Справа №22- 5896/2010
Головуючий у І інстанції Чумак С.Ю. категорія
27
Доповідач Песоцька Л.
І.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
17 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних
справах апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Песоцької Л.І.
Ігнатоля Т.Г., Сорока Г.П.
при секретарі Мамаєвій С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом
Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на
предмет іпотеки та виселення з жилого приміщення і за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»
про визнання недійсними договорів кредиту та іпотеки за апеляційною скаргою
Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення
Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 8 вересня 2010
року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2009 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк
«ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу банком
жилого будинку від імені відповідача та виселення з будинку, мотивуючи свої
вимоги тим, що 27 березня 2008 року уклало з ОСОБА_5 кредитний договір,
відповідно до якого зобов’язалось надати відповідачу кредит у сумі 35476
доларів США для придбання нерухомості строком до 28 березня 2023 року, а
відповідач зобов’язувалася повернута кредит та сплатити відсотки за
користування кредитом у строки та в порядку, установленому кредитним договором.
У забезпечення виконання зобов’язання між позивачем та ОСОБА_5 було
укладено договір іпотеки нерухомого майна – жилого будинку, який розташований
по АДРЕСА_1 та який належить відповідачці
на праві власності.
Станом на 22 січня 2009 року заборгованість відповідачки за кредитним договором
становить 29527,19 доларів США основного боргу, 809,48 доларів США- відсотків,
23,97 доларів США - комісії за користування кредитом та 27,07 доларів США -
пені.
У квітні 2009 року позивач звернувся з заявою про залучення до участі у справі
в якості відповідача чоловіка ОСОБА_5 ОСОБА_3
Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 31 травня 2010 року позов було задоволено.
Ухвалою того ж суду від 29 червня 2010 року за заявою представника відповідача
ОСОБА_5 заочне рішення скасоване.
У липні 2010 року представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 звернулася в суд з
позовом в її інтересах до ПАТ «КБ» ПриватБанк» про визнання недійсними
кредитного договору і договору іпотеки, укладених між ПАТ «КБ»ПриватБанк» і
ОСОБА_5, посилаючись на те, що виконання спірного договору в іноземній
валюті є незаконним, індивідуальної ліцензії на надання кредиту в іноземній
валюті у сторін спірного договору немає; недійсне зобов’язання не підлягає
забезпеченню.
У серпні 2010 року ОСОБА_6 звернулася з додатковою заявою, в якій
посилаючись на те, що 27 березня 2008 року між ОСОБА_5 та нею був
укладений договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1, але реєстрація цього договору у БТІ та отримання витягу про
реєстрацію набуття права власності не проведені, оскільки правовстановлюючі
документи на будинок були передані банку, просила визнати договір іпотеки та
кредитний договір недійсними.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 8
вересня 2010 року у задоволенні позовів банку про звернення стягнення на
предмет іпотеки та виселення відмовлено.
Позов ОСОБА_5 про визнання недійсним договору іпотеки задоволено.
Договір іпотеки, укладений 27 березня 2008 року між ПАТ «КБ» ПриватБанк» і нею,
визнано недійсним.
У задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання недійсним кредитного договору
від 27 березня 2008 року, укладеного між ПАТ «КБ» ПриватБанк» і нею,
відмовлено.
Стягнуто з ПАТ «КБ» ПриватБанк» на користь ОСОБА_5 відшкодування судових
витрат в сумі 45 грн. 50 коп.
В апеляційній скарзі ПАТ «КБ» ПриватБанк» ставить питання про скасування
рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення вимог банку і відмову у
позові ОСОБА_5, посилається на порушення судом норм матеріального та
процесуального права.
В судове засідання відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_3 не з’явились,
звернулись з заявами про розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників ПАТ «КБ» ПриватБанк»
ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які підтримали скаргу, представників
відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6 і ОСОБА_9, які заперечували проти
скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів
вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в
частині відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки і в частині
задоволення позову про визнання недійсним договору іпотеки – скасуванню, в
частині відшкодування судових витрат - зміні з таких підстав.
У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування
рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2)
недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав
встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4)
порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального
права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в
ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що
викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом
апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим
суддею, який розглядав справу.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з 11 серпня
2000 року знаходяться у шлюбі (а.с.20-21).
27 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладено
кредитний договір № МR14GK04000118 (а.с.5-7).
Відповідно до п. п. 1.1, 8.1 кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» надав
кредит у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 35467,50 доларів США на
придбання нерухомості. У свою чергу ОСОБА_5 зобов’язана щомісяця
сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 1% на місяць на суму
залишку заборгованості за кредитом. У визначений період оплати відповідач зобов’
язана щомісяця сплачувати банку згідно з графіком погашення кредиту, погашення
заборгованості за кредитом, відсотками, комісії, а також інших витрат банку,
відповідно до п. 2.2 кредитного договору.
Відповідно до п. 5.1, п. 8.4 кредитного договору за порушення термінів оплати
заборгованості по кредиту ОСОБА_5 зобов’язана сплатити пеню в розмірі
0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту.
У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк»
і ОСОБА_5 27 березня 2008 року укладено договір іпотеки (а.с.8-10),
згідно з п. п. 7, 35.3 цього договору остання надала в іпотеку нерухоме майно,
а саме – жилий будинок, загальною площею 59,50 кв. м, житловою площею 32,20 кв.
м, який розташований по АДРЕСА_1 який буде
належати їй у майбутньому на підставі договору купівлі-продажу, нотаріально
посвідченого 27 березня 2008 року за р. № 2368, зареєстрованого в Державному
реєстрі Правочинів 27 березня 2008 року за № 2790060. Згідно з п. 35.4 договору
іпотека поширюється на земельну ділянку, площею 309 кв. м, на якій розташований
предмет іпотеки і яка буде належати іпотекодавцю на праві власності на підставі
державного акту на право власності на земельну ділянку.
Зобов’язання за кредитним договором забезпечено порукою за договором,
укладеним 27 березня 2008 року з ОСОБА_3 (а.с.23).
З листопада 2008 року відповідач ОСОБА_5 умови кредитного договору не
виконує і на 22 січня 2009 року її заборгованість за цим договором становить
30387,69 доларів США, з яких 29527,17 доларів США основний борг, 809,48 доларів
США - за відсотками, 23,97 доларів США - комісії за користування кредитом та
27,07 пені.
Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах,
встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова
установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)
позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник
зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Визнаючи недійсним договір іпотеки, суд виходив з того, що ОСОБА_5 на час
укладення цього договору 27 березня 2008 року, відповідно до положень ч. 4 ст.
334 ЦК України, не набула права власності на будинок № 14 по вулиці
Малофонтанній, тому не мала права ним розпоряджатися і укладати договір
іпотеки. З таким висновком суду погодитись не можна.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», у разі якщо
іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого
майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого
майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 5 Закону «Про іпотеку» предметом іпотеки також
може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше
нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного
договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на
набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження
такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому
законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час
укладення іпотечного договору.
Зі справи вбачається, що 27 березня 2008 року ОСОБА_5 за договором
купівлі-продажу, нотаріально посвідченим та внесеним до державного реєстру
правочинів, купила у ОСОБА_6 жилий будинок № 14 по вулиці Малофонтанній
у місті Маріуполі (а.с.114), який і надала в іпотеку у забезпечення виконання
своїх зобов’язань за кредитним договором.
Тобто, оскільки ОСОБА_5 передала в іпотеку жилий будинок, на придбання
якого уклала кредитний договір, то не є порушенням закону одночасне укладення
договору купівлі-продажу будинку та іпотечного договору.
З п.35.6 договору іпотеки, укладеного ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5,
вбачається, що іпотекодавець повинна була зареєструвати Предмет іпотеки в
Реєстрі власності на нерухоме майно та отримати акт на право власності на
земельну ділянку (а.с.98-100).
Згідно довідки про реєстрацію права власності на нерухоме майно Маріупольського
бюро технічної інвентаризації ,16 вересня 2009 року зареєстроване право
власності ОСОБА_5 на жилий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу будинку від 27 березня 2008 року
(а.с.144).
Таким чином, висновок суду про те, що спірний договір іпотеки є недійсним,
оскільки на час його укладення ОСОБА_5 не набула права власності на
нього, не відповідає обставинам справи і закону.
У зв’язку з цим рішення суду в зазначеній частині підлягає скасуванню з
ухваленням рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання
договору іпотеки недійсним.
Оскільки у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на
предмет іпотеки судом відмовлено у зв’язку з визнанням недійсним договору
іпотеки, підлягає скасуванню рішення суду і в частині відмови у позові про
звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з ч.1 ст. 33 цього Закону у разі невиконання або неналежного виконання
боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої
вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно зі ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного
зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає
іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову
вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст
порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш
ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет
іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку
вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі
розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права
іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до
суду у встановленому законом порядку.
Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає
іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без
попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням
затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.
З пояснень представників ПАТ «КБПриватБанк» та наданого повідомлення
вбачається, що позивач направляв боржнику письмову вимогу про погашення боргу з
попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.204).
З урахуванням обставин справи, тривалого часу невиконання відповідачем своїх
зобов’язань по погашенню кредиту, розміру заборгованості, колегія суддів
вважає, що позов про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає
задоволенню.
Початкова ціна предмету іпотеки сторонами у договорі іпотеки визначена в сумі
216645 грн. і не оспорювалась при розгляді справи.
У частині відмови у позові про виселення ОСОБА_5 і ОСОБА_10 з
будинку рішення суду відповідає положенням ст. 40 Закону України «Про іпотеку»
та ст. 109 ЖК України, тому колегія суддів не вбачає підстав для його
скасування.
Згідно зі ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в
іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх
мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у
порядку, встановленому законом.
Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий
будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу
іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи
житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо
мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений
або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення
здійснюється на підставі рішення суду.
У відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ
«ПривтБанк» підлягає стягненню відшкодування витрат на сплату судового збору в
сумі 2550 грн. (1700 + 850) і інформаційно-технічне забезпечення розгляду
справи в сумі 150 грн. (30 + 120).
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк
«ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 8 вересня
2010 року в частині відмови у задоволенні позову Публічного акціонерного
товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет
іпотеки і в частині задоволення позову ОСОБА_5 про визнання
недійсним договору іпотеки скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного
товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним договору
іпотеки, укладеного 27 березня 2008 року між Публічним акціонерним товариством
«Комерційний банк «ПриватБанк» і ОСОБА_5, відмовити.
Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до
ОСОБА_5 і ОСОБА_3 про звернення
стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.
У рахунок погашення заборгованості в сумі 30387,69 доларів США за кредитним
договором від 27 березня 2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки жилий
будинок АДРЕСА_1, який
належить на праві власності ОСОБА_5, шляхом продажу даного
будинку з початковою ціною 216645 грн. Публічним акціонерним товариством
«Комерційний банк «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_5
договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з
Державного реєстру прав власності і наданням Публічному акціонерному товариству
«Комерційний банк «ПриватБанк» повноважень необхідних для здійснення продажу.
Це ж рішення суду змінити в частині відшкодування судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного
товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»у відшкодування витрат на сплату
судового збору в сумі 2550 грн. і інформаційно-технічне забезпечення розгляду
справи в сумі 150 грн.
В решті частини рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в
касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді