1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/1531/24 1-кс/335/269/2025

22 січня 2025 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_5 , подане в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під № 12024080000000022 від 05.01.2024, про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, освіти базової вищої, не одруженого, такого, що проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу, батька малолітньої дитини, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИТИ:

20.01.2025 слідчому судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 , подане в інтересах її підзахисного ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 186 КК України, про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт в нічний період доби.

Клопотання обґрунтоване посиланням на необґрунтованість підозри, про яку повідомлено ОСОБА_4 , неконкретність, непослідовність і суперечливість показань потерпілих, покладених в основу цієї підозри. Відтак, посилаючись не недоведеність ризиків, необхідних для продовження тримання підозрюваного під вартою, на низку положень з практики Європейського суду з прав людини, захисник вважала, що станом на час подання клопотання є підстави для зміни запобіжного на домашній арешт в нічний час доби. Зокрема, підозрюваний раніше не судимий, є батьком малолітньої дитини, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати цієї дитини, ОСОБА_7 , потребує лікування і госпіталізації, однак не може його розпочати, оскільки нема з ким залишити малолітню дитину, тоді як у разі перебування підозрюваного під домашнім арештом така можливість виникне.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 і підозрюваний ОСОБА_4 клопотання підтримали, пославшись на викладені в ньому доводи. Додатково захисник зауважила, що досудове розслідування у кримінальному провадженні практично завершене, найближчим часом розпочнеться відкриття матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України, що вказує на те, що підозрюваний вже не зможе жодним чином перешкодити досудовому розслідуванню.

Прокурор ОСОБА_3 проти задоволення клопотання заперечував, зауваживши, що стороною захисту не наведено нових обставин і доводів, яким би раніше не була надана оцінка під час вирішення питання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді триманні під вартою і продовження цього запобіжного заходу.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження і дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 201 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо обґрунтованості підозри.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Питання обґрунтованості підозри, про яку повідомлено ОСОБА_4 в межах цього кримінального провадження, неодноразово було предметом дослідження під час вирішення слідчим суддею питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу та його продовження.

Зокрема, було встановлено, що обґрунтованість підозри підтверджується такими доказами:

протоколами допитів, потерпілих: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ;

протоколом впізнання за фотознімками за участі потерпілого ОСОБА_9 ;

протоколом впізнання за фотознімками за участі потерпілого ОСОБА_10 ;

протоколом впізнання за фотознімками за участі потерпілої ОСОБА_11 ;

протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ;

протоколом впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_12

іншими матеріалами кримінального провадження, в тому числі матеріалами проведення НСРД, з яких знято гриф таємності.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, зазначених вище, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Доводи захисника щодо непослідовності і суперечливості показань потерпілих слідчий суддя відхиляє, оскільки на стадії досудового розслідування і при вирішенні питання щодо запобіжного заходу закон не висуває до доказів обвинувачення вимог щодо наявності того ж рівня достовірності, належності і допустимості, які зазвичай застосовуються при ухваленні вироку по суті обвинувачення.

Щодо ризиків.

Слідчий суддя зауважує, що в останнє запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 був продовжений 18.12.2024 строком до 15.02.2025 включно.

При цьому слідчим суддею було враховано таке.

в ході досудового розслідування ОСОБА_4 було повідомлено про нову підозру і вчиненні діянь, більш тяжких у порівнянні з первісною підозрою, в тому числі у складі організованої злочинної групи, що передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років. Очевидно, що ця обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (Clooth v. Belgium (Клоот проти Бельгії), § 40).

У зв`язку з цим слідчий суддя зауважує, що ОСОБА_4 , ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання слідчого, не може не розуміти, що потерпілі вказали на нього як на особу, яка безпосередньо відкрито заволоділа належним її майном під впливом погрози застосування насильства, що істотно підвищує вірогідність пред`явлення обвинувачення та в подальшому засудження, що, у свою чергу, може підштовхнути підозрюваного до переховування.

Слідчий суддя також підкреслює, що ОСОБА_4 інкриміноване кримінальне правопорушення у складній формі співучасті, що значно підвищує рівень суспільної небезпечності діяння, і на може свідчити про підвищену суспільну небезпечність особи самого підозрюваного, що як таке є достатньою підставою припускати наявність у нього здатності до переховування від досудового розслідування.

Щодо ризику незаконного впливу на потерпілих і свідків у цьому ж кримінальному провадженні

Оцінюючи можливість впливу на потерпілих і свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на потерпілих свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілого та дослідження їх судом.

Разом із цим, маючи можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження в частині, що стосуються клопотання про обрання запобіжного заходу, а отже і з протоколами допиту свідків, підозрюваний знатиме як їх персональні данні, так і зміст наданих ним свідчень на стадії досудового розслідування.

Також слідчий суддя враховує, що у справах щодо даної категорії кримінальних правопорушень встановлення дійсних обставин їх вчинення часто залежить виключно або переважно від показань потерпілих, через що є вкрай важливим убезпечити їх від будь-якого стороннього впливу.

Однак ОСОБА_4 підозрюється у діянні, пов`язаному саме з подавленням волі іншої особи, що надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного на потерпілих і свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

Також в матеріалах справи наявні відомості про те, що на потерпілих вже чиниться тиск з боку невстановлених осіб, які також можуть бути причетні до подій 10.07.2024, у зв`язку з чим потерпілі змушені змінити місце проживання та засоби зв`язку.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає доведеним наявність вказаного ризику, а його ступінь таким, запобігти якому можливе шляхом ізоляції підозрюваного від суспільства.

Щодо ризику перешкоджання досудовому розслідування в інший спосіб та ризику вчинення нових кримінальних правопорушень.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 раніше не судимий, будь-яких відомостей про його причетність взагалі до будь-яких інших протиправних діянь сторона обвинувачення не надала.

Відтак, у слідчого судді відсутні підстави для висновку про існування вказаних ризиків.

Відтак, всі доводи, на які сторона захисту посилається у клопотанні про зміну вказаного запобіжного заходу, вже були предметом оцінки з боку слідчого судді, і ніщо не вказує на наявність обставин, через які запобіжний захід підлягав би пом`якшенню.

Більше того, учасниками судового засідання було підтвердження, що ухвала слідчого судді від 18.12.2024 була залишена без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13.01.2025, тобто за тиждень до подання захисником клопотання про зміну запобіжного заходу. Це свідчить, що суд апеляційної інстанції виходив з того, що і станом на 13.01.2025 обстави н, покладені в основу судового рішення про продовження тримання під вартою, продовжували існувати.

Стороною захисту не було надано переконливих доказів на підтвердження того, що між 13 та 20 січня 2025 року виникли нові обставини, які мають тягти зміну запобіжного заходу.

Слідчий суддя також відхиляє доводи сторони захисту про те, що досудове розслідування практично завершене і днями розпочнеться процедура відкриття матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України, оскільки як такий цей факт не свідчить про припинення існування вказаних вище ризиків.

Посилання сторони захисту на потребу дружини (співмешканки) у лікуванні слідчий суддя також відхиляє, оскільки ці доводи були взяті до уваги раніше, і сторона захисту не надала доказів на підтвердження того, що задоволення цієї потреби є можливим виключно шляхом звільнення підозрюваного з-під варти.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 201, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а особою, що перебуває під вартою, - протягом п`яти днів з дня отримання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали оголошений о 13 год. 45 хв. 24.01.2025.

Слідчий суддя ОСОБА_1