Виноградівський районний суд Закарпатської області

_____________________________________________________________________

Справа № 299/306/25

У Х В А Л А

26.01.2025 року м.Виноградів

Слідчий суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 ,

слідчого СВ відділення поліції №1 Берегівського РВ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого слідчого відділу відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатської області про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного у кримінальному провадженні №12025071080000044 від 16.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Липча Хустського району Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , із середньою освітою, раніше судимого,

В С Т А Н О В И В:

24.01.2025 до суду надійшло вказане клопотання. Сторона обвинувачення просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12025071080000044 від 16.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Клопотання обґрунтовано тим, що за даними органу досудового розслідування, 03 березня 2022 року ОСОБА_5 призвано на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , де останній проходив військову службу до 09 травня 2023 року, після чого самовільно залишив частину.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03 березня 2022 року № 51 солдата ОСОБА_5 , призначено на посаду номера обслуги 2 обслуги 1 мінометного взводу мінометної батареї 2 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Так, під час проходження військової служби у відповідності до вимог ст. ст. 11, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, ст. 68 Конституції України, солдат

ОСОБА_5 , зобов`язаний захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України; свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги; віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями; повинен постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язаний завжди пам`ятати, що за його поведінкою, як військовослужбовця судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України, в цілому.

Натомість, ОСОБА_5 став на шлях вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, згідно п. 1 Додатку №1 до Постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 N 2471-ХІІ, не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України - Зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку №2 і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно космічні комплекси.

Згідно вимог п.1 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. №576 (надалі - Положення), дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

Відповідно до вимог п. 2 Положення - до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4, 5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини, сильнодіючі отруйні речовини I - II класу безпечності, збудники інфекційних захворювань I - II групи патогенності і токсини, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї, організації, що займаються збутом сильнодіючих отруйних речовин, і лабораторії, що проводять аналізи цих засобів і речовин, працюють із збудниками інфекційних захворювань I - II групи патогенності і токсинами).

Згідно п. 15 Положення визначено, що посадові особи та громадяни, які порушили порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття і функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

В свою чергу, п. 14 розділу І «Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України» від 29.06.2005 (далі - Інструкція) визначено ряд правил поводження зі стрілецькою зброєю та боєприпасами, зокрема, щодо заборони: зберігання поза розташуванням військової частини (удома, у гуртожитку, на робочому місці) стрілецької зброї, у тому числі й спортивної та боєприпасів; мати при собі стрілецьку зброю під час перебування в санаторії, будинку відпочинку, у відпустці, на лікуванні, а також під час відвідування театрів, клубів та інших громадських місць, якщо перебування в них не пов`язане з несенням служби.

Натомість, солдат ОСОБА_5 , усвідомлюючи заборону вільного обігу боєприпасів, в порушення вищевказаних норм законів, а також Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, без мети збуту, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 23.01.2024, незаконно придбав, невстановленим способом одну гранату РГД 5 з маркуванням 27-75 «Т» та одну гранату Ф1 з маркуванням 10713-77 «Т» та два запали до гранат типу УЗРГМ з маркуванням 131-76 583 та 288-74 583, які відноситься до категорії боєприпасів та в подальшому незаконно без передбаченого законом дозволу переніс до місця свого проживання за адресою будинок АДРЕСА_2 , одну гранату РГД 5 з маркуванням 27-75 «Т» та одну гранату Ф1 з маркуванням 10713-77 «Т» та два запали до гранат типу УЗРГМ з маркуванням 131-76 583 та 288-74 583.

У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 23.0.2025, солдат ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно, без мети збуту, почав зберігати в коридорному приміщенні за місцем свого проживання, що знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_2 , одну гранату РГД 5 з маркуванням 27-75 «Т» та одну гранату Ф1 з маркуванням 10713-77 «Т» та два запали до гранат типу УЗРГМ з маркуванням 131-76 583 та 288-74 583, які відноситься до категорії боєприпасів, до 08 години 30 хвилин 23 січня 2025 року, тобто до моменту їх виявлення та вилучення працівниками поліції.

Тому, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто носіння, зберігання, придбання, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

24 січня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Окрім цього, 31.01.2022 року відносно ОСОБА_5 , до Хустського районного суду направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022071050000018 від 11.01.2022 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Також, 31.05.2024 року відносно ОСОБА_5 , направлено до суду обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України у кримінальному провадженні № 42022071210000539 від 27.12.2022 року.

А також, 15.01.2025 року відносно ОСОБА_5 , направлено до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024071080000393 від 01.07.2024 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

За даними органу досудового розслідування ОСОБА_5 є раніше судимий, а саме: востаннє засуджений вироком Рахівського районного суду від 13.12.2021 року за ч. 2 ст. 332 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, відноситься до тяжких злочинів. За цей злочин передбачено кримінальне покарання у виді позбавлення волі від трьох до семи років.

Слідчий вказує на те, що мають місце ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може вчинити спробу покинути територію України поза пунктом пропуску з метою ухилення від органу досудового розслідування та суду, переховуватись на території України, усвідомлюючи реальність покарання та його суворість. Крім того, ОСОБА_5 може вчинити вплив на свідків кримінального правопорушення, підшукати осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання. Може продовжити протиправну кримінально карану діяльність. ОСОБА_5 офіційно не працює, підозрюється у порушенні умов іспитового строку. Тому м`якший запобіжний захід не буде достатнім для запобігання зазначеним ризикам.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, пояснив, що на його думку необхідність взяття під варту підозрюваного є очевидною, оскільки особа підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, і їй може загрожувати покарання у виді позбавлення волі. Підозрюваний є раніше судимим, підозрюється у порушенні умов іспитового строку. Є ризики того, що він вирішить зникнути із постійного місця проживання, вчинити спробу перетнути кордон України, або виїхати на території, що перебувають у тимчасовій окупації. Може вирішити вплинути на свідків та понятих, перешкоджати досудовому розслідуванню іншим чином. Може продовжити протиправні кримінально карані діяння. Відтак, менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вказаним ризикам, з приводу чого необхідність взяття його під варту є необхідним та виправданим кроком.

На захист підозрюваного діє адвокат ОСОБА_6 , призначений Західним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги на підставі ухвали суду у зв`язку із тим, що захисник обвинуваченого ОСОБА_7 покинув приміщення суду після оголошення перерви у судовому засіданні без пояснення причин, не повідомив про час своєї відсутності, проігнорував продовження судового розгляду клопотання, не з`явився в судове засідання на продовження судового розгляду, що створило реальну загрозу зриву судового розгляду невідкладної судової справи.

У матеріалах справи є відомості про те, що одразу після затримання підозрюваному було призначено захисника - адвоката ОСОБА_8 24.01.2025 підозрюваний уклав договір про надання правничої допомоги із адвокатом ОСОБА_7 , який виконував обов`язки захисника дві доби - із 24.01.2025 по 26.01.2025, брав участь у судових засіданнях 25.01.2025 та 26.01.2025. Проте, 26.01.2025 покинув суд, де знаходився підозрюваний та відбувався судовий розгляд справи, у зв`язку із чим підозрюваному було невідкладно призначено захисника - адвоката ОСОБА_6 , який прибув у судове засідання та взяв участь у судовому розгляді клопотання. Слідчий суддя констатує, що право підозрюваного на захист не порушено.

Ця справа, відповідно до вимог ст.186 КПК України, повинна бути розглянута невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного.

Підозрюваний в судовому засіданні повідомив, що виховує та утримує чотирьох дітей, наймолодша з яких народилася нещодавно. Однак жодного документу, що б підтверджував цю обставину, суду надано не було.

Захисник просив застосувати до підозрюваного м`якший запобіжний захід - у виді домашнього арешту.

Вивчивши доводи клопотання, дослідивши матеріали клопотання, заслухавши позицію прокурора, та аргументи сторони захисту, слідчий суддя вирішив наступне.

За фактичними даними, що зібрані органом досудового розслідування, ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні таких діянь: носіння, зберігання, придбання, бойових припасів без передбаченого законом дозволу. Діяння кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України. Сукупність наданих органом досудового розслідування матеріалів свідчить про обгрунтованість підозри.

Підозрюваного затримано на підставі ст.208 КПК України 23.01.2025 року.

Підозрюваному 23.01.2025 призначено захисника адвоката ОСОБА_8 .

Підозрюваний 23.01.2025 уклав договір про надання юридичних послуг із адвокатом ОСОБА_7

24.01.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Копію підозри вручено адвокату ОСОБА_7 , підозрюваний відмовився від отримання копії повідомлення про підозру.

Сторона захисту, із моменту затримання підозрюваного та укладення договору про надання юридичних послуг 23.01.2025 і до розгляду клопотання 26.01.2025, мала достатньо часу для зібрання документів, що мають значення при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу.

Захисник адвокат ОСОБА_7 подав в судовому засіданні, до початку судового розгляду клопотання, заяву про відвід слідчому судді, а в подальшому і заяву про відвід судді, якого визначено для розгляду заяви про відвід слідчому судді. Підозрюваний у свою чергу за вказівкою захисника також подав в судовому засіданні, до початку судового розгляду клопотання, заяву про відвід слідчому судді, а в подальшому також і заяву про відвід судді, якого визначено для розгляду заяви про відвід слідчому судді.

Після використання можливих варіантів відводів, захисник адвокат ОСОБА_7 покинув приміщення суду після оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду клопотання, а на продовження судового розгляду клопотання не повернувся. У зв`язку із цим на підставі ухвали суду було призначено захисника з метою забезпечення права підозрюваного на захист.

У відповідності до ч. 5 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, відноситься до тяжких злочинів.

В пункті 36 рішення від 20.05.2010р., яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Суд погоджується із доводами клопотання у тій частині, що Закарпатська область межує із чотирма країнами та підозрюваний має об`єктивну можливість спробувати залишити територію України у незаконний спосіб поза пунктами пропуску через державний кордон України. Крім того, небезпідставним є твердження сторони обвинувачення про те, що з метою ухилення від слідства та суду особа має можливість переховуватися на територіях, що перебувають під тимчасовою окупацією.

Вказане доводить наявність передбаченого ст.177 КПК України ризику, що ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності може вирішити переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, слідчий суддя погоджується, що перебуваючи на волі, підозрюваний матиме змогу впливати на свідків, понятих, перешкоджати досудовому розслідуванню іншим чином. Відомості про те, що ОСОБА_5 вже притягувався до кримінальної відповідальності, та підозрюється у вчиненні також і інших кримінальних правопорушень, свідчить про існування того ризику, що підозрюваний може вчинити інші протиправні кримінально карані діяння, бо проявив схильність до цього.

Відтак, наведені стороною обвинувачення ризики, передбачені ст.177 КПК України - існують, крім того, до уваги взято те, що ОСОБА_5 обвинувачений у інших кримінальних провадженнях у вчиненні інших злочинів: за ч.2 ст.185, ч.5 ст.407, ч.2 ст.332 КК України.

Слідчий суддя вважає, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини є достатніми для переконання, що за сукупності встановлених в ході судового розгляду обставин жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Обставини, повідомлені стороною захисту та не підтверджені документально, не взято судом до уваги при прийнятті рішення за недоведеністю. Такі обставини, за умови їх підтвердження, сторона захисту може використати як підставу для подальших звернень з приводу запобіжного заходу.

Відтак, суд вирішив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у межах, визначених ч.5 ст.182 КПК України, на підставі ч.3 ст.183 КПК України.

Керуючись вимогами статей 177, 178, 182, 183, 186, 194, 196, 197,202, 395 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

У кримінальному провадженні №12025071080000044 від 16.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, обрати та застосувати відносно підозрюваного - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Липча Хустського району Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , із середньою освітою, раніше судимого,

- запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб з визначенням застави.

Строк дії ухвали становить шістдесят днів - до 23.03.2025 включно.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 рахувати з моменту його затримання - із 14 години 15 хвилин 23.01.2025.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 грн (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень).

У випадку внесення вказаного розміру застави на відповідний рахунок ОСОБА_5 звільняється з-під варти в порядку визначеному ч. 4 ст. 202 КПК України.

У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_5 покладаються такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту (за межі Берегівського району Закарпатської області), де проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з свідками та потерпілими у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У випадку невнесення застави строк тримання під вартою закінчується 24.03.2025.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст судового рішення виготовлено 27.01.2025.

Слідчий суддя ОСОБА_1