донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
16.10.2006 р. справа №2/216а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Величко Н.Л. |
суддів | Агапова О.Л., Алєєвої І.В., |
при секретареві судового засідання | Щетініна І.О. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Лєтова І.В. - за дов. № ВЕВ 033324 від 11.08.2006 року, |
від відповідача: | Яковенко О.В. - за дов. № 26367/10/10-1 від 14.08.2006р., Датуашвілі Д.Т. - за дов. № 28548/10/10-2 від 13.10.2006р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податку м.Донецька |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 17.08.2006 року |
по справі | №2/216а |
за позовом | Донецьке регіональне управління Товариства з обмеженою відповідальністю Банка "Фінанси та кредит" м.Донецьк |
до | Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податку м.Донецька |
про | про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення |
В С Т А Н О В И В:
1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду
20.07.2006р. Банком "Фінанси та Кредит", ТОВ м. Київ в особі Філії " Донецьке регіональне управління" заявлений позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.05.2006 року № 0000270828/0/12621/10/22-013, від 08.06.2006 року № 0000270828/1/15739/ 10/22-013.
Ухвалою від 20.07.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі.
Позивач змінив позовні вимоги (л.с.157-158) та просив визнати частково недійсними податкові повідомлення - рішення від 11.05.2006р. № 0000270828/0/12621/10/22-013, від 08.06.2006р. № 0000270828/1/15739/10/22-13, від 21.07.2006р. № 0000270828/2/19886/10/22-013 щодо визначення податкового зобов'язання з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 10987 грн. 39 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 21974 грн. 78 коп.
Постановою господарського суду Донецької області від 17.08.2006р. по справі № 2/216а (суддя Ханова Р.Ф.) позов Банку "Фінанси та Кредит", ТОВ м. Київ задоволений.
Визнані частково недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 11.05.2006 року № 0000270828/0/12621/10/22-013, від 08.06.006 року № 0000270828/1/15739/10/22-13, від 21.07.2006 року № 0000270828/2/19886/10/22-013 щодо визначення суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 10987 грн. 39 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21974 грн. 78 коп.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Банку "Фінанси та Кредит", Товариства з обмеженою відповідальністю м. Київ витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Загальний строк розгляду справи склав 17 днів.
2. Підстави з яких порушено питання про перегляд постанови
Відповідач з прийнятою постановою господарського суду Донецької області від 17.08.2006р. не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову Банку "Фінанси та Кредит", ТОВ м. Київ в особі Філії " Донецьке регіональне управління" Банку "Фінанси та Кредит", ТОВ відмовити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції при прийняті постанови не вірно застосував вимоги пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" (зі змінами та доповненнями) згідно з яким оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Відповідач не заперечує, що до спеціального законодавства належить спеціальна (спрощена) система оподаткування обліку і звітності, порядок провадження якої здійснюється фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності за правилами, встановленими Указом Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (зі змінами та доповненнями) та звичайна (загальна) система оподаткування (згідно з розділом IV Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян").
Відповідно до статті 2 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку.
Відповідно до статті 6 Указу, фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб. Отже, доходи платника єдиного податку, одержані ним від провадження саме зазначених у Свідоцтві видів підприємницької діяльності, не включаються до складу його загального річного оподатковуваного доходу та з них не сплачується податок з доходів фізичних осіб. Це підтверджується також і підпунктом 4.3.25 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Якщо суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, одержує протягом звітного року доходи інші, ніж зазначені у Свідоцтві про сплату єдиного податку, то такі доходи протягом року підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах, за правилами та у порядку, встановленими Законом. Тобто, при виплаті такого доходу податок повинен бути утриманий податковим агентом за ставкою, встановленою п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб".
Посилається на те, що СПД - фізичною особою Нозіком В.І обраний вид діяльності - роздрібна торгівля непродовольчими товарами
Зазначає, що у перевіреному періоді з 01.04.2004р. по 31.12.2005р. позивачем перерахування коштів здійснювалось на розрахунковій рахунок № 26009510593600 СГД - фізичної особі Нозіка В.1. на загальну суму 84 518, 41 грн., у т.ч. за послуги оренди 75 055,01 грн. та 9 463,4 грн. за комунальні послуги.
Вважає, що СПД - фізична особа Нозік В.І здійснював діяльність, не зазначену в Свідоцтві про сплату єдиного податку, тому банку згідно з пп. 9.1.2 п.9,1. ст. 9 та пп. 9.12.2 п. 9.12. ст. 9 Закону № 889 слід було утримати та перерахувати податок з доходів фізичних осіб із сплаченого доходу у вигляді орендної плати.
3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому посилається на те, що господарським судом Донецької області при винесені постанови були правильно та вірно застосовані норми матеріального права.
Вважає, що відповідачем безпідставно застосована норма п.п.9.12.2 п.9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до спірних правовідносин.
Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування доходів, зокрема, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності, без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань з урахуванням норм цього пункту. До спеціального законодавства належить спеціальна система оподаткування, запроваджена Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 року № 727/98, та звичайна (загальна) система оподаткування, діюча відповідно до розділу 4 Декрету.
Відповідно до статті 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 року № 727/98, дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника єдиного податку. Згідно зі статтею 6 Указу платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян). Зазначеними нормами Указу не визначено, що це стосується платників єдиного податку, які сплачують його саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, який зазначений ним у заяві при отримані свідоцтва.
Посилається на те, що господарський суд у постанові правильно та вірно навів правові рекомендації, які дає Державна податкова адміністрація України листом від 13 березня 2006 року №2241/6/17-0716, щодо не застосування норм Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у випадках виникнення у підприємства господарських відносин з фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності.
Вважає, що відповідно до п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Просить залишити апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області від 17.08.2006р. по справі №2/216а без змін.
4. Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі
Фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку було здійснено планову виїзну комплексну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства філією позивача "Донецьке регіональне управління" за період з 01.04.2004 року по 31.12.2005 року, за результатами якої складений акт від 28.04.2006 року № 150/22-013/25795288 (л.с.10-78).
Згідно висновків акту перевірки (л.с.41) визначено порушення філією позивача підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що призвело до неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 10987 грн. 39 коп.
Як вбачається з акту перевірки (л.с.31-32) порушення полягає у тому, що позивач не утримав та не перерахував податок з доходів фізичних осіб за період з 1 квітня 2004 року по 31 грудня 2005 року виплачений суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі Нозіку Владлену Ігоровичу у вигляді орендної плати.
На підставі висновків акту перевірки та за результатами апеляційного адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.05.2006 року № 0000270828/0/12621/10/22-013, від 08.06.2006 року № 0000270828/1/15739/10/22-13, від 21.07.2006 року № 0000270828/2/19886/10/22-013 (л.с.86, 100,132) згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ щодо визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 33177 грн. 37 коп., в тому числі за основним платежем 11059 грн. 13 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 22118 грн. 26 коп.
5.Мотиви, з яких апеляційна інстанція виходила при прийнятті ухвали
Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Правила оподаткування доходів фізичних осіб встановлені Законом України від 22.05.2003 № 889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" (зі змінами та доповненнями), який набрав чинності з 1 січня 2004 року
Згідно пункту 22.10 статті 22 „ прикінцеві положення” Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" втратив чинність, крім розділу 4 у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" (зі змінами та доповненнями) встановлено, що оподаткування доходів, зокрема, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності, без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань з урахуванням норм цього пункту.
Підпунктом 9.12.2. закону передбачено ,що якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
З аналізу зазначених норм випливає , що оподаткуванню за загальними правилами встановленими цим законом підлягають доходи суб’єктів підприємницької діяльності, отримані не у зв’язку із здійсненням підприємницької діяльності (спадщина, дарунок і такі інші доходи)
Як вбачається з матеріалів справи, позивач (орендатор) уклав договір оренди від 19.01.2004р. з суб'єктом підприємницької діяльності Нозіком Владленом Ігоровичем (орендодавець). Згідно договору орендодавець передає, а орендатор приймає у оренду нежиле окремо стояче приміщення, яке розташоване за адресою: м. Донецьк, Будьонівський район, вул. 230-й Стрєлкової дивізії, буд.52, загальною площею 101,1 кв.м., з метою розміщення відділення філії "Донецьке регіональне управління" Банку "Фінанси та Кредит", ТОВ. Дане приміщення є власністю ПП Нозіка В.І., на підставі свідоцтва про власність на нерухоме майно від 15.12.2003р., яке видане УКГ Донецької міської ради (реєстр. № 229846). Оплата орендної плати здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця
Таким чином, доходи отримані СПД Нозіком В.І. у вигляді орендної плати є доходом від здійснення ним підприємницької діяльності. Оподаткування доходів отриманих фізичною особою –суб’єктом підприємницької діяльності у межах її підприємницької діяльності повинно здійснюватися за правилами встановленими спеціальним законодавством з цих питань
Враховуючи норми пункту 1.6 статті 1, підпункту 4.3.25 пункту 4.3 статті 4, підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9, статті 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", статей 2 та 6 Указу Президента України від 03.07.1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", особа, яка є джерелом виплати доходу на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу.
Щодо посилання податкового органу на те, що у СПД Нозік В.І. у свідоцтві про сплату єдиного податку зазначений тільки вид діяльності-роздрібна торгівля непродовольчими товарами, а надання послуг у вигляді передачі нерухомого майна в оренду не відповідає зазначеному у свідоцтві виду діяльності, то судова колегія вважає, що це не впливає на статус цих доходів, як отриманих від здійснення підприємницької діяльності і не є підставою виникнення у позивача обов’язку податкового агента відповідно норм Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Податковим органом безпідставно застосовані норми Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до спірних відносин та визначений податок з доходів фізичних осіб у сумі 10987 грн. 39 коп. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 21974 грн. 78 коп.
За таких підстав, судова колегія вважає, що ствердження заявника про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв’язку з чим підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184,195,198,205,212, п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія ,
У Х В А Л И Л А :
Постанову господарського суду Донецької області по справі № 2/216а від 17.08.2006 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку без задоволення.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлений 18.10.2006р.
Головуючий: Н.Л. Величко
Судді: О.Л. Агапов
І.В. Алєєва
Надруковано: 4 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 –до справи
1 –ДАГС