Справа № 131/526/24

Провадження № 22-ц/801/183/2025

Провадження № 22-ц/801/184/2025

Категорія: 101

Головуючий у суді 1-ї інстанції Коваль А. М.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 рокуСправа № 131/526/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),

суддів Копаничук С. Г., Медвецького С. К.,

за участю секретаря судового засідання Кобенди Ю. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 131/526/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 22.10.2024, ухвалене у складі судді Коваля А. М. в приміщенні суду в м. Іллінці, повний текст рішення складено 31.10.2024, та додаткове рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 1.11.2024, ухвалене у складі судді Коваля А. М. в приміщенні суду в м. Іллінці, -

в с т а н о в и в :

3.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні, в якому, посилаючись на положення статей 293, 315, 316, 318 ЦПК України, просила :

- встановити юридичний факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 4.02.2021 до 21.02.2024;

- встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу населеного пункту Мемрик Донецької області;

- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн /т. 1 а. с. 1-7/.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.08.2007. Під час шлюбу у них народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Рішенням Іллінецького районного суду від 4.02.2021 по справі № 131/25/21 шлюб між ними розірвано.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 продовжували проживати як одна сім`я не реєструючи повторно шлюб. У період спільного проживання з 2021 до 2024 вони вели спільне господарство, проживали у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належав її матері та який було подаровано матір`ю позивачці 17.05.2023.

ОСОБА_3 був учасником бойових дій і проходив службу у Збройних Силах України, що надавало йому пільги на оплату комунальних послуг для домогосподарства за вказаною адресою. Всі витрати на утримання сім`ї, оплату комунальних послуг, лікування та придбання необхідних речей для дітей здійснювались за рахунок коштів, які ОСОБА_3 регулярно перераховував на її банківську карту.

22.02.2024 позивач отримала повідомлення про загибель ОСОБА_3 , який героїчно загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в бою поблизу населеного пункту Мемрик Донецької області. Поховання ОСОБА_3 проводила позивач, яке відбулося 23.02.2024.

ОСОБА_1 протягом всього часу їхнього спільного проживання з ОСОБА_3 , та діти повністю залежали від його фінансової підтримки, оскільки кошти, які перераховував ОСОБА_3 були основним джерелом їхнього існування. Встановлення юридичних фактів спільного проживання та перебування на утриманні є необхідними для того, щоб позивач могла, по-перше, реалізувати свої права на спадкове майно, та, по-друге, користуватись пільгами, передбаченими законодавством для членів сімей загиблих військовослужбовців.

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 22.10.2024 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 грн 20 коп сплаченого нею судового збору.

Додатковим рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 1.11.2024 резолютивну частину рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 22.10.2024 доповнено наступним: «Встановлено юридичний факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 4.02.2021 до 21.02.2024. Встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу (вх. № 5171 від 21.11.2024), в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить : рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог; стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1817 грн.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позовні вимоги є недоведеними. Судом першої інстанції не надано оцінку інформації, яка міститься у рішенні Іллінецького районного суду Вінницької області від 4.02.2021 про розірвання шлюбу Пшеничних; судовому наказу Іллінецького районного суду Вінницької області від 21.02.2023 по справі № 131/163/23 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частки від заробітку ОСОБА_3 ; копії заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу, яка міститься усправі № 131/163/23, у якій ОСОБА_1 зазначила, що вона не проживає разом з ОСОБА_3 , їхня сім`я практично розпалась». Дана інформація, викладена у зазначених документах, на думку апелянта , спростовує доводи позивачки про спільне проживання однією сім?єю її та ОСОБА_3 . Крім того, ОСОБА_3 з лютого 2021 року по лютий 2024 року не був зареєстрований за місцем проживання ОСОБА_1 та не проживав однією сім`єю з нею по АДРЕСА_1 . Під час перебування у відпустці в жовтні 2022 року ОСОБА_3 проживав в найманій квартирі, що належить ОСОБА_6 в м. Іллінці, а під час перебування у відпустках на протязі 2023 року він постійно проживав у власній квартирі в с. Сорока Вінницького району, яку придбав за власні кошти.

16.12.2024 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 12317), який подано засобами поштового зв`язку 12.12.2024, ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 за життя сам вказував адресу свого проживання по АДРЕСА_1 (декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0001-4Х05М3А0 від 3.11.2021 /т. 1 а. с. 55/, заява ОСОБА_3 про внесення його до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають пільги від 19.12.2023 /т. 1 а. с. 45/), а також факт його спільного проживання з позивачем підтверджується іншими доказами (довідка військової частини НОМЕР_1 № 5622 від 11.12.2021 дружиною ОСОБА_3 зазначена ОСОБА_1 /т. 1 а. с. 44/; акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 19.12.2023 /т. 1 а. с. 23/; акт обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 , /т. 1 а. с. 56/; показами свідків).

У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції заперечили проти апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення та додаткове рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

12.08.2007 ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 4.02.2021 по справі № 131/25/21, яке набрало законної сили 7.03.2021, шлюб між ними розірвано /т.1 а. с. 62/.

Під час шлюбу у сторін народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 17.12.2020 /т. 1 а. с. 58/; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 від 5.09.2013 /т. 1 а. с. 57/.

Відповідно до копії постанови старшим державним виконавцем Іллінецького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Іллінецький ВДВС у Вінницькій області ЦМУ МЮ (м. Київ)) Огіренко Т. М. від 7.03.2023 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 про примусове виконання судового наказу № 131/163/23 від 21.02.2023 про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 8.02.2023 і до досягнення старшою дитиною повноліття /т. 1 а. с. 104/.

На аркуші справи 129 тома першого знаходиться відповідь Іллінецького ВДВС у Вінницькій області ЦМУ МЮ (м. Київ) від 10.05.2024 № 6782 про розмір стягнутих з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліментів по виконавчому провадженню № НОМЕР_5.

З 23.04.2014 по 6.04.2023 ОСОБА_3 був зареєстрований в житловому будинку АДРЕСА_2 , тобто по місцю проживання його брата ОСОБА_3 /т. 1 а. с. 101, 126, 134/.

29.03.2023 ОСОБА_3 придбав квартиру АДРЕСА_3 , а з 6.04.2023 ОСОБА_3 зареєстрував місце проживання у квартирі АДРЕСА_3 /т. 1 а. с. 100, 132, 133/.

На аркуші справи 140-144 тома першого знаходяться витяги з наказів про відпустку ОСОБА_3 , згідно яких він вибував у відпустку з 4.10.2022 по 13.10.2022 у м. Іллінці, з 10.05.2023 по 21.05.2023 у с. Сорока Вінницького району Вінницької області, з 16.08.2023 по 27.08.2023 у с. Сорока Вінницького району Вінницької області, з 16.12.2023 по ІНФОРМАЦІЯ_6 у с. Сорока Вінницького району Вінницької області.

На аркуші справи 127 тома першого міститься довідка № 192 Центру надання адміністративних послуг Іллінецької міської ради від 7.02.2023, згідно якої за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .

З 17.05.2023 ОСОБА_1 на праві власності належить будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 /т. 1 а. с. 48-52/.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 №5622 від 11.12.2021 дружиною ОСОБА_3 зазначена ОСОБА_1 /т. 1 а. с. 44/.

Згідно декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0001-4Х05М3А0 від 3.11.2021 Пшеничним вказано його адресу проживання АДРЕСА_1 , а довіреною особою - ОСОБА_1 /т. 1 а. с. 55/.

Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов проживання від 19.12.2023 ОСОБА_3 дійсно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , до осіб, які фактично проживали в житлі належали: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 як дружина, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 як доньки /т. 1 а. с. 23/. Цей факт підтверджується також актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 26.02.2024 /т. 1 а. с. 56/.

ОСОБА_3 був учасником бойових дій і на підставі цього звертався до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про внесення його до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають пільги від 19.12.2023, вказав своє фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 /т. 1 а. с. 45/.

Згідно виписки з АТ КБ «Приватбанк» від 4.03.2024 ОСОБА_1 в період з 27.01.2022 до 8.02.2024 отримувала від ОСОБА_3 певні суми коштів. /т. 1 а. с. 8-34/.

На аркуші справи 131, 135 тома першого знаходиться довідка ІНФОРМАЦІЯ_7 від 3.05.2024 № 1/1574, в якій зазначено, що ОСОБА_3 проходив військову службу за контрактом у в/ч НОМЕР_1 із 23.09.2020 та загинув під час виконання обов`язків військової служби 21.02.2024 /т. 1 а. с. 38-39/.

22.02.2024 позивач отримала сповіщення № 668 про те, що її чоловік головний сержант роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 штаб-сержант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинув в районі населеного пункту Мемрик. Донецької області 21.02.2024 /т. 1 а. с. 61/. Факт смерті підтверджується також свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 від 22.02.2024 /т. 1 а. с. 60/.

У довідці про проведення поховання № 232 від 26.02.2024, яка видана Управлінням економічного розвитку та інвестицій Іллінецької міської ради Вінницької області зазначено, що ОСОБА_1 , проводила поховання свого колишнього чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і був похований 23.02.2024 на центральному кладовищі м. Іллінці Вінницького району, Вінницької області /т. 1 а. с. 46/.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено, що між нею та ОСОБА_3 мали місце усталені відносини, що притаманні подружжю у розумінні статті 74 СК України, тому підлягає задоволенню позовна вимога щодо встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 4.02.2021 до 21.02.2024.

Суд також виходив з того, що доведеним є також факт того, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу населеного пункту Мемрик Донецької області.

Висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог зроблено за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне.

При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки (постанова ВС від 11.01.2023 по справі № 488/1890/19).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).

У постанові ВП ВС від 18.01.2024 у cправі № 560/17953/21 зазначено про те, що справи про встановлення факту проживання однією сім?єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень.

Велика Палата ВС звернула увагу, що існує два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

У разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню в позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Справи про встановлення юридичних фактів у судовому порядку вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України. Зокрема, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Отже, судом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції відповідно до ст. 19 ЦПК України та п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України.

В позові ОСОБА_1 зазначала, що встановлення юридичних фактів спільного проживання та перебування на утриманні є необхідними для того, щоб, по-перше, заявниця могла реалізувати свої права на спадкове майно, та, по-друге, користуватись пільгами, передбаченими законодавством для членів сімей загиблих військовослужбовців.

(1)Щодо встановлення юридичного факту спільного проживання без реєстрації шлюбу з метою реалізації позивачем права на спадкове майно.

Позивач зазначає, що в разі встановлення зазначеного факту, а також відмови спадкоємців першої черги від прийняття спадщини , вона буде спадкоємцем за законом першої черги відповідно до статті 1261 ЦК України, як той з подружжя, який пережив померлого.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Згідно з статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У справі встановлено, що рішенням Іллінецького районного суду від 4.02.2021 по справі № 131/25/21, яке набрало законної сили 7.03.2021, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

У позові позивач просить встановити факт її проживання з ОСОБА_3 з 4.02.2021 до 21.02.2024, тобто менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

У справах цієї категорії належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Позивачем не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач (мати ОСОБА_3 ), як спадкоємець за законом першої черги, прийняла спадщину після смерті сина ОСОБА_3 , тоді як позов пред`явлено 3.04.2024, тобто ще до закінчення встановленого шестимісячного строку, встановленого частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також суду не надано доказів відмови спадкоємців першої черги від прийняття спадщини та відсутності спадкоємців інших черг.

З огляду на зазначене, вимоги про встановлення юридичного факту спільного проживання без реєстрації шлюбу з метою реалізації позивачем права на спадкове майно є безпідставними, оскільки встановлення даного факту, за даних обставин ( відсутності доказів, наявності спадкоємців першої черги) не матиме значення для охорони прав, свобод та інтересів позивачки та не створить умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав.

(2)Щодо встановлення юридичного факту з метою користування позивачем пільгами, передбаченими законодавством для членів сімей загиблих військовослужбовців.

Правовідносини щодо можливості в подальшому позивачкою отримати одноразову грошову допомогу не є спадковими. Крім того, статтею 315 ЦПК України визначено можливість встановлення судом факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Вказана норма не містить вимог тривалості відносин між чоловіком та жінкою для встановлення такого факту (постанова ВС від 2.10.2024 по справі № 463/5823/22).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 14 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає перелік пільг, які надаються військовослужбовцю та членам його сім`ї.

Відповідно п.13 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі яких встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 28.05.1993 року № 379 «Про посвідчення членів сім`ї військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» визначений перелік документів, який подається членом сім`ї військовослужбовця для отримання посвідчення та підтвердження статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішення суду про встановлення факту спільного проживання та перебуванні на утриманні, у даному переліку не міститься, а тому не матиме значення для охорони прав та інтересів позивачки та не підтвердить наявності у неї неоспорюваного права на відповідні пільги.

Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно ч. 2 ст. 21 СК України проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

У свою чергу, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3.06.1999 № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці (постанова ВС від 25.12.2024 у справі № 501/4442/21).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 362/3705/20).

Позивач на підтвердження позовної вимоги зазначила, що факт її спільного проживання без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 підтверджується наступними доказами:

- декларацією ОСОБА_3 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0001-4Х05М3А0 від 3.11.2021, в якій зазначено ОСОБА_3 його адресу проживання АДРЕСА_1 , а довіреною особою - ОСОБА_1 /т. 1 а. с. 55/.

- довідкою військової частини НОМЕР_1 № 5622 від 11.12.2021, згідно якої дружиною ОСОБА_3 зазначена ОСОБА_1 /т. 1 а. с. 44/;

- актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 19.12.2023, згідно якого ОСОБА_3 дійсно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , до осіб, які фактично проживали в житлі належали: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 як дружина, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 як доньки /т. 1 а. с. 53-54/ (не містить періоду .

- заява ОСОБА_3 до ГУ ПФУ у Вінницькій області про внесення відомостей до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають пільги від 19.12.2023, де вказано фактичне місце проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 /т. 1 а. с. 45/;

- актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 26.02.2024, в якому зазначено, що ОСОБА_3 фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 /т. 1 а. с. 56/.

- випискою з АТ КБ «Приватбанк» від 4.03.2024, згідно якої ОСОБА_1 систематично в період з 27.01.2022 до 8.02.2024 отримувала від ОСОБА_3 значні суми кошті, в тому числі після початку стягнення аліментів на утримання дітей /т. 1 а. с. 8-34/;

- копією заявою побратима ОСОБА_11 від 23.02.2024 /т. 1 а. с. 47/;

- спільними фото /т. 1 а. с. 63-86/ та відео з відпочинку та родинних свят ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та їх дітей /т. 1 а. с. 2/;

- показами свідків ОСОБА_3 (рідного брата ОСОБА_3 ); ОСОБА_12 (сусідки за адресою АДРЕСА_1 ); ОСОБА_13 (сусідки за адресою АДРЕСА_4 ); ОСОБА_14 (сусідки за адресою АДРЕСА_5 ) /т. 2 а. с. 2-4/.

Суд першої інстанції, помилившись в оцінці наданих сторонами докази, дійшов невірних висновків про доведеність позивачем факту спільного проживання без реєстрації шлюбу з 4.02.2021 до 21.02.2024.

Так, поза увагою суду залишились наступні обставини:

Встановивши факт спільного проживання без реєстрації шлюбу з 04.02.2021 року, суд першої інстанції не врахував, що рішення суду про розірвання шлюбу між подружжям Пшеничних набуло законної сили 09.03.2021 року, а тому встановлення такого факту у період з 04.02.2021 року по 09.03.2021 року є неможливим, оскільки у цей період особи перебували у зареєстрованому шлюбі.

/т. 1 а. с. 62/

Судом не надана оцінка інформації, що міститься у заяві ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів, у якій вона особисто зазначала, що не проживає з ОСОБА_3 . Заява подана до суду 08.02.2023 року.

/т. 1 а. с. 124/

Також, районним судом при дослідженні витягів з наказів від 3.10.2022 № 268, від 9.05.2023 № 129, від 15.08.2023 № 227, від 15.12.2023 № 351 про відпустку ОСОБА_3 за інформацією у яких, він вибував у відпустку з 4.10.2022 по 13.10.2022 у м. Іллінці, з 10.05.2023 по 21.05.2023 у с. Сорока Вінницького району Вінницької області, з 16.08.2023 по ІНФОРМАЦІЯ_8 у с. Сорока Вінницького району Вінницької області, з 16.12.2023 по ІНФОРМАЦІЯ_6 у с. Сорока Вінницького району Вінницької області, не були враховані положення Законів України «Про відпустку», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указ Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України» від 10.12.2008 року № 1153, Наказ МОУ від 06.08.2024 року № 531 «Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі МОУ» відповідно до яких, в особливий період у рапорті про відпустку військовослужбовець зазначає адресу, за якою буде проводитися відпустка, та контактний номер телефону для оповіщення. Таким чином, доводи позивачки, що зазначення у трьох рапортах ОСОБА_3 адреси с. Сорока є лише вказівкою на його місце реєстрації, колегія суддів вважає безпідставним, з огляду на надання ОСОБА_3 відпустки, як військовослужбовцю саме в період введення в країні воєнного стану.

Дана інформація також підтверджується довідкою виконавчого комітету Іллінецької міської ради Вінницької області від 2.05.2024, згідно якої ОСОБА_3 на період бойової відпустки дійсно проживав за адресою по АДРЕСА_6 , а також постановою старшого державного виконавця Іллінецького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огіренко Т. М. від 7.03.2023 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_5 за заявою ОСОБА_1 про примусове виконання судового наказу № 131/163/23 від 21.02.2023, де адресою боржника ОСОБА_3 зазначено саме АДРЕСА_2 .

/т.1 а. с. 104, 132, 141-146/.

Суд також не вказав підстав з яких не приймає до уваги покази допитаних у суді свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які повідомили, що ОСОБА_3 відвідував своїх дітей, які проживали спільно з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 та сплачує кошти на утримання дітей.

З огляду на зазначені вище докази, твердження позивача про те, що після розірвання шлюбу вона з ОСОБА_3 продовжувала проживати однією сім`єю, вести спільне господарство без реєстрації шлюбу у будинку за адресою АДРЕСА_1 , колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що суперечать наявним у справі доказам. Надані позивачем докази є суперечливими та не підтверджують факт спільного проживання позивача та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу.

Оцінюючи надані позивачем докази, колегія суддів зазначає наступне.

Довідка військової частини НОМЕР_1 № 5622 від 11.12.2021, згідно якої дружиною ОСОБА_3 зазначена ОСОБА_1 /т. 1 а. с. 44/, колегія суддів вважає неналежним доказам на підтвердження факту спільного проживання, оскільки довідка видана без врахування рішення суду від 4.02.2021 по справі № 131/25/21 про розірвання шлюбу, не підтверджує факт спільного проживання та введення спільного побуту, наявності взаємних прав та обов`язків між позивачем та ОСОБА_3 ..

Декларація ОСОБА_3 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0001-4Х05М3А0 від 3.11.2021, в якій вказано його адресу проживання АДРЕСА_1 , а довіреною особою - ОСОБА_1 /т. 1 а. с. 55/, заява ОСОБА_3 до ГУ ПФУ у Вінницькій області про внесення відомостей до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають пільги від 19.12.2023, де вказано своє фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 /т. 1 а. с. 45/, колегія суддів також не вважає належними доказами на підтвердження факту проживання ОСОБА_3 спільно з позивачем, як чоловіка та жінки, оскільки даний документ не є юридичним документом, а є документом, який підтверджує, що пацієнт хоче обслуговуватися саме у цього лікаря ./т. 1 а. с. 132/

Колегія суддів не приймає до уваги акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 19.12.2023 /т. 1 а. с. 23, 53-54/ та акт обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 26.02.2024 /т. 1 а. с. 56/, оскільки вважає дані докази недостатніми, враховуючи відсутність доказів на підтвердження факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ..

Сам собою факт періодичного спільного відпочинку не є достатньою підставою для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 522/25049/16-ц, від 11.12.2019 у справі № 712/14547/16-ц, від 24.01.2020 у справі № 490/10757/16-ц).

Сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанова Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 490/4949/17);

Щодо стосується показів свідків ( ОСОБА_3 (рідного брата ОСОБА_3 ); ОСОБА_12 (сусідки за адресою АДРЕСА_1 ); ОСОБА_13 (сусідки за адресою АДРЕСА_4 ); ОСОБА_14 (сусідки за адресою АДРЕСА_5 ), копії заяви побратима ОСОБА_3 - ОСОБА_11 від 23.02.2024 /т. 1 а. с. 47/, спільних фото /т. 1 а. с. 63-86/ та відео з відпочинку та родинних свят ОСОБА_1 та ОСОБА_3 /т. 1 а. с. 2/, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені докази також не підтверджують факт спільного проживання позивача та ОСОБА_3 , так як показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 466/3769/16).

Підтримання стосунків між жінкою та чоловіком після розірвання шлюбу не має характеру сімейних відносин, а отже, не може бути підставою для виникнення права на спадкування за законом (постанова Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 761/24118/18).

Спільна присутність на святах та пересилання коштів не можуть свідчити про те, що між сторонами склались усталені відносини, які притаманні подружжю (постанова Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 588/350/15).

Наявність лише документів, пов`язаних зі смертю та захороненням спадкодавця, не є доказом перебування з ним у фактичних шлюбних відносинах (постанова Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 202/5003/16-ц).

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу є необґрунтованим.

Щодо позовної вимоги про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу населеного пункту Мемрик Донецької області, апеляційний суд зазначає наступне.

В позові ОСОБА_1 не зазначає протягом якого саме періоду вона просить встановити факт її перебування на утриманні ОСОБА_3 ..

Суд першої інстанції, не з`ясувавши фактичні обставини справи, дійшов висновку про доведеність цієї позовної вимоги також зазначивши в рішенні суду про встановлення факту перебування позивача на утриманні ОСОБА_3 , без зазначення періоду такого утримання.

Вінницький апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про задоволення зазначеної позовної вимоги.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

Згідно із статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).

Позивачем не надано суду доказів, що вона є членом сім`ї ОСОБА_3 та про відсутність у неї інших джерел доходів, та що ОСОБА_3 виконував обов`язок щодо її утримання.

Позивач на підтвердження отримання нею допомоги від ОСОБА_3 послалась на виписку з АТ КБ «Приватбанк» від 4.03.2024, згідно якої ОСОБА_1 в період з 27.01.2022 до 8.02.2024 отримувала від ОСОБА_3 суми коштів, в тому числі після початку стягнення аліментів на утримання дітей /т. 1 а. с. 8-34/.

Колегія суддів, оцінюючи наданий документ не вважає його достатнім та належним доказом на підтвердження факту утримання позивачки ОСОБА_3 , оскільки даний доказ не містить інформації щодо предмету доказування та не доводить, що та незначна частина коштів, які ОСОБА_3 перераховував на банківську картку позивачки була єдиним її джерелом засобів для існування, а не сплатою ОСОБА_3 аліментів/коштів на утримання дітей. Дана виписка також містить інформацію про зарахування переказів на банківську картку позивачки від інших невстановлених відправників.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що зазначена позовна вимога також є недоведеною позивачем, а тому суд першої інстанції зробив помилковий висновок про її задоволення, обґрунтувавши свої висновки на припущеннях, що заборонено частиною шостою статті 81 ЦПК України.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Ураховуючи те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1816,80 грн.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 22.10.2024 та додаткове рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 1.11.2024 у даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: С. Г. Копаничук

С. К. Медвецький

Повний текст постанови складено 27.01.2025