Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/17411/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год. 00 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голубової Л.Б.
при секретарі Барабаш Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька
до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1
про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків у сумі 656,34 гривень
за участю:
представника позивача: ОСОБА_2. за дов. № 12630/06 від 05 липня 2011 року,
від відповідача: не з’явились
Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька (надалі – позивач, Управління) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків у сумі 656,34 гривень.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до ч. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. Сплата страхових внесків здійснюється в строки, зазначені у частині 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», саме щоквартально, протягом календарних днів, що слідують за останнім календарним днем звітного кварталу. Відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» даний закон вступив у силу 1 січня 2011 року. На підставі п. 7 Прикінцевих положень зазначеного закону на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Згідно з ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальникам, які мають недоїмку, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають вимогу про її сплату, яка є виконавчим документом. 29.07.2011 року вимога № Ф-894 від 28.07.2011 року була направлена на адресу відповідача, яка 02.08.2011 року була отримана останнім. Таким чином, сума боргу відповідача за 2010-2011 роки склала 656,34 гривень. Тому просить суд стягнути з відповідача зазначену суму недоїмки на користь управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька є суб’єктом владних повноважень – органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього статтею 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі– Закон № 1058), Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.
У відповідності до пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058, у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.
Згідно зі статтею 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.
Відповідно до статті 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Відповідач – фізична особа – підприємець ОСОБА_1 є страхувальником та платником страхових внесків, який обрав особливий спосіб оподаткування – фіксований або єдиний податок.
Відповідно до ст. 11 Закону України № 1058 та ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI позивач є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску.
Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» викладено в такій редакції: "фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески". Закон набрав чинності 17 липня 2010 року.
До 17 липня 2010 року діяла редакція підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058, відповідно до якої фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Позивач як фізична особа-підприємець страхові внески до Пенсійного фонду України обчислив та сплатив у фіксованому розмірі, проте з 17 липня 2010 року – з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI порядок обчислення страхових внесків змінився і їх сплата вже не повинна була відбуватися з фіксованого розміру.
Зміни, що відбулися в законодавстві з питань обчислення страхових внесків для фізичних осіб-підприємців, позивачем враховані не були, що призвело до заниження суми страхових внесків.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України № 1058 страхові внески до Пенсійного фонду України є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі статтею 17 Закону України № 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частиною 6 статті 20 Закону України № 1058 визначено, що страхувальники, зокрема, зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, - квартал.
Так, згідно з наданою у судовому засіданні представником позивача карткою особового рахунку страхувальника – відповідача недоїмка зі сплати страхових внесків за період березень-грудень 2010 року становить 656,34 гривень.
У зв’язку з несплатою суми доплат до мінімального страхового внеску начальником управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька була винесена вимога про сплату боргу № Ф-894 від 28.07.2011 року, яка направлена поштою та отримана відповідачем 02.08.2011 року (а.с. 6, 7). Дана вимога не оскаржувались ні в адміністративному, ні в судовому порядку.
За таких обставин суд доходить висновку, що страхувальник не сплатив суму страхових внесків у строки, встановлені статтею 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків у сумі 656,34 гривень у повному обсязі.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків у сумі 656,34 гривень задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (83056, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька недоїмку зі сплати страхових внесків у сумі 656 (шістсот п’ятдесят шість) гривень 34 копійок.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її повний текст у судовому засіданні 20 жовтня 2011 року в присутності представника позивача.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голубова Л.Б.