Справа 22ц-
1792-2011
Суддя 1 інстанції: Корнєєва І.В.
Категорія 53
Доповідач: Новосьолова Г.Г.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: судді Шевченко В.Ю.,
суддів: Хейло Я.В., Новосьолової Г.Г.,
при секретарі Яменко А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду
Донецької області від 21 грудня 2010 року у цивільної справі за позовом
ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Красноармійська
ритуальна служба», директора Комунального підприємства «Красноармійська
ритуальна служба» ОСОБА_4 про стягнення
заборгованості по заробітної платі, середнього заробітку за час затримки
розрахунку, моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
01 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
Комунального підприємства «Красноармійська ритуальна служба» та директора
Комунального підприємства «Красноармійська ритуальна служба» ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по заробітної платі,
середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди, у зв’язку з
тим, що відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість по
заробітної платі у сумі 3366 гривен 30 копійок при звільненні на підставі п.1
ст.40 КЗпП Украіни, при цьому порушив вимоги ст.116 КЗпП України. Вона
неодноразово зверталася до директора Комунального підприємства «Красноармійська
ритуальна служба» ОСОБА_4 про виплату заборгованості по заробітної
платі. Але, на час звернення до суду, позивачкою необхідна сума так і не
отримана. Не сплата заборгованості по заробітної платі призвела до моральних
страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків та потребує від неї додаткових
зусиль для організації свого життя. Позивачка ОСОБА_1 просить стягнути з
підприємства заборгованість по заробітної платі у сумі 3366 гривен 30 копійок,
середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичної виплати,
моральну шкоду у сумі 1600 гривень. У судових засіданнях позивачка неодноразово
уточнювала позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки
розрахунку по день фактичного розрахунку, у зв’язку з чим, просила стягнути з
відповідача 7695гривень 81 копійка.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 21 грудня 2010 року у
задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства
«Красноармійська ритуальна служба», директора Комунального підприємства
«Красноармійська ритуальна служба» ОСОБА_4 про
стягнення заборгованості по заробітної платі, середнього заробітку за час
затримки розрахунку, моральної шкоди – відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 принесла апеляційну скаргу, в
якій просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким стягнути з
Комунального підприємства «Красноармійська ритуальна служба» середній
заробіток за затримку розрахунку по день фактичного розрахунку у сумі 7 695
гривень 81 копійка та моральну шкоду у сумі 1600 гривень.
Підставами для скасування рішення суду позивач вважає наступне:
- суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у позовних вимогах про
стягнення заборгованості по заробітної платі, середнього заробітку за час
затримки розрахунку, моральної шкоди, оскільки врахував, що підприємство
знаходиться у тяжкому фінансовому стані, але відсутність коштів у роботодавця
не виключає його відповідальності.
В апеляційний інстанції позивачка підтримала доводи своєї апеляції.
Представник відповідача Комунального підприємства «Красноармійська ритуальна
служба», відповідач ОСОБА_4 до суду не з’явилися, про час та місце
розгляду справи повідомлялися належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, дослідивши матеріали цивільної справи,
апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви, виходив з того,
що позивачка ОСОБА_1 знаходилася у трудових відносинах з відповідачем з 7
серпня 2004 року по 13 липня 2010 року, де на час звільнення працювала
приймальником замовлень.
13 липня 2010 року позивачка була звільнена з роботи за частиною 1 статті 40
КЗпП України (а.с. 6-7).
Згідно із довідкою підприємства заборгованість по заробітній платі, на час
звільнення позивачки, складала 3366 гривень 30 копійок (а.с. 8).
Суд першої інстанції відмовляючи у позовних вимогах позивачки про стягнення
заборгованості по заробітної платі у сумі 3366 гривень 30 копійок з
відповідача Комунального підприємства «Красноармійська ритуальна служба»,
виходив з того, що на час відкриття провадження по справі 04 листопада 2010
року, заборгованість сплачена у повному обсязі, що дійсно підтверджується
копією відомості на виплату грошей за №1 від 04 листопада 2010 року (а.с.34).
Такий висновок суду першої інстанції, апеляційний суд вважає правильним,
оскільки на час розгляду справи відповідач сплатив заборгованість по заробітної
та предмет спору між сторонами відсутній.
Але, відмовляючи в інших позовних вимогах позивачки, суд першої інстанції
виходив із того, що вини відповідача у несвоєчасній виплаті заробітної плати не
було, у зв’язку з тяжким матеріальним становищем на підприємстві.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних
підстав.
Згідно із пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику
застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 29 грудня 1999
року не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей
день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою
про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.
117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду
починається з наступного дня після проведення зазначених виплат, незалежно
від тривалості затримки розрахунку.
13 липня 2010 року наказом №12-ок директора Комунального підприємства
«Красноармійська ритуальна служба» були звільнені робітники підприємства у зв’
язку з скороченням чисельності штату.
16 серпня 2010 року договором поворотної фінансової допомоги №22 комунальне
підприємство «Красноармійська ритуальна служба» в особі директора ОСОБА_4. - позикодавець, передав ОСОБА_4 позичальнику у
власність грошові кошти у сумі 25 000 гривен, строком до 31 грудня 2010 року.
04 листопада 2010 року на підставі відомості про виплату грошей №1 комунальним
підприємством «Красноармійська ритуальна служба» робітникам виплачена
заборгованість по заробітної платі на загальну суму 14 471 гривень 28 копійок.
Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику
застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 29 грудня 1999
року, при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою
розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від
підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей
день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві
вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника
середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його
до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе
відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця
не виключає його відповідальності.
Отже, тяжке матеріальне становище комунального підприємства «Красноармійська
ритуальна служба» не підтверджено та спростовується фінансовими можливостями
підприємства.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум,
що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день
звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми
мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим
працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові
при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити
працівника перед виплатою зазначених сум.
У відповідності до статті 117 КЗпП України передбачена відповідальність за
затримку розрахунку при звільненні в разі невиплати з вини власника або
уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки,
зазначені в статті 116 цього Кодексу. При відсутності спору про їх розмір
підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його
середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
На підставі ст.ст.11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як
за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу,
в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які
беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються
сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції
неправильно був застосований матеріальний закон і суд необґрунтовано прийшов
до висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача
середнього заробітку за затримку розрахунку.
Враховуючи те, що судом першої інстанції повно встановлені фактичні обставини
справи, але неправильно застосований матеріальний закон, апеляційний суд вважає
за необхідне у відповідності з пунктом 4 частини 1 статті 309 ЦПК України
скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні середньої
заробітної плати за час затримки розрахунку і ухвалити нове рішення в цій
частині, яким задовольнити позов ОСОБА_1
Відповідно до пункту 2 Постанови КМ України Про затвердження Порядку
обчислення середньої заробітної плати від 8 лютого 1995 року середньомісячна
заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці
роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Позивачка була звільнена з роботи з 14 липня 2010 року.
Для обчислення середньої заробітної плати позивачки необхідно виходити з
розміру заробітної плати за травень – червень 2010 року.
Заробітна плата позивачки ОСОБА_1 у 2010 році складала:
- за травень 1885 гривень 70 копійок, відпрацьовано 16 днів,
- за червень 1249 гривень 87 копійок, відпрацьовано 17 днів.
Згідно з пунктом 8 вказаного Порядку, середньоденна (годинна) заробітна плата
визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом
двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів
(годин).
Середньоденна заробітна плата позивачки складає (1885,70 + 1249,87 = 3135,57 :
33 (відпрацьовані дні за 2 місяця) = 95 гривень 01 копійка.
Згідно довідки Комунального підприємства «Красноармійська ритуальна служба»
про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1, вона складає 95,01
(середньоденна заробітна плата) х 20,5 (середня кількість робочих днів у
місяць) = 1947,70 (середня місячна заробітна плата).
Позивачка просила стягнути середній заробіток з 14 липня 2010 року по 04
листопада 2010 року по день фактичної виплати.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за
зверненням фізичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів
сторін та інших осіб.
Таким чином, період за який повинна бути стягнута середня заробітна плата,
складає з 14 липня 2010 року по 04 листопада 2010 року.
Середній заробіток за час затримки розрахунку, який підлягає стягненю з
відповідача, становить 6 793 гривні 20 копійок (1947,70 (середня місячна
заробітна плата) + 1947,70 + 1947,70 + (10 (дні які були би відпрацьовані у
липні та листопаді) х 95,01 (середньоденна заробітна плата)).
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо не стягнення моральної
шкоди з підприємства, суд першої інстанції не врахував щодо п.13 Постанови
Пленуму Верховного суду «Про судову практику в справах про відшкодування
моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.1995, що у відповідностідо ст.
237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин
(незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум,
виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело
до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від
нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню
моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним
орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відмовляючи у позові про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції,
виходив що вини підприємства у несвоєчасному розрахунку з позивачем при
звільненні не має у зв’язку з фактом скрутного фінансового становища та
відсутності коштів у підприємства.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції неправильно був
застосований матеріальний закон і суд необґрунтовано прийшов до висновку про
відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача моральної шкоди, тому
що, невиплати належних позивачки грошових сум, дійсно призвело до моральних
страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від нєї додаткових
зусиль для організації свого життя, у зв’язку з чим, обов'язок по відшкодуванню
моральної шкоди покладається на власника незалежно від форми власності, виду
діяльності чи галузевої належності.
Але, у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до
Комунального підприємства «Красноармійська ритуальна служба» про відшкодування
моральної шкоди необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про
вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті,
міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався
або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивачка ОСОБА_1 відповідно до наказу Комунального
підприємства «Красноармійська ритуальна служба» від 13 липня 2010 року
звільнена з роботи за частиною 1 статті 40 КЗпП України, але звернулася до суду
01 листопада 2010 року з позовною вимогою про стягнення моральної шкоди з
підприємства понад тримісячний строк, у зв’язку з чим в цієї части позовних
вимог необхідно відмовити, через пропуск строку звернення до суду.
Відповідно до ст. 88 ч.3 ЦПК України якщо сторона, на користь якої винесено
рішення, звільнена від сплати державного мита, то державне мито стягається з
іншої сторони на користь держави.
Відповідно до ст.4 п.1 Декрета Кабінета Міністрів України «Про державне
мито» за N 7-93 від 21.01.1993, від сплати державного мита звільняються:
позивачі - робітники та службовці - за позовами про стягнення заробітної плати
й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин; члени колективних
сільськогосподарських підприємств, працівники фермерських господарств - за
позовами до колективних сільськогосподарських підприємств, селянських
(фермерських) господарств про оплату праці та за іншими вимогами, пов'язаними з
трудовою діяльністю.
При зверненні до суду позивачка не сплатила витрати на інформаційне –
технічне забезпечення розгляду цивільної справи на підставі ст. 81 ЦПК України,
оскільки не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони
після розгляду справи судом ці витрати у справах про стягнення заробітної
плати, відшкодування за затримку виплати.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий
збір в сумі 51 гривня та витрати на інформаційне – технічне забезпечення
розгляду цивільної справи у сумі 120 гривень 00 копійок.
Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, на підставі статей 116, 117 КЗпП
України, Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування
судами законодавства про оплату праці від 29 грудня 1999 року, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня
2010 року в частині відмови у стягненні середнього заробітку за затримку
розрахунку, моральної шкоди скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства
«Красноармійська ритуальна служба», директора Комунального підприємства
«Красноармійська ритуальна служба» ОСОБА_4 в частини
стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства «Красноармійська ритуальна служба», на
користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку
розрахунку у розмірі 6793,20грн. (шість тисяч сімсот дев*яносто три гривни 20
коп.).
Стягнути з Комунального підприємства «Красноармійська ритуальна служба», на
користь держави судовий збір в сумі 51 (п*ятьдесят одну) гривну на рахунок :
р/рахунок -31411537700004, одержувач – місцевий бюджет м.Донецька
Ворошиловський район, банк одержувач – ГУ ДКУ в Донецькой області, ОКПО –
34686537, МФО – 834016.
Стягнути з Комунального підприємства «Красноармійська ритуальна служба», на
користь держави витрати на інформаційне – технічне забезпечення розгляду
цивільної справи у сумі 120 гривень 00 копійок
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального
підприємства «Красноармійська ритуальна служба про відшкодування моральної
шкоди відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржене в
касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді: