Судове рішення #18457647

Справа № 22-21765                              Головуючий  у 1 інстанції

Пономарьов О.П.

Категорія 37                                          Доповідач  Лоленко А.В.

__________________________________________________________________  

                                                                                                         Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                                               І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

                                       

27 грудня  2010  року                              Апеляційний суд Донецької

області в складі:

                                                               головуючого

Лоленко А.В.

                                                               суддів:  

Солодовник О.Ф.,  Лісового О.О.

                                                               при секретарі

Коваленко М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу  

ОСОБА_6  на рішення  Мар»їнського районного суду  Донецької

області від  01 листопада  2010 року    по цивільній справі  за позовом  

ОСОБА_7  до ОСОБА_6  про

визнання недійсним  заяви ОСОБА_8 про відмову  від

належних прав  на земельну ділянку та недійсним заповіту,-

                                           В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_7 звернувся з позовом до  ОСОБА_6 про визнання

недійсним заяви ОСОБА_8  про відмову від належних йому

прав  на земельну ділянку  та недійсним заповіту.

Посилався на  те, що його батько ОСОБА_8  був власником  земельної

ділянки  НОМЕР_1, яка знаходиться в  м. Севастополі,  бухта „Казачья садове

товариство  „Сатурн.  ІНФОРМАЦІЯ_1 року  ОСОБА_8 помер.

  Після його смерті  позивач дізнався про те, що  11 вересня 2009 року  

ОСОБА_8  уклав заповіт  на користь ОСОБА_6 на все  належне  

йому  майно, в тому числі і на земельну ділянку  НОМЕР_1, яка знаходиться в м.

Севастополі в садовому товаристві  „Сатурн.  Заповіт був посвідчений приватним

нотаріусом  Донецького  міського нотаріального округу ОСОБА_10 та

зареєстрований в реєстрі  за  № 331.

30 вересня 2009 року  ОСОБА_8 була укладена заява  про відмову від

належних йому прав на земельну ділянку  НОМЕР_1, яка знаходиться  м. Сеастополі,

бухта „Казачья,  садове товариство  „Сатурн на користь ОСОБА_6  

Справжність  підпису гр. ОСОБА_11, яка розписалась за  ОСОБА_8  за його дорученням  була посвідчена приватним нотаріусом  

Донецького міського  нотаріального округу ОСОБА_10

Позивач зазначив, що заява  про відмову від земельної ділянки  була підписана

невідомою особою ОСОБА_11, яка начебто розписалась за ОСОБА_8  

за його дорученням  та у його присутності в звязку з хворобою.

Вважає, що  ОСОБА_8,  як на момент укладення  заповіту, так і на

момент підписання заяви про відмову від земельної ділянки, знаходився в

безпорадному стані, в день укладення заповіту йому була зроблена операція –

видалена пухлина  з головного  мозку, тому волевиявлення    ОСОБА_8

не було вільним  і не відповідало його волі.

Крім того,  заява  про відмову від  земельної ділянки була подана  після смерті

ОСОБА_8  та з зазначенням обставин, які не відповідають дійсності,

тому заява  від 30 вересня 2009 року  є недійсною. У заповіті вказано, що  його

складено  зі слів ОСОБА_8 та прочитано  заповідачем. А також  

власноруч підписано ним в присутності нотаріуса, що  не відповідає дійсності. З

огляду на стан здоровя  ОСОБА_8  заповіт обовязково  мав бути

складений в присутності свідків, які теж мали поставити свої підписи під

текстом. В оспорюваному заповіті  приватний нотаріус  внесла недостовірні

відомості з даних паспорту заповідача, невірно  вказано юридичну адресу

лікарні, у графі „підпис в заповіті допущені орфографічні помилки.

Позивач просив на підставі ст. ст. 225, 1257 ЦК України  визнати заяву    та

заповіт від імені ОСОБА_8 недійсними.

Рішенням  Марїнського районного суду Донецької області від  01 листопада 2010

року  позовні вимоги ОСОБА_7 задоволені. Суд визнав недійсною  заяву  

ОСОБА_8  про відмову  від належних йому прав на

земельну ділянку  НОМЕР_1, яка знаходиться в м.Севастополі, бухта „Казачья садове

товариство „Сатурн на користь ОСОБА_6

Також  визнав недійсним  заповіт  ОСОБА_8  на користь

ОСОБА_6  про те, що  на випадок його смерті  все належне

йому майно де б воно не знаходилось та з чого не складалось, та все, що

належить йому  на день  його смерті і на що за законом буде мати право, а також

земельну ділянку  НОМЕР_1, яка знаходиться  в м.Севастополі, бухта „Казачья,

садове товариство „Сатурн від 11  вересня  2009 року.

В апеляційній скарзі  ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, ухвалити

нове рішення, яким відмовити  ОСОБА_7  в позові про визнання

недійсними заяви   ОСОБА_8 від 30 вересня 2009 року та заповіту

ОСОБА_8  від 11 вересня 2009 року. Вважає,  що  на момент  укладення  

заповіту  та  заяви ОСОБА_8 розумів значення своїх дій, що

підтверджується довідкою  з ДОКТМО м. Донецька від  28.01. 2010 року  ( а.с.

37, 38).  З 10.09.2009  по  25.09.2009 року  ОСОБА_8 знаходився  в

нейрохірургічному відділенні ДОКТМО, 11 вересня 2009 року він   уклав заповіт і

в цей же день йому була зроблена операція. 30.09.2009року  він не знаходився на

стаціонарному лікуванні,  оскільки  правою рукою він не міг розписатися, за

нього розписалась ОСОБА_11 в його присутності, нотаріус посвідчила підпис в

заяві. Підпису ОСОБА_8 на заповіті ніхто не оспорював. Слідчими

органами перевірялись  дії нотаріуса  ОСОБА_10 та ОСОБА_6  В

порушенні кримінальної справи  у відношенні  ОСОБА_6,  ОСОБА_10 за

ст..  115 ч.2 КК України  відмовлено за  відсутністю  події злочину. Дії  

нотаріуса  ОСОБА_10 при укладенні заповіту та заяви  від імені  

ОСОБА_8   відповідають  «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних

дій  нотаріусами України»  та Закону України „Про нотаріат.

В судовому засіданні апеляційного суду  ОСОБА_6 та її представник

ОСОБА_13  підтримали доводи апеляційної скарги, просили   рішення суду

скасувати, відмовити позивачу в позові, оскільки  позовні вимоги не доведені,

відсутні переконливі докази про те, що в момент  укладення заповіту   та  

підписання заяви волевиявлення ОСОБА_8 не відповідало його волі,

тобто  він не усвідомлював своїх дій  та не міг керувати ними. Навпаки,  на

момент укладення заповіту  ОСОБА_8  мав ясну свідомість. ( а.с.11,

37,38).  При  укладенні заповіту  та  посвідченні підпису на заяві  дії

нотаріусу відповідали  вимогам Закону України „Про нотаріат та  „Інструкції

про порядок вчинення нотаріальних дій  нотаріусами України.

Позивач  ОСОБА_7 та його представник  ОСОБА_9 заперечували проти  

доводів, просили рішення суду залишити без зміни, посилались на те, що рішення

суду відповідає вимогам  ст..ст.  225,  1257 ЦК України.

 

Заслухавши доповідь судді,  пояснення ОСОБА_6 та її представника

ОСОБА_13, які просили рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про

відмову в позові, заперечення ОСОБА_7 та його представника адвоката  

ОСОБА_9, які просили рішення суду  залишити без  зміни, дослідивши

матеріали справи,  апеляційний суд вважає, що  апеляційна скарга підлягає

задоволенню за таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд посилався на те, що  згідно зі ст.. 225 ЦК

України, правочин, який дієздатна  фізична особа вчинила у момент , коли вона

не  усвідомлювала  значення своїх дій та (або) не могла керувати ними може бути

визнаний судом  недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті  за позовом

інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У судовому засіданні

встановлено, що   заповіт  було укладено за  півгодини до проведення операції

заповідача по видаленню пухлини головного мозку, що і ставить під сумнів  

хороший стан  здоровя заповідача на цей момент.

Згідно  ст.. 1257 ЦК України  за позовом заінтересованої особи суд визнає

заповіт недійсним , якщо буде встановлено,  що волевиявлення заповідача  не

було вільним і не відповідало його волі. У судовому засіданні було

встановлено,  що заповіт нотаріусом посвідчено за півгодини  перед проведенням

операції по видаленню пухлини з головного мозку.

Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції, оскільки

вони є припущенням і не ґрунтуються на  законі  та добутих по справі доказах.

 Мотивів,  чому суд  дійшов висновку про необхідність  визнання  заяви  

ОСОБА_8 від 30 вересня 2009 року недійсним суд в мотивувальній

частині  рішення не навів.

Апеляційний суд вважає,  що  позовні вимоги ОСОБА_7 не підлягають

задоволенню за таких підстав.

З позовної заяви   ОСОБА_7 ( а.с. 55, 56 ) вбачається,  що позов про

визнання недійсними заповіту ОСОБА_8 від  11 вересня 2009 року та

його  заяви від 30.09.2009 року  був заявлений  на підставі  ч.1 ст. 225 ЦК

України на ст.. 1257 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 225  ЦК України правочин,  який дієздатна  фізична особа

вчинила у момент,  коли вона не усвідомлювала  значення своїх  дій та (або) не

могла  керувати ними, може бути визнаний судом  недійсним за позовом  цієї

особи, а в  разі її смерті  - за позовом інших осіб, чиї цивільні права  або

інтереси порушені.

 Згідно з  ч.1  ст. 1257 ЦК України  заповіт, складений  особою, яка не мала

права  , а також заповіт,  складений з порушенням  вимог щодо  форми та

посвідчення, є нікчемним.

Згідно з ч.2 ст. 1257 ЦК України  за позовом заінтересованої особи  суд визнає  

заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення  заповідача  не було

вільним  і не відповідало його волі.

Судом встановлено, що  ОСОБА_8  з 10 вересня  по 25 вересня 2009 року

знаходився на лікуванні  в другому нейрохірургічному відділенні  ДОКТМО.

11.09.09р.  в плановому  порядку зроблена  операція - видалена пухлина.  

Неврологічний статус -  по ШКГ-15 балів. ( а.с.11). Згідно довідки  ДОКТМО ( а.

с. 37, 38)  свідомість хворого  оцінювалась  -15 балів по ШКГ, що відповідає  

повній  адекватності  хворого. При виписці  хворого  25.09.09 р.  погіршення

неврологічного стану не відмічено.

11.09.2009 року  ОСОБА_8 був укладений заповіт  на користь

ОСОБА_6  про те, що  на випадок його смерті  все належне  

йому майно де б воно не знаходилось  та з чого не складалось, та все, що

належить  йому на день його смерті  і на що за законом він  буде мати право, а

також земельну ділянку НОМЕР_1, яка знаходиться в м. Севастополі, бухта «Казачья»,

садове товариство «Сатурн», посвідчений 11 вересня 2009 року приватним

нотаріусом  Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10 та

зареєстрованого в реєстрі за № 331. Згідно витягу  про реєстрацію  в Спадковому

реєстрі:  № 21450457, заповідач ОСОБА_8, дата  та час

реєстрації 11.09.2009 року, 8-49, реєстратор приватний нотаріус  ОСОБА_10 (

а.с. 29,30).

В заповіті вказано, що  заповіт прочитаний особисто ОСОБА_8 вголос,  

ним підписаний  власноручно.

Згідно   розділу 17 Посвідчення заповітів  „Інструкції про порядок  вчинення  

нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена  наказом Міністерства  

юстиції України  від  3 березня 2004 року  № 20/5 зі  змінами   на 20 грудня

2010 року  п. 157 заповіт  має бути  складений  у письмовій формі, із

зазначенням  місця і часу  складення заповіту, дати та місяця народження

заповідача та підписаний особисто  заповідачем. Нотаріус  посвідчує заповіт,

який написаний заповідачем власноручно або за допомогою  загальноприйнятих

технічних засобів. Нотаріус  може на прохання  особи записати заповіт  з її

слів  власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому

разі заповіт  має бути вголос прочитаний  заповідачем  і підписаний ним, про

що  зазначається ним перед його підписом.

Як вбачається з заповіту,  всі ці вимоги виконані  при укладенні  оспорюваного

заповіту.

Доводи  позивача про те, що враховуючи стан здоровя  заповідача заповіт

повинен укладатися в присутності двох свідків, які теж  підписують заповіт, не

може служити підставою для визнання заповіту недійсним, оскільки  згідно  п.158

вищевказаної Інструкції  на бажання  заповідача, а також у випадках , якщо

заповідач  через фізичні вади  не може сам прочитати  заповіт, посвідчення  

заповіту має відбуватися  при свідках.

В даному випадку  ОСОБА_8  власноручно записав, що заповіт ним

прочитаний вголос,  тому  у нотаріуса не було підстав для запрошення свідків.

Доводи позивача про те, що заповідач  допустив орфографічні помилки не може

служити підставою для визнання заповіту недійсним, оскільки  це не передбачено  

Інструкцією.

Доводи   позивача  про те, що   при укладені заповіту  нотаріусом не

перевірявся паспорт заповідача не може служити підставою для  визнання заповіту

недійсним, оскільки дії нотаріуса  перевірялись слідчими органами, згідно

постанови про відмову в порушенні  кримінальної справи  від  09 квітня 2010

року, вона давала пояснення відповідно до    укладення заповіту  ОСОБА_8 та  посвідчення підпису в заяві,  і в порушенні  кримінальної справи у

відношенні ОСОБА_6, ОСОБА_10  за ст.. 115 ч.2 КК України  

відмовлено  за відсутністю події злочину. Також у порушенні кримінальної

справи   відносно ОСОБА_10  за ст..  367 ч.ч.1, 2 КК України  відмовлено за

відсутністю складу злочину. В порушенні  кримінальної  справи  відносно  

ОСОБА_6  за ст..ст.  190 ч.ч. 1-4, 358 ч.ч. 1-3 КК України  

відмовлено за відсутністю складу злочину.( а.с. 124-130).

Що стосується вимог позивача про визнання недійсною  заяви  ОСОБА_8 від  30 вересня 2009 року  про відмову  від належних йому

прав на земельну ділянку НОМЕР_1, яка знаходиться в м. Севастополі, бухта

„Казачья садове товариство „Сатурн на користь ОСОБА_6,  ці вимоги

також не підлягають задоволенню.

Згідно  з розділом  28 Засвідчення  справжності  підпису  на документах

„Інструкції про порядок  вчинення  нотаріальних дій нотаріусами України, яка

затверджена  наказом Міністерства  юстиції України  від  3 березня 2004 року  №

20/5 зі  змінами та доповненнями до них  на 20 грудня 2010 року  п.  260  

Нотаріус   засвідчує справжність  підпису  на документах, зміст яких  не

суперечить  законові  і які не мають характеру  угод  та  не містять у собі  

відомостей, що порочать  честь і гідність  людини.

На договорі  може бути  засвідчена  справжність  підпису особи, що підписалась  

за іншу  особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади,

хвороби або з інших поважних підстав. У цьому випадку  нотаріус  установлює

особу, як того, хто підписався, так і того, за кого  ця особа підписалася. Про

причини, з яких  фізична особа, заінтересована  у вчинені нотаріальної дії, не

могла підписати  документ, зазначається в посвідчувальному  написі. Згідно з п.

261 Інструкції нотаріус, засвідчуючи  справжність підпису,  не посвідчує  

факти, викладені в документі, а лише підтверджує, що запис зроблений певною

особою.

Як вбачається з заяви ( а.с. 9) ОСОБА_8 від  30 вересня 2009 року

приватний нотаріус ОСОБА_10  засвідчила  справжність  підпису гр. ОСОБА_11, яка розписалася за  ОСОБА_8 за  

його дорученням  та в його присутності  у звязку з хворобою. Слідчими органами

перевірялись дані  факти, обставини   укладення  як заповіту, так  і

підписання  і посвідчення підпису  в  заяві, всі ці  обставини  викладені  в

постанові  про відмову в порушення кримінальної справи від  09 квітня 2010 року

, яка міститься в справі.

 Вимоги позивача про  визнання заповіту ОСОБА_8 від 11 вересня 2009

року  та  заяви  ОСОБА_8 від  30 вересня 2009 року  недійсними за тих

підстав, що  як на момент   укладення заповіту 11 .09.2009 року, так і на

момент підписання заяви від 30.09.2009 року  ОСОБА_8 знаходився в

безпорадному стані, в звязку з хворобою не  усвідомлював  значення своїх дій  

і не міг керувати ними,  на підставі ст.. 225 ЦК України,  не підлягають

задоволенню за таких підстав.

Суд першої інстанції визнав заповіт   недійсним за тих підстав,   що   заповіт  

було укладено за  півгодини до проведення операції заповідача по видаленню

пухлини головного мозку, що і ставить під сумнів  хороший стан  здоровя

заповідача на цей момент.

Згідно зі ст..  145  ЦПК України  призначення експертизи є обовґязковим у разі

заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами.  Призначення

експертизи  є  обовязковим також за клопотанням  хоча  б однієї  із сторін,

якщо у справі  необхідно встановити:  характер  і ступінь ушкодження здоровя;

психічний стан особи; вік особи, якщо про це немає відповідних документів і

неможливо їх одержати.

На підставі статей 27, 31 ЦПК України сторонам були розяснені права. Також

було розяснено, що вони мають право заявити клопотання про призначення

посмертної судово-психіатричної експертизи для визначення психічного стану  

померлого на момент  укладення заповіту та  підписання заяви. Такого

клопотання  не було заявлено   ні ОСОБА_7 , ні його представником  

адвокатом ОСОБА_9 під час розгляду справи.

Суд за власної ініціативи не вправі  призначати  посмертну судово-психіатричну

експертизу.

Доказів,  що на момент укладення заповіту 11.09.2009 року  і на момент

підписання заяви 30.09.2009 року ОСОБА_8  не усвідомлював значення

своїх дій  і  не міг керувати  ними  суду не надано.

Згідно історії хвороби  ( а.с. 11) ОСОБА_8  з 10 вересня  по 25

вересня 2009 року знаходився на лікуванні  у другому  нейрохірургічному

відділенні  ДОКТМО.

11.09.09р.  в плановому  порядку зроблена  операція - видалена пухлина.  

Неврологічний статус -  по ШКГ-15 балів.

Згідно довідки  ДОКТМО  свідомість хворого  оцінювалась  -15 балів по ШКГ, що

відповідає  повній  адекватності  хворого. При виписці  хворого  25.09.09 р.  

погіршення неврологічного стану не відмічено.( а.с.80,81).

Посилання  позивача  на погіршення стану здоровя  ОСОБА_8  

відповідно до відомостей  з Курахівської лікарні від  27.01.2010р.  не може

служити підставою для задоволення позову, оскільки  ці дані   на момент огляду  

ОСОБА_8  2, 7 .10. 2009 року, тобто після  11, 30. 09. 2009 року  і

без висновку  судово-психіатричної експертизи  суд не може  зробити висновки  

на підставі ст.. 225 ЦК України.

При  укладенні заповіту від імені ОСОБА_8 від  11.09.2009 року  та  

посвідченні підпису на заяві від імені ОСОБА_8 від 30.09.2009 року  

дії нотаріусу відповідали  вимогам Закону України „Про нотаріат та  

„Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій  нотаріусами України, яка

затверджена  наказом Міністерства  юстиції України  від  3 березня 2004 року  №

20/5 зі  змінами   на 20 грудня 2010 року.  Підстав для задоволення позову  

апеляційний суд не вбачає.

                        Керуючись ст. ст. 307,  309, 316 ЦПК України,

апеляційний суд,-

                                                       В И Р І Ш И В:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_6  задовольнити.

       Рішення  Мар»їнського  районного суду  Донецької області  від  01

листопада 2010 року скасувати.

Відмовити   ОСОБА_7 в позові до  ОСОБА_6 про визнання недійсною заяви  ОСОБА_8  про

відмову від належних йому прав  на земельну ділянку  НОМЕР_1, яка знаходиться  в

м. Севастополі бухта «Казачья» садове товариство «Сатурн» на користь

ОСОБА_6, посвідченої  30 вересня 2009 року  приватним

нотаріусом  Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10  та

зареєстрованого в реєстрі  за №  378.

Відмовити   ОСОБА_7 в позові до  ОСОБА_6 про визнання недійсним заповіту  ОСОБА_8  на

користь ОСОБА_6  про те, що  на випадок його смерті  все

належне  йому майно де б воно не знаходилось  та з чого не складалось, та все,

що належить  йому на день його смерті  і на що за законом він  буде мати право,

а також земельну ділянку НОМЕР_1, яка знаходиться в м. Севастополі, бухта

«Казачья», садове товариство «Сатурн», посвідченого 11 вересня 2009 року

приватним нотаріусом  Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10 та

зареєстрованого в реєстрі за № 331.

             Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту  

проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до   Вищого

спеціалізованого  суду  України  з розгляду цивільних  і кримінальних справ

протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий:  

 Судді:

                                         

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація