Справа № 457/1192/24

провадження №2/457/71/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі:

головуючого судді Грицьківа В.Т.,

за участю секретаря судового засідання Ринди О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Трускавці в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

В С Т А Н О В И В:

03.07.2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Заочним рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 01.08.2024 позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРПВ» суму заборгованості: за кредитним договором № 6318261 в розмірі 39 000,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 28 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 1000,00 грн - заборгованість за комісією; за кредитним договором № 100622889 в розмірі 18 507,50 грн., з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 13507,50 грн. - сума заборгованості за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» 3028,00 грн судового збору.

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 19.12.2025 заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сащука М.М. про перегляд заочного рішення суду - задоволено. Заочне рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 01.08.2024 року по справі № 457/1192/24 за позовом ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - скасовано. Судове засідання у справі № 457/1192/24 за позовом ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами призначено на 21.01.2025 на 12.00 год.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 30.04.2023 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір №6318261. Крім того 18.04.2023 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір №100622889. 26.12.2023 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено договір факторингу №26122023, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №26122023 від 26.12.2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 39000 грн. за кредитним договором №6318261, з яких: 10000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 28000 грн - сума заборгованості за відсотками, 1000 грн - заборгованість за комісією. Крім того ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №100622889, в сумі 18507,50 грн, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13507,00 грн - сума заборгованості за відсотками. За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованість за кредитним договором №6318261 у розмірі 39000,00 грн та заборгованість за кредитним договором №100622889 у розмірі 18507,50 грн, а також судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Сащук М.М., подав відзив на позов, в якому позову не визнав, просив відмовити в його задоволенні в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами, оскільки відповідач ОСОБА_1 мобілізований 11.10.2022 і на нього поширюється дія закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Також просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн та 605,6 грн судового збору.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Кудіна А.В. подала суду відповідь на відзив, в якому підтримала позовні вимоги, просить їх задовольнити та відмовити відповідачу в задоволенні вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони не відповідають критерію реальності та розумності і не підтверджені належними доказами.

Згідно ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 18.04.2023 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір №100622889.

Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 кредитного договору, порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника.

Відповідно до п.2.1. кредитного договору, кредитні кошти надаються TOB «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Згідно з п.1.1. кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Мілоан» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2. кредитного договору, за реквізитами, зазначеними у п.2.1. Кредитного договору.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, шо він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору. Відповідач також підтверджує, що умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Крім того, 30.04.2023 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір №6318261.

Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 кредитного договору, порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника.

Відповідно до п.2.1. кредитного договору, кредитні кошти надаються TOB «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Згідно з п.1.1. кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Мілоан» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2. кредитного договору, за реквізитами, зазначеними у п.2.1. кредитного договору.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, шо він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору. Відповідач також підтверджує, що умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

26.12.2023 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено Договір факторингу № 26122023, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно з п. 1.2 договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №26122023 від 26.12.2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 39000 грн., з яких: 10000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 28000 грн - сума заборгованості за відсотками, 1000 грн - заборгованість за комісією, згідно договору №6318261 від 30.04.2023 та права грошової вимоги до відповідача в сумі 18507,50 грн., з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13507,50 грн - сума заборгованості за відсотками, згідно договору №100622889 від 18.04.2023 .

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 мобілізований до ЗС України 11.10.22 року, а з 12.11.22 і по даний час перебуває на військовій службі, що підтверджується копією військового квитка, копією відпускного квитка № 73/1/1816 від 01.10.2024 і довідкою № 110 від 03.03.2024, а також довідкою № 1068 від 20.12.2024, копії яких знаходяться в матеріалах справи та згідно яких ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобовязаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеном у ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Застосування наведеної норми Закону обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16.11.2016 року № 6-1746цс16.

Згідно з ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобовязується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобовязується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1ст. 1077 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як вбачається з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, розрахунками заборгованості підтверджується, що відповідач порушив графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. За змістом ч.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед банками, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Тому звідповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за основною сумою боргу за кредитним договором №6318261 від 30.04.2023 в розмірі 10000,00 грн та заборгованість за основною сумою боргу за кредитним договором №100622889 від 18.04.2023 в розмірі 5000,00 грн.

Що стосується розподілу судових витрат, то згідно із статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом встановлено, що позивач при подачі позову сплатив судовий збір в розмірі 3028,00грн.

Відповідач при подачі заяви про скасування заочного рішення сплатив 605,60 грн судового збору. Крім того представник відповідача просить стягнути з позивача 4500,00 грн судових витрат, сплачених за надання професійної правничої допомоги.

На підтвердження понесених ним витрат за надання правничої допомоги представник відповідача надав: договір про надання правничої допомоги № 121 від 02.12.2024, розрахунок вартості надання правничої допомоги, акт приймання-передачі оплати правничої допомоги.

Відповідачу надано професійну правничу допомогу адвокатом на суму 4500,00 грн, що стверджується розрахунком вартості надання правничої допомоги та актом приймання-передачі оплати правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Верховний Суд у Постанові від 12 лютого 2020 року у справі N° 648/1102/19 сформував наступний висновок: "...витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України)...».

Отже, судом встановлено та належними доказами підтверджено, що сума судових витрат, понесених відповідачем за надання йому професійної правничої допомоги складає 4500, 00 грн.

Суд дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правову допомогу, враховуючи усі обставини спірних правовідносин у сукупності, а також часткове задоволення позову, приходить до висновку, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є обгрунтованою, підтвердженою належними доказами, а тому підлягає до часткового задоволення в частині задоволених позовних вимог - 3300,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 787,28 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з позивача на користь відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 448,14 грн.

Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Тому остаточно з позивача необхідно стягнути на користь відповідача 2960,86 грн судових витрат.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» суму заборгованості за основною сумою боргу за кредитним договором № 6318261 в розмірі 10000,00 грн; суму заборгованості за основною сумою боргу за кредитним договором № 100622889 в розмірі 5000,00 грн.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» на користь ОСОБА_1 2960,86 грн судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», м.Київ, вул.С.Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: В. Т. Грицьків