Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/17310/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год. 30 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голубової Л.Б.
при секретарі Барабаш Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі
міста Донецька
до Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових
вугледобувних та вуглепереробних підприємств», відокремленого підрозділу
Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт Державного підприємства
«Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та
вуглепереробних підприємств»
про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та
доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період з 01.05.2011 року по
30.10.2011 року у розмірі 284109,38 гривень
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1, за дов. від 17 жовтня 2011 року № 20273/04,
від відповідача: ОСОБА_2 , за дов. від 14 червня 2011 року № 01-
12/23
Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі міста Донецька (надалі – позивач, Управління) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств», відокремленого підрозділу Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (далі – відповідач) про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період з 01.05.2011 року по 31.08.2011 року у розмірі 191014,67 гривень. Заявою від 20 жовтня 2011 року № 20532/04 позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути 284109,38 гривень за період 01.05.2011 року по 30.10.2011 року.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовував нормами частини 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі – Інструкція).
Зазначив, що державне підприємство «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» в особі відокремленого підрозділу Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» є правонаступником ліквідованої шахти «Червона Зірка», тому і повинно відшкодовувати зазначені у позові витрати органу Пенсійного фонду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, зазначивши у письмових запереченнях від 21 жовтня 2011 року, що оскільки немає наказу власника відповідача, в якому вказано, що він є правонаступником ліквідованих шахт щодо сплати податків, зборів, страхових внесків чи пільгових пенсій тому і немає обов’язку по відшкодуванню органам Пенсійного фонду витрат на виплату і доставку пільгових пенсій. Просив в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі міста Донецька здійснило витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах на підставі пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на загальну суму 284109,38 гривень за період з 01.05.2011 року по 30.10.2011 року працівникам шахти № 6 «Червона Зірка», на підтвердження цього позивачем наданий розрахунок суми заборгованості (а.с. 21).
Розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку таких пенсій в порядку, встановленому законодавством, надсилалися на адресу вказаного підприємства (шахти), однак витрати відшкодовані не були. Даний факт не заперечується сторонами.
Позивач вважає, що правонаступником вказаного підприємства є Державне підприємство «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств»(далі – ДП «Донвуглереструктуризація»), тому звернувся до суду з позовом про стягнення з нього понесених витрат.
Судом встановлено, що наказом Міністра палива та енергетики України від 12 травня 2000 року № 67 визначено заходи щодо ліквідації шахти № 6 «Червона Зірка» (а.с. 5). В ньому зазначено, що компанію «Укрвуглереструктуризація» призначено підприємством по виконанню робіт з фізичної ліквідації підприємства, а також їй доручено прийняти згідно з затвердженим Мінпаливенерго розподільчим балансом підприємства на баланс компанії кредиторську заборгованість шахти з заробітної плати; заборгованість з відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю працівників; компенсацію втраченого заробітку; заборгованість щодо забезпечення працівників і окремих категорій населення побутовим вугіллям, основні виробничі фонди, які підлягають ліквідації та необхідні для виконання робіт з фізичної ліквідації, а також заборгованість за виконані роботи у відповідності до проекту ліквідації шахти.
Наказом Міністерства палива та енергетики України від 5 червня 2003 року № 280 компанії «Укрвуглереструктуризація» та «Вуглеторфрустректуризація» реорганізовано шляхом злиття та створення на їх базі об’єднання - об’єднана дирекція «Укрвуглеторфреструктуризація». У складі останньої створені об’єднання, зокрема, ДП «Донвуглереструктуризація», яка відповідно до п. 9.1 наказу є правонаступником майнових прав та обов’язків ДП «Укрвуглереструктуризація» згідно з розподільчим балансом (а.с. 6).
Відповідно до наказу об’єднаної дирекції «Укрвуглеторфреструктуризація» від 01 жовтня 2003 року № 2 Пролетарську дирекцію з ліквідації шахт включено в склад ДП Донецька обласна дирекція «Донвуглереструктуризація» з 01 жовтня 2003 року (а.с. 7-8).
Пунктом 1 наказу Міністерства палива та енергетики України від 21 квітня 2004 року № 32 виведено із складу об’єднання державні підприємства, зокрема, «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вуглевидобувних та вугледобувних підприємств» (ДП «Донвуглереструктуризація») (а.с. 9).
Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 29 грудня 2007 року № 612 створено Державне підприємство з ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація» (а.с. 10). Пунктом 3 наказу припинено діяльність, зокрема, державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (ДП «Донвуглереструктуризація») шляхом реорганізації та приєднання до ДП «Укрвуглеторфреструктуризація».
Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 15 лютого 2008 року № 8 припинена діяльність ДП «Донецької обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» та відокремлених підрозділів ДП «Донвуглереструктуризація» шляхом реорганізації – приєднання до ДП «Укрвуглеторфреструктуризація» (а.с. 11-12).
У складі Державного підприємства з ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація» наказом від 29 лютого 2008 року № 10 створена Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт як відокремлений підрозділ ДП «Укрвуглеторфреструктуризація», до складу якої включено 23 шахти, в тому числі і шахта № 6 «Червона Зірка» (а.с. 13).
Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 02 квітня 2010 року № 99 припинено реорганізацію ДП «Укрвуглеторфреструктуризація» шляхом приєднання до нього, зокрема, ДП «Донвуглереструктуризація» (а.с. 14). Припинено діяльність ДП «Укрвуглеторфреструктуризація» шляхом реорганізації – поділу на державні підприємства: ДП «Донвуглереструктуризація», ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація» та ДП «Центрально-Західна Компанія «Вуглетрфреструктуризація». Пунктом 9 вказаного наказу визначено, що вказані підприємства є правонаступниками всіх прав та обов’язків, пов’язаних з діяльністю ДП «Укрвуглеторфреструктуризація», згідно з розподільчими балансами.
Наказом ДП «Донвуглереструктуризація» від 14 квітня 2010 року № 2 змінена структура управління, створений відокремлений підрозділ із самостійним балансом без права юридичної особи «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт» (а.с. 15).
Державне підприємство «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за № 32442610, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 16, 18).
Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» включена до ЄДРПОУ за № 37112156 без права юридичної особи, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 17), перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька.
Наказом Мінвуглепрому України від 12 травня 2010 року № 140 затверджено рішення засідання постійно діючої комісії (ПДК) з охорони праці та промислової безпеки, пунктом 30 якого затверджено перелік підприємств, що додається, згідно з яким закріплено шахти, що ліквідуються та ліквідовані за рішенням Кабінету Міністрів України, за відповідними діючими державними підприємствами для вирішення питань, пов'язаних з розслідуванням причин виникнення професійних захворювань у колишніх працівників вугільних підприємств, ліквідованих без правонаступника.
До вказаного переліку внесена шахта № 6 «Червона Зірка».
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема: працівники зайняті повний робочий день на роботах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць (пункт «а» ст. 13 Закону), за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць (пункт «б» ст. 13 Закону) та інші (пункти «в» - «з» ст. 13 Закону).
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 1 січня 2004 року.
При цьому згідно з п. 16 Прикінцевих положень вказаного Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 та абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» постановою правління Пенсійного фонду від 19 грудня 2003 року № 21-1 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі –Інструкція № 21-1). Інструкція набрала чинності 27 січня 2004 року.
Вказана Інструкція визначає процедуру реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Пункт 6 Інструкції регулює питання відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно з п.п. 6.1. п. 6 Інструкції ці розміри для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до п.п. 6.4 п. 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Згідно з п.п. 6.8 п. 6 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Відповідно до п.п. 6.10. п. 6 Інструкції відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.
Обов’язок відшкодування відповідачем коштів пов'язаний виключно з фактом понесення певних витрат Пенсійним фондом України.
Пункт 7 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин,встановлював, що у разі ліквідації страхувальника або втрати ним з інших причин юридичного статусу платника страхових внесків недоїмка сплачується за рахунок коштів та іншого майна страхувальника. У цьому разі особами, відповідальними за погашення недоїмки, є:
ліквідаційна комісія - стосовно підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій - платників страхових внесків, що ліквідуються;
підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії - стосовно утворених ними філій, представництв, осередків та інших відокремлених підрозділів - платників страхових внесків, що ліквідуються;
солідарно члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів - платників страхових внесків, що ліквідуються.
У разі недостатності коштів та іншого майна у страхувальника для сплати недоїмки особами, які несуть зобов'язання та відповідальність за сплату недоїмки, є:
засновники або учасники підприємства, установи та організації - платника страхових внесків, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за їхніми зобов'язаннями;
підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії - стосовно утворених ними філій, представництв, осередків, інших відокремлених підрозділів - платників страхових внесків, що ліквідуються;
правонаступники страхувальника, що ліквідується.
У разі реорганізації страхувальника зобов'язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до закону перейшли його права та обов'язки.
Передача платниками страхових внесків своїх обов'язків із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування третім особам, крім випадків, передбачених законодавством, забороняється.
Згідно приписів п. 7 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у разі реорганізації страхувальника зобов'язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до закону перейшли його права та обов'язки (правонаступників страхувальника, що ліквідується). Зазначена норма стосується сплати недоїмки зі страхових внесків, а не фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
З 1 січня 2011 року п. 7 ст. 106 вказаного Закону втратив чинність у зв’язку з набранням чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ч. 3 ст. 25 якого містить аналогічні положення щодо сплати недоїмки при ліквідації страхувальника.
Між тим вказані положення стосуються недоїмки зі страхових внесків та до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.
Відповідно до п. 6.3. Інструкції № 21-1 у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду (фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій) вносять правонаступники.
Відповідно до спеціальних норм права – ст.ст. 1 – 3 Закону України «Про порядок списання заборгованості вугледобувних та вуглепереробних підприємств Міністерства вугільної промисловості України, що ліквідуються за рішенням Кабінету Міністрів України, перед Державним бюджетом України і місцевими бюджетами» від 17.01.1997 № 10/97-ВP заборгованість збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств Міністерства вугільної промисловості України, які ліквідуються, по податках, зборах та інших обов'язкових платежах до Державного бюджету України та по внесках до державних цільових фондів, передбачених Законом України «Про систему оподаткування» (крім внесків до Пенсійного фонду України), а також по нарахованих відповідно до законодавства України та несплачених пені, фінансових санкціях на цю заборгованість списується за станом на дату прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про ліквідацію таких підприємств з урахуванням пасивів і активів цих підприємств.
Заборгованість підприємств по внесках до Пенсійного фонду України погашається у першочерговому порядку перед задоволенням вимог інших кредиторів, у тому числі за рахунок реалізації майна таких підприємств.
Задоволення вимог інших кредиторів здійснюється у порядку, передбаченому законодавством України.
Порядок ліквідації підприємств, на які поширюється дія цього Закону, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1997 року № 939, і згідно з п. 9 вказаного Порядку ліквідаційна комісія відповідно до законодавства здійснює заходи щодо ліквідації гірничого підприємства, погашення кредиторської заборгованості, стягнення дебіторської заборгованості, скорочення чисельності працівників, а також готує і подає для затвердження Мінвуглепромом розподільний баланс з переліком основних виробничих фондів, які підлягають ліквідації та можуть бути використані для виконання робіт з фізичної ліквідації підприємства, та пропозиції щодо встановлення правонаступників майна, яке не підлягає фізичній ліквідації. Акт приймання-передачі погоджується з головою ліквідаційної комісії та керівником замовника і затверджується Мінвуглепромом. Після затвердження акта ліквідаційна комісія гірничого підприємства вживає заходів для завершення ліквідаційної процедури відповідно до законодавства з виключенням його з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій.
Частиною 7 ст. 59 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позовну вимогу про стягнення з відповідача коштів на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам ліквідованих вугледобувних та вуглепереробних підприємств (шахт), позивач обґрунтовував тим, що відповідач є їх правонаступником.
Між тим, вказану позовну вимогу позивач не довів – доказів на її підтвердження суду не надав.
Так, ні в наказах про ліквідацію підприємств (шахт), ні в статуті ДП «Донвуглереструктуризація», не зазначено про правонаступництво.
В листі Міністерства вугільної промисловості України від 25 листопада 2010 року №1608/02/03-02 на запит ДП «Донвуглереструктуризація», наданого представником відповідача у судовому засіданні, вказано, що вугледобувні та вуглепереробні підприємства, перелік яких міститься в постановах Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 року № 280 та від 19 вересня 2001 року № 1205, відповідно до Господарського кодексу України ліквідуються без правонаступництва. А підприємство ДП «Донвуглереструктуризація» Мінвуглепромом призначено замовником і виконавцем робіт, передбачених проектами ліквідації, і відповідає лише за суворе дотримання вимог вказаних проектів.
У вказаній постанові Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 року № 280 «Про хід структурної перебудови вугільної промисловості», в додатку № 1 до якої є Перелік шахт і розрізів торфодобувних підприємств, що підлягають закриттю, зазначена, зокрема, шахта «Червона Зірка».
Відповідно до норм цивільного права правонаступництво відбувається при злитті, приєднанні, поділі, перетворенні (реорганізації) юридичної особи, а при ліквідації - юридична особа припиняє свою діяльність без правонаступництва.
З огляду на наведене суд приходить до висновку про те, що відповідач не є правонаступником ліквідованого підприємства (шахти), тому не може відповідати по зобов’язанням шахти № 6 «Червона Зірка» перед Пенсійним фондом України, які не охоплюються процедурою фізичної ліквідації. Отже, обов’язок відшкодування витрат на виплату і доставку таких пенсій у нього відсутній.
Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 9 грудня 2010 року у справі № К-8543/09.
Крім того, те, що ДП «Донвуглереструктуризація» не є правонаступником шахти № 6 «Червона Зірка» також встановлено постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року по справі № 2а/0570/6915/2011.
З урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог.
Згідно з вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі міста Донецька до державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств», відокремленого підрозділу Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період з 01.05.2011 року по 30.10.2011 року у розмірі 284109,38 гривень - відмовити.
Повний текст постанови проголошено у судовому засіданні 21 жовтня 2011 року в присутності представників позивача та відповідача.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голубова Л.Б.