КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МАКІЇВКИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2 -1221/09

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2009 року м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі

головуюча суддя Неженцева О.В.

при секретарі Василенко О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги фактичним припиненням сімейних відносин і неможливістю збереження сім’ї.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, на обгрунтування яких послався на обставини, викладені у заяві, та зазначив, що з 19 серпня 1986 року він перебуває з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилася донька - ОСОБА_3.

Спільне з відповідачкою життя виявило, що у кожного з них різні, не співпадаючи погляди на питання подружніх взаємовідносин, у зв’язку з чим між ними постійно виникали суперечки та сварки на побутовому ґрунті, що призвело до втрати порозуміння, поваги і любові один до одного. Причиною припинення шлюбних стосунків з’явилось подружня невірність відповідачки, і з цих підстав вони у липні 2009 року припинили шлюбні відносини, вона проживає у іншого чоловіка, спільне господарство з позивачем не ведуть. Донька проживає разом з ним, спору про її подальше проживання між подружжям немає. За час окремого проживання він дійшов висновку, що примирення між ними та подальше спільне проживання неможливе. Вважає, що збереження шлюбу суперечить інтересам кожного із подружжя.

Посилаючись на наведене, позивач просить суд розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2., судові витрати віднести на його рахунок.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала проти розірвання шлюбу, пояснивши, що з липня 2009 року вони припинили шлюбні відносини з позивачем, мешкають окремо, не ведуть спільне господарство. Донька проживає разом з позивачем, вона не заперечує проти подальшого проживання дитини з батьком.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) установив наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 19 серпня 1986 року, про що в бюро реєстрації актів громадянського стану міста Сафоново Смоленської області РФ зроблено актовий запис № 358. Від шлюбу вони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з батьком. Для обох шлюб перший.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України та частини першої статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, згідно припису статті 112 СК України, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. При цьому суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Як убачається із матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з липня 2009 р. припинили шлюбні відносини, не проживають однією сім’єю і не ведуть сумісне господарство. За цей час подружжя не здійснили дій щодо збереження сімейних стосунків, між ними встановились неприязні взаємовідносини, подружжя проживають за різними адресами, відповідачка має іншу сім’ю. Суд вважає, що за таких обставин надання подружжю строку для примирення у даному випадку суперечить моральним засадам суспільства.

Згідно до положень статті 3 Сімейного кодексу України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають спільні права та обов’язки.

Проаналізувавши встановлені конкретні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в силу вимог ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд, приймаючи до уваги існуючі взаємини між подружжям, ступінь конфліктних стосунків та причини розлучення, небажання позивача продовжувати шлюбні відносини, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та збереження їх сім’ї неможливе і суперечить інтересам кожного з них, що має істотне значення, заява відповідає дійсній волі подружжя, тому позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги ступінь відповідальності кожного з подружжя у розпаді сім’ї, враховує їх матеріальне і сімейне становище та відповідно до ст. 88 ЦПК України, вважає за необхідне витрати при реєстрації розірвання шлюбу покласти на позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 110-112 Сімейного кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 19 серпня 1986 року у Бюро реєстрації актів громадянського стану міста Сафоново Смоленської області РФ, актовий запис № 358, розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 17 грн., відповідачку ОСОБА_2 від сплати судових витрат звільнити.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви на апеляційне оскарження.