АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-а-691
Головуючий по 1-й інстанції Голубенко
Суддя-доповідач: А. М. Кисіль
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого Кисіля А.М.
Суддів Кожевнікова О.В., Хрипченко Л.М.
за участю:
прокурора Антонова С.В.
захисника ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
2011 року серпня місяця 11 дня, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, на вирок Кобеляцького райсуду Полтавської області від 02.06.2011 року.
Цим вироком:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця смт. Котельва Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1, не судимого, директора регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський», -
засуджено:
- за ч. 2 ст. 191 КК України на два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов*язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов*язками строком на один рік і шість місяців.
-за ч.1 ст.366 КК України на один рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов*язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно- господарськими обов*язками строком на один рік.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно його засуджено за сукупністю злочинів на два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов*язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно- господарськими обов*язками строком на один рік і шість місяців.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на іспитовий строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Головного управління державного казначейства в Полтавській області 3052 грн.
За вироком суду ОСОБА_3, визнаний винним у тому, що працюючи директором регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський», що в с. Лучки Кобеляцького району, будучи службовою особою в обов*язки якої входило організація та вирішення питань діяльності парку, виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов*язків на виконання проекту «Створення першого на Полтавщині обласного еколого-просвітницького центру в Кобеляцькому районі», 8 жовтня 2009 року, уклав договір будівельного підряду № 6 з ДП «Полюс» ТОВ «ЛЕІС», в особі директора ОСОБА_4, на виконання капітального ремонту воріт на території центру РЛП за договірною ціною робіт на суму 5000 грн. Кошторис розрахунків вартості такого ремонту воріт, який зареєстрований разом з договором в управлінні державного казначейства, передбачав виготовлення воріт власноруч підрядчиком .
Незважаючи на це, 21.10.2009 року, ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу між РЛП «Нижньоворсклянський» та ТОВ «Епіцентр К» м. Полтава на придбання хвіртки, замка, ручки, 2 петель, воріт розпашних, засува, чотирьох петель, стовпчика з комплектом кріплення до хвіртки та стовпчика 80х80 h=2000 на загальну суму 4037 грн. 52 коп. і за платіжним дорученням №10 від 22.10.2009 року, перерахував зазначену суму грошей з розрахункового рахунку РЛП «Нижньоворсклянський» на рахунок ТОВ «Епіцентр К».
Отримавши 27.10.2009 року за накладною № 0010743 від ТОВ «Епіцентр К»: хвіртку, замок, ручку, 2 петлі, ворота розпашні, засув, чотири петлі, стовпчики з комплектом кріплення до хвіртки та стовпчик 80х80 h=2000 на загальну суму 4 037 грн. 52 коп., ОСОБА_3, оприбуткував їх по бухгалтерії РЛП «Нижньоворсклянський».
Після цього, роботи по влаштуванню цих воріт були виконані працівником цього ж підприємства.
Однак, ОСОБА_3, діючи умисно з метою заволодіння державними коштами, своїм підписом та печаткою РЛП «Нижньоворсклянський», завірив завідомо неправдивий акт №1 приймання виконаних підрядних робіт від 23 жовтня 2009 року з ДП «Полюс» ТОВ «ЛЕІС», до якого зайве було включено вартість воріт різних типів: рами, каркаси панелей, панелі із заповненням із тонколистової сталі без механізму відчинення в кількості 0,3381 т, на суму 3052 грн. Оскільки ці ворота підрядчиком не виготовлялися, матеріали на них не передавалися, після чого надав договір №6 від 08 жовтня 2009 року, розрахунки підрядних робіт та завідомо неправдивий акт №1 приймання виконаних підрядних робіт від 23 жовтня 2009 року бухгалтеру РЛП «Нижньоворсклянський» ОСОБА_5, давши їй вказівку на проведеня відповідної оплати.
4 листопада 2009 року платіжним дорученням № 45 з розрахункового рахунку РЛП «Нижньоворсклянський», на розрахунковий рахунок ДП «Полюс» ТОВ «ЛЕІС», через управління державного казначейства в Кобеляцькому районі було перераховано 5000 грн., за нібито виконані ДП «Полюс» ТОВ «ЛЕІС» роботи по капітальному ремонту воріт на території адміністративно-наукового центру РЛП «Нижньоворсклянський», згідно договору №6 від 08.10.2009 р. та акта №1 виконаних робіт за жовтень 2009 року, з яких 3052 грн.- вартість воріт, зайве включених до цього акту.
9 листопада 2009 року, директор ДП «Полюс» ТОВ «ЛЕІС» ОСОБА_4, отримавши з рахунку підприємства в «Райффайзен Банк Аваль», кошти в сумі 9000 грн., з яких 5000 грн., в тому числі і 3052 грн. - вартість воріт, зайве включених до акту №1 виконаних робіт від 23.10.2009 року, які йому було перераховано згідно платіжного доручення №45 від 04 листопада 2009 року РЛП «Нижньоворсклянський» та передав ОСОБА_3, 6000 грн., з яких 3052 грн. - вартість воріт, зайве включених до акту №1 виконаних робіт від 23.10.2009 року, якими ОСОБА_3, незаконно заволодів та використав їх у власних цілях.
Таким чином, ОСОБА_3, будучи службовою особою, шляхом зловживання службовим становищем, вчинивши службове підроблення, заволодів державними коштами, в сумі 3052 грн.(фактичний розмір викраденого, враховуючи витрати по доставці, встановленню, підготовці та фарбуванню воріт з хвірткою, придбаних у ТОВ «Епіцентр»).
В апеляції засуджений вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим, посилаючись на те, що фактичні обставини справи свідчать про те, що його діяння носить формальний характер, яке є малозначним і не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяло і не могло заподіяти істотної шкоди державі, тому що не перевірено належним чином відносини між юридичними особами щобо діяльності по проведенню ремонту, наявність заборгованості ДП «Полюс» перед РЛП, просить скасувати вирок суду а справу направити на додаткове досудове слідство з метою встановлення істини по справі, або закрити провадження за відсутності ознак складу злочину у його діяннях.
Заслухавши доповідача, засудженого та його адвоката, які вважають, що відсутні підстави для притягнення особи до відповідальності, заперечення на це прокурора, який вважає вирок суду законним та обгрунтвоаним, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягають задоволенню а вирок суду скасуванню з направленням справи на досудове слідство з таких мотивів.
Сформульовані у вироку висновки про винність засудженого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч.2 ст.191 КК України не грунтуються на даних по справі і не спростовують доводи ОСОБА_3 щодо обставин, які мають суттєве значення для вирішення справи по суті, яким слідство не дало належної оцінки.
При перевірці матеріалів справи встановлено, що органи досудового слідства у справі не виконали вимоги ст. 22 КПК України, які спрямовані на встановлення у справі об’єктивної істини.
Так, із показань засудженого ОСОБА_3 вбачається, що він дійсно з метою недопущення зриву виконання робіт по угоді підряду по ремонту об*єкту, прийняв самостійне рішення придбати готові ворота у ТОВ «Епіцентр» за що перерахував туди кошти в сумі 4037,52 грн. за ворота з хвірткою, стовпчики, навіси та кріплення, але не передав придбаний вказаний товар по накладній, підрядчику, як це необхідно було зробити.
Всі роботи по встановленню воріт були виконані працівником парку, але 23.10.2009 року він підписав та затвердив акт №1 приймання виконаних підрядних робіт по капітальному ремонту воріт, який підготував підрядчик – директор ДП «Полюс» ТОВ «ЛЕІС», покладаючись на його компетентність. При цьому, за усною домовленістю з директором ТОВ «ЛЕІС», ОСОБА_4, було досягнуто угоди, що після перерахування на його рахунок коштів за виконані роботи по капітальному ремонту воріт, він поверне на рахунок РЛП «Нижньоворсклянський», 4037,52 грн.
4.11.2009 року на рахунок ДП «Полюс» ТОВ «ЛЕІС», було перераховано 5000 грн. В середині листопада 2009 року ОСОБА_4 передав йому 6000 грн., як плату за виконані безпосереньо ним роботи по ремонту санвузла. Вказані кошти він використав в особистих цілях.
Слідство вказані дані належним чином не перевірено і не дало оцінки тому факту, що ОСОБА_3 передав із РЛП «Нижньоворсклянський» до ДП «Полюс» ТОВ «ЛЕІС» за накладною від 6.04.2011 року вказані вище ворота з хвірткою, стовпчики, петлі та комплекти кріплення на суму 4037,52 грн.
За свідченнями працівників пареку ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 їх керівник ОСОБА_3 проводив роботи по ремонту санвузла, за що отримав відповідні кошти таким чином.
Вказуючи на винуватість ОСОБА_3, органи слідства та суд не перевірили доводи останнього щодо існування спірних господарських відносин між сторонами у межах угоди підряду №1 від 1 вересня 2009 року щодо поточного ремонту житлових будинків, оскільки даний договір був наданий у апеляційному суді, де зазначається, що мається заборгованість ТОВ у сумі 7314 грн. перед РЛП.
При наявності таких нез*ясованих даних органи слідства не встановили, а чи обгрунтовані такі суми і чи передбачалися витрати бюджетом на вказаний ремонт. Яким саме чином такі перевитрати, якщо вони були у ТОВ»Леіс», намагалися компенсувати РЛП в особі ОСОБА_3, тому що за показаннями у суді ОСОБА_10 він їх повинен був отримати під час проведення ремонтних робіт адміністративного будинку на території РЛП за угодою підряду №5 від 8 жовтня 2009 року. Вказана угода у подальшому була розірвана у односторонньому порядку через неможливість ТОВ виконати такі роботи .
Саме цей факт залишився не розслідуваним і зробити певний висновок про спричинення збитків по справі неможливо.
Слід також перевірити доводи засудженого щодо зарахування в односторонньому порядку в часткове відшкодування майбутніх витрат ТОВ за матеріали, використаних на ремонт житлових будинків по указаному договору.
Свідчення як ОСОБА_3 так і ОСОБА_4 щодо існування заборогованості перед РЛП залишилися не перевіреними і не досліджено факт врегулювання спору між ними згідно акту №2 приймання виконаних робіт за березень 2011 року та інших даних що містяться у справі (т.2 а.с.98-101)
Під час проведення досудового слідства необхідно також, встановити чи було врегульовано господарсько-правовий спір шляхом визнання взаємних зустрічних вимог між сторонами на цей час.
Крім цього, поза увагою суду залишилися дані, які не перевірені щодо можливо проведеної роботи ОСОБА_3 по ремонту санвузла в межах угоди підряду №4 від 8 жовтня 2009 року і хто отримав оплату за виконанну роботу.
При необхідності слід призначити та провести додаткову ревізію господарської діяльносмті РЛП , висновки якої можуть встановити істину по справі.
Такі упущення досудового і судового слідства не дають можливості зробити остаточний висновок про відсутність чи наявність ознак злочину у діях певної особи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що усунути наявні недоліки у судовому засіданні немає можливості, а тому відповідно до ст. 281 КПК України справу необхідно направити прокурору для організації проведення досудового слідства.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -
У Х В А Л И Л А:
апеляцію засудженого ОСОБА_3 і його захисника ОСОБА_2 задовольнити частково, вирок Кобеляцького райсуду Полтавської області від 02.06.2011 року щодо ОСОБА_3 за ч.1 ст.366,ч.2 ст.191 КК України скасувати, а справу направити прокурору для проведення додаткового досудового слідства.
Запобіжний захід,-підписку про невиїзд щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.
Суддя А. М. Кисіль
Копія