ділянки для вказаних у заяві цілей, її граничних розмірів та площі, правового режиму, складу угідь земель та вимог щодо відведення земельної ділянки.
Так, з наведене визначає, що саме громадянин повинен зазначити місце розташування земельної ділянки, яку він бажає одержати безоплатно у власність та при цьому законом не визначено, що це має бути обов'язково вільна земельна ділянка. На ГУ земельних ресурсів обов’язку надавати громадянину інформацію про вільну земельну ділянку для її одержання громадянином для цілей вказаних у заяві, зокрема для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) приписи чинного законодавства не покладають.
Крім того, враховуючи особливий статус міста Києва як столиці України, Київській міській раді згідно, зі статтею 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», надано додаткові права у галузі регулювання земельних відносин, зокрема, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів (частина 2 вказаної статті).
На момент звернення позивача з листом про надання інформації про вільну земельну ділянку (серпень 2009 року) порядок одержання земельних ділянок в місті Києві регулювався Тимчасовим порядком передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у м. Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 року №457/1867 (в редакції рішення Київської міської ради від 28 травня 2009 року №547/1603) (далі –Тимчасовий порядок).
Вказане рішення Київської міської ради прийнято у відповідному порядку та направлене на забезпечення вирішення питань землекористування в м. Києві і, враховуючи положення статті 144 Конституції України, є обов'язковим до виконання на території міста Києва.
Крім того, відповідно до Тимчасового порядку місце розташування земельної ділянки, її розмір, площа, цільове призначення, правовий режим, обмеження та обтяження землекористування визначаються проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який затверджується рішенням Київської міської ради після його розроблення на підставі дозволу, наданого Київською міською радою на підставі матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки, які підлягають затвердженню Київською міською радою.
Згідно з пунктом 5 Тимчасового порядку зацікавлена особа, яка має право і намір одержати земельну ділянку в користування або у власність за проектом землеустрою щодо її відведення, якщо така земельна ділянка потребує вилучення (викупу) у землекористувача (власника) та/або погодження питання вибору місця розташування земельної ділянки, звертається до Київської міської ради через приймальню Київради з земельних питань з клопотанням (заявою) про вибір місця розташування земельної ділянки до якого додаються :
- матеріали обґрунтування необхідності вилучення (викупу) та/або відведення земельної ділянки;
- позначене на відповідному графічному матеріалі (в масштабі 1:2000) бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами;
- викопіювання з кадастрового плану міста;
- документи щодо правового статусу будівель чи споруд, якщо такі розташовані на земельній ділянці;
- копії документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою (за наявності);
- копії рішень уповноважених органів про передачу (надання) земельної ділянки в користування або довідка Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо відсутності в архіві документів щодо відведення відповідної земельної ділянки;
- засвідчена нотаріально письмова згода землекористувача (землевласника) на вилучення (викуп) земельної ділянки (її частини) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (викупу) земельної ділянки та умов її вилучення (викупу) (у разі необхідності вилучення (викупу) земельної ділянки) або засвідчена нотаріально письмова згода землекористувача на припинення права користування земельною ділянкою (її частиною);
- засвідчені нотаріально копії установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи
- підприємця і довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу, та копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;
- копія довіреності, на підставі якої інтереси заявника представлятиме його уповноважена особа (у разі, якщо клопотання подається представником).
Зазначене вище також підтверджує, що саме громадянин повинен зазначити місце розташування земельної ділянки, яку він бажає одержати безоплатно у власність і при цьому така земельна ділянка не має бути обов'язково вільною. На ГУ земельних ресурсів не покладено обов'язку надавати громадянину інформацію про вільну земельну ділянку для її одержання громадянином для цілей вказаних у заяві, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Щодо посилання позивача на пункт 2.3 Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого Рішенням Київської міської ради від 19 грудня 2002 року №182/342 (далі –Положення про ГУ земельних ресурсів), яким передбачено, що до повноважень ГУ земельних ресурсів відноситься ведення Державного земельного кадастру відповідно до законодавства, моніторингу земель, здійснення землеустрою, що є підставою для надання ОСОБА_2 інформації про вільні земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), суд вважає за необхідне зауважити на наступному.
Підпунктами 21, 28 пункту 3 Положення про ГУ земельних ресурсів визначено, що управління, відповідно до покладених на нього завдань, створює систему інформації, необхідної для здійснення комплексу робіт, пов'язаних з проведенням земельної реформи, здійснення землеустрою, веденням державного земельного кадастру, моніторингу земель, забезпеченням раціонального використання та охорони земель; організовує та координує здійснення земельно-кадастрових робіт.
Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів (стаття 194 Земельного кодексу України).
При цьому слід зазначити, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (стаття 79 Земельного кодексу України).
Державний земельний кадастр згідно зі статтями 196 - 203 Земельного кодексу України включає:
- кадастрове зонування, яке включає встановлення місця розташування обмежень щодо використання земель; меж кадастрових зон та кварталів; меж оціночних районів та зон; кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці);
- кадастрові зйомки (комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок), які включають геодезичне встановлення меж земельної ділянки, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, відновлення меж земельної ділянки на місцевості, встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі, виготовлення кадастрового плану;
- бонітування ґрунтів - порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах;
- економічну оцінку земель - оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі;
- грошову оцінку земельних ділянок - нормативна та експертна грошова оцінка земельних ділянок;
- державну реєстрацію земельних ділянок, яка здійснюється у складі державного реєстру земель, що складається з двох частин: книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, та поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку;
- облік кількості земель, який відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь;
- облік якості земель, який відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними властивостями та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів.
Згідно зі статтею 194 Земельного кодексу України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Отже, з вищенаведеного вбачається, що до складу державного земельного кадастру не входить інформація про вільні земельні ділянки, які можливо або неможливо використати, одержати безоплатно у власність під те чи інше цільове призначення, а також - про їх адреси.
Суд звертає увагу на те, що повноваження ГУ земельних ресурсів чітко визначені відповідним Положенням, яким не передбачені право та обов’язок управління надавати громадянам письмову інформацію про будь-яку вільну земельну ділянку (із зазначенням її адреси) у будь-якому районі м. Києва.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з листа від 16 липня 2010 року №06-34/21522, наданої відповідачем-2 на судовий запит, у ГУ земельних ресурсів запровадження автоматизованої системи ведення земельного кадастру здійснено відповідно до Земельного кодексу України, Постанов Кабінету Міністрів України «Про порядок ведення державного земельного кадастру»від 12 січня 1993 року №15 та «Про Програму створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру»від 02 грудня 1997 року №1355, рішень Київської міської ради від 08 листопада 2001 року №79/1513 «Про Програму земельної реформи у м. Києві на 2001 - 2005 роки»та від 21 грудня 2006 року №485/542 «Про затвердження Програми використання та охорони земель міста Києва на 2006-2010 роки».
Автоматизована система ведення земельного кадастру, яка ведеться в ГУ земельних ресурсів, має назву автоматизована система ПК «Кадастр».
Відповідно до рішення Київської міської ради «Про затвердження Програми використання та охорони земель міста Києва на 2006-2010 роки»від 21 грудня 2006 року №485/542 утримання та розвиток автоматизованої системи ведення земельного кадастру здійснюється Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).
Автоматизована система ПК «Кадастр»не є самостійною інформаційною базою, оскільки вона лише містить в електронному вигляді інформацію про відомості і документи щодо встановлених в натурі (на місцевості) меж, розмірів та правового режиму, в тому числі цільового призначення, земельних ділянок, які за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади передані у власність, постійне користування або в оренду громадянам і юридичним особам, а також про оцінку, кількість і якість таких земельних ділянок та реєстрацію документів, що посвідчують права на земельні ділянки. Інформація про вільні земельні ділянки в автоматизованій системі ведення земельного кадастру Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) відсутня, при цьому в чинному законодавстві України взагалі відсутнє поняття «вільна земельна ділянка».
Внесення даних до автоматизованої системи ведення земельного кадастру відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій»здійснюється на підставі розробленої документації із землеустрою, рішень Київської міської ради про передачу у власність або у користування земельних ділянок чи їх продаж громадянам та юридичним особам та документів, що посвідчують права на земельні ділянки.
Посилання позивача на ту обставину, що відповідач-2 має надавати з автоматизованої системи ПК «Кадастр»відомості стосовно земельних ділянок в межах міста Києва державному підприємству «Центр державного земельного кадастру»суд оцінює критично з огляду на наступне.
Згідно з Програмою використання та охорони земель міста Києва на 2006 -2010 роки, затвердженою Рішенням Київської міської ради від 21 грудня 2006 року №485/542, фінансування ведення земельного кадастру, створення та подальший розвиток автоматизованої системи здійснюється виключно за рахунок міського бюджету.
Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій»та іншими нормативними актами у сфері землеустрою не встановлено обов'язку Київської міської ради та ГУ земельних ресурсів надавати суб'єкту господарювання - державному підприємству «Центр державного земельного кадастру»будь-яких даних про земельні ділянки в межах міста Києва.
Київська міська рада та ГУ земельних ресурсів не надають до державних органів статистики відомості стосовно земельних ділянок в межах міста Києва з автоматизованої системи ПК «Кадастр»згідно з формами державної статистичної звітності.
Згідно з положеннями Наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)»від 05 листопада 1998 року №377, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 14 грудня 1998 року за №788/3228, відповідач-2 подає Державному комітету України із земельних ресурсів форми державної статистичної звітності в частині кількісного обліку земель, який відображається в гектарах:
- №6-зем «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі: землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності»(річна) - до 25 лютого кожного року;
- №2-зем «Звіт про землі, які перебувають у власності й користуванні»(піврічна) - до 25 лютого та 25 липня кожного року.
Згідно з вказаними формами державної статистичної звітності не ведеться облік вільних земельних ділянок, які можливо або неможливо одержати безоплатно у власність під те чи інше цільове призначення, в тому числі для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд, а також облік наявності або відсутності таких земельних ділянок та їх місце розташування (адреси).
Відповідно до статей 79, 196, 202 Земельного кодексу України облік кількості земель є складовою частиною державного земельного кадастру та відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь.
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що до складу державного земельного кадастру не входить інформація про адреси та наявність або відсутність вільних земельних ділянок, які можливо або неможливо одержати безоплатно у власність під те чи інше цільове призначення, в тому числі для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ні Конституцією, ні Законами України, ні іншими нормативно-правовими актами на відповідачів не покладено обов'язку пошуку для громадян чи юридичних осіб вільних земельних ділянок за заявами цих осіб щодо встановлення цільового призначення земельних ділянок, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку чи інших споруд, або для одержання земельної ділянки громадянином для цілей, вказаних в заяві.
Також судом взято до уваги, що позивач у встановленому законодавством порядку не звертався до відповідачів з клопотанням про безоплатне одержання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації разом із доданими необхідними документами , що об’єктивно свідчить про відсутність у відповідача-1 підстав для прийняття рішення щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки.
Водночас, суд зауважує, що повноваження щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки із земель комунальної власності належать Київській міській раді, яка, діючи як колегіальний орган, може прийняти рішення про передачу земельної ділянки у власність певній особі за умови дотримання останньою встановленої приписами земельного законодавства процедури.
Враховуючи вище наведене та дискреційні повноваження Київської міської ради щодо колегіального прийняття відповідних рішень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову щодо зобов’язання відповідача-1 прийняти рішення про безоплатну передачу ОСОБА_2 будь-якої земельної ділянки у власність.
Крім того, необґрунтованою також є вимога ОСОБА_2 про зобов’язання ГУ земельних ресурсів виготовити безоплатно та надати позивачу державний акт на виділену відповідним рішенням одну будь-яку вільну земельну ділянку (із зазначенням адреси та конкретних розмірів) у будь-якому районі м. Києва із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в розмірі 0,10га в межах м. Києва.
Так, порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі визначається відповідною Інструкцією, затвердженою Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43.
Пунктом 1.13 вказаної Інструкції передбачено, що складання державного акту на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правовстановчих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією .
Оскільки земельну ділянку позивачу у встановленому чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством безоплатно у власність не передано, в натурі не виділено, позовні вимоги у вказаній частині є також необґрунтованими.
Частиною першою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог, а відповідачами у повному об’ємі спростовано доводи позивача.
Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову ОСОБА_2
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) О.В. Пісоцька
З оригіналом згідно.
Суддя О.В. Пісоцька