г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

                          Справа № 213/4732/24

Номер провадження  2/213/456/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 року                                                        м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської област у складі: головуючого судді  -  Алексєєва О.В., за участі секретаря судового засідання - Бабейкіної Н.О., розглянув заочно у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №213/4732/24 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору купівлі-продажу та стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказує, що 25 липня 2024 року здійснила перерахування грошових коштів на користь ФОП ОСОБА_2 в розмірі 36 000, 00 грн за товар, а саме зарядну станцію універсальна Blueti 600W 3шт., на загальну суму 36 000,00 грн. Замовлення на товар здійснено через мережу Інтернет на сайті (ua-svitomo.com.ua.), після чого відповідач передзвонив на її телефон, узгодив умови замовлення, та в месенджер WhatsApp, надіслав рахунок на оплату №51058 та надав реквізити для здійснення попередньої оплати. Відповідно до платіжної інструкції №0.0.3786133926.1 від 25 липня 2024 року позивач здійснила платіж на реквізити відповідно ФОП ОСОБА_2 , Агріколь Банк, НОМЕР_1 , ЄДРПОУ 3842004077, картковий рахунок НОМЕР_2 . Відповідач в месенджері підтримав отримання коштів та зобов`язався впродовж трьох робочих днів відправити товар. Однак відправлення товару так і не здійснив, кошти на даний момент так і не повернуті. В подальшому відповідач перестав виходити на зв`язок. Позивачка 31 липня 2024 року звернулася із заявою до органів поліції щодо вказаного факту. 01 серпня 2024 року відкрито кримінальне провадження №12024046660000377 за вказаним фактом за ч.1 ст.190 КК України. На теперішній час слідчі дії тривають. Злочинця не притягнуто до кримінальної відповідальності, кошти позивачці не повернуто. 09 вересня 2024 року вона звернулася до відповідача з вимогою повернути кошти в розмірі 36 000,00 грн, вказаний лист відповідачем не отримано. Просить розірвати договір купівлі-продажу зарядної станції універсальна Blueti 600W у кількості 3 шт, на загальну суму 36 000,00 грн. укладений між нею та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 , стягнути з відповідача грошові кошти 36 000,00 грн, сплачені за вказаним договором.

В судове засідання сторони не викликались.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

У відповідності до вимог ст. ст. 280 - 281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін - не подав. Крім того, позивач не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

14 листопада 2024 року позовна заява надійшла до суду.

19 листопада 2024 року отримано відомості щодо місцезнаходження відповідача.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі.

Ухвалою суду від 23 грудня 2024 року позивачці відмовлено у задоволенні клопотання про повернення судового збору.

Суд, дослідив письмові докази та оцінивши їх у сукупності, дійшов такого.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як видно із платіжної інструкції №0.0.3786133926.1 від 25 липня 2024 року ОСОБА_1 здійснила платіж на суму 36 000,00 грн на реквізити ФОП ОСОБА_2 , АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», НОМЕР_1 ЄДРПОУ 3842004077.

01 серпня 2024 року за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024046660000377 внесено відомості за ч.1 ст.190 КК України про те, що 25 липня 2024 року ОСОБА_1 через інтернет мережу на сайті «ua-svitmoto.com.ua» замовила три одиниці зарядних станцій універсальних Blueti 600W 3шт., на загальну суму 36 000,00 грн та перерахувала повну оплату на реквізити АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», НОМЕР_1 .

09 вересня 2024 року на адресу ФОП ОСОБА_2 , позивачкою було направлено вимогу про повернення їй сплачених коштів за товар у розмірі 36 000,00 грн, яку відповідач не отримав та остання була повернута відправнику.

Встановленим у судовому засіданні обставинам відповідають правовідносини, що регулюються ЦК України та Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно із ч.1, ч.5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Судом досліджені всі докази надані сторонами, клопотань про витребування та дослідження інших доказів до суду не надходило. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" №1023-XII споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже, у розумінні наведеної норми позивач є споживачем, тобто фізичною особою, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб.

За положеннями ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про: основні характеристики продукції, такі як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг; умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

У відповідності до ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" №1023-XII від 12 травня 1991 року (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон України № 1023-XII ) захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів (ст. 2 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Як встановлено статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст. ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів (частини перша - третя статті 698 ЦК України).

Суд зазначає, що відповідач повинен був поставити позивачці зарядну станцію універсальна Blueti 600W у кількості 03 шт., отже відповідач зробив позивачці пропозицію про укладення договору купівлі-продажу. У свою чергу, позивачка прийняла, у повному обсязі оплативши суму, обумовлену сторонами в розмірі 36 000,00 грн.

Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

З огляду на викладене, договір між сторонами вважається укладеним.

Умови договору купівлі-продажу між продавцем та покупцем було обумовлено шляхом обміну повідомленнями у месенджері «WhatsApp», а саме продавцем надано реквізити, вказано суму до сплати 36 000,00 грн, що збігаються з реквізитами та сумою у платіжній інструкції, яку надала позивачка, в тексті продавцем підтверджено оплату та зазначено про відправку товару протягом трьох робочих днів.

Відповідно до ст. 100 ЦПК України  електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У п. 49-52 Постанови Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у cправі №910/5408/21 зазначено, що Верховний Суд у постановах від 13 липня 2020 року у справі №753/10840/19, від 18 лютого 2021 рок у справі №442/3516/20 надані сторонами скрін-шоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.

Також Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2020 року у справі №905/2319/17, від 25 березня 2020 року у справі №570/1369/17, від 13 липня 2020 року у справі №753/10840/19, від 27 листопада 2019 року у справі №1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.

У  постанові від 29 січня 2021 року у справі №922/51/20 Верховний Суд вказав, що подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, лише у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Аналогічний висновок зроблений у постанові від 23 вересня 2021 року у справі №910/17662/19.

Тобто поняття електронного документа та електронного доказу не є тотожними, оскільки поняття електронного доказу є значно ширшим, та, окрім власне електронних документів, оформлених відповідно до статей 5, 6 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг", на які посилався суд апеляційної інстанції, включає в себе будь-яку інформацію в цифровій формі, що має значення для розгляду справи, в тому числі повідомлення, відправлені електронною поштою або іншими засобами електронного зв`язку.

У п. 55-57 Постанови Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у cправі № 910/5408/21 Суд звертає увагу, що у Керівництві "Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі", ухваленому Комітетом міністрів Ради Європи 30 січня 2019 року зазначено, що електронні (цифрові) докази можуть бути у формі тексту, відео, фотографій чи аудіозаписів.

Дані можуть бути отримані за допомогою різних способів та з різних джерел, наприклад мобільних телефонів, веб-сторінок, бортових комп`ютерів або GPS-реєстраторів (у тому числі відомості, що перебувають поза контролем сторони). Електронні повідомлення (електронна пошта) є типовим прикладом електронних доказів, оскільки вони походять з електронного пристрою (комп`ютера або пристрою, схожого на комп`ютер) і містять відповідні метадані.

Важливим є дотримання принципу недискримінації при дослідженні електронних доказів, що означає, що суди не повинні відмовляти в прийнятті електронних доказів і не повинні заперечувати їх юридичну силу лише тому, що вони зібрані та / або подані в електронній формі. Суди не повинні заперечувати юридичну силу електронних доказів лише через відсутність вдосконаленого, кваліфікованого або подібного захищеного електронного підпису. Сторонам має бути дозволено подавати електронні докази в оригінальному електронному форматі без необхідності надання роздруківок (пункти 6, 7, 9 Керівництва).

Отже, скріншоти переписки позивачки з продавцем у месенджері «WhatsApp» є електронними доказами, і відповідно до практики Верховного Суду є належними і допустимими доказами.

Необхідно також відмітити, як видно із долученого позивачкою скріншоту, на інтернет-платформі «ua-svitmoto.com.ua» розміщений товар зарядна станція універсальна Blueti 600W вартістю 12 000,00 грн за одиницю, яка є предметом договору купівлі-продажу.

За приписами ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Згідно із ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.1 ст. 665 ЦК України).

Як встановлено статтями 669, 670 ЦК України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно із ч. 3 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, 09 вересня 2024 року  позивачкою на адресу відповідача направлена вимога про повернення сплачених коштів за товар, яка не виконана з боку відповідача.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями частини першої-другої статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За приписами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору (ч. 5 ст. 653 ЦК України).

Статтею 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтями 570-571 ЦК України визначено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

У разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Згідно із положеннями ст.693 ЦК України попередня оплата товару здійснюється на виконання умов договору, зокрема купівлі-продажу, до передання товару продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути оплачена повна вартість товару або її частина, а завдаток надається покупцем продавцю у рахунок належних з нього за договором платежів на підтвердження своїх зобов`язань і є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання (Постанова ВГСУ від 10 червня 2010 року № 5/143-09).

Судом встановлено, що позивачкою як покупцем свої обов`язки за договором купівлі-продажу, укладеним із відповідачем виконано в повному обсязі, однак, продавцем

(відповідачем) не виконано умови договору, товар не відправлено, отже позивач має право вимагати розірвання договору та повернення суми вартості товару.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 76 , ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частинами 1, 3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Стандарт доказування, тобто ступінь доведеності обставин справи сторонами є питанням досить складним для Суду, яке він вирішує у кожній справі окремо. Загальне правило, сформульоване у рішенні по справі Ireland v. the United Kingdom (5310/71, § 161, 18 January 1978) наступним чином: оцінюючи докази Суд застосовуватиме стандарт доказування «поза розумним сумнівом», але додає, що такий доказ може слідувати з співіснування достатньо сильних, чітких та узгоджених припущень або інших схожих неспростованих презумпцій факту. В цьому контексті поведінка Сторін при отриманні доказу також приймається до уваги.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі

№129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Відповідачем не доведено ані того, що ним було виконано свої обов`язки за договором купівлі-продажу, ані доказів повернення позивачу коштів, сплачених за товар.

Що стосується кримінального провадження №12024046660000377 за ч.1 ст.190 КК України, відкрите за заявою позивачки від 01 серпня 2024 року, то суд вважає, що кримінальне провадження не встановлює преюдиційне значення для вирішення цієї справи, кримінальне провадження лише підтверджує факт звернення позивачки до правоохоронних органів. Будь-яких вироків суду, які набрали законної сили з приводу шахрайських дій стосовно позивачки з боку відповідача до позовної заяви додано не було.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на те, що позивачка належними та допустимими доказами довела факт укладення з відповідачем договору купівлі-продажу та порушення останнім зобов`язань по його виконанню, а відповідач зазначених обставин не спростував, що є його обов`язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 12 ЦПК України, а тому суд вважає, що позовні вимоги позивачки про розірвання договору купівлі-продажу товару та повернення сплаченої за товар грошової суми, є обґрунтованими і підлягають задоволенню, що у повній мірі забезпечить права споживачки, гарантовані їй Конституцією України, з урахуванням норм права, які регулюють ці правовідносини.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Оскільки позов підлягає задоволенню, а позивачка при зверненні до суду з вищевказаним позовом в силу Закону "Про захист прав споживачів" була звільнена від сплати судового збору, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 (1 211,20 грн х 2) грн, ставки якого діяли на час звернення.

З огляду на викладене та керуючись ЗУ «Про захист прав споживачів», 202, 628, 638, 655, 656, 662, 663, 669, 670, 693 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору купівлі-продажу та стягнення коштів - задовольнити.

Розірвати договір купівлі-продажу зарядних станцій універсальних Blueti 600W у кількості 03 шт, на загальну суму 36 000,00 грн, який укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 .

Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти сплачені за товар у розмірі 36 000 (тридцять шість тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачка:    ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_1 .

Відповідач:  фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Дата складення повного тексту судового рішення – 27 січня 2025 року.

Суддя                                                                         О.В. Алексєєв