Справа №10с-141Головуючий у І інстанціїПідкурганний

КатегоріяДоповідач у 2 інстанції Загоруйко

13.10.2011

УХВАЛА

Іменем України

«12»серпня 2011 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого – АВРАМЕНКА М.Г.

суддів –НАГОРНОГО А.М.  та ЗАГОРУЙКА В.В.

за участю прокурора  КАПЛУНСЬКОГО В.Ф.,   захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляцію  заявника ОСОБА_2 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 15 липня 2011 року, за якою  скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення,

                                                В С Т А Н О В И Л А :

                  Згідно з постановою суду, 14 червня 2011 року постановою прокурора Вишгородського району порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовими особами Старопетрівської сільської ради службовим становищем та службового підроблення за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України.

Розглянувши скаргу заявника на дану постанову, суд залишив її без задоволення.

Не погоджуючись з даним рішенням, заявником подано апеляцію, в якої він просить постанови прокурора та суду скасувати, в обґрунтування чого вказує, що судом не було вивчено матеріали справи, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, а висновки суду суперечать наявним в справі матеріалам.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав за необхідне постанову суду залишити без змін, виступ захисника, яка просила апеляцію задовольнити, апеляційний суд, обговоривши доводи апеляції, та вивчивши матеріали справи, знаходить постанову суду законною та обґрунтованою, виходячи при цьому з наступного.

Так, у відповідності до вимог ст. 236-8 КПК України, розглядаючи справу про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Розглядаючи скаргу заявника, суд 1-ї інстанції в повному обсязі виконав вимоги зазначеної вище статті КПК: не досліджуючи наперед докази по справі і не даючи їм оцінку,  суд прийшов до вірного висновку про наявність приводу та підстав для порушення даної кримінальної справи.

При цьому не відповідає дійсності твердження автора апеляції про те, що судом не досліджувались матеріали, яки стали підставою для порушення кримінальної справи, оскільки, як видно з протоколу судового засідання, головуючим по справі ці матеріали були вивчені не тільки при підготовці до судового засідання, але і були досліджені в повному обсязі під час самого засідання (а.с. 32-33,  35-39).

Саме на підставі цих матеріалів суд прийшов до правильного висновку про те, що прокурором при винесенні оскаржуваної постанови порушень вимог ст.ст. 94, 97 та 98 КПК України допущено не було.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів апеляційного суду Київської області,

                           У Х В А Л И Л А :

                  Апеляцію  ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вишгородського районного суду Київської області від 15 липня 2011 року, за якою  скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, -  без змін.