Cправа № 2а-0770/2440/11
Рядок статзвіту № 2.1
Код - 13
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 жовтня 2011 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого –судді Ващиліна Р.О., суддів Гаврилка С.Є., Іванчулинець Д.В.,
при секретарі судового засідання –Фантич В.В.,
за участю сторін:
позивача: ОСОБА_1;
відповідача: Адміністрації Президента України, представник –не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Президента України про визнання протиправним рішення, відшкодування моральної шкоди в сумі 108000,00 грн. та зобов’язання вчинити певні дії, –
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 25.10.2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 жовтня 2011 року.
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Президента України про визнання протиправним рішення завідувача відділу опрацювання звернень громадян Адміністрації Президента України Конюхова С. від 07.06.2011 року та 29.06.2011 року про повернення заяви (скарги) від 31.05.2011 р. без розгляду; зобов’язання Адміністрації Президента України прийняти до опрацювання і розгляду заяву (скаргу) від 31.05.2011 р.; відшкодування моральної шкоди в сумі 108000,00 грн. та прийняття окремої ухвали суду про протиправні дії посадовця Адміністрації Президента України Конюхова С. з направленням її в органи прокуратури для притягнення його до відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 Кримінального кодексу України.
В судовому засіданні 25 жовтня 2011 року позивач подав суду заяву про часткову зміну позовних вимог, в якій просить викласти п. 1 позовної заяви в такій редакції: «Визнати протиправним рішення Адміністрації Президента України від 07.06.2011 р. та 29.06.2011 р. про повернення мені заяви (скарги) від 31.05.2011 р. без розгляду, адресованої Президенту України Януковичу В.Ф.».
Уточнені позовні вимоги позивач в засіданні суду підтримав у повному обсязі. Зокрема, зазначив, що 31 травня 2011 р. звернувся з письмовою скаргою (заявою) до Президента України –Януковича В.Ф., яку завідувач відділу опрацювань звернень громадян Управління з питань звернень громадян Адміністрації Президента України Конюхов С. повернув без розгляду, мотивуючи тим, що заява оформлена з порушенням вимог ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», розгляд порушених в ній питань не належить до повноважень президента. Із вищезазначеним висновком позивач не згоден з огляду на те, що у відповідності до ст. 102 Конституції України Президент України є гарантом, зокрема, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, з чого випливає, що в нього є достатньо повноважень для гарантування і поновлення прав громадян України, в тому числі, щодо відновлення його права доступу до правосуддя та касаційного оскарження рішення суду шляхом рекомендування Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ продовжити строк касаційного оскарження, а також звернення до Конституційного Суду України для отримання висновку щодо конституційності судових рішень. Крім того, вважає, що до повноважень Президента України належить право на звернення до Генеральної прокуратури України з дорученням надати правову оцінку діям суддів за ознаками злочину, передбаченого ст. 365 Кримінального кодексу України; до Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо повторного та неупередженого розгляду заяви позивача від 21.01.2011 р. про притягнення суддів до відповідальності. Також вважає, що рішення про відмову в задоволенні клопотання здійснено з порушенням вимог ч. 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян».
Зазначає, що вищезазначені неправомірні дії Конюхова С. нанесли йому значну моральну шкоду, що полягає в душевних стражданнях від усвідомлення факту грубого порушення прав людини, яке відбувається в Україні, та відсутності можливості щодо їх поновлення, у зв’язку з чим просить відшкодувати йому 108000,00 грн. моральної шкоди.
Представник відповідача надіслав до суду заперечення проти адміністративного позову №30-6/257 від 09 вересня 2011 року, в якому проти його задоволення заперечує та просить розглянути справу за його відсутності. Вважає, що прийняте рішення про повернення заяви позивача від 31 травня 2011 року ґрунтується на чинному законодавстві, оскільки вказане звернення оформлене з порушенням вимог ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», пов’язане з розглядом конкретних судових справ та проханням до Президента України допомогти їх скасувати, а вказані питання регламентуються процесуальними кодексами. Крім того, зазначив, що законодавством України не допускається позапроцесуальний контроль за судовими рішеннями, як і будь-який незаконний вплив, тиск або втручання у здійснення правосуддя. Це, в свою чергу, кореспондується з вимогами ст. 12 Закону України «Про звернення громадян», якою передбачено, що дія цього закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений, зокрема, кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством і законодавством про захист економічної конкуренції.
Щодо заявленого в заяві від 31.05.2011 року прохання ОСОБА_1 рекомендувати Вищій раді юстиції та Вищій кваліфікаційній комісії суддів України повторно та неупереджено розглянути заяву позивача від 21.01.2011 р. вважає, що чинним законодавством (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян») визначено конкретний порядок оскарження результатів розгляду заяв (клопотань) громадян, а саме, у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, чи безпосередньо до суду. Враховуючи зазначені нормативні вимоги, вказане прохання позивача не узгоджується із законодавчо встановленим порядком оскарження, а тому рішення відповідача щодо його повернення також є законним та обґрунтованим.
Щодо звернення позивача до Президента України з проханням доручити Генеральній прокуратурі України дати правову оцінку діям суддів за постановлення ними неправосудних ухвал, зазначає, що позивач, як особа, яка не згодна із діями підлеглих прокуратур, не був позбавлений можливості самостійно звернутись до Генеральної прокуратури України, як вищого органу у системі органів прокуратури, зі скаргою на дії останніх, що узгоджується з порядком, передбаченим ч. 1 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян».
Представник відповідача у запереченні також вважає необґрунтованою вимогу позивача щодо відшкодування моральної шкоди у зв’язку з не наведенням фактів та доказів того, що рішеннями, діями або бездіяльністю Адміністрації Президента України йому було завдано таку шкоду.
Розглянувши подані позивачем документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 звернувся із заявою про порушення та позбавлення громадянських прав від 31 травня 2011 року до Президента України Януковича В.Ф. У вказаній заяві просив адресата:
1) допомогти йому скасувати неконституційні і неправомірні ухвали судової влади за позовом до держави Україна (через Конституційний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ або Верховний Суд України);
2) доручити Генеральній прокуратурі України дати правову оцінку діям суддів: Мукачівського міськрайонного суду –Куцкіру Ю.Ю., апеляційного суду Закарпатської області –Мацуничу М.В., Дроботі В.В., Ігнатюку М.В. та Верховного Суду України –Луспенику Д.Д. за постановлення ними неправосудних ухвал по вказаній справі, що позбавили ОСОБА_1 громадянських прав;
3) рекомендувати Вищій раді юстиції та Вищій кваліфікаційній комісії суддів України повторно та неупереджено розглянути його заяву від 21.01.2011 р. про притягнення до відповідальності суддів;
4) притягнути до відповідальності керівника Управління з питань звернень громадян Адміністрації Президента України Ханюк В. за порушення його прав і Закону України «Про звернення громадян»при розгляді його першого звернення до Президента України від 15.07.2010 року.
Листом №22/068667-07 від 07.06.2011 року завідувачем відділу опрацювання звернень громадян Управління з питань звернень громадян Адміністрації Президента України Конюховим С. було надано відповідь на зазначену заяву, якою, з посиланням на ч. 6 ст. 5, ст. 12 Закону України «Про звернення громадян», ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», заяву від 31.05.2011 року повернуто позивачу, зокрема, з причин її оформлення без дотримання встановлених вимог, не віднесення до повноважень Президента України, визначених ст. 106 Конституції України, вирішення порушених у заяві питань, а також у зв’язку з роз’ясненням ОСОБА_1 судовими органами порядку оскарження прийнятих ними рішень.
Не погоджуючись з поверненням його заяви без розгляду у встановленому Законом України «Про звернення громадян»порядку та необхідного реагування на факти, зазначені у заяві від 31.05.2011 року, ОСОБА_1 14 червня 2011 року звернувся до голови Адміністрації Президента України Льовочкіна С.В. із заявою про прийняття до розгляду скарги до Президента України від 31.05.2011 р.
Проте листом №22/072941-07 від 29.06.2011 року завідувачем відділу опрацювання звернень громадян Управління з питань звернень громадян Адміністрації Президента України Конюховим С. було знову повернуто заяву ОСОБА_1 від 14.06.2011 року з посиланням на норми ч. 6 ст. 5, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян».
Твердження позивача щодо неправомірності надання відповіді на його звернення від 14 червня 2011 року, адресованого голові Адміністрації Президента України Льовочкіну С.В., завідувачем відділу опрацювання звернень громадян Управління з питань звернень громадян Адміністрації Президента України Конюховим С. суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.
Указом Президента України № 256 «Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України»утворено Адміністрацію Президента України. Згідно ст. 4 Указу № 504/2010 Адміністрація відповідно до покладених на неї завдань організовує, в тому числі, розгляд звернень громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян (у тому числі політичних партій, професійних спілок), підприємств, установ, інших організацій.
До складу Адміністрації Президента України входять управління, які є самостійними структурними підрозділами Адміністрації (п. 7 зазначеного Указу).
Управління з питань звернень громадян Адміністрації Президента України є структурним підрозділом Адміністрації Президента України, основним завданням якого є, серед інших, опрацювання та розгляд звернень громадян до Президента України та Адміністрації Президента України.
Ст. 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення та дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, що в свою чергу кореспондується з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян».
У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Згідно вимог ч. 2 ст. 5 зазначеного законодавчого акту, у зверненні має бути, в тому числі, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
Заява громадянина ОСОБА_1 від 31.05.2011 року, адресована на ім’я Президента України Януковича В.Ф., виходячи з її змісту, стосується питань оскарження судових рішень (шляхом звернення до Конституційного Суду України для визнання їх неконституційними, рекомендування Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ продовжити строк касаційного оскарження), доручення Генеральній прокуратурі України дати правову оцінку діям суддів за ознаками злочину, а також рекомендування Вищій раді юстиції та Вищій кваліфікаційній комісії суддів України повторно та неупереджено розглянути заяву позивача від 21.01.2011 р. Проте вказані питання, виходячи з аналізу норм чинного законодавства не підпадають під сферу дії Закону України «Про звернення громадян», або відносяться до сфери дії та регулювання інших законодавчих актів України.
Зокрема, ст. 12 Закону України «Про звернення громадян»передбачено, що його дія не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством і законодавством про захист економічної конкуренції.
. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в апеляційному, касаційному порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Крім того, до обов’язкової складової частини будь-якого судового рішення відноситься зазначення порядку його оскарження.
Ч. 2 ст. 126 Конституції України передбачає, що вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Це, в свою чергу кореспондується з ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у відповідності до яких суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Крім того, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»також передбачено, що звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, з приводу розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом.
Виключний перелік повноважень Конституційного Суду України, підстав для звернення до нього Президента України, інших суб’єктів конституційного подання та конституційного звернення визначений Конституцією України та Законом України «Про Конституційний Суд України».
Чинним законодавством України, зокрема, передбачено, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
У відповідності до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про Конституційний Суд України», конституційне подання (з яким, зокрема, позивач просить звернуться Президента України до Конституційного Суду України) це письмове клопотання до Конституційного Суду України про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційним, про визначення відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України, конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України.
Таким чином, законодавчо не передбачено право на звернення Президента України до Конституційного Суду України про визнання судового рішення неконституційним та віднесення до компетенції органу конституційної юрисдикції вирішення вказаного питання.
Виходячи з аналізу зазначених законодавчих норм, звернення ОСОБА_1 до Президента України з проханням щодо надання допомоги у скасуванні неконституційних і неправомірних ухвал судової влади через Конституційний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ або Верховний Суд України не підлягають задоволенню у зв’язку з тим, що воно суперечить нормам Конституції України та чинних законодавчих актів.
Щодо звернення позивача до Президента України з проханням доручити Генеральній прокуратурі України дати правову оцінку діям суддів за постановлення ними неправосудних ухвал, то необхідно зазначити наступне.
Порядок розгляду заяв і скарг органами прокуратури регламентується Законом України «Про прокуратуру», ст. 12 якого передбачено, що прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду, що також узгоджується з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян», згідно якої скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням безпосередньо до суду.
Разом з тим, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що звернення представників влади, інших посадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що знаходяться у провадженні прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення.
У зв’язку з вищенаведеним, враховуючи законодавчі вимоги щодо оскарження дій (бездіяльності) чи рішень органів прокуратури, позивач самостійно наділений правом на звернення до Генеральної прокуратури України для ініціювання вирішення порушених в його заяві від 31.05.2011 року питань.
Аналізуючи прохання ОСОБА_1 рекомендувати Вищій раді юстиції та Вищій кваліфікаційній комісії суддів України повторно та неупереджено розглянути його заяву від 21.01.2011 р. про притягнення до відповідальності суддів, необхідно зазначити, що ч. 2 ст. 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»передбачено, що право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти.
Разом з тим, ч. 7 ст. 86 вищезазначеного законодавчого акту чітко встановлено, що питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті вирішує Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
Порядок оскарження рішення, дій чи бездіяльності органу владних повноважень чітко встановлено чинними нормативно-правовими актами, а здійснення їх оскарження в інших спосіб, аніж передбачено встановленими нормами, не допускається. Тому позивач, у разі незгоди з прийнятим зазначеними органами рішенням вправі їх оскаржити вищому органу або до суду. Крім того, необхідно зауважити, що до повноважень Президента України не належить право на звернення до Вищої ради юстиції та Вищій кваліфікаційній комісії суддів України з рекомендацією повторно та неупереджено розглянути заяву (скаргу) громадян на дії суддів.
Враховуючи вищезазначені обставини, Адміністрацією Президента України було роз’яснено ОСОБА_1, що його заяви від 31.05.2011 року та 14.06.2011 року не відповідають вимогам ст.ст. 5, 12 Закону України «Про звернення громадян», вирішення питань, заявлених у них, не відносять до компетенції Президента України, а тому повернуті заявнику.
Таким чином, ОСОБА_1 не навів фактів та не надав доказів того, що рішеннями, діями або бездіяльністю Адміністрації Президента України порушені його права, свободи чи інтереси, а відтак підстав для задоволення позову, в тому числі щодо відшкодування йому моральної шкоди, завданої незаконними діями посадовця Адміністрації Президента України, в сумі 108000,00 грн., відсутні.
Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на вищезазначені обставини справи, встановлені судом, враховуючи вимоги нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 відмовити.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
ПОСТАНОВИВ :
1. В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Адміністрації Президента України про визнання протиправним рішення Адміністрації Президента України від 07.06.2011 р. та 29.06.2011 р. про повернення заяви (скарги) від 31.05.2011 р. без розгляду, адресованої Президенту України Януковичу В.Ф.; зобов’язання Адміністрації Президента України прийняти до опрацювання і розгляду заяву (скаргу) від 31.05.2011 р.; відшкодування моральної шкоди в сумі 108000,00 грн. та прийняття окремої ухвали суду про протиправні дії посадовця Адміністрації Президента України Конюхова С. з направленням її в органи прокуратури для притягнення його до відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 Кримінального кодексу України, –відмовити.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Р.О. Ващилін
Судді С.Є. Гаврилко
Д.В. Іванчулинець