ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 червня 2011 р. Справа №2а-3891/11/0170/24
Окружний адміністративний суд у складі головуєчого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Зайцевої М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Прокуратури АР Крим
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,
за участю:
позивач –ОСОБА_1 паспорт серія НОМЕР_1;
від відповідача –ОСОБА_2 посвідчення №10146, довіреність № 11/1-828вих.1.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування Наказу заступника Генерального прокурора України - прокурора Автономної Республіки Крим № 355-к від 11.03.2011р. “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності”; про поновлення позивача на посаді старшого слідчого прокуратури м. Євпаторія з 12.03.2011року; про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ заступника Генерального прокурора України – прокурора Автономної Республіки Крим № 355-к від 11.03.2011р. “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності”, яким позивача було звільнено з займаної посади на підставі ч. 1 ст. 8, п. 5 ст. 9, ст. 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України № 1796-ХІІ від 06.11.1991 року за вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури ґрунтується на припущеннях, винесений без проведення службового розслідування та без з’ясування всіх обставин, що мали значення для винесення Наказу. На думку позивача, оскаржуваний наказ є незаконним по суті та не ґрунтується на будь-яких матеріалах перевірки, зібраних в установленому законом порядку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.04.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні 23.06.2011 року позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що підставою для видання наказу № 355-к від 11.03.2011р. “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ” стали матеріали перевірки за зверненням гр. ОСОБА_4, яка звернулась 04.02.2011року до Прокуратури м. Євпаторії АР Крим із заявою про протиправні дії працівника прокуратури міста Євпаторії АР Крим ОСОБА_1 Як пояснює відповідач, оскільки заявниця зробила запис останньої її розмови з позивачем на диктофон та надала його до правоохоронних органів, вона дійсно сприймала дії ОСОБА_1, як незаконні вимоги до неї. Відповідно до тверджень відповідача, зазначені доводи заявниці знайшли своє підтвердження під час перевірки, тому оскаржуваний наказ є обґрунтованим та законним. Також відповідач зазначає, що перевіркою встановлено порушення ОСОБА_1 вимог ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 року, згідно з яким працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, повинні особисто суворо додержувати вимог закону, сприяти повазі до законів, норм та правил суспільного життя, яке виразилося у вчиненні проступку, який порочить працівника прокуратури.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2003 року по 11.03.2011 року перебував на службі в органах прокуратури України. На час звільнення 11 березня 2011 року працював на посаді старшого слідчого прокуратури м. Євпаторія, мав спеціальне звання – молодший радник юстиції.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про прокуратуру ” систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.
Статтею 56 Закону України “Про прокуратуру ” передбачено, що під поняттям “прокурор ” у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Пунктом 15 статті 3 КАС України встановлено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади АРК, органах місцевого самоврядування.
Таким чином, служба позивача на посаді старшого слідчого прокуратури м. Євпаторія АР Крим відноситься до публічної служби, отже спірні правовідносини сторін підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що наказом Прокуратури Автономної Республіки Крим № 355-к від 11.03.2011 року “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності”за вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, старшого слідчого прокуратури м. Євпаторії АР Крим молодшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено із займаної посади (а.с.8).
Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 шляхом звільнення із займаної посади, як зазначено у наказі № 355-к від 11.03.2011 року “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності”, стали матеріали перевірки за зверненням гр. ОСОБА_4
Як вбачається з матеріалів справи, Євпаторійським міським судом АР Крим 09.08.2010 року винесено судове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз консерв” про стягнення заборгованості по заробітній платі, яким позовні вимоги задоволено частково та стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз консерв” на користь ОСОБА_5 заборгованість по заробітній платі у розмірі 33531,80грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2891,05грн.; матеріальну допомогу до щорічної відпустки у розмірі 253,97грн.; компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 32976,6грн.; компенсації втрати заробітної плати за затримку строків її виплати в розмірі 34404,37грн.; моральну шкоду у розмірі 1000грн.; державне мито у розмірі 8,50грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30грн.; витрати, пов’язані з проведенням почеркознавчої експертизи у розмірі 2720,80грн., а усього 107817,15грн.
До Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим з прокуратури м. Євпаторії АР Крим для проведення перевірки надійшла заява громадянина ОСОБА_5 у відношенні посадових осіб ТОВ “Союз-консерв” по факту привласнення посадовими особами ТОВ “Союз-консерв”, у тому числі гр. ОСОБА_4, заробітних плат громадянина ОСОБА_5 шляхом внесення неправдивих відомостей у платіжні відомості про видачу заробітної плати.
Судом встановлено, що матеріали за заявою ОСОБА_5 протягом 2010 року перебували па перевірці у працівників прокуратури м. Євпаторії АРК. Зазначене підтверджується поясненнями працівників прокуратури м. Євпаторії АРК ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та прокурора м. Євпаторії АРК Вавренюка К.О.
Також судом встановлено, що 04.02.2011 року до прокуратури м.Євпаторії АРК надійшла заява гр. ОСОБА_4 про протиправні дії працівника прокуратури ОСОБА_1 У своєму зверненні гр. ОСОБА_4 зазначала, що ОСОБА_1 неодноразово запрошував її до свого робочого кабінету у прокуратурі м. Євпаторії АРК та повідомляв її про те, що у нього на перевірці знаходяться матеріали за заявою гр. ОСОБА_5, відповідно до якої проти неї може бути порушена кримінальна справа, а також розпитував її про стосунки із адвокатом ОСОБА_12 Крім того, заявниця повідомила у звернені, що адвокат ОСОБА_12 просив її надати гроші з метою винесення постанови про відмову у порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_4.
За заявою гр. ОСОБА_4 прокуратурою м. Євпаторії АРК було призначено перевірку, висновки якої стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.
З метою повного та всебічного з’ясування обставин у справі судом витребувано та досліджено матеріали зазначеної перевірки та встановлено наступне.
В ході перевірки відділом роботи з кадрами Прокуратури Автономної Республіки Крим були отримані письмові пояснення, у тому числі від заявника ОСОБА_4, адвоката заявника ОСОБА_12, старшого слідчого прокуратури м. Євпаторія АР Крим ОСОБА_1, заступника прокурора м. Євпаторії юриста 1-го класу Воронкової Г.В., прокурора м. Євпаторії молодшого радника юстиції Вавренюка К.А., старшого помічника прокурора м. Євпаторії молодшого радника юстиції Єрьоменко С.В., спеціаліста 1 категорії прокуратури м. Євпаторія Галян Н.В., ВБЕЗ старшого лейтенанта міліції Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим Тимченко А.І., відповідно до яких з’ясовано, що ОСОБА_1 не доручалася перевірка матеріалів за заявою громадянина ОСОБА_5 у відношенні посадових осіб ТОВ “Союз-консерв” по факту привласнення посадовими особами ТОВ “Союз-консерв” заробітних плат громадянина ОСОБА_5
Даний факт також підтверджується витягом з книги обліку вхідної кореспонденції, копії якої містяться в матеріалах перевірки відділом роботи з кадрами Прокуратури Автономної Республіки Крим стосовно ОСОБА_1
За результатами перевірки за зверненням ОСОБА_4 щодо неправомірних дій старшого слідчого прокуратури м. Євпаторії ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_12 викладено висновок від 02.03.2011 року, згідно з яким в ході перевірки даних про вчинення злочинних дій з боку старшого слідчого прокуратури м. Євпаторії ОСОБА_1 не встановлено, разом з тим достовірно встановлено, що слідчий Пилипенко К.М. з використанням свого службового становища вступив у позаслужбові стосунки із ОСОБА_4, тим самим порушив вимоги ст. ст. 1-2 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 року, згідно з яким працівники прокуратури повинні додержуватися особистої дисципліни, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, повинні особисто суворо додержуватися вимог закону, сприяти повазі до законів, норм та правил суспільного життя.
У наданих суду поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що він дійсно зустрічався із гр. ОСОБА_4 на робочому місці у робочий час з метою роз’яснення норм Кримінально-процесуального кодексу України. Як вважає позивач, таким чином він проявляв ініціативу у роботі. Відповідач зауважує, що надання консультацій громадянам у робочий час не входить до службових обов’язків позивача. За розподілом обов’язків між працівниками прокуратури м. Євпаторії нагляд за додержанням законів Євпаторійським міським відділом ГУ МВС України в АР Крим на ОСОБА_1 також ніколи не покладався. Крім цього, позивач не мав законних підстав для викликів ОСОБА_4 до прокуратури, з’ясування фактичних обставин за матеріалами перевірки за заявою ОСОБА_5 та причиною розірвання угоди між ОСОБА_4 та ОСОБА_16
Суд зазначає, що статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки позивачу не надавалося вказівок керівництвом прокуратури м. Євпаторії про здійснення будь-яких дій стосовно матеріалів за заявою ОСОБА_5, що підтверджується матеріалами справи, судом зроблено висновок, що дії позивача при зустрічах із гр. ОСОБА_4 виходять за межи службових повноважень та не сприймаються судом як прояв ініціативи у роботі, оскільки ініціатива у роботі публічного службовця має бути проявлена виключно в межах наданих повноважень, у спосіб, встановлений законодавством України та з метою виконання своїх службових обов’язків.
Твердження позивача щодо недоведеності вчинення ним ганебного проступку судом також не приймається до уваги, тому що при проведенні перевірки було відібрано пояснення у працівників прокуратури, слідчих міліції, відповідно до яких викладені в наказі про звільнення обставини поза процесуальних стосунків ОСОБА_1 із ОСОБА_4 знайшли своє підтвердження.
Суд зазначає, що законодавче визначення доказів надає стаття 69 КАС України, відповідно до якої доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Джерелами доказів є пояснення сторін, третіх осіб, показання свідків, письмові і речові докази.
В адміністративному судочинстві на відміну від цивільного відсутня імперативна норма про те, що пояснення осіб є засобом доказування лише тоді, коли вони допитані як свідки. Тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про допит свідків, оскільки ґрунтовні пояснення зазначених осіб містяться у матеріалах справи.
Що стосується заяв позивача про те, що роздруковані диктофонні записи розмов , які містяться у матеріалах перевірки, не є належним доказом та не можуть бути прийняти судом до уваги, суд зазначає наступне.
Правила про належність та допустимість доказів містить стаття 70 КАС України, відповідно до якої належними є докази, що належать до предмета доказування. Правило про допустимість доказів передбачає, що судом використовуються тільки ті засоби доказування, що передбачені у статті 69 КАС України та отримані з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів, а також те, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, щодо таких засобів доказування не виникає спору.
Сторони повинні подати докази у підтвердження обставин, на які вони посилаються, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Враховуючи принцип змагальності судового процесу та диспозитивності, суд зазначає, що позивач не підтвердив та не спростував факт запису його розмови із ОСОБА_4 на диктофон та не заявив клопотання про вчинення будь-яких дій щодо встановлення достовірності цього доказу.
Проте судом встановлено, що у матеріалах справи містіться достатньо інших доказів на підтвердження обґрунтованості оскаржуваного наказу.
Судом вивчено доводи позивача щодо недотримання процедури звільнення відповідачем та встановлено наступне.
Дисциплінарна відповідальність є дієвим важелем для забезпечення ефективного виконання особами публічної служби наданих повноважень.
Відповідно до вимог п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями та відповідальність за них.
Базовим законом, що регулює правові, організаційні та соціально-економічні умови реалізації права громадян на проходження служби в органах прокуратури, є Закон України “Про прокуратуру”.
У частині 3 ст. 48 Закону України “Про прокуратуру ” визначено, що за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Дисциплінарного статуту України, затвердженого Постановою Верховної Ради Украї ни від 06.11.1991 року № 1796-ХІІ, працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримирен ними до порушень законів, поєднувати виконання своїх профе сійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утверджен ню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуван ню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та пра вил суспільного життя.
Статтею 8 Статуту встановлено, що за невиконання чи нена лежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить їх як працівників прокуратури, до прокурорсько-слідчих працівників застосовуються дисциплінарні стягнення.
У переліку стягнень, наведеному в ст. 9 Статуту, серед інших передбачено і звільнення.
Статею 11 Статуту визначено порядок вирішення питання про накладення дисциплінарного стягнення, відповідно до якого це стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступ ку. Для встановлення останніх прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.
Статтею 12 Статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не рахуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців.
У разі вчинення працівником діяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, його звільнення проводиться незалежно від часу вчинення проступку.
Згідно з статтею 13 Статуту про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ прокурора, який оголошується працівнику під розписку. Копія наказу додається до особової справи. З наказом можуть бути ознайомлені працівники відповідної прокуратури. Накази Генерального прокурора України, в необхідних випадках, доводяться до відома особового складу органів прокуратури України.
Доводи позивача щодо порушення процедури звільнення, оскільки не було проведено службову перевірку, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.
Порядок проведення службового розслідування в органах прокуратури передбачений Інструкцією про порядок проведення службового розслідування в органах прокуратури, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 21.02.2001року № 69к (далі - Інструкція).
Частиною 2 Інструкції передбачено, що метою службового розслідування є повне, об'єктивне і всебічне з'ясування обставин надзвичайних подій, ганебних вчинків та правопорушень, скоєних за участю працівників органів прокуратури, виявлення причин і умов, що їм сприяли. Воно може бути проведене і на вимогу працівника прокуратури з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри. Суд звертає увагу, що позивачем не було заявлено вимог щодо проведення службової перевірки з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Службове розслідування повинно сприяти зміцненню законності в діяльності органів прокуратури, дисципліни серед особового складу.
Частиною 3 Інструкції визначено, що рішення про проведення службового розслідування відділом особового складу приймається Генеральним прокурором України або його заступником - начальником управління кадрів.
Працівникам інших структурних підрозділів Генеральної прокуратури України проведення службових розслідувань можуть доручати заступники Генерального прокурора України згідно з розподілом обов'язків.
Прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняні до них доручають у межах своєї компетенції проведення службових розслідувань щодо підпорядкованих їм прокурорсько-слідчих працівників кадровим підрозділам, а за необхідності залучають й інші структурні підрозділи. Крім того, суд звертає увагу, що статтею 11 Дисциплінарного статуту встановлено, що службову перевірку може бути призначено лише в разі необхідності.
Аналіз наведених норм дає можливість зробити висновок, що рішення про проведення службової перевірки є дискреційним правом Прокурора АРК у межах наданих повноважень. Обов’язковість проведення службового розслідування щодо кожного факту здійснення ганебного вчинку працівником прокуратури жодним нормативним актом не передбачено. Судом приймаються до уваги доводи відповідача, що у зв’язку з тим, що під час перевірки за заявою ОСОБА_4 було встановлено всі фактичні обставини, та отримано особисті пояснення позивача, Прокурором АРК не призначалося службового розслідування.
Суд зазначає, що з метою встановлення або спростування факту скоєння ОСОБА_1 проступку, який порочить його як працівника прокуратури, за заявою гр. ОСОБА_4 було призначено перевірку. За результатами перевірки зроблений відповідний висновок уповноваженої особи.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до Рекомендацій REC (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального судочинства, прокурори є представниками державної влади, які від імені суспільства та в інтересах держави гарантують застосування закону. Пунктом 35 Рекомендацй встановлено, що Держави повинні гарантувати, що при виконанні своїх обов’язків прокурори пов’язані «кодексами поведінки». Порушення таких кодексів може призвести до відповідних санкцій відповідно до п. 5 Рекомендацій. Діяльність прокурорів повинна бути предметом систематичного внутрішнього перегляду.
Організація роботи з кадрами в органах прокуратури України врегульована наказом Генеральної прокуратури України від 20.01.2006 року № 2гн “Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури”, яким з метою забезпечення належного виконання поставлених перед органами прокуратури України завдань, визначення основних засад і напрямів в організації кадрового забезпечення, удосконалення роботи з добору, розстановки, професійної підготовки та виховання кадрів, керуючись ст. 15 Закону України “Про прокуратуру”наказано, зокрема, підвищити вимогливість до кадрів, домагатися, щоб на прокурорсько-слідчих посадах працювали професійно підготовлені, принципові, компетентні, добросовісні, з високими моральними якостями працівники, здатні за станом здоров'я успішно виконувати обов'язки працівника прокуратури.
Згідно з ч. 5 Наказу від 20.01.2006 року № 2гн наказано керівникам та кадровим підрозділам прокуратур усіх рівнів забезпечувати контроль за дотриманням підпорядкованими працівниками положень Присяги, службової та трудової дисципліни, проводити профілактично-виховну роботу, принципово і своєчасно реагувати на випадки порушень ними закону та Присяги, неналежного виконання службових обов'язків, негідної поведінки чи скоєння вчинку.
У разі порушення прокурорсько-слідчими працівниками Присяги, вчинення ними корупційних дій, інших ганебних вчинків, принципово вирішувати питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, аж до звільнення з органів прокуратури, у тому числі з позбавленням класного чину, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 462 Закону України “Про прокуратуру”. Невідкладно інформувати управління внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України про причини та підстави застосування до осіб, які скоїли інші ганебні вчинки, заходів впливу, не пов'язаних із звільненням.
Аналіз вищенаведених норм дає можливість суду зробити висновок, що діючим законодавствомУкраїни чітко та детально врегульовано порядок, строки проведення перевірок і розслідувань стосовно працівників прокуратури, повноваження та обсяг обов’язків осіб та відділів, які проводять перевірку або службове розслідування, та у разі встановлення порушення прокурорсько-слідчими працівниками Присяги, вчинення ними корупційних дій, інших ганебних вчинків, право вирішувати питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.
Проте суд наголошує, що обґрунтованість притягнення особи до дисциплінарної відповідальності не може ототожнюватися з формальним дотримання процедури, оскільки частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Дослідженні у судовому засіданні докази підтверджують законність та обґрунтованість застосування до ОСОБА_1 дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади за вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, старшого слідчого прокуратури м. Євпаторії АР Крим молодшого радника юстиції ОСОБА_1, про що заступником Генерального прокурора України - прокурором Автономної Республіки Крим видано наказ № 355-к від 11.03.2011 року “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності”.
Досліджені судом матеріали справи та пояснення сторін також надають суду можливість зробити висновок що дії працівників Прокуратури АРК при проведенні перевірки за заявою гр. ОСОБА_4, прийнятті рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення відповідають принципам, встановленим частиною 3 статті 2 КАС України.
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування Наказу заступника Генерального прокурора України - Прокурора Автономної Республіки Крим № 355-к від 11.03.2011р. “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності”; про поновлення позивача на посаді старшого слідчого прокуратури м. Євпаторія з 12.03.2011року; про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.
В судовому засіданні, що відбулося 23.06.2011 року проголошені вступна та резолютивна частини.
Постанова у повному обсязі виготовлена у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159,160, 163 КАС України
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
З оигіналом згідно
Суддя Кащеєва Г.Ю.