Справа№22ц-2009 Головуючий у 1 інстанції Олещенко Л.
Б.
Категорія Доповідач Червинська М.Є.
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
2 березня 2011 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої: Червинської М.Є.
суддів: Лісового О.О., Папоян В.
В.
при секретарі Проляпа О.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського
районного суду м. Донецька від 29 грудня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про встановлення факту
володіння житловим будинком, визнання права власності на будинок, за
зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права
власності на частину житлового будинку,
Встановив:
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 29 грудня 2010
року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6, про встановлення факту володіння житловим будинком,
визнання права власності на будинок, за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину житлового будинку
відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду,
посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм
матеріального і процесуального права, на те, що висновки суду не відповідають
доказам по справі, обставинам справи.
Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_5 25 жовтня 1948
року для будівництва будинку. 12 липня 1988 року будинок, забудований на
вказаній земельній ділянці за НОМЕР_1 та НОМЕР_2, був зареєстрований в БТІ м.
Донецька. 21 листопада 1999 року ОСОБА_5 померла, після її смерті
відкрилась спадщина за заповітом, свідоцтво про право на спадщину за заповітом
було видане відповідачки ОСОБА_6 Суд дійшов до висновку, що оскільки
спірний будинок № Б-1 є самочинно забудованим, доводи позивачки ОСОБА_7 а після її смерті доводи її правонаступника ОСОБА_1 про
те, що спірний будинок літ Б-1 був забудований під час сумісного проживання
подружжя ОСОБА_7 з дозволу власника будинку та землекористувача ОСОБА_5, а
тому він є сумісною власністю подружжя ОСОБА_7, не ґрунтуються на законі. Суд
вважав, що після смерті ОСОБА_8 та після смерті ОСОБА_7 на вказаний
будинок Б-1 спадщина не відкрилась, оскільки такий будинок є самочинним
будівництвом, тому відмовив в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали доводи
апеляційної скарги, відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 просили скаргу
відхилити.
Заслухавши доповідача, доводи сторін, представника, дослідивши матеріали
справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню,
рішення суду залишенню без змін з наступних підстав:
В судовому засіданні встановлено, що земельна ділянка АДРЕСА_1 була надана 25 жовтня 1948 року ОСОБА_5 для будівництва будинку. Відповідно до даних БТІ м. Донецька за
землекористувачем земельної ділянки були зареєстровані 12 липня 1988 року
будинок за літ А-1 та НОМЕР_2.
В 1976 році БТІ м. Донецька будинок № Б-1 на зазначеній земельній
ділянці був проінвентаризований як самочинно зведений, на час вирішення спору
будинок до експлуатації не прийнятий, є самочинним будівництвом.
21 листопада 1999 року ОСОБА_5 померла, після її смерті відкрилась
спадщина за заповітом, свідоцтво про право на спадщину за заповітом було видане
відповідачки ОСОБА_6 на будинки літ. А-1 та НОМЕР_2.
Звернувшись до суду з позовом позивачка ОСОБА_7 посилалась на те, що
21 вересня 1974 року зареєструвала шлюб з сином власника будинку ОСОБА_5 – ОСОБА_8, з дозволу власника будинку почали будівництво жилого
будинку Б-1 за сумісні кошти подружжя. 1 квітня 2005 року ОСОБА_8 помер,
позивачка ОСОБА_7 вважала, що 1\2 частина жилого будинку Б-1 належить її
на праві власності як дружині, а 1\2 частина як спадкоємцю за законом першої
черги.
7 жовтня 2008 року позивачка ОСОБА_7 померла, після її смерті
відкрилась спадщина за заповітом, спадкоємцем за заповітом є позивачка
ОСОБА_1, яка наполягала на тому, що після смерті ОСОБА_7
відкрилась спадщина на спірний будинок літ Б-1 та вважала, що спадкодавець
ОСОБА_7 довела в судовому засіданні, що набула права власності на
зазначений будинок.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщину входять усі права
та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не
припинилися внаслідок його смерті.
Встановлено, що спірний будинок літ Б-1 є самочинним будівництвом, він як
об»єкт нерухомості не входить до складу спадщини, відповідно до зазначених
положень матеріального права. За загальним правилом, якщо спадкодавцем було
здійснено самочинне будівництво (ч. 1 ст. 376 ЦК), до спадкоємців переходить
право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані
в процесі цього будівництва (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від
30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»).
Оскільки в судовому засіданні позивачка наполягала на визнанні за нею права
власності на спірний самочинно зведений жилий будинок в порядку спадкування,
суд в межах пред»явленого позову, відповідно до ст. 11 ЦПК України, правильно
відмовив в задоволенні позовних вимог сторін.
Доводи апеляційної скарги позивачки були предметом дослідження суду першої
інстанції, висновки суду вони не спростовують, підстав для задоволення скарги,
зміни або скасування рішення апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 29 грудня 2010 року
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ
протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: