Справа № 2-993/2000

Провадження № 2-в/466/1/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Свірідової В.В.

секретаря Мошовської М.-О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,заінтересованої особи ОСОБА_3 про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-993/2000, -

у с т а н о в и в:

для виготовлення повного тексту ухвали у зв`язку з складністю справи необхідно затратити багато часу, а тому відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України оголошується  резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали буде виготовлено протягом 5 днів.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 222, 223, 247 ч.2, 258-261, 353-354, 488, 489, 493,494 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

заяву задовольнити.

Відновити втрачене судове провадження у справі №2-993/2000 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відповідно до наступного переліку документів:

1.Відновити зміст рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18.08.2000р. наступного змісту:

" Справа №2-993/ 2000р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2000 року                              

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого                                 Лесного С.Е.

при секретарі                                                Тімченко О.В.    

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_4 20000грн. заподіяної моральної шкоди. А з ОСОБА_5 – 10000грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_5 , є її єдиною дочкою. А ОСОБА_4  – її зятем. У них у спільній власності є квартира АДРЕСА_1 . Протягом більше 3 років відповідачі чинять їй перешкоди в користуванні квартирою, без її згоди провели реконструкцію та добудову до будинку, внаслідок чого збудували там кафе, а вона не може користуватись належною їй частиною квартири. На грунті цього конфлікту у них виникають інші особисті конфлікти, в ході яких відповідачі принижують її честь і гідність, намагаються позбавити її права власності, шляхом позбавлення дієздатності, завдають їй моральної шкоди. Так, 5 лютого 1999 року біля 10години вона разом з комісією ЖЕК-200 прибула до квартири АДРЕСА_1 для обстеження факту самовільного будівництва, яке проводять відповідачі на належній їй частині будинковолодіння. Після закінчення обстеження, яке проходила спокійно, ОСОБА_4 закрив ворота будинковолодіння і таким чином позбавив її та членів комісії можливості вийти з території будинковолодіння. Протримавши її на протязі 2 годин, відповідачі викликали психіатричну бригаду швидкої допомоги. Відповідач ОСОБА_4 ствердив лікарю про ніби-то її психічне захворювання, в зв`язку з чим медперсонал намагався примусово завести її в автомашину та обстежити. Вона є психічно здоровою людиною, інвалід ІІ групи по зору і такими діями відповідачів по примусовому психіатричному обстеженню їй завдана значна моральна шкода. Уникнути примусової госпіталізації у психіатричний лікувальний заклад, їй вдалось лише то, що присутні працівники ЖЕК викликали свого начальника та працівників міліції. В їх присутності психіатрична бригада була вимушена залишити її в спокої та від`їхати. Крім того, ОСОБА_5 в травня 1999 року звернулась до Личаківського райсуду м. Львова з заявою про визнання її недієздатною в зв`язку з психічним станом здоров`я. 12 травня 1999 року Галицьким райсудом м. Львова в прийомі заяви відповідачки відмовлено і вона повернута їй. Подачею такої заяви їй також нанесена значна моральної шкода.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала повністю.

Відповідачі повторно в судове засідання не з`явились. Про час та місце розгляду належним чином повідомлені. В письмових поясненнях, направлених в адресу суду та в поясненнях, даних в попередніх судових засіданнях, позов заперечили і просили відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних мотивів: 5 лютого 1999 року позивач разом з членами комісії ЖЕК-200 знаходилась на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 . Частина даного будинковолодіння належить позивачу, а частина – відповідачам. Біля 10 години відповідач ОСОБА_4 закрив ворота будинковолодіння, чим позбавив позивачку можливості вийти з території будинковолодіння. Після цього відповідач викликав психіатричну швидку допомогу для позивачки з метою її ізоляції. Відповідачка своїми діями сприяла відповідачу у вчиненні вищевказаного, принижувала честь і гідність своєї матері – позивачки. Факт виклику відповідачем бригади швидкої медичної допомоги /спеціалізованої психіатричної/ стверджується листом головного лікаря Станції швидкої медичної допомоги та копіями картки виклику. /а.с. 44,52,53/.

Цей факт стверджується поясненнями самих відповідачів, крім пояснень самої позивачки, які фактично визнають вищенаведені факти, проте дають їм власне трактування.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачці відповідачкою ОСОБА_5 стверджується також матеріалами Галицького районного суду м. Львова, з яких вбачається, що відповідачка зверталась до суду про визнання недієздатною позивачку безпідставно.

Аналізуючи зібрані по справ докази в їх сукупності, суд приходить до висновку,що діями відповідачів позивачці дійсно завдана моральна шкода. Однак, сума стягнення у відшкодування моральної шкоди позивачкою значно завищена і не відповідає фактичному розміру заподіяної моральної шкоди. Дійсному розміру заподіяної шкоди відповідає сума у 600грн. з кожного з відповідачів в користь позивачки.

З відповідачів в користь держави підлягає стягненню державне мито по 8,50 грн. з кожного.

На підставі ст. 440-1 ЦК України та керуючись ст.ст. 15, 30,62,75,203 ЦПК України, суд,-

вирішив:

позов задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 по 600 гривень з кожного.

В решті повних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в користь держави по 8 гривень 50 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Львівського обласного суду протягом 10 днів.

Головуючий                      /підпис/   »

2.Відновити зміст ухвали Львівського обласного суду від 25.09.2000р. наступного змісту:

"Справа № 22-1135/2000р. Головуючий у 1 інст.Лесний С.Е.

Категорія інші позовні Доповідач Теслюк Ю.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2000 року вересня 25 дня      Судова колегія в цивільних справах Львівського обласного суду в складі:

Головуючого   -      Теслюка Ю.Г.

Суддів: Броневицької Л.З., Улицького В.З.

та адвокатів Богранівського З.М., Хлопоніної М.Л.                 

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за касац. скаргою ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2000 р.

Заслухавши доповідь судді обласного суду, пояснення ОСОБА_1 і адвоката Богранівського З.М. та ОСОБА_2 і адвоката Хлопоніної М.Л. на підтримання касаційних скарг, судова колегія

встановила:

В серпні 1995р. ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачі по справі зять і донька на протязі 3-х років чинять їй перешкоди в користуванні квартирою по АДРЕСА_3 , зробили реконструкцію, збудували кафе самовільно, принижуть її честь і гідність. 5.02.1999р. після обстеження квартири комісією ЖЕК-200 з приводу самовільного будівництва, ОСОБА_4 викликав психіатричну бригаду швидкої допомоги, ствердив лікарю, що вона є психічно хворою особою. Лише втручення працівників ЖЕКу-200 і працівників міліції психіатрична бригада залишила її в спокою.

Крім цього її донька в травня 1999 року звернулась з заявою про визнання її недієздатною, з метою позбавлення її права на квартиру, але суд підставно відмовив в прийнятті заяви. Враховуючи ці обставини, просила стягнути з ОСОБА_4 – 20000грн., ОСОБА_5 – 10000грн.

Рішенням Шевченківського райсуду м. Львова від 18 серпня 2000 року стягнуто з відповідачів по- 600 грн. з кожного.

В решта позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з відповідачів по 8,50 грн. держмита з кожного.

Рішення суду оскаржила позивачка і відповідачка.

ОСОБА_2 і ОСОБА_4 . Позивачка просить рішення змінити.

Оскільки суд при стягнення моральної шкоди не врахував обставин заподіяння моральної шкоди, зменшив її розмір.

Відповідачі просять рішення скасувати, оскільки позивачка на протязі 3-х років заявила кілька позовів, вимагає від них(нечитабельно), але їй не належить, згідно медичних документів є дійсно хворою особою, пише листи в різні інстанції, ображає її.

Судова колегія вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав:

Задовольняючи позовні вимоги позивачка про стягнення моральної шкоди з відповідачів, суд виходив з того, що останні своїми діями спричинили моральні страждання, принизили людську гідність.

      Так, матеріалами справи встановлено, що 5.02.2000р. позивачка разом з членами комісії ЖЕК-200 знаходилась на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 співвласником якої вона являється. Метою комісії було перевірити зроблені прибудови відповідачами. Після проведення перевірки відповідач  ОСОБА_4  закрив ворота будинковолодіння,чим  позбавив позивачки можливості  вийти  з  території будинку. Після чого відповідач викликав психіатричну швидку допомогу з метою її ізоляції. Факт виклику відповідачем бригади швидкої медичної допомоги /спеціалізованої психіатричної/ стверджується листом головного лікаря стації швидкої  допомоги та копіямикартки виклику. /а.с. 44,52-53/. Ці обставини не заперечуються відповідачем, лише зазначили виклик швидкої допомоги, а не психіатричної бригади. Разом з тим медичні документи про виклику швидкої допомоги, підтверджують позовні вимоги позивачки.

Крім цього позивачка порушила в суді справу про поділ будинковолодіння, а її донька пред"явила заяву про визнання останньої обмежено недієздатною. В прийняття заяви ОСОБА_5 було відмовлено судом в прийнятті, оскільки остання у відповідності з ст. 256 ЦПК України є членом сім`ї ОСОБА_1 /а.с.57/. Позивачка зазначала, що дії відповідачів направлені на те, щоб вона не проживала у будинку. Враховуючи ці обставини, суд обгрунтовано задоволив вимоги і правильно визнав розмір відшкодування шкоди, беручи до уваги конфліктну ситуацію між сторонами з 1997р., родинні відносини.

Рішення суду відповідає вимогам ст. 440-1 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, оскільки дійсно була заподіяна позивачці моральна школа, яка визначена в сумі 1200грн.

Підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст.310,311 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

касаційні скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2000 року – без зміни.

Головуючий                     /підпис/                

Судді /підписи/        

З оригіналом згідно:

Суддя Львівського облсуду підпис Ю.Г.ТЕСЛЮК"

3.Відновити зміст ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 14.11.2000р. наступного змісту:

" УХВАЛА

судового засідання

14 листопада 2000 р.  Шевченківський районний суд м. Львова                       

у складі: головуючого   -судді      Лесного С.Е.

при секретарі                                   Тімченко О.В.    

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ,-

встановив:

Рішенням Шевченківського райсуду м. Львова від 18 серпня 2000року постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 600 гривень завданої моральної шкоди.

До суду з заявами звернулась ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які просять надати відстрочку виконання рішення суду по стягненню суми в зв`язку з важким матеріальним положенням.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , з`ясувавши дійсні обставини справи,суд приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає з наступних мотивів: боржники в заяві не навели суду виняткових обставин, які утруднюють виконання рішення суду, а покликання їх на нестачу коштів не відповідає дійсним обставинам.

Керуючись ст.336 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В заяві ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про надання відстрочки виконання рішення суду - відмовити.

Виконання рішення суду проводити у встановлений законом строк, про що повідомити державного виконавця.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:                        /підпис/  »

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня виготовлення повного тексту ухвали.  

Повний текст ухвали буде виготовлений 27.01.2025 року.

Суддя: В. В. Свірідова