Справа № 22а-10831 Головуючий у 1 інстанції: Гладка І.А.
Категорія 10.3.2. Доповідач: Шигірт Ф.С.,
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 травня 2011 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Лоленко А.В.,
суддів: Дундар І.О., Шигірт Ф.С.,
при секретарі: Шкребтієнко С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 18 листопада 2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання здійснити нарахування недоотриманого підвищення до пенсії як дитині війни, -
В С Т А Н О В И В :
14 жовтня 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до управління пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є дитиною війни і має право відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. № 2195-IV (далі Закон № 2195-IV) на щомісячне підвищення пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вказане підвищення зобов’язаний нараховувати та виплачувати відповідач, оскільки позивач перебуває у нього на обліку. Проте, у період з 01 січня 2006 року по жовтень 2009 року мінімальна пенсія зростала, але відповідач нараховував та виплачував позивачу вказану пенсію в сумі, яка значно менше передбаченої законом.
Просив зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 31.10.2009 року в сумі 5970 гривень і в подальшому виплачувати щомісячно підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 18 листопада 2009 року вказаний позов було задоволено частково. Визнано дії відповідача у періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року протиправними, зобов’язано здійснити нарахування підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за ці періоди. В решті позову відмовлено.
Відмовляючи у частині позову що стосується періодів з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача не суперечили вимогам під час дії законів, якими зупинялась дія або змінювалась ст.6 Закону № 2195-IV. Щодо відмови в задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у встановленому Законом № 2195-IV розмірі, суд виходив з положень ст.2 КАС України, що передбачає захист прав від порушень з боку суб’єкту владних повноважень.
Що стосується вимог у період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року, суд вважав дії відповідача правомірними на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 р.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії «Діти війни» (а.с.3-4), перебуває на обліку у відповідача та має право на підвищення пенсії передбачене Законом № 2195-IV.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду через неправильне застосування судом норм матеріального права та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.
Враховуючи Положення Закону України від 02.12.2010 року № 2748-У1 "Про внесення змін до розділу ХІІ "Прикінцеві положення "Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ пов'язаних із соціальними виплатами, справа розглядається за правилами КАС України цивільною палатою Апеляційного суду Донецької області.
Розглянувши справу в письмовому провадженні, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З обставин справи вбачається, що позивач відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відноситься до соціальної групи "діти війни". Факт перебування позивача на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька визнано відповідачем, який сплачує йому пенсію, але не нараховує щомісячне підвищення до пенсії у розмірі передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачає, що дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року № 3235-ІV (далі Закон від 20.12.2005 р. №3235-ІV), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” від 19 січня 2006 року № 3367-ІV, який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону від 20.12.2005 р. №3235-ІV було виключено, статтю 110 Закону від 20.12.2005 р. №3235-ІV було викладено в наступній редакції: „Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст.5 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом верховної Ради України з питань бюджету”. При цьому Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблений не був.
З огляду на те, що положення статті 110 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 р. №3235-ІV Конституційним Судом України до теперішнього часу не визнані неконституційними, суд першої інстанції обґрунтовано вирішив, що вимоги позивача про зобов’язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року є незаконними і такі вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з п.12 ч.1 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано неконституційними.
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Як вбачається з наведених норм матеріального права, суд першої інстанції, розглянувши позовні вимоги щодо періоду з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року, дійшов до правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії позивача за періоди тільки з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка відповідає прожитковому мінімуму для осіб які втратили працездатність.
Що стосується відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії позивачу за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року, в цій частині апеляційна скарга обґрунтована.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Вирішуючи позовні вимоги за 2009 рік, суд не врахував, що ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка передбачає підвищення пенсії, у 2009 році не змінювалась і не визнавалась неконституційною, тому для застосування Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 р. у відповідача не було підстав.
Враховуючи приведені вище норми, позов, за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року, підлягає задоволенню в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Правомірно суд першої інстанції відмовив й у задоволенні позовної вимоги про зобов’язання відповідача у майбутньому не порушувати вимоги Закону та нараховувати підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки звернення до суду з адміністративним позовом передбачає наявність вже порушеного права, а не можливість його порушення у майбутньому.
Щодо доводів апеляційної скарги про обов’язок суду вказувати в постанові конкретну суму доплати розраховану позивачем, вони не можуть бути взяті до уваги оскільки не ґрунтуються на законі.
Так стаття 105 КАС України передбачає, що адміністративний позов може містити позовні вимоги про зобов’язання відповідача – суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України» затвердженим Указом Президента України від 01 березня 2001 року №121/2001 (далі Положення про ПФУ), Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Вказане Положення про ПФУ покладає повноваження щодо призначення та виплати пенсій на Пенсійний фонд України, тому відповідний розрахунок недоплаченої суми підвищення до пенсії позивача зобов’язаний здійснювати відповідач.
Таким чином, судом першої інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але порушено норми матеріального права, що є підставою для скасування постанови.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, апеляційний суд -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Калінінського районного суду м. Донецька від 18 листопада 2009 року скасувати.
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією постановою.
Головуючий :
Судді: