Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Харків  

 27 січня 2025 року                                                                       № 520/31021/24  

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасечнік О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з         позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі за текстом - відповідач), в якому просить суд:

1. визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14.10.2024 № 204450019194 про відмову в призначенні пенсії, згідно ст.26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, із врахування періодів роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 від 15.10.1981, ОСОБА_1 ;

2. зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 16.02.2024 зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.04.1991 по 23.03.1993, з 09.11.1994 по 25.07.1996 згідно записів трудової книжки серія НОМЕР_1 від 15.10.1981;

3. зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити з 16.02.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком згідно ст.26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами розгляду заяви від 07.10.2024 за принципом екстериторіальності рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 204450019194 від 14.10.2024 йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вказує, що відповідач до страхового стажу позивача не зарахував на підставі записів трудової книжки НОМЕР_3 від 15.10.1981: періоди роботи з 09.11.1994 по 25.07.1996, оскільки в трудовій книжці має виправлення в даті наказу про звільнення з роботи; період роботи з 09.11.1994 по 25.07.1996, оскільки запис про звільнення з роботи дата наказу 25.07.1990 не відповідає даті звільнення. Інших причин у не зарахуванні періодів роботи для призначення пенсії ОСОБА_1 у відповідача не має, як вбачається із прийнятого рішення від 14.10.2024 №204450019194. Щодо заповнення трудової книжки НОМЕР_3 від 15.10.1981, позивач зазначає наступне: працівником відділу кадрів АП спеціалізована пересувна механізована колона 229 в записі №8 при заповненні дати звільнення « 23.03.1993» підтекла ручка і є невелике розмиття дати, однак дата добре читається; в записі №12 працівником відділу кадрів кооперативу «Монолит» в даті наказу при звільненні записано « 25.07.1990», однак ОСОБА_1 був звільнений 25.07.1996. Відмова відповідача в призначенні пенсії та зарахування періодів роботи порушує право на соціальне забезпечення позивача, у зв`язку з чим він звернувся до суду з цим позовом.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи та документів, що надійшли до суду.

31.12.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 14.11.2024 суд залишив клопотання позивача про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору без задоволення.

Ухвалою від 14.11.2024 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк п`ять календарних днів для усунення недоліків.

Ухвалою від 25.11.2024 суд відкрив провадження у справі, призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.

Ухвалою від 18.12.2024 суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про залучення співвідповідача у даній справі.

Оскільки 06.12.2024, 13.12.2024 суддя перебувала у щорічній відпустці, у період з 26.12.2024 по 17.01.2025 суддя перебувала на лікарняному, розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відпустки та лікування.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

07.10.2024 ОСОБА_1 звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

За результатами розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 204450019194 від 14.10.2024 було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного загального страхового стажу (31 рік).

Відповідач до страхового стажу позивача не зарахував на підставі записів трудової книжки НОМЕР_3 від 15.10.1981: період з 01.04.1991 по 23.03.1993, оскільки в трудовій книжці наявне виправлення в даті про звільнення з роботи; період з 09.11.1994 по 25.07.1996, оскільки в записі про звільнення з роботи дата наказу 25.07.1990 не відповідає даті звільнення. Для зарахування до страхового стажу періодів з 01.04.1991 по 23.03.1993, з 09.11.1994 по 25.07.1996, необхідно надати уточнюючі довідки про роботу, видані на підставі первинних документів та довідки про реорганізацію підприємств.

Позивач, вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини другої                         статті 19 Конституції України                         органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі також Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За правилами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з підпунктом 1.1. пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 242/2536/16-а, від 12.09.2022 по справі №569/16691/16-а, від 01.01.2022 по справі № 620/1178/19 та інших.

Так, на момент заповнення трудової книжки позивача вперше, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі -                         Інструкція № 162), яка не застосовується з 29.07.1993 відповідно до наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».

Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.

Відповідно до п. 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

Згідно з п. 2.3. Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Пунктом 1.4. Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки працівників та службовців» (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, тому не може впливати на його особисті права.

Отже, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням таких періодів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі №654/890/17 та у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Крім цього, Верховний Суд в іншій постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та наявність у ній печатки підприємства, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Так, у рішенні    № 204450019194 від 14.10.2024 відповідач вказав, що до страхового стажу позивача не зараховано на підставі записів трудової книжки НОМЕР_1 від 15.10.1981, період роботи з 01.04.1991 по 23.03.1993, оскільки в трудовій книжці наявне виправлення в даті про звільнення з роботи та з 09.11.1994 по 25.07.1996, оскільки в записі про звільнення з роботи дата наказу 25.07.1990 не відповідає даті звільнення.

Між тим, оглянувши зміст копії трудової книжки позивача, суд зазначає, що під записом № 7 трудової книжки наявний запис про прийняття за переведенням з Автобази у зв`язку з реорганізацією орендних підрозділів в орендне підприємство в якості водія 2 класу. В графі підстава запису зазначено: Пр № 19-к від 29.03.1991. Під записом № 8 зазначено про звільнення заявника за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням). В графі підстава запису зазначено: Пр № 15-к від 23.03.1993.

Під записом № 11 трудової книжки наявний запис про прийняття в Кооператив «Монолит» на посаду сторожа. В графі підстава запису зазначено: Пр № 139-к від 11.09.1994. Кооператив «Монолит» з 16.02.1996 змінив назву на «Монолит-Інком». В графі підстава запису зазначено: Пр № 03-01 від 13.03.1996. Під записом № 12 трудової книжки наявний запис від 25.07.1996 про звільнення позивача за ст.38 КЗпП України. В графі підстава запису зазначено: Пр № 94-к від 25.07.90.

В свою чергу, відповідач не висловив жодних зауважень ані щодо реальності роботи заявника у період з 01.04.1991 по 23.03.1993 та з 09.11.1994 по 25.07.1996, ані щодо наявності правових підстав для виключення цих періодів трудової діяльності із загальної тривалості страхового стажу.

Обраний відповідачем мотив - начебто існуючі дефекти у наявності виправлення в даті наказу та запису про звільнення з роботи не дозволяв відповідачу правомірно та обґрунтовано виключити із страхового стажу спірні періоди трудової діяльності позивача за відсутності протилежного.

Разом із тим, сукупність інших реквізитів спірних записів у трудовій книжці заявника (а саме: наявності виправлення в даті наказу та запису про звільнення з роботи) виключає навіть такий варіант управлінської поведінки відповідача як правомірної.

Відтак, суд доходить висновку, що у даному конкретному випадку                         оскаржуване рішення відповідача не містить будь-яких належних правових підстав та мотивів невключення зазначеного періоду трудової діяльності заявника до страхового стажу позивача.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не врахувало, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Разом із тим, суд додатково зазначає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.

За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Так, зважаючи на висновки Верховного Суду, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періодів роботи до страхового стажу за порушення, вчинені підприємствами, на яких він працював.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття своїх дій щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи.

Отже, належними та допустимими доказами, а саме трудовою книжкою, підтверджується, що позивач має право на включення до страхового стажу періодів роботи з 01.04.1991 по 23.03.1993 та з 09.11.1994 по 25.07.1996.

Суд наголошує, що завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Відповідно до пункт 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі по тексту - Порядок № 22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. При прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строк

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (пункт 4.2 Порядку № 22-1).

Проте, суд зауважує, що у цій справі відсутніми є докази                 щодо повідомлення заявника про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії стосовно наведених періодів, що становить істотний недолік оскаржуваного рішення та є          порушенням вимог пункту 4.2 Порядку 22-1, внаслідок чого         позивачку позбавлено права надати додаткові документи на підтвердження факту сплати страхових внесків.

Отже, за таких обставин, на переконання суду, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 204450019194 від 14.10.2024  про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити з 16.02.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком згідно ст.26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Прийняття рішення про призначення пенсії належить до повноважень відповідача.

Відповідно до Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Pedersen and Baadsgaard проти Данії» від 17.12.2004, № 49017/99 зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, що їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Під дискреційним повноваженням варто розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення у межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ураховуючи викладені вищі обставини, з метою належного захисту прав позивача в цій частині позовних вимог, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в    Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.10.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV та подані документи, з урахуванням висновків суду.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті рішення суду, то інші доводи сторін, що наведені у заявах по суті справи, окремій оцінці не підлягають, адже не впливають на правильність розв`язання спору по суті.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлени статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень  статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

VIІ. Розподіл судових витрат.

Квитанцією від 20.11.2024 №ЗАХ2-17КХ-НС9Н-7К56 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 968,96 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 968,96 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 5,  72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14.10.2024 № 204450019194 про відмову в призначенні пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV   ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1  періоди роботи з 01.04.1991 по 23.03.1993, з 09.11.1994 по 25.07.1996 згідно записів трудової книжки серія НОМЕР_1 від 15.10.1981.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в    Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.10.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV та подані документи, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, місцезнаходження: вул. Гната Чекерди, буд. 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29013, ЄДРПОУ 21318350.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 27.01.2025.

Суддя                                                                                      О.В Пасечнік