Справа №2-4045/2011 року
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 жовтня 2011 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Андрейчука Т.В.
при секретарі - Каракаю О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця”, Вагонної дільниці станції Київ-пасажирський Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору –ОСОБА_2, про скасування наказу (розпорядження) про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, –
в с т а н о в и в:
У червні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” (надалі –ДТГО “Південно-Західна залізниця”) про скасування наказу (розпорядження) про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 05.03.1988 року він працював провідником пасажирських вагонів Вагонної дільниці станції Київ-пасажирський Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця”.
Наказом (розпорядженням) начальника Вагонної дільниці станції Київ-пасажирський ДТГО “Південно-Західна залізниця” від 04.05.2011 року №682/ос, ОСОБА_1 був звільнений з роботи з підстав, передбачених контрактом, за п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України.
Позивач стверджував, що 26.03.2011 року він знаходився у рейсі в якості провідника пасажирського вагону №12 потягу №50 сполученням “Трускавець-Київ”. У вагоні №18 потягу між провідниками цього вагону та пасажирами виникла конфліктна ситуація, одним з учасників якої був ОСОБА_1
04.04.2011 року позивача запросили на оперативну нараду в пасажирській службі управління ДТГО “Південно-Західна залізниця”, на якій ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення за порушення умов контракту за п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України.
Позивач стверджував, що причиною його звільнення було те, що буцімто він 26.03.2011 року перебував на робочому місці у нетверезому стані, однак жодних доказів на підтвердження цього йому не надали. Інших порушень ним контракту на оперативній нараді 19.04.2011 року відповідач не вказав.
Також ОСОБА_1 своє звільнення незаконним, оскільки, незважаючи на те, що він був членом Незалежної профспілки працівників Вагонної дільниці станції Київ-пасажирський ДТГО “Південно-Західна залізниця” роботодавець провів звільнення без попередньої згоди згаданої профспілкової організації.
З цих підстав позивач просив суд скасувати наказ (розпорядження) начальника Вагонної дільниці станції Київ-пасажирський ДТГО “Південно-Західна залізниця” від 04.05.2011 року №682/ос, поновити його на роботі з 04.05.2011 року, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити їх у повному обсязі.
У процесі розгляду справи за клопотанням позивача суд залучив до участі у розгляді справи в якості співвідповідача Вагонну дільницю станції Київ-пасажирський Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця”.
Представник відповідача проти позову заперечував, обґрунтовуючи це тим, що звільнення позивача було проведено правомірно. Так, на оперативній нараді 29.03.2011 року, яка відбулась при начальнику Галузевої пасажирської служби управління ДТГО “Південно-Західна залізниця”, було встановлено, що між провідниками вагону №17 потягу №50 сполученням “Трускавець-Київ” та пасажирами потягу виникла конфліктна ситуація, участь у якій приймав і ОСОБА_1 При цьому провідники знаходились у нетверезому стані, а тому було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 На виконання протокольного рішення оперативної наради 04.05.2011 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи наказом №682/ос з підстав, передбачених контрактом, за п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України. Також представник відповідачів зазначив, що вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди нічим необґрунтовані.
З цих підстав представник відповідачів просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв’язку з його безпідставністю.
Третя особа, який був залучений судом до участі у розгляді справи, у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності, а у задоволенні позову –відмовити.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 з 05.03.1988 року працював на провідником пасажирських вагонів Вагонної дільниці станції Київ-пасажирський ДТГО “Південно-Західна залізниця” (а.с.7).
23.06.2000 року між Вагонною дільницею станції Київ-пасажирський ДТГО “Південно-Західна залізниця” та ОСОБА_1 було укладено контракт, відповідно до якого позивача прийнято на роботу провідником пасажирських вагонів строком з 23.06.2000 року по 05.12.2012 року. Додатковою угодою від 11.02.2004 року №351 було внесено зміни до контракту від 23.06.2000 року (а.с.8-9, 10-11).
На виконання протокольного рішення оперативної наради від 29.03.2011 року наказом (розпорядженням) начальника Вагонної дільниці станції Київ-пасажирський ДТГО “Південно-Західна залізниця” від 04.05.2011 року №682/ос, ОСОБА_1 був звільнений з роботи з підстав, передбачених контрактом, за п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України (а.с.5).
Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно з п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.
П.17 контракту від 23.06.2000 року зі змінами від 11.02.2004 року передбачено, що цей контракт припиняється: після закінчення строку його дії; за згодою сторін; з ініціативи роботодавця до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством (ст.ст.40, 41 КЗпП України) та цим контрактом; з ініціативи працівника до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством (ст.39 КЗпП України) та цим контрактом; з ініціативи роботодавця у зв’язку з достроковим виходом з відпустки до догляду за дитиною основного працівника; з інших підстав, передбачених законодавством. П.18 контракту від 23.06.2000 року зі змінами від 11.02.2004 року визначено, що працівник може бути звільнений, а цей контракт розірваний з ініціативи роботодавця до закінчення строку його дії у разі: встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі; порушення норм митного законодавства України; встановлення факту повторного використання постільної білизни, що може призвести до розповсюдження інфекційної хвороби; внесення недостовірних даних щодо обліку пасажирів та комплектів постільної білизни в бланк ЛУ-72/УЗ; незабезпечення своєчасних та безпечних умов проїзду пасажирів, їх посадки, висадки, що призвело до травмування чи смерті пасажира; допущення випадків пожежі в пасажирських вагонах, внаслідок недбалого ставлення до своїх службових обов’язків. При розірвання контракту з підстав, не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України.
Таким чином, у контракті від 23.06.2000 року зі змінами від 11.02.2004 року вичерпно встановлено підстави для припинення цього контракту з ініціативи роботодавця за п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України.
При звільнення працівника з підстав, передбачених контрактом, посилання робиться на п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України, а у формулюванні звільнення вказується підстава, з якої проводиться звільнення, передбачена контрактом.
Однак в оспорюваному наказі не зазначено, з яких підстав, передбаченим контрактом, припинено контракт з позивачем.
Як встановлено судом, 26.03.2011 року ОСОБА_1 знаходився у рейсі в якості провідника пасажирського вагону №12 потягу №50 сполученням “Трускавець-Київ”. У вагоні №18 потягу між провідниками цього вагону та пасажирами виникла конфліктна ситуація, одним з учасників якої був ОСОБА_1
Представник відповідачів у судовому засіданні пояснив, що 29.03.2011 року при начальнику Галузевої пасажирської служби управління ДТГО “Південно-Західна залізниця” відбулась оперативна нарада з приводу порушення провідниками пасажирських вагонів потягу №50 сполученням “Трускавець-Київ” трудової дисципліни, а саме –перебування їх у нетверезому стані на робочому місці. На цій нараді було встановлено, що між провідниками вагону №17 потягу №50 сполученням “Трускавець-Київ” та пасажирами потягу виникла конфліктна ситуація, участь у якій приймав і ОСОБА_1 При цьому провідники знаходились у нетверезому стані, а тому було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1
Проте перебування працівника на роботі у нетверезому стані є самостійною підставою для розірвання трудового договору з ініціативи працівника і передбачена п.7 ч.1 ст.40 КЗпП України, а жодних доказів перебування ОСОБА_1 на роботі 26.03.2011 року у нетверезому стані представником відповідачів не надано.
У подальшому представник відповідачів зазначив, що підставою для звільнення ОСОБА_1 стало залишення ввіреного йому вагону без нагляду. Ця підстава для звільнення прямо не передбачена контрактом від 23.06.2000 року зі змінами від 11.02.2004 року.
У п.4 контракту від 23.06.2000 року зі змінами від 11.02.2004 року визначено, що працівник зобов’язаний забезпечити бездоганне виконання посадової інструкції.
П.8.2.3. посадової інструкції провідника пасажирських вагонів №ЦЛ-0038, затвердженої Головним пасажирським управлінням Укрзалізниці, передбачено, що провідник несе дисциплінарну відповідальність згідно з законодавством про працю та Положення про дисциплінарну відповідальність працівників залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1993 р. №55 (надалі –Положення), за порушення трудової дисципліни та посадових обов’язків, за залишення вагона без нагляду.
П.12 Положення встановлено дисциплінарні стягнення, які застосовуються до працівників залізничного транспорту України. П.15 положення визначено, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовується за порушення дисципліни, наслідки яких загрожують безпеці руху поїздів, життю і здоров’ю громадян, та до категорій працівників, перелічених у додатку до цього Положення. У додатку до Положення відсутня така причина для звільнення провідника пасажирського вагону як залишення вагона без нагляду.
Таким чином, за вчинення даного дисциплінарного проступку позивач міг бути звільнений лише, якщо до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України). Жодних доказів, що до ОСОБА_1 раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення представник відповідачів не надав.
Окрім цього, представником відповідача в силу ст.60 ЦПК України не доведено, що ОСОБА_1 залишив ввірений йому вагон без нагляду, оскільки навіть відсутність його у вагоні протягом певного періоду часу не може свідчити, що вагон залишений без нагляду, зважаючи на те, що в кожному вагоні є два провідники. Представник відповідача не навів жодного доказу на підтвердження того, що коли позивач перебував у вагоні №18, його напарник (інший провідник) у той час не перебував у вагоні, який був ввірений ОСОБА_1
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд приходить до висновку про те, що наказ (розпорядження) начальника Вагонної дільниці станції Київ-пасажирський ДТГО “Південно-Західна залізниця” від 04.05.2011 року №682/ос, про звільнення з роботи ОСОБА_1 з підстав, передбачених контрактом, за п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України, є незаконним, а тому його необхідно скасувати, а позивача –поновити на посаді провідника пасажирських вагонів Вагонної дільниці станції Київ-пасажирський ДТГО “Південно-Західна залізниця” з моменту звільнення, тобто 04.05.2011 року.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на ст.43 КЗпП України як на підставу для підтвердження незаконності його звільнення є помилковим, оскільки згода профспілкового органу при розірванні трудового договору з працівником необхідна лише при розірванні трудового договору за п.1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), п.п.2-5, п.7 ч.1 ст.40 і п.2 і п.3 ст.41 КЗпП України, а при звільненні працівника за п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України така згода непотрібна.
Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 16133,00 грн. (5 місяців (з 04.05.2011 року по 04.10.2011 року) х середньомісячну зарплату позивача, що складає 3226,72 грн.), який підлягає стягненню з відповідача ДТГО “Південно-Західна залізниця” на користь ОСОБА_1
Згідно із ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до положень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Незаконним звільненням позивачеві були завдані моральні страждання, був порушений звичний уклад його життя, він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а тому враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність визначити розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 у сумі 2000,00 грн., яке підлягає стягненню з відповідача ДТГО “Південно-Західна залізниця” на користь ОСОБА_1
Згідно зі ст.88 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати, що складається з судового збору у сумі 181,33 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн.
Відповідно до п.2, п.4 ч.1 ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку у межах суми платежу за один місяць у розмірі 3226,72 грн.
З огляду на вищенаведене, відповідно до ст.ст.21, 36, 235, 237 Кодексу законів про працю України, та, керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця”, Вагонної дільниці станції Київ-пасажирський Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору –ОСОБА_2, про скасування наказу (розпорядження) про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди –задовольнити частково.
Скасувати наказ (розпорядження) начальника Вагонної дільниці станції Київ-пасажирський Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-західна залізниця” від 04 травня 2011 року №682/ос про припинення трудового договору (контракту).
Поновити ОСОБА_1 на посаді провідника пасажирських вагонів Вагонної дільниці станції Київ-пасажирський Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” з 04 травня 2011 року.
Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 16133 (шістнадцять тисяч сто тридцять три) гривні 00 (нуль) копійок.
Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) гривень 00 (нуль) копійок на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” судові витрати, що складаються з судового збору у сумі 181 (сто вісімдесят одна) гривня 33 (тридцять три) копійки та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) гривень 00 (нуль) копійок, в дохід держави.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку у межах суми платежу за один місяць у розмірі 3226 (три тисячі двісті двадцять шість) гривень 72 (сімдесят дві) копійки.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т.В. Андрейчук
20.10.2011 Справа № 2-4045/11