ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 березня 2011 р. Справа №2а-1811/11/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Семенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини 3009 внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх Справ України
про стягнення,
за участю представників:
від позивача – ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Київським РО Сімферопольського ГУ ГУ МВС України в АР Крим;
відповідач – ОСОБА_2, довіреність № 67 від 13.01.201року.
Суть спору: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 3009 внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх Справ України про стягнення 2501,64 грн. заборгованості по компенсації за речове майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні з військової служби позивачу не виплачена грошова компенсація за речове майно не отримане під час проходження служби.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.02.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Представник відповідача адміністративний позов визнав у повному обсязі, про що надав суду письмову заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення публічної служби, до якої відноситься діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Судом встановлено, що наказом командувача Міністерства внутрішніх військ України №13 по особовому складу ОСОБА_1 був звільнений в запас Збройних Сил України за станом здоров’я.
Таким чином, всі правовідносини, що виникають між ОСОБА_1 та військовою частиною 3009 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, з приводу проходження військової служби, звільнення, виконання всіх передбачених законодавством гарантій соціального та правового захисту військовослужбовців, відносяться до публічної служби.
Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена статтею 2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Судом встановлено, що відповідно до довідки про виплату грошової компенсації замість належних предметів форменого обмундирування, ОСОБА_1 не отримав речове майно на суму 2501,64грн. (а.с.6).
Судом встановлено, що станом на день розгляду справи зазначена компенсація в сумі 2501,64грн. ОСОБА_1 не виплачена.
Частиною 1 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою КМ України от 28 жовтня 2004 року № 1444, військовослужбовці у разі звільнення з військової служби у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем визнається позов у повному обсязі.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 30 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від сплати державного мита звільняються органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді. Таким чином, положення частини 1 статті 94 КАС України, щодо повернення державного мита судом не застосовуються.
В судовому засіданні 22.03.2011 року проголошені вступна та резолютивна частини.
Постанова у повному обсязі виготовлена у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159,160, 163 КАС України
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Військової частини 3009 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Субхі, 1) на користь ОСОБА_1 компенсацію за речове майно, яке він не отримав під час проходження військової служби, в сумі 2501,64грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кащеєва Г.Ю.