Справа № 163/2696/24

Провадження № 2-а/163/8/25

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Павлуся О.С.

за участі секретаря Семенюк К.М.,

представника позивача Рудика В.Р. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача Федчишиної С.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві представник позивача ОСОБА_1 адвокат Рудик В.Р. просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача в справі про порушення митних правил від 30.10.2024 № 0415/2-500/24.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтував тим, що транспортний засіб, на якому позивач в`їхав в Україну, на праві власності йому не належить, він його використовував у власних цілях, не пов`язаних з господарською діяльністю власника. Маючи друзів в Україні, позивач вирішив надати благодійну гуманітарну допомогу та ввіз гуманітарний вантаж, доставивши його за місцем призначення благодійній організації. На митниці позивачу не повідомили, що автомобіль зареєстрований як такий, що ввезений в режимі тимчасового ввезення терміном до 20 днів. Перебуваючи на території України автомобіль вийшов з ладу, а його власник заперечував проти повернення позивача на несправному автомобілі, тому останній був змушений очікувати завершення ремонту автомобіля. Коли автомобіль було відремонтовано, ОСОБА_2 приїхав в Україну, забрав авто і поїхав до Німеччини, однак на митному посту «Устилуг» працівники митниці повідомили про факт порушення митних правил, проти чого позивач заперечував. Працівники митниці погодились, що 20-денний строк перебування авто в Україні визначено помилково та змінили цей строк на більший. Відповідні відомості збережено у відповідній електронній обліковій системі. Проте, під час подальшого проходження митного контролю, на митний пост зателефонували працівники Волинської митниці та вказали на необхідність повернення до облікової системи 20-денного терміну в`їзду до України та повідомили про необхідність складання протоколу.

Складання протоколу та винесення відповідачем оскаржуваної постанови вважає незаконним, оскільки для перебування на території України понад 20 діб позивач добросовісно покликався на застосування щодо нього ч.1 ст.380 МК України, яка дозволяє тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування строком до одного року. При винесенні оскаржуваної постанови відповідач не з`ясував того, чи мав позивач умисел на порушення строку перебування транспортного засобу на митній території України, чи правомірно визначено режим ввезення терміном до 20 днів, а не до 1 року, чи є обставини, які пом`якшують та/або обтяжують відповідальність та чи є підстави для звільнення від відповідальності. Позивач вважає, що у його діях відсутній склад правопорушення, так як він не є власником автомобіля, тому не міг вільно, всупереч волі власника, розпоряджатись таким транспортним засобом та вивезти його за межі України у встановлені строки. Крім цього, митним органом не враховано, що суб`єктом відповідальності може бути власник транспортного засобу і, як наслідок, позивача помилково визначено таким суб`єктом.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву, у якому заперечила проти заявлених позовних вимог. Зазначила, що наведене у позові обґрунтування спростовується власне наданими самим позивачем письмовими поясненнями про не вивезення автомобіля вчасно, у зв`язку із його переобладнанням. Жодних тверджень щодо поломки та ремонту автомобіля ці пояснення не містять. Вважає, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, а посадова особа митниці при її винесенні діяла у межах та у спосіб, визначений законом.

Позивач на розгляд справи в суд не прибув, свої права та інтереси доручив представляти адвокату Рудику В.Р.

Адвокат Рудик В.Р., приймаючи участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, позов підтримав. Вказав, що 20-денний строк ввезення автомобіля позивачу визначено безпідставно, наявні в справі про порушення митних правил пояснення позивача вочевидь є надиктованими, автомобіль був не на ходу, а тому польська митниця його б не пропустила.

Представник відповідача Федчишина С.Ф. в судовому засіданні висловила доводи безпідставності позову з наведених у відзиві мотивів. Зазначила, що відображення автомобіля в режимі тимчасового ввезення за комерційним призначенням у даному випадку відповідає митному законодавству та міжнародній Конвенції. Крім цього, сам факт поломки автомобіля не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності в розумінні законодавчо прийнятого Порядку.

Аналізом доказів по справі суд встановив такі фактичні обставини.

08 жовтня 2024 року інспектор Волинської митниці щодо громадянина Республіки Румунія ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) склав протокол про порушення митних правил № 0415/20500/24 за ознаками ч.5 ст.481 МК України.

У протоколі зазначено, що 04.10.2024 о 21:42 год в зону митного контролю митного поста "Устилуг" Волинської митниці в напрямку виїзд з України по смузі руху «зелений коридор» заїхав в якості водія автомобіля марки «MERCEDES-BENS VITO», p.н. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , громадянин Румунії ОСОБА_2 .

Під час здійснення митних формальностей було проведено аналітично-перевірочні заходи з використанням баз даних, а саме АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, та встановлено, що транспортний засіб комерційного призначення «MERCEDES-BENS VITO», p.н. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , ввезений на митну територію України 17.08.2024 о 19:57 год через пункт пропуску «Угринів-Долгобичув» митного поста «Угринів» Львівської митниці в режимі тимчасового ввезення терміном до 20 днів громадянином Румунії ОСОБА_2 .

Термін тимчасового ввезення вищевказаного автомобіля з митної території України закінчився 06.09.2024.

У письмових поясненнях ОСОБА_2 зазначив, що транспортний засіб «MERCEDES-BENS VITO», кузов № НОМЕР_2 ввіз в Україну для переобладнання, вказавши перелік робіт, які були зроблені: фарбування, врізання вікон, утеплення, додаткове спальне місце для водія і пасажира. Переобладнання здійснювалось ФОП ОСОБА_6 в місті Бердичів.

В акті проведення огляду UA205110/2024/000648 від 05.10.2024 задокументовано, що під час проведення повного митного огляду транспортного засобу «MERCEDES-BENS VITO», p.н. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 встановлено, що було здійснено дії щодо заміни стану транспортного засобу, а саме врізані віконні отвори, вставлені вікна, здійснено переобладнання салону та змінено лакофарбове покриття.

За викладених обставин дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.5 ст.481 МК України як перевищення встановленого строку тимчасового ввезення транспортного засобу комерційного призначення «MERCEDES-BENS VITO», p.н. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , на митну територію України на строк більше ніж на двадцять діб, але не більше ніж на тридцять діб.

30 жовтня 2024 року т.в.о. заступника начальника - начальника управління боротьби з контрабандою та порушення митних правил Волинської митниці Сьомін П.А. розглянув справу за складеним протоколом № 0415/20500/24 та виніс постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.481 МК України, та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85000,00 грн штрафу.

Частина 5 статті 481 МК України передбачає відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на двадцять діб, але не більше ніж на тридцять діб.

Згідно із ст.489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються:

1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів;

2) поясненнями свідків;

3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності;

4) висновком експерта;

5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Звертаючись до суду із цим позовом, представник позивача вважає безпідставним застосування режиму тимчасового ввезення автомобіля на 20 днів, оскільки автомобіль ввезений позивачем для особистого користування, та, окрім цього, позивач не є суб`єктом відповідальності за порушення митних правил, оскільки не є власником автомобіля.

Такі доводи представника позивача є його власним трактуванням обставин справи, яке не узгоджується із нормами чинного законодавства та дослідженими в справі доказами.

З матеріалів справи встановлено та це підтверджується змістом позовної заяви, що 17 серпня 2024 року автомобілем «MERCEDES-BENS VITO», p.н. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , позивач ввіз на митну територію України гуманітарну допомогу а адресу благодійної організації «Благодійний фонд «Подаруй своє добро» (м.Бердичів).

У пункті 59 статті 4 МК України визначено, що транспортні засоби комерційного призначення - будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.

У Додатку С «Додаток щодо транспортних засобів» Конвенції «Про тимчасове ввезення», яка для України набула чинності 22.09.2004, наведенні наступні поняття:

a) "транспортні засоби" означає: будь-яке судно (у тому числі ліхтери, баржі та шаланди, навіть якщо вони перевозяться на борту судна, і судна на підводних крилах), апарати на повітряній подушці, літальні апарати, наземні транспортні засоби (у тому числі велосипеди з двигунами, причепи, напівпричепи і поєднання транспортних засобів) і рухомий склад залізничного транспорту; а також їхні звичайні запасні частини, додаткові пристосування та обладнання, які перевозяться на борту транспортних засобів (включаючи спеціальне обладнання, що використовується для завантаження, розвантаження, обробки та захисту вантажів);

b) "комерційне використання" означає: платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.

З огляду на такі міжнародні та законодавчі положення України пропуск на територію України автомобіля «MERCEDES-BENS VITO», p.н. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , який перевозив гуманітарну допомогу, у режимі тимчасового ввезення до 20 днів як транспортний засіб комерційного призначення є правильним і підставним.

Отже, дії працівників митниці у цій частині є правомірними.

Вважати, що ОСОБА_2 не був обізнаний із строком тимчасового перебування автомобіля на території України, у суду відсутні підстави, оскільки про таку свою обізнаність він зазначив у своїх власних письмових поясненнях, у яких власноручно підписався.

За змістом ст.495 МК України пояснення особи, яка притягується до відповідальності, є одним із доказів в справі про порушення митних правил, який надає можливість відтворити фактичні обставини, які підлягають встановленню.

ОСОБА_2 у власноручних поясненнях зазначав, що українську мову розуміє, розмовляє російською мовою, так як учив її в школі. Перекладача з української мови не потребує.

Відтак, ОСОБА_2 розумів зміст документів, які підписував, а такими документами в справі є: протокол про порушення митних правил, акт огляду транспортного засобу, його письмові пояснення.

Жодних скарг на дії митниці чи зауважень до складених процесуальних документів ОСОБА_2 не робив, через що не приймати до уваги ті чи інші наявні в справі докази у суду відсутні підстави.

У зв`язку із цим, висловлене в судовому засідання представником позивача міркування про те, що письмові пояснення ОСОБА_1 є надиктованими, є його припущенням, яке спрямоване на відстоювання і доведення обраної тактики захисту.

Крім цього, за встановлених фактичних обставин саме позивач ОСОБА_2 є суб`єктом відповідальності за ч.5 ст.481 МК України, оскільки саме він здійснював перевезення гуманітарної допомоги і брав на себе зобов`язання щодо своєчасного зворотного вивезення транспортного засобу з митної території України.

Транспортний засіб не є власністю суб`єкта господарської діяльності, а позивач ОСОБА_2 у даному випадку не був найманим працівником (водієм з міжнародного перевезення) власника транспортного засобу.

Відповідно до ч.1 ст.460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, … не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

У розділі VІІІ Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657 (далі - Порядок № 657), наведено визначення спеціальних термінів, зокрема:

аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв`язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи;

документальне підтвердження - надання митному органу відповідних документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили;

обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події;

факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Відповідно до п.5 Порядку № 567 якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

З огляду на такі законодавчі приписи, сама по собі надана представником позивача довідка ФОП ОСОБА_4 про те, що автомобіль «MERCEDES-BENS VITO», кузов № НОМЕР_2 , у період з 22.08.2024 по 27.09.2024 перебував на ремонті на станції технічного обслуговування (був не на ходу через технічну несправність основних агрегатів) не свідчить про існування обставин для звільнення позивача від відповідальності у відповідності до ч.1 ст.460 МК України.

Про неможливість вчасного вивезення автомобіля за межі митної території України позивач найближчу митницю не повідомляв, хоча перешкод для виконання цього обов`язку суд по справі не вбачає.

Крім цього, версію представника позивача про поломку транспортного засобу суд розцінює не інакше як намагання позивача у будь-який спосіб уникнути від відповідальності, адже під час вивезення автомобіля ОСОБА_1 не лише не мав при собі цієї довідки, а навіть не вказав про цю обставину у своїх письмових поясненнях, які є об`єктивним першоджерелом у доказовій базі.

Інші доводи представника позивача щодо зміни терміну тимчасового ввезення транспортного засобу свого жодного належного підтвердження під час розгляду справи також не знайшли.

Згідно із ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на докази, які містяться в матеріалах справи, та встановлені судом фактичні обставини, суд дійшов висновку, що наведене у позові обґрунтування заявлених вимог свого належного підтвердження не знайшло.

В той же час встановлено, що посадова особа Волинської митниці як суб`єкт владних повноважень під час розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови правильно встановила фактичні обставини та дала їм правильну правову оцінку, а також діяла у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Таким чином, враховуючи вищенаведені висновки стосовно суті спору та заявлених вимог, судом встановлено підстави для відмови у задоволенні позову.

З огляду на прийняте по справі рішення понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.242-247КАС України, суд

у х в а л и в :

Постанову т.в.о. заступника начальника - начальника управління боротьби з контрабандою та порушення митних правил Волинської митниці Сьоміна Павла Андрійовича від 30 жовтня 2024 року в справі про порушення митних правил № 0415/20500/24 про притягнення ОСОБА_5 ( ОСОБА_1 ) до відповідальності за ч.5 ст.481 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу в сумі 85000,00 гривень залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_5 до Волинської митниці про визнання цієї постанови протиправною і її скасування - без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складення його повного тексту.

Інформація про учасників справи:

позивач - ОСОБА_2 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ;

відповідач - Волинська митниця; місце знаходження - вулиця Призалізнична, 13, село Римачі Ковельського району Волинської області; код ЄДРПОУ - 43958385.

Дата складання повного тексту рішення - 27 січня 2025 року.

Головуючий: суддя О.С. Павлусь